Досліджено процес адаптації серцево-судинної системи організму та розвитку індивідуально-типологічних властивостей вищої нервової діяльності за тривалих фізичних навантажень. Показано, що вплив тривалих тренувань на організм юнаків і дівчат супроводжується підвищенням адаптаційних можливостей серцево-судинної системи, розвитком морфофункціональної адаптації серця, позитивними змінами у його біоелектричній активності та механізмах регуляції серцевого ритму. Встановлено, що динаміка змін функціонального стану серцево-судинної системи організму юнаків і дівчат характеризується, зокрема, збільшенням функціональних об'ємів і маси міокарду лівого шлуночка, тривалості кардіоциклу та електричної систоли серця. Виявлено, що тривалі фізичні навантаження сприяють удосконаленню психофізіологічних функцій організму юнаків і дівчат віком 18 - 20-ти років. З'ясовано, що індивідуально-типологічні властивості вищої нервової діяльності тісно пов'язані з сенсомоторними та психічними функціями організму та проявляються у характері термінових пристосувальних реакцій серцевого ритму.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню ролі гуморальних порушень судинного ендотелію при гострому інфаркті міокарду (ІМ) в залежності від клінічного перебігу. Зроблено оцінку клінічної ефективності їх корекції інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ). За допомогою факторного та системного аналізу розроблено різноманітні прогностичні моделі для оцінки особливостей перебігу гострого ІМ та побудовано загальний алгоритм індивідуалізованої терапії хворих на гострий ІМ. Доведено, що ендотеліальна дисфункція є одним з факторів розвитку гострого ІМ. У залежності від об'єму усередку ураження відмічається різниця в домінуванні вазоконстрікторних і вазоділятуючих факторів судинного ендотелію: при трансмуральному ІМ - вазоділятаторів, при дрібновогневому ІМ - вазоконстрікторів. Встановлено, що додаткове призначення інгібіторів АПФ викликає значну перебудову функціональної системи організму, яка виражається в зниженні міжсистемної та підвищенні внутрішньосистемної інтеграції ендотеліальних факторів, що свідчить про зменшення функціональної напруги системи і формування якісно нової функціональної системи, володіючої більш значними компенсаторними властивостями. Найбільш ефективним методом лікування ІМ є сумісне застосування системної тромболітичної терапії та призначення інгібіторів АПФ з першої доби лікування. Комбінація інгібіторів АПФ та бета-блокаторів без тромболітичної терапії є недостатньо ефективною як при ускладненому, так і при неускладненому перебігу ІМ.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням обгрунтування гігієнічних вимог до санаторної аліментарної реабілітації хворих, що перенесли інфаркт міокарда. В роботі приведені нові науково обгрунтовані результати та здійснені нові розробки в області нутріціології при інфаркті міокарда, що базуються на функціонально-гомеостатичній концепції. Розглянуті методологічні передумови до регламентування харчування контрольного контингента, обгрунтовано рівні споживання енергії та нутрієнтів з адаптацією до їх значень діючого продуктового набору. Отримали розвиток вимоги до режиму дієтотерапії, структури раціонів, що консолідовано в універсальному орієнтовному семиденному меню. Приведена парадигма потенціювання медичної ефективності аліментарної програми за допомогою біологічно активних добавок.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження стану антиендотоксинового імунітету у хворих з інфарктом міокарду. Проаналізовано результати обстеження та лікування 120-ти хворих осіб чоловічої статі з первинним інфарктом міокарда із зубцем Q, госпіталізованих у міську лікарню Сімферополя у 2003 - 2006 рр. Антитіла до ліпополісахариду (ЛПС) грамнегативної ентеробактерії Escherichia coli К30 класів A, M, G визначено з використанням методу твердовазного імуноферментного аналізу на першу, сьому та 21-шу добу. Для визначення концентрації ЛПС зв'язуювального білка (LBP) та розчинної форми CD14 рецептора (sCD14) використано тест-системи виробництва "Hucult biotechnology". З'ясовано, що рівні антиендотоксинових антитіл класів M і G у разі множинного порівняння достовірно відрізняються на першу, сьому та 21-шу добу. Доведено, що у хворих з інфарктом міокарда відбувається стимуляція неспецифічних компонентів антиендотоксинового імунітету: збільшення рівнів LBP та sCD14 на першу, сьому, 21-шу добу.Виявлено, що значення С-реактивного білка позитивно корелюють зі значеннями LBP, sCD14 і негативно - з анти-ЕТ-IgM, IgG. У хворих з летальним результатом у найгострішому періоді констатовано найнижчі значення анти-ЕТ-IgM, IgG і високий рівень LBP, sCD14.

