Опрацьовано широке коло джерел і літератури та досліджено розвиток агрокультури українського населення Буковини. Значну увагу приділено проблемам впливу природних умов на розвиток землеробства. Висвітлено питання стосовно змін структури посівних площ, асортименту вирощуваних сільськогосподарських культур, а також щодо інноваційних систем землеробства. Розглянуто традиційні способи удобрення грунту. Проаналізовано динаміку розвитку народної агротехніки. Досліджено питання впровадження інновацій у сільське господарство краю та проаналізовано їх вплив на менталітет зі світогляду буковинського села. З'ясовано локальні та загальнослов'янські риси розвитку агрокультури українців Буковини. Охарактеризовано у порівняльному аспекті народну агротехніку, аграрні звичаї й обряди українського та східнороманського населення краю.

  Скачати повний текст

Досліджено нову філософську проблему, пов'язану з актуалізацією етнічної релігії (рідної віри) в Україні та аналогічні процеси у країнах Європи. Українське язичництво розглянуто як духовно-культурний феномен, що проявляється у світогляді, моральних нормах поведінки, звичаєвості й обрядовості у процесті функціонування етносу. Встановлено, що феноменальність рідної віри полягає в її здатності фіксувати, а за сприятливих умов - самовітворювати власні етнічні цінності. Показано, що дана актуалізація може відбуватися у підсвідомості носіїв власної етнічної культури як своєрідне підсвідоме "пригадування" окремими представниками етносу колективного досвіду своїх предків. Зроблено висновок, що етнорелігія (язичництво) - це природний генератор духовного життя етносів та упорядник їх життєвого простору та морально-звичаєвих відносин, в яких гарантом цілісності етнічної спільноти виступає сама етнічна група з її усталеними етнічними звичаями та цінностями Роду. Доведено, якщо розвитку етнічної релігії не перешкоджають зовнішні чинники - війни, поневолення, окупація, асимілятивні процеси, - то рідна віра може бути самодостатньою духовною системою на будь-якому етапі розвитку свого етносу, навіть на самому модерному. Зроблено висновок, що багатотисячолітні духовні традиції, що склалися природним шляхом, мають переваги перед штучними глобальними релігійними доктринами. Встановлено, що етнічні релігії виявляють більшу життєздатність і зберігають властивість періодично відроджуватись, і виступають засобом самозбереження етносу.

  Скачати повний текст

Вперше в українській фольклористиці на порівняльному українсько-угорському регіональному матеріалі проаналізовано людиноцентровані погляди, розглянуто людину в багатоманітності її зовнішнього та внутрішнього простору. Висунуто й обгрунтовано тезу про антропоцентризм казки як основоположну ознаку, на противагу, наприклад, космологізму інших жанрів (обрядові пісні тощо). Не беручи до уваги зв'язок з ініціаційним ритуалом, чарівна казка досить далеко відходить від обряду, вже переосмисленого в гру, що підтверджує широко висвітлена в роботі дидактична спрямованість казкового жанру. Набули нового звучання морально-етичні виміри людини, які перебувають на периферії зацікавлень сучасної гуманітарної науки. Вперше зібрано та проаналізовано розлогий регіональний матеріал про феномен казкаря та казкарства, свідчення багатьох фольклористів, наведено типи та портрети оповідачів Закарпаття, конкретні приклади казкових антропокомпонентів. Вперше дані розглянуто з поглядів лінгвопрагматики.

  Скачати повний текст

Наведено повну характеристику матеріального комплексу поселень Дніпро-Донського межиріччя. На підставі аналізу керамічного комплексу, який для цієї доби є майже єдиним культурним індикатором, а також поховальних пам'яток, у межах півдня Лісостепової та у Степовій смузі України виділено два синхронних явища: у Лівобережній Україні - пам'ятки Рєпінської культури, поширені на сході (до Поволжя); у Нижній Наддніпрянщині та на заході (до Південного Бугу) в той час побутували носії Рогачицької культури, що полишили середній шар Михайлівського поселення, поселення Нижній Рогачик та інші пам'ятки, названі згідно з існуючим поняттям "рогачицький тип пам'яток" (О.Г.Шапошникова, В.М.Даниленко) та через наявність Нижньомихайлівської археологічної культури. Ці масиви різнилися матеріальним комплексом, поховальним обрядом та генезою.

