Досліджено ектопічну активність шлуночків та оцінено зміни ектопічної активності міокарда, динаміку артеріального тиску та його циркадний ритм, систолічну та діастолічну функції міокарда, поріг стимуляції серця під впливом тривалої терапії антагоністами кальцію короткої та тривалої дії у хворих на ішемічну хворобу серця (IXC) з імплантованим електрокардіостимулятором (ЕКС). Доведено, що антогоністи кальцію тривалої дії сприяють ефективному лікуванню хворих на ішемічну хворобу серця з імплантованим штучним водієм ритму, перебіг якої ускладнений стабільною стенокардією й артеріальною гіпертензією. Доведено високу ефективність амплодипіну серед антогоністів кальцію (ніфедипіну, верапамілу, амплодипіну). Обгрунтовано раціональне призначення окремих антагоністів кальцію у хворих з імплантованим ЕКС та наявністю серцевої недостатності відповідно до їх впливу на систолічну або діастолічну функції лівого шлуночка. Встановлено можливість підвищення ектопічної активності міокарда через тривале застосування ніфедипіну у хворих на IXC з імплантованим водієм ритму, що обмежує його використання через можливість розвитку фатальних аритмій.

  Скачати повний текст

Визначено переваги та обгрунтовано доцільність поєднаного застосування триметазидину та атенололу у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) після перенесеного інфаркту міокарда, а також за наявності цукрового діабету II типу з метою підвищення антиішемічної ефективності даної терапії. Вперше проведено аналіз впливу триметазидину на діастолічну функцію міокарда залежно від вихідного типу її дисфункції. Продемонстровано можливість зменшення ступеня діастолічної дисфункції міокарда за типом "сповільненої релаксації" у разі застосування триметазидину. Встановлено взаємозв'язок між антиішемічною дією препарату та його позитивним впливом на процеси діастолічного розслаблення міокарда лівого шлуночка. Виявлено позитивний антиремоделюючий ефект комбінації триметазидину та атенололу, який характеризується зменшенням об'єму лівого шлуночка. Досліджено вплив триметазидину на вазодилатуючі властивості ендотелію артерій. Встановлено покращання ендотелійзалежної вазодилатації у разі застосування триметазидину та його комбінації з атенололом. Виявлено, що через місяць після припинення вживання триметазидину зникає його антиішемічний ефект та позитивний вплив на процеси розслаблення міокарда лівого шлуночка.

  Скачати повний текст

Вивчено стан імунної системи та її вплив на перебіг стабільної стенокардії (СС) залежно від функціонального класу (ФК) та ендотеліальної дисфункції судин. Показано, що у більшості хворих на ІХС з СС наявні дефіцит T лімфоцитів, збільшення кількості T супресорів, зменшення імунорегуляторного співвідношення T хелпери/T супресори, а також збільшення рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК). Знайдено кореляційний зв'язок між показниками імунограми та кількості лейкоцитів і рівнем загального холестерину. Виділено стадійність імунозапальних процесів залежно від рівня загального холестерину та кількості лейкоцитів у хворих на ІХС з СС I - III ФК. Установлено, що у значної кількості хворих з СС III ФК з підвищеним рівнем холестерину та відносним лейкоцитозом рівень імунологічної резистентності відповідає стадії декомпенсації, за цього значною мірою знижена ендотелійзалежна вазодилатація судин, що призводить до достовірного збільшення загальної тривалості безбольової ішемії міокарда (ББІМ), середньої тривалості одного епізода ББІМ та кількості ранніх шлуночкових екстрасистол у порівнянні з аналогічними хворими з гіперхолестеринемією але з нормальною кількістю лейкоцитів. Уточнено показання до призначення антагоніста кальцію "Дилтіазем" у хворих з СС III ФК залежно від ступеня ендотеліальної дисфункції судин.