  Скачати повний текст

Проаналізовано поширеність аспіринорезистентності серед хворих на гострий коронарний синдром без елевації сегмента ST, які систематично приймали аспірин, та показано її асоціацію зі збільшенням рівня госпітальної летальності, частоту нефатального (ре) інфаркту міокарда та сумарної частоти даних подій. Описано фактори, які збільшують ймовірність виникнення резистентності щодо аспірину. Проведено порівняння значень показників агрегації тромбоцитів у пацієнтів із гострим коронарним синдромом і з біохімічною аспіринорезистентністю та без неї. Розглянуто результат додавання клопідогрелю щодо терапії аспірином у резистентних до аспірину хворих.

  Скачати повний текст

Розроблено науково обгрунтовану багатофакторну систему реабілітації у післяінфарктний період і комплексної профілактики інфаркту міокарда за тяжкістю перебігу патології, медико-біологічними, соціально-гігієнічними, клімато-екологічними факторами з застосуванням нових методів контролю ефективності відновлювального лікування та прогнозування інвалідності, що передбачають врахування психофізіологічного статусу пацієнтів. Науково обгрунтовано новий підхід до контролю ефективності реабілітації у післяінфарктному періоді на підставі оцінки показників зазначеного статусу хворого. Запропоновано нову технологію визначення реабілітаційного потенціалу та прогнозування інвалідності внаслідок гострого інфаркту міокарда за психофізіологічним статусом пацієнта. Розроблено альтернативний метод визначення толерантності до фізичних навантажень для пацієнтів з серцево-судинною патологією за психофізіологічними показниками.

  Скачати повний текст

Наведено клінічну та функціональну порівняльну характеристику фізичного стану пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), у яких переважали епізоди больової ішемії міокарда (БІМ), осіб з безбольовою формою ІХС та хворих на ІХС, у яких переважали епізоди безбольової ішемії міокарда (ББІМ). На підставі результатів обстеження встановлено розбіжності щодо перенесення фізичного навантаження, стану внутрішньосерцевої гемодинаміки, ураження вінцевих артерій (ВА), порушення регіонарної та сегментарної скоротливої функції міокарда лівого шлуночка (ЛШ) серця. Доведено суттєвий вплив на дані показники вікового чинника, кількості уражених ВА, факту перенесення інфаркту міокарда та наявності гіпертонічної хвороби. Встановлено взаємозв'язок між частотою виникнення епізодів ББІМ з кількістю уражених ВА, ступенем їх максимального стенозування, гіперхолестеринемією та функціональним фактором (вазоконстрикцією). З'ясовано особливості розподілу добових ритмів ББІМ та БІМ і відзначено, що у хворих однієї і тієї ж групи без перенесеного інфаркту міокарда (ІМ) та з перенесеним ІМ вони також відрізняються. Здійснено порівняльну оцінку кумулятивного виживання хворих на ІХС з БІМ та з ББІМ за методом Kaplan - Meier протягом 10-ти років спостереження та встановлено особливості перебігу різних клінічних форм ІХС.

