Скачати повний текст

Визначено основні характеристики епідемічного процесу вірусних менінгітів (ВМ) в Україні та ентеровірусних менінгітів (ЕВМ) на моделі Закарпатської області, зокрема: динаміку, інтенсивність, ураженість різних вікових груп населення, сезонність та територіальний розподіл захворювань. Установлено, що загальну тенденцію його динаміки визначає захворюваність серед дитячих контингентів, основною групою ризику є діти віком 7 - 14-ти років. Проведено ретроспевтивний і поточний епідеміологічний аналіз у Закарпатській області з застосуванням клініко-епідеміологічних критеріїв оцінки випадків серозних менінгітів, установлено реальні рівні захворюваності на ВМ. Виявлено основні серотипи ЕВ, що являли собою етіологічні агенти ЕВМ. Показано циклічність динаміки ЕВМ, зміну серотипів ЕВ за період спостереження, а також можливість зростання у найближчі роки відсоткової кількості вірусів групи Коксакі. За результатами епідеміологічної експертизи ретроспективно виявлено епідеміологічний спалах ВМ в одному з районів області, установлено етіологію та причини його виникнення. Установлено наявність випадків тривалої персистенції вірусів Коксакі В-5, ЕСНО-6 та ЕСНО-18 в осіб, що перенесли хворобу ЕВМ, з хронічним ураженням центральної нервової системи. Визначено превалюючу роль в активності епідеміологічного процесу ЕВМ водного фактора передачі. Показано спорідненість реалізації факторів передачі збудників ЕВМ та полімієліту, який було зареєстровано в 1946 - 1983 рр. Надано прогноз щодо подальшої активності епідеміологічного процесу ЕВМ у Закарпатській області.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

В основу поглибленого вивчення патогенезу лікворогіпертензивного синдрому покладено доктрину Монро - Келлі. Наслідком підвищення внутрішньочерепного тиску (ВЧТ) у хворих на менінгіт є збільшення об'єму спинномозкової рідини. Вивчено взаємовплив гемо- та ліквородинамічних параметрів у порожнині черепа, а також вплив ВЧТ на показники центральної гемодинаміки. Встановлено значення патоморфологічних змін в оболонках, хоріоїдальних сплетеннях та судинах головного мозку у розвитку ліквородинамічних порушень. Визначено місце синдрому неадекватного антидіурезу в патогенезі внутрішньочерепної гіпертензії (ВЧГ). Досліджено, що кровонаповнення головного мозку забезпечує розвиток компенсаторних реакцій на ВЧГ. Вивчено вплив малих доз осмотичних та петлевих діуретиків на внутрішньочерепний, перфузійний тиск та мозковий кровообіг у хворих на менінгіт. Розроблено алгоритм лікування ВЧГ. Обгрунтовано тактику реабілітації хворих залежно від характеру резидуальних проявів хвороби з використанням камер локальної декомпресії в період реконвалесценції.

  Скачати повний текст

Експериментально обгрунтовано можливість магнітофорезу брому на розробленій мікрокамері. Доведено, що магнітні поля не руйнують молекулу броміду натрію, під час магнітофорезу брому вводиться на 20 - 27 % більше речовини, ніж за умов дифузії. Розроблено лікувальну методику магнітофорезу брому. Показано, що оптимальним для нього є 10 % розчин броміду натрію. Вивчено вплив одноразової процедури магнітотерапії й магнітофорезу брому, а також комплексного лікування на клінічний і психоемоційний стан хворих. Установлено більш виражену седативну й вегетокоригувальну дію магнітофорезу брому у порівнянні з магнітотерапією. Установлено, що манітофорез брому більш значною мірою впливає на відновлення балансу вегетативної нервової системи, ніж магнітотерапія, за рахунок стимуляції парасимпатичної й інгібування симпатичної ланки вегетативної нервової системи. Проведено порівняльне вивчення впливу магнітотерапії й магнітофорезу брому на стан церебрального кровотоку за умов плацебо-дії, одноразового та курсового застосування. Доведено, що на відміну від плацебопроцедури одноразове та курсове застосування магнітотерапії й магнітофорезу брому поліпшують пульсове кровонаповнення, зменшують лінійну швидкість кровотоку, знижують тонус вен і артеріол, однак за цього більш істотно поліпшується венозний відтік у разі включення до комплексу лікування магнітофорезу брому. Показано, що його застосування у комплексному лікуванні хворих з синдромом вегето-судинної дистонії, у яких виражене превалювання тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи, астено-невротичний синдром, ознаки утрудненого венозного відтоку, є більш ефективним у порівнянні з традиційною магнітотерапією, про що свідчать безпосередні та віддалені результати лікування.

  Скачати повний текст