  Скачати повний текст

Досліджено запальний та тромботвірний компоненти гострого коронарного синдрому (ГКС), їх взаємозв'язок та особливості. Встановлено, що активація зазначених компонентів патогенезу ГКС залежить від масштабів міокардіального некрозу та клінічної форми захворювання. Вперше проведено порівняльний аналіз динаміки секреції цитокінів у пацієнтів з різними клінічними формами ГКС, встановлено їх вплив на напрямок змін запальних і коагуляційних маркерів. Виявлено кореляційну залежність змін показників некрозу, запалення та коагуляції у хворих на ГКС. Доведено, що антитромботичні препарати, стрептокіназа, гірулог та нефракційонований гепарин мають протизапальну дію, що дозволило удосконалити рекомендації щодо термінів лікування хворих на ГКС.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню стану гемостазу та функції ендотелію при різних клінічних формах ішемічної хвороби серця (ІХС) в динаміці лікування з використанням інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ). Доведено, що ІХС супроводжується розвитком ендотеліальної дисфункції та підвищенням активності гемостазу. Ступінь порушення функції ендотелію та активації гемостазу залежить від важкості перебігу захворювання. Встановлено, що клінічні прояви ІХС корелюють з рівнями ендотеліальних факторів та показниками гемостазу. Застосування інгібіторів АПФ посилює ефективність базисної терапії, нормалізує співвідношення тромбоцитів з судинною стінкою, зменшує активність гемостазу та ендотеліальну дисфункцію.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему оптимізації діагностики та лікування гіпертонічної хвороби за наявності супутньої стабільної стенокардії. Вивчено зміни проліферативної, антикоагулянтної та фібринолітичної функції ендотелію, особливості ураження лівого шлуночка (ЛШ) та сонних артерій шляхом диференційованого застосування блокатора кальцієвих каналів лерканідипіну та beta-блокатора бісопрололу. Установлено, що лерканідипін має переваги у порівнянні з бісопрололом: більш ефективно покращує антикоагулянтний потенціал ендотелію, підвищує рівень фактора ангіогенезу та спричиняє зворотний розвиток атеросклеротичних уражень сонних артерій. Зазначено, що бісопрололу притаманний виразніший ефект стосовно ремоделювання ЛШ і підсилення фібринолітичної активності ендотелію.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

За умов обтяження стенокардією напруги хворих на виразкову хворобу (ВХ) дванадцятипалої кишки (ДПК) доведено суттєве підвищення активності симпатичного та зменшення парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи у порівнянні з пацієнтами з ішемічною хворобою серця (ІХС), ВХ ДПК та практично здоровими особами. У хворих з поєднанням цих патологій виявлено достовірно вищий плазмовий вміст адреналіну, ніж у хворих на ВХ, а також норадреналіну у порівнянні з хворими на ВХ або ІХС. Установлено, що епізоди "німої" ішемії міокарда мали максимальну частоту та тривалість у хворих з поєднанням ВХ ДПК та стенокардії напруги. Уперше визначено високу ефективність сульпірида у складі комплексної терапії щодо корекції вегетативної дисфункції й епізодів ішемії міокарда у хворих на ВХ ДПК у поєднанні зі стенокардією напруги.

  Скачати повний текст

Одержано дані стосовно особливостей функціонального стану судинного ендотелію та показано, що у пацієнтів з гіпертонічною хворобою у разі поєднання з ішемічною хворобою серця розвиваються функціональні порушення та структурні зміни судинної стінки, за цього знижуються показники об'ємної швидкості кровотоку та коефіцієнта механочутливості, а також збільшуються показники регіонарного судинного опору у спокої та фазі реактивної гіперемії. Установлено збільшення вмісту вазоактивних ендотелій-залежних факторів, активності фактора Віллебранда, рівня екскреції альбуміну сечею, а також активацію симпатоадреналової системи. Доведено ефективність гіполіпідемічної терапії препаратом "Симвастатин" у даних пацієнтів. Відзначео, що досліджені гіполіпідемічні препарати мають практично однакову ефективність у корекції порушень ліпідів, однак протизапальний і ендотелій-протекторні ефекти набагато вищі у пацієнтів після застосування комбінованої терапії препаратами "Симвастатин" і "Епадол".

  Скачати повний текст

Вивчено поширеність випадків хронічного панкреатиту (ХП) серед хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС). Виявлено залежність перебігу захворювання від етіологічних чинників панкреатиту. Визначено стан медіаторів системи запалення, зміни показників перекисного окиснення ліпідів та активності системи антиоксидантного захисту. Досліджено порушення клітинної та гуморальної ланок імунітету у даної категорії хворих. Встановлені біохімічні зміни у хворих на панкреатит на тлі ІХС, стабільної стенокардії II функційного класу відповідали таким змінам у хворих на ізольовану ІХС, стабільну стенокардію III функційного класу, що може негативно впливати на перебіг ІХС, сприяти прогресуванню стенокардії. Доведено клініко-лабораторну ефективність запропонованих методів лікування: фамотидин, пентоксифілін, креон, пролонговані форми нітросорбіду - для хворих на ХП на тлі ІХС, додатково - прополін - у разі алкогольного ХП, фраксипарин і ноотропіл - за умов ішемічного ХП, амізон - у випадку цитомегаловірусного ХП.