  Скачати повний текст

Досліджено клінічно-патогенетичні особливості перебігу постінфарктного періоду у хворих на метаболічний синдром (МС). Оцінено можливості корекції серцево-судинних ускладнень за допомогою комбінації аторвастатину та амлодипіну. Обгрунтовано необхідність визначення рівня лептину у крові всіх хворих, які перенесли інфаркт міокарда (ІМ). Вивчено характер змін основних біохімічних маркерів високого кардіоваскулярного ризику (вч-СРП, ІЛ-6, ЕТ-1, МНП), визначено їх взаємозв'язок з показниками ліпідного та вуглеводного обмінів, рівнем лептину та морфофункціональними параметрами лівого шлуночку у хворих на МС після пересеного ІМ. Проаналізовано рівні лептину у хворих на перенесений ІМ залежно від наявності або відсутності МС. Доведено зв'язок певних рівнів лептину з високим ризиком повторних серцево-судинних подій у післяінфарктному періоді: у випадку супутнього МС - гіперлептинемії та у разі відсутності цього синдрому - гіполептинемії. Встановлено поєднання найбільш значимих факторів, які дозволяють визначати високий ризик несприятливого перебігу постінфарктного періоду залежно від наявності або відсутності МС. Обгрунтовано новий підхід до лікування хворих на МС та перенесений ІМ з гіперлептинемією за допомогою застосування у складі базисної терапії цих хворих комбінації аторвастатину та амлодипіну.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено, що у хворих, які перенесли Q-інфаркт міокарда, з артеріальною гіпертензією виникає вегетативна дисфункція, яка характеризується вираженою стресорною напругою вегетативної регуляції з превалюванням тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи та значним зниженням парасимпатичної активності. Доведено, що ступінь вегетативної дисфункції вище у ранній період захворювання та тісно корелює з локалізацією Q-інфаркту міокарда та величиною фракції викиду лівого шлуночка. Встановлено, що незважаючи на те, що обробка 5-ти-хвилинних ділянок електрокардіограми (ЕКГ) виявляє тіж самі тенденції, що й аналіз 24-х-годинного запису, ці дані не можна поєднувати в межах однієї групи, а у разі порівняння результатів, одержаних під час обробки різних за тривалістю ділянок ЕКГ, необхідно враховувати їх залежність від часу доби, коли було проведено дослідження. Обгрунтовано доцільність використання аналізу варіабельності ритму серця у хворих, які перенесли Q-інфаркт міокарда з артеріальною гіпертензією з метою оцінки ефективності проведеної медикаментозної терапії та її можливої корекції.

  Скачати повний текст

На основі дослідження показників запалення та ліпідного обміну, особливостей процесів реполяризації, вегегативного балансу та міокардіальної функції в пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ГІМ), а також вивчення взаємозв'язку між досліджуваними параметрами одержано нові дані стосовно механізмів розвитку захворювання та вперше в Україні з'ясовано значення змін досліджуваних показників у прогнозуванні ускладненого перебігу ГІМ. Встановлено, що предикторами розвитку ускладнень на стаціонарному етапі є концентрація С-реактивного протеїнц (СРП)>19Д8 мг/л (чутливість 98%, специфічність - 81%), ММА-1>372,0 нг/мл (чутливість 95%, специфічність - 78%), тривалість QTс>0,45с (чутливість 88%, специфічність - 82%), величина Теі-індексу > 0,49 (чутливість 92% та специфічність 84%), а також рівень співвідношення LF/HF > 3,28 (чутливість та специфічність 96 % і 82 %, відповідно), визначені в першу добу ГІМ. Уперше встановлено, що в пацієнтів, які з першої доби захворювання приймали аторвастатин у дозі 40 мг на добу або симвастатин у добовій дозі 80 мг, у порівнянні зі симвастатином у добовій дозі 40 мг, була значно вираженішою позитивна динаміка показників системного запалення, відчутніше покращувалася міокардіальна функція лівого шлуночка (ЛШ), зменшувалися прояви вегетативного дисбалансу та гомогенізувалися процеси реполяризації, рідше виникали життєвозагрозливі аритмії, гостра лівошлуночкова недостатність, післяінфарктна ішемія (як больова, так і безбольова), нижчою була частота розвитку післяінфарктного ремоделювання ЛШ. Відмічено, що максимально вираженими ці клінічні ефекти були в пацієнтів зі зниженою систолічною функцією ЛШ, яким не проводився тромболізис (ТЛ), та наявністю маркерів підвищеного ризику розвитку ускладнень.

