Проведені дослідження, присвячені вивченню внутрішньосерцевої гемодинаміки, рівню коронарного резерва та толерантності до фізичного навантаження у хворих з гострим інфарктом міокарда (ГІМ) після тромболітичної та антиагрегантної терапії. Встановлено, що стрептокіназа та аспірин незалежно один від одного прискорюють відновлення систолічної функції лівого шлуночка, а їх поєднане застосування сприяє зменшенню проявів ішемії як в ранньому періоді захворювання, так і впродовж 6 місяців спостереження. Дане лікування дозволяє безпечно проводити прискорену програму фізичної реабілітації хворих з ГІМ.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню особливостей розвитку уражень гастродуоденальної і гепатобіліарної систем, метаболічних порушень у хворих із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) ревматичного та ішемічного генезу. Встановлено прогресуючі гастро- та холецистогепатопатії з наростанням стадії ХСН, віку хворих. У хворих із ХСН ревматичного походження домінували гастропатії, ХСН ішемічного - холецистогепатопатії. В крові виявлено прогресуючі порушення процесів пероксидного окислення ліпідів, окислювальної модифікації білків, ослаблення антиоксидантного захисту. Доведено, що застосований у комплексному лікуванні пилок квітковий проявляє позитивний вплив на клінічний перебіг ХСН, гастро-, гепатопротективні, антиоксидантні властивості.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено розробці методів диференційного лікування хронічної серцевої недостатності, яка перебігає на фоні гіпертонічної хвороби та симптоматичної ниркової артеріальної гіпертензії, за допомогою капотену, карділу та тіотриазоліну. Проаналізовано особливості застосування капотену, карділу та тіотриазоліну залежно від етіології хронічної серцевої недостатності, гемодинамічних та біохімічних зрушень, які є факторами розвитку та прогресування серцевої недостатності. Вивчено системну динаміку, стан перекисного окислення ліпідів та антиоксидантних факторів, які дозволили виявити характерні гемодинамічні риси хронічної серцевої недостатності, що перебігає на фоні гіпертонічної хвороби та симптоматичної ниркової артеріальної гіпертензії.

  Скачати повний текст

Порівняно аспекті вплив терапії лозартаном і метопрололом на клініко-функціональний стан, фізичну працездатність, гемодинаміку у хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН). Вперше доведено порівняння ефективності комбінованого з інгібітором ангіонтензин-перетворювального ферменту (ІАПФ), застосування кожного з вивчених препаратів і без такого. Визначено, що приєднання до базисного лікування ХСН метопролола, на відміну від лозартана, призводить до поліпшення фізичної працездатності хворих, знижує розмір подвійного добутку в стані спокою і зменшує кінцево-діастолічний об'єм лівого шлуночка (КДО ЛШ). Комбіноване лікування метопрололом з ІАПФ, на відміну від його ізольованого використання, сприятливо впливає на показники внутрішньосерцевої гемодинаміки (зменшенням кінцево-систолічного об'єма лівого шлуночка (КСО) і КДО). Ізольоване застосування лозартана супроводжується, на відміну від його комбінації з ІАПФ, поліпшенням гемодинамічного забезпечення фізичного навантаження, зниженням розміру лівого передсердя і зменшенням КСО.