  Скачати повний текст

Досліджено актуалізовану сучасними соціокультурними змінами українського суспільства проблему специфіки й еволюції архетипових мотивів української традиційної весільної обрядовості в період кінця XIX - початку XXI ст., зокрема Середньої Наддніпрянщини. Проведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми умов збереження та меж трансформацій традиційної весільної обрядовості, яке полягає в експлікації та концептуалізації її архетипового виміру. Переосмислено традиційну весільну обрядовість як один із проявів специфічної культуротворчості українського народу, за своєю базовою глибинною структурою співмірного та взаємопов'язаного з іншими її проявами, зокрема, мистецтвом та грою. Зазначено, що здобуті результати суттєво трансформують уявлення щодо архетипової основи весільної традиції та можливості збереження, відродження й репродукції ціннісних засад народної обрядовості, дозволяють ефективніше будувати державну політику в культурній сфері.

  Скачати повний текст

Вперше створено цілісну картину формування архітектури дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини XVII - першої половини XX століть. Проведені натуральні обстеження й інвентаризацію виявили на теренах Галичини 246 дерев'яних храмів. Розкрито прийоми застосування архітектурно-декоративних засобів опорядження в екстер'єрі й інтер'єрі досліджених святинь. Встановлено, що особливістю архітектури є те, що вона формувала стилістичні епохи (бароко, рококо, класицизм, історизм, модерн) під впливом місцевих, регіональних та зовнішніх чинників. Виявлено нові об'єкти та здобуті імена творців дерев'яних костелів. Визначено стилістичний аспект архітектурного формотворення та періодизацію розвитку стилістичних напрямів досліджених об'єктів. Проведено порівняльний аналіз архітектури дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини з дерев'яними храмами цього ж та інших обрядів у сусідніх регіонах (Волині, Закарпатті) та країнах (Польщі, Швеції).

  Скачати повний текст

Розкрито особливості та засоби втілення архітектурної та богословської сутності світла в архітектурно-просторовій організації української церкви, встановлено значення природного та штучного світла у формуванні структури та простору, архітектоніки церковної будівлі, виявлено закономірності формування світлового середовища церкви у часовій динаміці богослужінь. Проаналізовано архітектоніку світла українських церков різних типів і періодів розвитку церковного будівництва за характером розподілу у просторі та інтенсивністю світлових потоків. Встановлено архітектурно-просторові принципи, прийоми та засоби організації світлового середовища основних типів української церкви. Зазначено, що архітектура християнського храму східного обряду є архітектурою світла. Аргументовано необхідність переносу принципів організації світлового середовища традиційної церкви в практику сучасного проектування українських церков.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано роль і місце біблійної герменевтики в українській бароковій прозі. Доведено, що українська література XVII - XVIII ст. мала релігійний характер, стиль художніх творів був обумовлений метафізичною та власне богословською проблематикою та християнською обрядовістю. Показано, що в літературі українського бароково та усієї Європи від часу Тридентського собору набула поширення чотирисенсова біблійна герменевтика, суть якої полягає у розрізненні буквального, відкритого, зрозумілого сенсу Святого Письма, й "темного", закритого, таємного. Прикладом застосування чотирисенсової біблейної герменевтики є творчість Іоаникія Галятовського. Трактати та діалоги Григорія Сковороди розглянуто в аспекті всезагальної алегорези. Схильність до буквального сенсу та заперечення сенсу алегоричного відображено в прозі Феофана Прокоповича.

