Обгрунтовано доцільність використання гострих фармакологічних тестів (ГФТ) з еналаприла малеату (ЕМ) та метопрололом (МТ) з метою прогнозування змін вегетативної регуляції (ВР) під впливом терапії, яка передбачає використання цих препаратів. Відзначено, що встановлені під час ГФТ реакції показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) на терапію з використанням ЕМ і МТ, що проявляються у їх підвищенні чи зниженні, зберігаються за умов тривалої терапії цими препаратами. Виявлено, що більш ранній і виражений позитивний клінічний ефект терапії хронічної серцевої недостатності (ХСН) за допомогою ЕМ і МТ спостерігається серед більш молодих пацієнтів, у першу чергу жіночої статі, що супроводжується більш швидким покращенням серед них стану ВР. Уперше показано, що результати терапії ХСН з використанням ЕМ і МТ є кращими у пацієнтів з більш високою початковою загальною потужністю спектру ВСР (TP ВСР) та позитивними змінами потужності показників ВСР у реакції на ГМТ з цими препаратами та можуть бути прогнозованими за їх результатами, за цього реакція TP ВСР є більш значущою у прогнозуванні ефективності лікування ХСН II - III функціональних класів (ФК), ніж початковий ФК ХСН. Уперше встановлено критерії, які до початку лікування дозволяють прогнозувати напрямок змін якості життя пацієнтів під впливом ЕМ і МТ за амбулаторних умов. Доведено існування взаємозв'язків між показниками ВСР та виживанням хворих з ХСН. Установлено, що статистично достовірно кращий прогноз виживання протягом трьох років спостереження виявляється серед пацієнтів з підвищенням TP ВСР у ГФТ з ЕМ та/або з МТ чи протягом терапії з застосуванням цих препаратів.

  Скачати повний текст

Виявлено, що покращання асоційованої зі станом здоров'я якості життя та дистанції 6-хвилинної ходьби відбувається повільніше у хворих похилого віку. Наявність фібриляції передсердь не перешкоджає досягненню цільових доз метопрололу, а динаміка клініко-функціональних показників у пацієнтів з фібриляцією передсердь достовірно не відрізнялася від такої у пацієнтів зі збереженим синусовим ритмом. Ефективність метопрололу і бісопрололу не залежить від етіології хронічної серцевої недостатності (ішемічної та неішемічної).

  Скачати повний текст

Вивчено клінічну ефективність і переносимість блокаторів кальцієвих каналів дилтіазему та ніфедипіну у комплексній терапії хворих на ідіопатичну легеневу гіпертензію (ІЛГ) та вроджені вади серця (ВВС) у фазі синдрому Ейзенменгера (СЕ) з різним ступенем тяжкості серцевої недостатності (СН) за умов довготривалого спостереження. Обгрунтовано доцільність використання у лікуванні цих хворих дилтіазему та ніфедипіну на підставі оцінки їх впливу на патогенетичні ланки легеневої гіпертензії (ЛГ) та серцевої недостатності (СН) - зміни стану NO-системи, процесів пероксидації ліпідів, жирнокислотного (ЖК) складу ліпідів, стану антиоксидантної системи крові. Установлено, що в еритроцитах і тромбоцитах крові хворих на ІЛГ з вираженою СН відбуваються зміни стану NO-системи, що можуть свідчити про гальмування синтезу NO з вазодилататорними властивостями. Виявлено, що за умов довготривалого, протягом 6-ти місяців, лікування цих хворих з включенням блокаторів кальцієвих каналів у еритроцитах та тромбоцитах підвищується початкова знижена активність конститутивної NO-синтетази та пул нітрит-аніону в еритроцитах, що може свідчити про нормалізацію синтезу NO з вазодилататорними властивостями. З'ясовано, що у хворих на судинну ЛГ з різним ступенем СН активуються процеси ліпідної пероксидації, знижується активність антиоксидантної системи, відбуваються суттєві зміни у ЖК складі ліпідів еритроцитів та плазми крові, які проявляються збільшенням умісту насичених і зменшенням ненасичених жирних кислот. Відзначено, що вираженість цих змін у хворих на ІЛГ та СЕ є однаковою і збільшується зі зростанням важкості СН за критеріями NYHA. Зазначено, що на тлі лікування блокаторами кальцієвих каналів у хворих на ІЛГ та ВВС у фазі СЕ відбувається однаково виражена позитивна динаміка показників пероксидації ліпідів, антиоксидантної системи та ЖК складу ліпідів плазми й еритроцитів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведені дослідження, присвячені вивченню внутрішньосерцевої гемодинаміки, рівню коронарного резерва та толерантності до фізичного навантаження у хворих з гострим інфарктом міокарда (ГІМ) після тромболітичної та антиагрегантної терапії. Встановлено, що стрептокіназа та аспірин незалежно один від одного прискорюють відновлення систолічної функції лівого шлуночка, а їх поєднане застосування сприяє зменшенню проявів ішемії як в ранньому періоді захворювання, так і впродовж 6 місяців спостереження. Дане лікування дозволяє безпечно проводити прискорену програму фізичної реабілітації хворих з ГІМ.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ) та перебігу серцевої недостатності (СН) із збереженою систолічною функцією міокарда у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) з метою підвищення ефективності лікування. Детально проаналізовано стан внутрішньосерцевої гемодинаміки та діастолічної функції ЛШ у пацієнтів з зазначеними патологіями. На підставі одержаних даних встановлено залежність між ступенем тяжкості декомпенсації, геометричним ремоделюванням і діастолічною дисфункцією ЛШ, яка проявляється у вигляді зміни типів геометричного ремоделювання (від концентричної до ексцентричної гіпертрофії) і діастолічної дисфункції ЛШ (від гіпертрофічного через псевдонормальний до рестриктивного) та супроводжується зростанням функціонального класу (ФК) СН. Досліджено рівень Ал у плазмі крові та встановлено, що вміст даного гормону у хворих на ГХ і діастолічну серцеву недостатність (ДСН) вірогідно збільшується із зростанням ФК, корелює з масою міокарда ЛШ і параметрами спектра трансмітрального діагностичного потоку. Наведено порівняльну оцінку ефективності комплексу еналаприл + метопролол та еналаприл + метопролол + спіронолактон і встановлено перевагу останнього у лікуванні хворих на ГХ з безсимпотомною діастолічною дисфункцією міокарда ЛШ за II типом, а також ГХ і СН зі збереженою систолічною функцією ЛШ.