  Скачати повний текст

Наведено результати вивчення впливу антагоністів рецепторів ангіотензину II на клінічні показники, параметри центральної гемодинаміки, показники толерантності до фізичного навантаження та нейрогуморальні показники вазорегуляції у хворих на хронічну серцеву недостатність. Комплексно оцінено динаміку нейрогуморальних механізмів регуляції судинного тонусу з позицій балансу активності вазоконстрикторів і вазодитилятаторів. Проведено порівняння антагоністів рецепторів ангіотензину II, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту та їх рекомбінації. Визначено різницю у нейрогуморальних механізмах реалізації клініко-гемодинамічних ефектів терапевтичних режимів. На цій підставі висунуто тезу про те, що інтегральний нейрогуморальний ефект терапії хронічної серцевої недостатності залежить не тільки від ступеня динаміки рівня нейрогуморальних показників, але й збалансованості зв'язків між ними. Обгрунтовано принципи вибору схеми терапії хронічної серцевої недостатності з використанням антагоністів рецепторів ангіотензину II, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту та їх комбінації, визначено критерії індивідуального прогнозу їх ефективності.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено роль нейрогуморальних механізмів регуляції судинного тонусу в розвитку хронічної серцевої недостатності (ХСН) та у механізмі дії медикаментозних засобів. За результатами досліджень визначено кількісний дисбаланс нейрогуморальних механізмів регуляції судинного тонусу у разі ХСН, який виявляється виснаженням та недостатньою активністю вазодилатуючих факторів на фоні гіперактивності вазоконстрикторів. За використанням методів математичного аналізу розроблено систему прогностичних алгоритмів, що дозволяє проводити індивідуально спрямовану фармакотерапію в хворих на ХСН.

  Скачати повний текст

Розкрито наукову концепцію нейрогуморальної моделі прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН), яка базується на використанні розшифровки особливостей взаємозв'язку активності ренін-ангіотензивної системи й об'ємних показників лівого шлуночка та лівого передсердя. Вперше надано оцінку залежності змін швидкісних показників скорочення та розслаблення міокарда задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перегородки, порушення системної гемодинаміки від ступеня вираженості ХСН і наявності структурної перебудови серця під впливом курсового лікування периндоприлом і невілолом. Встановлено, що в хворих на ХСН периндоприл переважно впливає на систолічну функцію лівого шлуночка, а небіволол - на діастолічну.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Систематизовано погляди щодо визначальних факторів виникнення та патогенетичних механізмів розвитку серцевої недостатності у хворих на хронічний ексудативно-адгезивний перикардит. Встановлено особливості клінічних проявів серцевої недостатності на ранніх стадіях у хворих на хронічний ексудативно-адгезивний перикардит. Досліджено зміни діастолічної та систолічної функції шлуночків серця, стан внутрішньосерцевої та периферичної гемодинаміки. Проведено аналіз вираженості дисфункції правого та лівого шлуночків серця залежно від кількості рідини в перикарді. Встановлено взаємозв'язок вираженості порушень діастолічної та систолічної функції шлуночків серця з параметрами центрального венозного тиску та систолічного тиску в легеневій артерії. Виділено діагностично-диференційні критерії синдрому серцевої недостатності у хворих на хронічний ексудативно-адгезивний перикардит. Встановлено значний кардіопротекторний ефект внаслідок тривалого застосування ірбесартану, метопрололу, верапамілу. Запропоновано диференційований підхід до лікування різних варіантів хронічного ексудативно-адгезивного перикардиту, надано режими дозування ірбесартану, метопрололу, верапамілу.