  Скачати повний текст

Вперше в експерименті на щурах встановлено здатність тіотриазоліну інгібірувати активність N-ацетилтрансферази, на відміну від метопрололу. Оцінено та проаналізовано критерії доцільності призначнення метаболічних препаратів триметазидину та тіотриазоліну, які застосовуються у поєднанні з базисною терапією метопрололом у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) у разі гіпертонічної хвороби. Оцінено ефективність трьох схем фармакологічного втручання. Виявлено, що сумісне застосування метопрололу та тіотриазоліну у хворих на ІХС у разі гіпертонічної хвороби сприяє зменшенню частоти нападів стенокардії, зростанню кількісної самооцінки здоров'я, розвитку толерантності до фізичного навантаження, позитивно впливає на ліпідний спектр крові, покращує діастолічну функцію міокарда у більш вираженому ступені, ніж у разі використання тільки метопрололу. Встановлено, що призначення комплексної терапії метопрололом з триметазидином обумовлює антиангінальний ефект, зростання кількісної самооцінки здоров'я, формування толерантності до фізичного навантаження, а також сприяє покращанню діастолічноої функції міокрада у більшій мірі, ніж у разі використання лише метопрололу. Доведено, що незалежними предикторами клінічної ефективності для тіотриазоліну є тривалість інтервалу R-R, товщина міжшлуночкової перетинки, величина фракції викиду та рівень нітритів у плазмі крові, а для триметазидину - величина дисперсії коригованого інтервалу Q - T, кінцево-систолічного об'єму лівого шлуночка, швидкості циркулярного укорочення волокон міокарда, швидкості пізнього діастолічного наповнення лівого шлуночка, рівнів нітратів і нітрітів у плазмі крові.

  Скачати повний текст

Вивчено доцільність використання антиоксиданту тіотриазоліну, препарату метаболічної дії ловастатину та глімепіриду для підвищення ефективності фармакотерапії ішемічної хвороби серця (ІХС) у поєднанні з цукровим діабетом (ЦД) II типу з урахуванням поліморфізму N-ацетилтрансферази 2. Вперше проведено порівняльний аналіз структури фенотипового поліморфізму NAT2 в Центральному регіоні України у здорових осіб і його розподілу у разі ЦД та серед хворих на ІХС. Виявлено, що в Україні, як і в інших країнах Європи, є типовим бімодальний розподіл фенотипів NAT2. Вперше шляхом математичного моделювання створено прогностичну модель для визначення фенотипу NAT2 за антропологічними ознаками. Виявлено здатність тіотриазоліну вірогідно гальмувати метаболізм сульфаніламідного тест-препарату, тобто пригнічувати його ацетилювання у хворих на ІХС у поєднанні з ЦД II типу. З'ясовано, що розвиток толерантності до цукрознижуючих похідних сульфонілсечовини за більш стислі строки терапії у швидких ацетиляторах свідчить про меншу сприятливість даного фенотипу NAT2 для перебігу, прогнозу та фармакотерапії ЦД II типу. Вперше доведено доцільність і переваги сумісного використання трьох препаратів з різними механізмом дії - глімепіриду, тіотриазоліну та ловастатину в комплексній терапії хворих на ІХС у поєднанні з ЦД II типу, сумісний вплив яких обумовлює достовірну динаміку клініко-інструментальних і біохмічних показників.

  Скачати повний текст

Проведено комплексну оцінку систолічної та діастолічної функції лівого та правового шлуночків серця за даними допплерехокардіографічного дослідження хворих з початковою серцевою недостатністю коронарогенного генезу з фракцією викиду лівого шлуночка більше 40 %. Визначено взаємозв'язок функціональних станів шлуночків серця та їх залежність від функціонального класу серцевої недостатності. Розроблено критерії ранньої діагностики систолічної дисфункції лівого та правового шлуночків серця в хворих з початковою серцевою недостатністю за даними характеристик кровотоку в аорті та у вихідному тракті правого шлуночка. Оцінено вплив лікування цих хворих з застосуванням бета-блокаторів, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, сечогінних препаратів та такої ж терапії з включенням препарату кардіопротекторної дії "Мілдронату" на клінічні ознаки серцевої недостатності та функціональний стан шлуночків серця.