  Скачати повний текст

Досліджено основні аспекти діяльності василіанських монастирів на теренах Перемишльської єпархії впродовж кінця XVII - XVIII ст. Вивчено інституційний розвиток чернецтва, виокремлено певні періоди: фундації (кінець XIII - XVII ст.), перехід до унії (кінець XVII - початок XVIII ст.), утворення Святопокровської провінції та входження до неї унійних монастирів єпархії (1739 - 1745 рр.), пореформенний період (1745 - 1772 рр.). Вивчено економічне підгрунтя функціонування чернечих обителей, яке відобразилося в організації певних господарсько-фінансових відносин: введенні фільваркового господарства, наявності різного роду допоміжних промислів і участь у тогочасних фінансово-кредитних відносинах. Розглянуто внутрішню, релігійну діяльність ченців. З'ясовано основні засади духовної формації чернецтва східного обряду, які в аналізований період зазнали певних змін від єпархіальної до централізованої системи управління з чітко регламентованим уніфікованим монастирським уставом та Конституцією ЧСВВ. Визначено чинники, які впливали на провадження духовного вишколу ченців: кіновіяльний (спільний) уклад життя, поміркованість у їжі, скромність в одязі, молитва, піст, реколекції та інші духовні практики. Зокрема, домінували внутрішні студії з риторики, філософії та богослов'я, які у другій половині XVIII ст. спричинилися до піднесення освітнього рівня василіанського чернецтва на теренах єпархії. Досліджено душпастирську працю отців-василіан, яка відобразилася в утриманні парафій, провадженні реколекцій, місій, проповідей, оповідей, служінні в жіночих монастирях та при єпископській кафедрі. Визначено внесок василіанських монастирів у розвиток духовної культури Підгір'я, який висвітлено в аспекті функціонування освітньо-культурних осередків - скрипторіїв, хорових капел, шкіл.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу історичних витоків ваххабізму доведено, що ця релігійно-політична течія сприйняла ідеологічні установки секти хариджитів (VIII ст.) і погляди наступника їх ідей Ібн Таймії (XIV ст.), які були розвинуті й узагальнені засновником ваххабізму Ібн Абд аль-Ваххабом у XVIII ст. Розкрито концептуальні відмінності ісламу та ваххабізму у віросповідній і обрядовій сферах, доведено, що, незважаючи на використання однакового термінологічного комплексу, вони є протилежними ідеологічними системами. На підставі вивчення структури, діяльності та методів ідеологічної роботи прибічників радикально-екстремістських організацій, доведено, що такі сучасні організації будують свою роботу у режимі повної таємничості. Їх особливістю є наявність у складі однієї організації легальних і нелегальних підрозділів, в яких проводять релігійну, культурну, політичну та благодійницьку діяльність, залучають нових прибічників, а також проводять терористичну діяльність, беруть участь у бойових діях у "гарячих точках". Детально вивчено рух ваххабістів у сучасній Росії, що дозволило виділити й описати три основні періоди їх діяльності: друга половина 1980-х - 1995 рр. - онайомчий, за якого відбувалася систематична поява іноземних місіонерів у Росії та формування перших осередків прибічників ваххабізму; 1995 - 1999 р. - інституціалізації й активної діяльності представників радикально-екстремістських організацій; з 1999 р. до наших днів - час поступового спаду легальної діяльності представників радикально-екстремістських організацій і переходу ваххабітів до нелегальної діяльності.

  Скачати повний текст

Розроблено методи, алгоритми, програмне забезпечення та методики проектування конструкцій богослужбового одягу візантійсько-слов'янського обряду. Створено інформаційну базу процесу проектування одягу для духовенства. За результатами досліджень розроблено систему споживчих вимог щодо показників рівня якості канонічного одягу та визначено номенклатуру цих показників. Для розробки програмного забезпечення процесу проектування даного одягу створено методику визначення абсолютних величин будь-яких індивідуальних розмірних ознак чоловічої фігури за мінімальною кількістю вихідних даних. Розроблено алгоритм задавання та побудови поверхні опорної зони верхнього богослужбового одягу як найбільш складного геометричного об'єкта та проблемного щодо ергономічної відповідності фігурі людини. Розроблено алгоритм побудови розгорток поверхні фелона за індивідуальними антропометричними параметрами споживачів.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено описові традиційного поліського поховального обряду та його номінації. Подано структуру обряду, з'ясовано основні фактори й тенденції, що формують поховальний обряд, розкрито його світоглядну та міфологічну основу. Здійснено етнолінгвістичний аналіз поліського поховального обряду як цілісного невербального тексту, подано опис поховальнообрядової номінації поліських говорів у широкому екстралінгвальному контексті. Зроблено спробу інтерпретації семантики й символіки номінації та предметно-дійового складу поховального обряду Полісся у зв'язку з загальними змістовими характеристиками слов'янських мовних семіотичних систем. Виявлено рудименти давнього слов'янського поховального обряду та інших пов'язаних із ним ритуалів, які відбивають міфічні уявлення давніх слов'ян про смерть і потойбічне життя, що збереглися в традиційному поліському поховальному обряді. Розкрито особливості функціонування поховальнообрядових назв, шляхи їх обрядової термінологізації, умови постання, мотивацію. Описано просторову варіантність елементів поліського поховального обряду та його номінації, здійснено спробу історичної інтерпретації географічних варіантів.

  Скачати повний текст

Розглянуто обряди весільного циклу, який складається з трьох головних частин - передвесільної, весільної та післявесільної. Охарактеризовано локальні відмінності у весільному обряді трьох субетнічних груп кримських татар - гірської, південнобережної та степової. Наведено авторську класифікацію предметної та рольової складових у структурі весільного обрядового комплексу, що дало можливість вивчити давню знаково-символічну систему ритуалу. На основі наукового методу ретроспекції проаналізовано процеси трансформації народних традицій, які відбувалися в досліджуваний період під впливом міграційних рухів другої половини ХХ ст. і сучасних етнокультурних процесів.