  Скачати повний текст

Досліджено порушення стану ендотеліальної та гуморальної регуляції за хронічної серцевої недостатності (ХСН) у хворих на гіпертонічну хворобу, сполучену з ішемічною хворобою серця (ІХС), старших вікових груп, зважаючи на механізм адаптації та різні варіанти фармакотерапії. З віком у хворих встановлено зміни стану регуляторних систем відповідно до фаз стрес-вік-синдрому. На тлі помірної клінічної ефективності засобів базисної терапії ХСН (інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), бета-адреноблокаторів, діуретиків) визначено ознаки надмірної активації процесу адаптації у вигляді незбалансованих змін показників ендотеліальної та гуморальної регуляції. Встановлено, що додаткове призначення мілдронату до засобів базисної терапії вірогідно підвищує клінічну ефективність лікування ХСН за рахунок нормалізації стану регуляторних систем у хворих зі збереженням резервів адаптації. Розроблено рекомендації щодо індивідуального вибору оптимального варіанта фармакотерапії на підставі визначення вихідного клінічного стану хворого з високовірогідним прогнозом підвищення ефективності лікування ХСН.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ) та перебігу серцевої недостатності (СН) із збереженою систолічною функцією міокарда у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) з метою підвищення ефективності лікування. Детально проаналізовано стан внутрішньосерцевої гемодинаміки та діастолічної функції ЛШ у пацієнтів з зазначеними патологіями. На підставі одержаних даних встановлено залежність між ступенем тяжкості декомпенсації, геометричним ремоделюванням і діастолічною дисфункцією ЛШ, яка проявляється у вигляді зміни типів геометричного ремоделювання (від концентричної до ексцентричної гіпертрофії) і діастолічної дисфункції ЛШ (від гіпертрофічного через псевдонормальний до рестриктивного) та супроводжується зростанням функціонального класу (ФК) СН. Досліджено рівень Ал у плазмі крові та встановлено, що вміст даного гормону у хворих на ГХ і діастолічну серцеву недостатність (ДСН) вірогідно збільшується із зростанням ФК, корелює з масою міокарда ЛШ і параметрами спектра трансмітрального діагностичного потоку. Наведено порівняльну оцінку ефективності комплексу еналаприл + метопролол та еналаприл + метопролол + спіронолактон і встановлено перевагу останнього у лікуванні хворих на ГХ з безсимпотомною діастолічною дисфункцією міокарда ЛШ за II типом, а також ГХ і СН зі збереженою систолічною функцією ЛШ.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність застосування комбінованого препарату омега-3 поліненасичених жирних кислот та ацетилсаліцилової кислоти у комплексному лікуванні хворих на хронічне легеневе серце. Встановлено позитивну дію даного препарату на стан гемостазу у зазначеного контингенту хворих під час дослідження in vitro, доведено більш ефективну у порівнянні з аналогами протитромботичну дію комбінації омега-3 поліненасичених жирних кислот та ацетилсаліцилової кислоти за клінічних умов. Встановлено механізм реалізації позитивних клінічних ефектів досліджуваного препарату під час комплексного лікування хворих на хронічне легеневе серце.

  Скачати повний текст

Запропоновано нові методи підвищення ефективності лікування інфаркту міокарда (ІМ) шляхом раннього диференційованого призначення бета-адреноблокаторів на підставі вивчення гуморальних маркерів серцевої недостатності (СН) для попередження її розвитку, та виявлення чинників, які визначають прогноз розвитку СН. Встановлено, що плазмовий рівень В-типу натрійуретичного пептиду (ВНП) є найбільш раннім і надійним маркером СН у хворих на гострий ІМ. Визначено конкретний граничний рівень ВНП для розмежування хворих з систолічною дисфункцією. Розроблено метод прогнозування розвитку СН до кінця першого місяця ІМ. Вперше показано, що призначення карведилолу з перших годин захворювання, на відміну від метопрололу, супроводжується істотно меншим зростанням ВНП у хворих на ІМ з клінічними ознаками СН на 30-ту добу захворювання та меншою частотою розвитку СН II Б класу за класифікацією Killip на 3 - 5-ту добу ІМ. Запропоновано новий спосіб диференційованого лікування карведилолом і метопрололом хворих на гострий ІМ на підставі даних про наявність клінічних ознак СН, рівня ВНП і систолічної функції лівого шлуночка.

  Скачати повний текст

Уперше детально обгрунтовано ефективність використання комбінованого препарату рослинного походження "Хомвіокорину-N" у поєднанні з препаратами базисної терапії у хворих на серцеву недостатність I - IIA стадії зі збереженим синусовим ритмом. Показано, що така терапія сприяє більш вираженому покращанню їх клінічного стану, позитивній динаміці систолічної функції міокарду та стабілізації показників діастолічного наповнення лівого шлуночка. Установлено, що використання комбінованого рослинного препарату "Хомвіокорину-N" у поєднанні з базовою терапією сприяє підвищенню толерантності до фізичного навантаження, а також забезпечує покращання параметрів, які його характеризують. Виявлено, що тривале застосування (до 12-ти місяців) комбінованого рослинного препарату серцевих глікозидів "Хомвіокорину-N" не викликає суттєвих негативних клінічних ефектів та змін на електрокардіограмі.

  Скачати повний текст

Уперше встановлено особливості змін систолічної та діастолічної функції правого шлуночка (ПШ) у хворих з посттромбоемболічною легеневою гіпертензією (ПТЕЛГ) та супутньою ішемічною хворобою серця (ІХС). Показано, що незважаючи на значно більшу вираженість збільшення постнавантаження ПШ, ніж лівого шліночка (ЛШ), зниження скоротливості міокарда ПШ за даними скорочення фракції укорочення (ФУ) відносно невелике, що свідчить про суттєві компенсаторні можливості міокарда ПШ. Відзначено, що підтримання ним незмінного ударного викиду у стані спокою значною мірою забезпечується реалізацією механізма Франка - Старлінга внаслідок ремоделювання ПШ з перевагою дилатації над гіпертрофією завдяки збільшенню вен підпору, за цього виявлено суттєве зменшення спадіння нижньої порожнистої вени (НПВ) на вдосі. Комплексно проаналізовано зміни у морфофункціональному стані серця у хворих на ПТЕЛГ з супутньою ІХС з урахуванням систолічної функції ЛШ. Проведено проспективне дослідження ефективності тривалої (протягом 2-х років) безперервної терапії хворих на ПТЕЛГ з супутньою ІХС з використанням одночасно антагоністів кальцію з ряду дигідропіридинових похідних й інгібіторів АПФ. Показано, що використання цих вазодилататорів та модуляторів нейрогуморальної активації сприяє поліпшенню функціонального стану хворих, зменшенню вираженості серцевої недостатності, зниженню систолічного тиску в легеневій артерії, покращанню систолічної та діастолічної функцій ЛШ і ПШ.

  Скачати повний текст

Уперше вивчено вплив препаратів "Кардіофіт" і "Хомвіокорин-N" на процеси ліпопероксидації, окиснювальної модифікації білків й антиоксидантного захисту у комплексному лікуванні хворих з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) ішемічного генезу та показано їх рівнозначні антиоксидантні властивості. Показано переваги кардіофіту у порівнянні з хомвіокорином-N стосовно впливу на дисбаланс у системі гемостазу на підставі даних, що доводять достовірну активацію фібринолітичної активності плазми крові, наближуючи її до нормальних величин. Установлено, що хомвіокорин-N більшою мірою покращує якісні показники ренальної функції у хворих з наявністю набрякового синдрому за практично однакового впливу досліджених препаратів на кількісні показники діяльності нирок. Вивчено вплив комбінованих препаратів рослинного походження на варіабельність ритму серця та виявлено зниження рівня напруженості регуляторних систем у разі застосування кардіофіту.