  Скачати повний текст

Встановленно вплив на них комплексної терапії із залученням інгібітору 3-гідроксі-3-метилглутаріл коензім-А редуктази аторвастатину. Встановлено, що запальна активація в пацієнтів на гострий коронарний синдром в поєднанні з гіпертонічною хворобою (ГХ) та у хворих зі сполученням ГХ і стенокардії напруги значно вища, ніж у пацієнтів з ізольованим перебігом стенокардії напруги або гіпертонічної хвороби, що асоціюється з прогностично несприятливим перебігом даних захворювань.

  Скачати повний текст

Виявлено, що висока активність імуно-запального процесу є однією з причин фармакорезистентності. Доведено, що перебіг ГХ, асоційований з ІХС, проявляється формуванням синдрому ендогенної інтоксикації, яке пов'язано з появою нефізіологічних концентрацій регуляторних речовин, в результаті чого порушується функція еритроцитів, як і фізіологічних адсорбентів-переносників медикаментів. Вперше вивчено особливості лікувального впливу еферентних методів на гемодинамічні, електрокардіографічні, біохімічні, імунологічні показники в хворих на ГХ, асоційовану з ІХС. Встановлено підвищення ефективності лікування за умов проведення медикаментозної терапії у комплексі з інтра-екстракорпоральною гемокорекцією.

  Скачати повний текст

Вивчено динаміку рівнів неоптерину, цитокінів і C-реактивного білка (CРБ), їх участі у дестабілізації ішемічної хвороби серця (ІХС) у хворих з різними клінічними варіантами гострого коронарного синдрому (ГКС). Досліджено питання прогнозування тяжкості перебігу та виникнення ускладнень у таких хворих, впливу на ці показники та виникнення ускладнень за прийому аторвастатину у дозі 20 і 40 мг/добу. Для хворих на ГКС характерними є підвищення активності моноцітарно-макрофагальної та цитокінової ланок імунної системи. Показано, що гіперсекреція неоптерину, CРБ, інтерлейкіну-6 (ІЛ-6), ІЛ-8 та ІЛ-10 наявна у хворих з усіма клінічними варіантами ГКС. Зі зростанням ступеня тяжкості ГКС рівні неоптерину, CРБ, ІЛ-8 та ІЛ-6 збільшувалися від нестабільної стенокардії (НС) до гострого коронарного синдрому з підйомом ST (ГКСЗПST). Відзначено, що за наявності НС вміст протизапального цитокіну ІЛ-10 різко збільшувався, у разі ГКС без підйому ST зменшувався, за ГКС з підйомом ST був нижче рівня контрольної групи. Показано підвищення активності неоптерину, ІЛ-6, ІЛ-8 та CРБ у групі спостереження з ускладненим перебігом ГКС (виникнення ранньої післяінфарктної стенокардії, гострої лівошлуночкової недостатності, кардіоваскулярної смерті, розвиток повторного інфаркту міокарда) у порівнянні з хворими з неускладненим перебігом ГКС та особами групи контролю. З'ясовано, що рівень прозапального ІЛ-10 у пацієнтів групи ускладненого перебігу був мінімальним та вірогідно нижче за осіб контрольної групи, та групи спостереження з неускладненим перебігом ГКС. Відзначено кореляційні зв'язки різного ступеня за кожного клінічного варіанта ГКС між рівнями неоптерину, цитокінів і CРБ, а також у групах спостереження залежно від виникнення ускладнень. На підставі результатів дослідження виявлено, що навіть на фоні терапії аторвастатином у дозі 20 мг/добу рівні неоптерину та маркерів запалення знижувалися. Але висока ефективність аторвастатину, що до імунозапального процесу зумовлена не гіполіпідемічною дією, а плеотропними ефектами, власною протизапальною дією. Вірогідне зниження рівня неоптерину, інтерлейкінів і CРБ відбувалось у групі хворих, що одержували аторвастатин у дозі 40 мг/добу, що обгрунтовує доцільність раннього (з першої доби госпіталізації) призначення аторвастатину хворим з ГКС за цієї дози. З урахуванням ролі неоптерину, інтерлейкінів і CРБ у дестабілізації атеросклеротичного процесу та виникнення ГКС, необхідно використовувати вплив аторвастатину на зниження цих показників як патогенетичний компонент лікування. За результатами дослідження встановлено, що протизапальний ефект аторвастатину розвився через 28 днів спостереження та виникнення ускладнень перебігу ГКС (випадків ранньої післяінфарктної стенокардії, гострої лівошлуночкової недостатності, кардіоваскулярної смерті, повторного інфаркту міокарда) у хворих, що одержували початкову дозу аторвастатину 40 мг/добу було вірогідно менше.

  Скачати повний текст

Розкрито патогенетичні механізми впливу антагоністів кальцію нового покоління дигідропіридинового та бензотіазепінового ряду на підставі комплексного вивчення гемостазіологічного дисбалансу, інтракардіальної гемодинаміки, вегетативного забезпечення серцевої діяльності, гемореологічних і метаболічних детермінант для обгрунтування й оптимізації лікування хворих з артеріальною гіпертензією (АГ) та ішемічною хворобою серця (ІХС). З метою досягення цільових рівнів артеріального тиску (АТ), мінімізації загрози тромбоутворення, зменшення явищ ішемії обгрунтовано доцільність призначення антагоністів кальцію (АК) пролонгованої дії дигідропіридинового та бензотіазепінового ряду хворим, які вживають інгібітор АПФ і діуретики. На підставі досліження змін у системі плазмового гемостазу розкрито багатогранні ефекти впливу АК на коагуляційний потенціал, активацію фібринолізу. Вперше показано, що у хворих з концентричною гіпертрофією лівого шлуночка фелодипін та амлодимін найбільш суттєво впливають на зменшення маси міокарда лівого шлуночка, а лерканідипін підвищує варіабельність АТ вночі, що пов'язано з надмірною симпатикотонією. Доповнено теоретичні дані щодо плейотропного ефекту АК. Проаналізовано вплив модифікованих і немодифікованих факторів ризику на частоту розвитку тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда й ішемічного інсульту. Створено математичні моделі індивідуального прогнозу у хворих з АГ, асоційованою ІХС, які одержували АК, а також визначення ефективності терапії АК.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення концентрації гомоцистеїну у плазмі крові у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) зі стабільною стенокардією напруження I - IV функціональних класів й епізодами безбольової ішемії міокарда (БІМ) уперше показано взаємозв'язок між гомоцистеїнемією та виразністю патологічного процесу у пацієнтів цих груп. З'ясовано, що гіпергомоцистеїнемія може призводити до обтяження функціонального класу стенокардії напруження та до більш частих епізодів БІМ. Здійснено зіставлення ефективності методів лікування ІХС з обліком гомоцистеїнемії та стандартної терапії за умов використання вітамінів групи B у комплексі з фолієвою кислотою та показано достовірне зниження рівня гомоцистеїну у плазмі крові, що поліпшує перебіг захворювання у пацієнтів.

  Скачати повний текст

Визначено клітинні та гуморальні маркери розвитку толерантності до органічних нітратів, та її подолання за допомогою використання альтернативних схем призначення препарату. Висвітлено можливі механізми розвитку толерантності до органічних нітратів (ОН). За допомогою системного аналізу описано критерії розвитку толерантності до органічних нітратів. Доведено, що за умов втрати чутливості до пролонгованих нітратів, відбувається подальша активація процесів перекисного окислення ліпідів і підвищення рівня ендотеліну-1, що сприяє посиленню інактивації екзогенного оксиду азоту та пояснює втрату чутливості до замісної терапії. Наголошено на доцільності додаткового призначення інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту до перерваної схеми призначення ОН, що підвищує їх антиішемічний потенціал та сприяє поліпшенню функціонального стану ендотелію.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи оптимізації лікування ішемічної хвороби серця у жінок у постменопаузі на підставі порівняльного аналізу впливу статинів (симвастатину), замісної гормональної терапії (фемостону) та їх поєднаного застосування на гемостаз, функцію ендотелію та показники ліпідного обміну. Доведено, що гіполіпідемічний ефект фемостону поступається дії симвастатину. Встановлено позитивний вплив застосування симвастатину на поліпшення функціонального стану ендотелію, зниження протромботичної активності гемостазу, зменшення агрегації тромбоцитів і рівня фібриногезу та підвищення фібринолітичного потенціалу. Відзначено, що застосування фемостону благодійно впливає на ендотеліальну дисфунцію, але недостатньо діє на тромботичну готовність. Встановлено, що спільне застосування симвастатину та фемостону не має синергійної дії, але знижує протромботичний ризик використання фемостону.

  Скачати повний текст