  Скачати повний текст

На підставі польових досліджень, проведених протягом 1993 - 2003 рр., та їх діахронного співставлення з архівними та друкованими джерелами середини XIX - XX ст. зроблено спробу наукової реконструкції весільного ритуалу Центрального Полісся - регіону побутування реліктових етнографічних явищ та найбільш постраждалого від аварії на Чорнобильській АЕС. Встановлено інваріантну основу обрядової моделі та її факультативні елементи. Визначено чотири локальні варіанти святкової композиції, характер зв'язків між ними, спрособи переходу від одного до іншого, з'ясовано територію їх побутування. Особливу увагу приділено розгляду проблеми весільної семіосфери - знаковості часового та просторового аспектів, семантиці головних ритуальних груп (атрибутів та учасників). Зазначено, що проведене дослідження продовжує та розвиває традицію етнорегіональних студій весільного ритуалу українців, започатковану вітчизняними дослідниками П.Чубинським, В.Кравченком, А.Кримським, Г.Пашковою, В.Борисенко. До наукового обігу введено ряд нових обрядових сюжетів та етнографічних фактів як додаткове джерело вивчення духовної культури Українського Полісся.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему функціонування, поетики, символіки весільних пісень Поділля. Висвітлено аспекти взаємодії весільного обряду та весільної пісні. Вивчено історію записів весільних пісень і описів подільського весілля. Установлено ареали та специфіку побутування основних пісенних типів Поділля, їх різновидів і складових. З'ясовано художню своєрідність, жанровий склад, еволюцію та сучасний стан побутування весільної поезії. Проведено систематизацію весільного фольклору, виявлено характерні риси пісенної традиції регіону. Проаналізовано текстовий пісенний матеріал, виявлено місце весільної поезії краю в загальноукраїнському фольклорному процесі. Розглянуто еволюцію мотивів, образів, розкрито символіку творів.

  Скачати повний текст

На підставі історіографічного огляду джерел та наукової літератури охарактеризовано стан дослідження весняної календарної поезії українців. Установлено основний перелік видових назв весняних пісень. З'ясовано, які з відомих назв мають регіонально-локальний діапазон поширення, а також ті, що становлять загальнонаціональну традицію. Визначено основні функції весняних пісень та ігор. Виявлено жанрову специфіку весняних календарних пісень та здійснено класифікацію весняної календарної поезії. Висвітлено структуру репертуару: Наведено обрядово регламентовані статево-вікові характеристики виконавців пісенно-ігрових текстів. Проаналіозовано акціонально-оказіональний, календарний та хронотопний контекст виконання весняних танків. Прокартографовано найвідоміші образи та мотиви.

  Скачати повний текст

Досліджено весняну обрядовість Західного Поділля як одного з етнографічних регіонів України, в якому збереглася календарна ритуалістика до нашого часу. Визначено етнографічні кордони західноподільського регіону, виявлено основні ідеї святкування весняних свят у контексті річної обрядовості. Розглянуто етимологію терміну "гаївка" та його синонімічних відмін. Зроблено детальний аналіз основних композиційних елементів гаївкового обряду, а також висвітлено питання щодо участі у ньому західноподільської молоді. Вивчено тематику гаївок, історію становлення та розвитку їх ритмічних і народномузичних форм, силабомелодичних моделей, ладозвукорядних парадигм. Здійснено типологізацію рухових малюнків у гаївках дослідженого регіону.

  Скачати повний текст

У дисертації на основі залучення широкого кола джерел та аналізу наукової літератури досліджено обряди весняно-літнього періоду на Бойківщині кінця XIX ст. - 1930-х рр. Розглянуто 19-ий весняний і літній цикли на Бойківщині, в основу якого покладено землеробсько-скотарські мотиви, їх взаємозв'язок з космогонічними явищами та приурочення до християнських свят (Великодніх свят, Юрія, Зелених свят, Івана Купала, Петра, Першого і Другого Спаса). На прикладі обрядовості весняно-літнього календаря бойків показано бойківську культуру за наявності субетнічних, регіональних особливостей, спрямовану в руслі загальноукраїнської народної традиції. Показано внутрілокальні відмінності бойківських обрядів між двома історичними частинами Бойківщини - галицькою та закарпатською. З'ясовано, що у наш час весняно-літні обрядодії трансформувалися в естетично-розважальні мотиви.

  Скачати повний текст

Досліджено весняно-обрядовий фольклор Буковини, до якого входять веснянки, гаївки, постові, воскресні та юріївські пісні. З'ясовано, що зібрані зразки весняної народної поезії Буковини мають всеукраїнський і всеслов'янський характер їм також притаманні локальні варіативні особливості. Разом з тим, виявлено цікаві етнографічні комплекси проведення весняних народних хороводів та ігор, з'ясовано успішну фольклоризацію "церковних", "побожних пісень", встановлено ступінь збереження юріївських "пастушних" пісень. Вперше в українській фольклористиці зібрано, розглянуто та проаналізовано народну поезію весняного циклу буковинського краю, реабілітовано ім'я та введено до наукового обігу праці українського письменника і фольклориста Корнила Ластівки.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст