Обгрунтовано роль і місце біблійної герменевтики в українській бароковій прозі. Доведено, що українська література XVII - XVIII ст. мала релігійний характер, стиль художніх творів був обумовлений метафізичною та власне богословською проблематикою та християнською обрядовістю. Показано, що в літературі українського бароково та усієї Європи від часу Тридентського собору набула поширення чотирисенсова біблійна герменевтика, суть якої полягає у розрізненні буквального, відкритого, зрозумілого сенсу Святого Письма, й "темного", закритого, таємного. Прикладом застосування чотирисенсової біблейної герменевтики є творчість Іоаникія Галятовського. Трактати та діалоги Григорія Сковороди розглянуто в аспекті всезагальної алегорези. Схильність до буквального сенсу та заперечення сенсу алегоричного відображено в прозі Феофана Прокоповича.

  Скачати повний текст

Досліджено розвиток теорії метатексту в парадигмі сучасних уявлень про діалогічну спрямованість будь-якого ( особливо мистецького) тексту як явища культури. Обгрунтовано поняття "домінантного коду" як позиції автора-митця, що детермінується певною ідеологією та його мистецького завдання, які визначають створення нової форми у ситуації метамнемонічного зв'язку між автором та реципієнтом як ціннісного ставлення до змісту естетичного об'єкта, який пізнається та співпереживається реципієнтом. Обгрунтовано поняття "метатексту" як віртуального тексту, створеного під час інтра- та інтертекстуального діалогу реципієнта з мистецьким текстом. Інтерпретовано "Історію Русів", в межах сучасних естетичних норм та як завершений мистецький словесний текст, розглянутого як метатекст.

  Скачати повний текст

Досліджено структуру літописних оповідей про хрещення Русі. Проведено текстологічний і порівняльний аналіз міфів і легенд про подорож на Русь апостола Андрія, хрещення Ольги, прийняття християнства князем Володимиром і хрещення киян у літературі часів Київської Русі. Вивчено аспекти польської історіографії XV - XVI ст. та української барокової прози, а також історичної драми. Запропоновано розглядати літературну обробку легенд про хрещення Русі як творчу перспективу. Висвітлено прояви літописної традиції старокиївського періоду в українській літературі XVI - XVIII ст.

  Скачати повний текст

Досліджено в порівняльно-історичному і типологічному аспектах проблеми розвитку фонетичної системи староукраїнської мови другої половини XVI - XVIII ст., а також її графічної та орфографічної реалізації в рукописних житійно-повістевих текстах. Розглянуто явища вокалізму і консонантизму, історію кириличного письма та способи його пристосування до звукової системи української мови. На підставі зіставного аналізу згаданих текстів, мова яких має ознаки книжного стилю, і рукописної ділової документації, що відображує живе мовлення, визначено ступінь унормованості фонетичної і правописної систем зазначеного періоду. Досліджено вперше запроваджені в науковий обіг рукописні пам'ятки житійно-півістевої та ділової літератури. Встановлено, що фонологічна система української мови другої половини XVI - XVIII ст. виступає вже сформованою, а правописна система в даний період ще не склалася і перешкоджала проникненню живомовної фонетики в літературне, книжне вживання. Зазначено, що основи фонетичного принципу українського правопису закладалися саме в писарській практиці XVI - XVIII ст.

  Скачати повний текст

Проаналізовано специфіку використання та роль фольклору у літописах кінця XVII - початку XVIII ст. - Григорія Граб'янки та Самійла Величка. Акцентовано на тому, що саме авторські літописні твори, які вкорінені в загальнонародне сприйняття історичної минувшини й акумулюють в собі народну усну пам'ять про події та художній образ цих подій, - є благодатним матеріалом для "творення" новітньої ідентичності на нинішньому етапі національного буття. Охарактеризовано й узагальнено три головні жанрово-стильові групи творів фольклору про події досліджуваного періоду: історичні пісні, думи, народні перекази. Доведено, що тексти козацьких літописів піддають переосмисленню змістовий, сюжетний рівень фольклорних творів, водночас сприяють узагальненню та введенню в художній дискурс народне осмислення історичних осіб і подій. Зроблено висновок про те, що історико-героїчна народна творчість даного періоду загалом та її образно-символічні домінанти (Герой, Козак, Степ, Україна) стали визначальним чинником формування образу національної історії в літописах Григорія Граб'янки та Самійла Величка.

  Скачати повний текст