  Скачати повний текст

Експериментально обгрунтовано доцільність комбінованого застосування ліпосомальної форми кверцетину - ліпофлавону у комбінації з ацелізином для лікування хворих з хронічною серцевою недостатністю. З'ясовано, що кардіопротекторний ефект даних препаратів базується на їх спроможності попереджати формування розповсюдженої мембранопатії за рахунок істотного зниження інтенсивності генерації та нагромадження вільних радикалів, а також ефективної регуляції проокидантно-антиоксидантного гомеостазу у сироватці крові та міокарді. Виявлено, що протекторна активність ліпофлавону у комбінації з ацелізином реалізується шляхом відновлення співвідношення компонентів аденілнуклеотидної системи, модифікації активності ферментів енергетичного обміну, ефективної корекції метаболічного лактоацидозу та стабілізацією енергетичного гомеостазу в цілому. З'ясовано, що дані препарати дозволяють підвищити толерантність до фізичного навантаження, збільшити показники мікроциркуляції та транскапілярного обміну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю. Доведено, що комбіноване використання ліпофлавону з ацелізином активізує захисно-компенсаторні реакції організму на етапі біотранспорту.

  Скачати повний текст

Проведено оцінювання впливу ліпосом різного складу на розвиток гіпоксичної легеневої гіпертензії та виявлення можливих механізмів їх фармакологічної дії. Дослідження виконано на щурах, у яких реєструються основні показники кардіо- та гемодинаміки у малому та великому колах кровообігу. Встановлено, що внутрішньовенне введення суспезії фосфатидилхолінових ліпосом (25 мг/кг) перед початком гіпоксичної гіпоксії частково пригнічує розвиток транзиторної, й усуває тривалу фази підвищення тиску у правому шлуночку серця. Визначено, що блокада фосфатидилхолін-специфічної фосфоліпази С за допомогою D609 (5 мг/кг) практично повністю пригнічує розвиток гемодинамічних порушень в малому колі кровообігу у разі гіпоксії, яка вказує на її ключову роль у виникненні та перебігу гіпоксичної легеневої гіпертензії. Одержано дані, які свідчать про можливість використання фосфатидилхолінових ліпосом для фармакологічної корекції гіпоксичної легеневої гіпертензії.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність застосування протизапального препарату "Фенспірид" в комплексному лікуванні хворих з хронічним легеневим серцем. Встановлено його виражену антиагрегаційну дію in vitro та в клінічних умовах. Показано, що застосування фенспіриду у базисній методиці лікування хворих на хронічні обструктивні захворювання легень тяжкого перебігу (по 160 мг на добу протягом 2 місяців) зумовлює позитивну динаміку клінічного перебігу захворювання, вірогідне збільшення швидкісних показників форсованого видиху, зростання життєвої ємності легень, покращення часових параметрів дихального циклу, зменшення ступеня легеневої недостатності, обсягу підтримуючої діуритичної терапії, величини легенево-артеріального опору та ступеня дилатації правого шлуночка серця. Встановлено антиагрегаційні властивості фенспіриду, а також його протизапальна, бронхо- та вазодилатуюча дія, клінічна ефективність і позитивний вплив на функціональний стан кардіо-респіраторної системи, на підставі яких даний препарат рекомендовано використовувати як багатофункціональний засіб у комплексному лікуванні хворих з хронічним легеневим серцем.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність застосування комбінованого препарату омега-3 поліненасичених жирних кислот та ацетилсаліцилової кислоти у комплексному лікуванні хворих на хронічне легеневе серце. Встановлено позитивну дію даного препарату на стан гемостазу у зазначеного контингенту хворих під час дослідження in vitro, доведено більш ефективну у порівнянні з аналогами протитромботичну дію комбінації омега-3 поліненасичених жирних кислот та ацетилсаліцилової кислоти за клінічних умов. Встановлено механізм реалізації позитивних клінічних ефектів досліджуваного препарату під час комплексного лікування хворих на хронічне легеневе серце.