  Скачати повний текст

На підставі комплексного клініко-експериментального дослідження встановлено наявність гіперактивації системи про- та антизапальних цитокінів у хворих з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) II функціонального класу (ФК), а у пацієнтів з ХСН III ФК - її пригнічення за умов гіперактивації прозапальної ланки. Продемонстровано зміни активності системи цитокінів у разі використання різних схем терапії ХСН. Показано, що у хворих з ХСН II ФК достовірно знижується гіперактивація системи цитокінів, а у пацієнтів з ХСН III ФК - активність прозапальних цитокінів, але рівень антизапального цитокіна інтерлейкіну-10 залишається незмінним. Встановлено, що застосування лише інгібітора АПФ не дозволяє достатньо пригнічувати гіперактивацію системи цитокінів у хворих з ХСН II ФК, а у пацієнтів з ХСН III ФК призводить до прогресування її дисбалансу. Виявлено, що пацієнти з ХСН III ФК потребують корекції стану системи цитокінів. Доведено, що застосування пентоксифіліну дозволяє адекватно коригувати дисбаланс у системі цитокінів, який виникає у більшості хворих з ХСН III ФК.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність використання гострих фармакологічних тестів (ГФТ) з еналаприла малеату (ЕМ) та метопрололом (МТ) з метою прогнозування змін вегетативної регуляції (ВР) під впливом терапії, яка передбачає використання цих препаратів. Відзначено, що встановлені під час ГФТ реакції показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) на терапію з використанням ЕМ і МТ, що проявляються у їх підвищенні чи зниженні, зберігаються за умов тривалої терапії цими препаратами. Виявлено, що більш ранній і виражений позитивний клінічний ефект терапії хронічної серцевої недостатності (ХСН) за допомогою ЕМ і МТ спостерігається серед більш молодих пацієнтів, у першу чергу жіночої статі, що супроводжується більш швидким покращенням серед них стану ВР. Уперше показано, що результати терапії ХСН з використанням ЕМ і МТ є кращими у пацієнтів з більш високою початковою загальною потужністю спектру ВСР (TP ВСР) та позитивними змінами потужності показників ВСР у реакції на ГМТ з цими препаратами та можуть бути прогнозованими за їх результатами, за цього реакція TP ВСР є більш значущою у прогнозуванні ефективності лікування ХСН II - III функціональних класів (ФК), ніж початковий ФК ХСН. Уперше встановлено критерії, які до початку лікування дозволяють прогнозувати напрямок змін якості життя пацієнтів під впливом ЕМ і МТ за амбулаторних умов. Доведено існування взаємозв'язків між показниками ВСР та виживанням хворих з ХСН. Установлено, що статистично достовірно кращий прогноз виживання протягом трьох років спостереження виявляється серед пацієнтів з підвищенням TP ВСР у ГФТ з ЕМ та/або з МТ чи протягом терапії з застосуванням цих препаратів.

  Скачати повний текст

Вивчено клінічну ефективність і переносимість блокаторів кальцієвих каналів дилтіазему та ніфедипіну у комплексній терапії хворих на ідіопатичну легеневу гіпертензію (ІЛГ) та вроджені вади серця (ВВС) у фазі синдрому Ейзенменгера (СЕ) з різним ступенем тяжкості серцевої недостатності (СН) за умов довготривалого спостереження. Обгрунтовано доцільність використання у лікуванні цих хворих дилтіазему та ніфедипіну на підставі оцінки їх впливу на патогенетичні ланки легеневої гіпертензії (ЛГ) та серцевої недостатності (СН) - зміни стану NO-системи, процесів пероксидації ліпідів, жирнокислотного (ЖК) складу ліпідів, стану антиоксидантної системи крові. Установлено, що в еритроцитах і тромбоцитах крові хворих на ІЛГ з вираженою СН відбуваються зміни стану NO-системи, що можуть свідчити про гальмування синтезу NO з вазодилататорними властивостями. Виявлено, що за умов довготривалого, протягом 6-ти місяців, лікування цих хворих з включенням блокаторів кальцієвих каналів у еритроцитах та тромбоцитах підвищується початкова знижена активність конститутивної NO-синтетази та пул нітрит-аніону в еритроцитах, що може свідчити про нормалізацію синтезу NO з вазодилататорними властивостями. З'ясовано, що у хворих на судинну ЛГ з різним ступенем СН активуються процеси ліпідної пероксидації, знижується активність антиоксидантної системи, відбуваються суттєві зміни у ЖК складі ліпідів еритроцитів та плазми крові, які проявляються збільшенням умісту насичених і зменшенням ненасичених жирних кислот. Відзначено, що вираженість цих змін у хворих на ІЛГ та СЕ є однаковою і збільшується зі зростанням важкості СН за критеріями NYHA. Зазначено, що на тлі лікування блокаторами кальцієвих каналів у хворих на ІЛГ та ВВС у фазі СЕ відбувається однаково виражена позитивна динаміка показників пероксидації ліпідів, антиоксидантної системи та ЖК складу ліпідів плазми й еритроцитів.

  Скачати повний текст