  Скачати повний текст

Досліджено результати загальноклінічного, електрокардіографічного, спірометричного, доплерехокардіографічного обстеження 118-ти хворих з хронічними обструктивними захворюваннями легень (ХОЗЛ). У 42 (46 %) пацієнтів виявлено діастолічну дисфункцію лівого шлуночка. Встановлено позитивний взаємозв'язок між середнім тиском у легеневій артерії та вираженістю діастолічної дисфункції лівого шлуночка. Показано, що легенева гіпертензія є незалежним провісником діастолічної дисфукнції лівого шлуночка. Виявлено, що ступінь дихальної недостатності достовірно корелює з показниками діастолічного наповнення лівого шлуночка, зокрема, прямо пропорційно з IVRT та обернено пропорційно зі співвідношенням E/A. Показано позитивний вплив препарату кандесартану на достовірне покращання показників діастолічної функції міокарда лівого шлуночка, що суттєво зменшує вираженість задишки, а також суттєво частіше, ніж у разі застосування лише стандартної терапії, спостерігається перехід з порушеного розслаблення в нормальний трансмітральний потік. Виявлено тенденцію до більшої частоти негативної динаміки профілю трансмітрального потоку у групі, що не приймала кандесартану.

  Скачати повний текст

Порівняно аспекті вплив терапії лозартаном і метопрололом на клініко-функціональний стан, фізичну працездатність, гемодинаміку у хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН). Вперше доведено порівняння ефективності комбінованого з інгібітором ангіонтензин-перетворювального ферменту (ІАПФ), застосування кожного з вивчених препаратів і без такого. Визначено, що приєднання до базисного лікування ХСН метопролола, на відміну від лозартана, призводить до поліпшення фізичної працездатності хворих, знижує розмір подвійного добутку в стані спокою і зменшує кінцево-діастолічний об'єм лівого шлуночка (КДО ЛШ). Комбіноване лікування метопрололом з ІАПФ, на відміну від його ізольованого використання, сприятливо впливає на показники внутрішньосерцевої гемодинаміки (зменшенням кінцево-систолічного об'єма лівого шлуночка (КСО) і КДО). Ізольоване застосування лозартана супроводжується, на відміну від його комбінації з ІАПФ, поліпшенням гемодинамічного забезпечення фізичного навантаження, зниженням розміру лівого передсердя і зменшенням КСО.

  Скачати повний текст

Систематизовано погляди щодо визначальних факторів виникнення та патогенетичних механізмів розвитку серцевої недостатності у хворих на хронічний ексудативно-адгезивний перикардит. Встановлено особливості клінічних проявів серцевої недостатності на ранніх стадіях у хворих на хронічний ексудативно-адгезивний перикардит. Досліджено зміни діастолічної та систолічної функції шлуночків серця, стан внутрішньосерцевої та периферичної гемодинаміки. Проведено аналіз вираженості дисфункції правого та лівого шлуночків серця залежно від кількості рідини в перикарді. Встановлено взаємозв'язок вираженості порушень діастолічної та систолічної функції шлуночків серця з параметрами центрального венозного тиску та систолічного тиску в легеневій артерії. Виділено діагностично-диференційні критерії синдрому серцевої недостатності у хворих на хронічний ексудативно-адгезивний перикардит. Встановлено значний кардіопротекторний ефект внаслідок тривалого застосування ірбесартану, метопрололу, верапамілу. Запропоновано диференційований підхід до лікування різних варіантів хронічного ексудативно-адгезивного перикардиту, надано режими дозування ірбесартану, метопрололу, верапамілу.

  Скачати повний текст

Вивчено роль нейрогуморальних механізмів регуляції судинного тонусу в розвитку хронічної серцевої недостатності (ХСН) та у механізмі дії медикаментозних засобів. За результатами досліджень визначено кількісний дисбаланс нейрогуморальних механізмів регуляції судинного тонусу у разі ХСН, який виявляється виснаженням та недостатньою активністю вазодилатуючих факторів на фоні гіперактивності вазоконстрикторів. За використанням методів математичного аналізу розроблено систему прогностичних алгоритмів, що дозволяє проводити індивідуально спрямовану фармакотерапію в хворих на ХСН.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено розробці методів диференційного лікування хронічної серцевої недостатності, яка перебігає на фоні гіпертонічної хвороби та симптоматичної ниркової артеріальної гіпертензії, за допомогою капотену, карділу та тіотриазоліну. Проаналізовано особливості застосування капотену, карділу та тіотриазоліну залежно від етіології хронічної серцевої недостатності, гемодинамічних та біохімічних зрушень, які є факторами розвитку та прогресування серцевої недостатності. Вивчено системну динаміку, стан перекисного окислення ліпідів та антиоксидантних факторів, які дозволили виявити характерні гемодинамічні риси хронічної серцевої недостатності, що перебігає на фоні гіпертонічної хвороби та симптоматичної ниркової артеріальної гіпертензії.

  Скачати повний текст

Розкрито наукову концепцію нейрогуморальної моделі прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН), яка базується на використанні розшифровки особливостей взаємозв'язку активності ренін-ангіотензивної системи й об'ємних показників лівого шлуночка та лівого передсердя. Вперше надано оцінку залежності змін швидкісних показників скорочення та розслаблення міокарда задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перегородки, порушення системної гемодинаміки від ступеня вираженості ХСН і наявності структурної перебудови серця під впливом курсового лікування периндоприлом і невілолом. Встановлено, що в хворих на ХСН периндоприл переважно впливає на систолічну функцію лівого шлуночка, а небіволол - на діастолічну.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню особливостей розвитку уражень гастродуоденальної і гепатобіліарної систем, метаболічних порушень у хворих із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) ревматичного та ішемічного генезу. Встановлено прогресуючі гастро- та холецистогепатопатії з наростанням стадії ХСН, віку хворих. У хворих із ХСН ревматичного походження домінували гастропатії, ХСН ішемічного - холецистогепатопатії. В крові виявлено прогресуючі порушення процесів пероксидного окислення ліпідів, окислювальної модифікації білків, ослаблення антиоксидантного захисту. Доведено, що застосований у комплексному лікуванні пилок квітковий проявляє позитивний вплив на клінічний перебіг ХСН, гастро-, гепатопротективні, антиоксидантні властивості.

  Скачати повний текст

Встановлено особливості змін геометрії підшлункової залози та жовчного міхура, ступінь їх функціональних змін залежно від стадії хронічної серцевої недостатності. Надано комплексну оцінку динаміки рівня амілази, ліпази та трипсину в дуоденальному вмісті та сироватці крові. Досліджено вплив ренін-ангіотензинової системи, альдостерону та фактора Віллебранда на функціональну активність жовчного міхура та підшлункової залози у хворих з хронічною серцевою недостатністю та розроблено методи їх корекції. Розглянуто особливості впливу різних варіантів лікування хронічної серцевої недостатності на підшлункову залозу та жовчний міхур. Розроблено диференційований підхід до лікування структурно-функціональних розладів жовчного міхура та підшлункової залози, обумовлених гемодинамічними розладами у хворих з хронічною серцевою недостатністю.

  Скачати повний текст

Запропоновано нові методи підвищення ефективності лікування інфаркту міокарда (ІМ) шляхом раннього диференційованого призначення бета-адреноблокаторів на підставі вивчення гуморальних маркерів серцевої недостатності (СН) для попередження її розвитку, та виявлення чинників, які визначають прогноз розвитку СН. Встановлено, що плазмовий рівень В-типу натрійуретичного пептиду (ВНП) є найбільш раннім і надійним маркером СН у хворих на гострий ІМ. Визначено конкретний граничний рівень ВНП для розмежування хворих з систолічною дисфункцією. Розроблено метод прогнозування розвитку СН до кінця першого місяця ІМ. Вперше показано, що призначення карведилолу з перших годин захворювання, на відміну від метопрололу, супроводжується істотно меншим зростанням ВНП у хворих на ІМ з клінічними ознаками СН на 30-ту добу захворювання та меншою частотою розвитку СН II Б класу за класифікацією Killip на 3 - 5-ту добу ІМ. Запропоновано новий спосіб диференційованого лікування карведилолом і метопрололом хворих на гострий ІМ на підставі даних про наявність клінічних ознак СН, рівня ВНП і систолічної функції лівого шлуночка.

  Скачати повний текст