  Скачати повний текст

Вивчено ефективність санаторно-курортної реабілітації хворих з наслідками інфаркту мозку (ІМ) з урахуванням клініко-патогенетичних особливостей захворювання та термінів початку відновлювальних заходів з використанням інфіта- та лазеротерапії. Встановлено, що залучення інфіта- та лазеротерапії до реабілітаційного комплексу сприяє позитивній динаміці клінічних показників, функціонального стану центральної та приферичної гемодинаміки, відновленню когнітивних функцій і психоемоційного статусу. Комплексне застосування інфіта- та лазеротерапії в реабілітації хворих з наслідками ІМ сприяє підвищенню ефективності ранньої санаторно-курортної реабілітації за рахунок суттєвого регресу скарг, неврологічної симптоматики, покращання центральної та периферичної гемодинаміки, ліпідного обміну та реолого-коагуляційних властивостей крові, підвищення м'язової сили та покращання опороспроможності, а також відновлення когнітивних функцій, що значно перевищує дані, одержані у разі окремого використання інфіта- та лазеротерапії. Встановлено, що їх комплексне застосування позитивно впливає на відновлення порушених функцій у хворих з наслідками ІМ на пізньому відновлювальному та резидуальному періодах реабілітації, але ефективність лікування зменшується зі збільшенням терміну після перенесеного ІМ.

  Скачати повний текст

Визначено переваги та обгрунтовано доцільність поєднаного застосування триметазидину та атенололу у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) після перенесеного інфаркту міокарда, а також за наявності цукрового діабету II типу з метою підвищення антиішемічної ефективності даної терапії. Вперше проведено аналіз впливу триметазидину на діастолічну функцію міокарда залежно від вихідного типу її дисфункції. Продемонстровано можливість зменшення ступеня діастолічної дисфункції міокарда за типом "сповільненої релаксації" у разі застосування триметазидину. Встановлено взаємозв'язок між антиішемічною дією препарату та його позитивним впливом на процеси діастолічного розслаблення міокарда лівого шлуночка. Виявлено позитивний антиремоделюючий ефект комбінації триметазидину та атенололу, який характеризується зменшенням об'єму лівого шлуночка. Досліджено вплив триметазидину на вазодилатуючі властивості ендотелію артерій. Встановлено покращання ендотелійзалежної вазодилатації у разі застосування триметазидину та його комбінації з атенололом. Виявлено, що через місяць після припинення вживання триметазидину зникає його антиішемічний ефект та позитивний вплив на процеси розслаблення міокарда лівого шлуночка.

  Скачати повний текст

На підставі тривалого динамічного спостереження, аналізу великої кількості клінічних випадків проведено поглиблене вивчення перебігу дифтерійних міокардитів (ДМ) (раннього та пізнього) різного ступеня важкості впродовж трирічного спостереження. Вивчено рівень фактора некрозу пухлин у реконвалесцентів ДМ на 6 - 12-му місяці хвороби з урахуванням проявів серцевої недостатності (СН). Установлено відмінності клінічного перебігу та характеру гемодинаміки за динамічного спотереження у реконвалесцентів раннього та пізнього ДМ у порівнянні з реконвалесцентами неспецифічного інфекційно-алергічного міокардиту. Ці відмінності відображають особливості патогенезу пошкодження міокарду зазначених ускладнень та зумовлюють використання певних підходів до їх лікування. Досліджено функціональний стан серцево-судинної системи у реконвалесцентів раннього ДМ (РДМ), пізнього ДМ (ПДМ) і неспецифічного інфекційно-алергічного міокардиту. Застосування навантажувальних тестів дозволяє об'єктивізувати зміни гемодинаміки у реконвалесцентів РДМ і ПДМ за різних етапів хвороби. Велоергометрична навантажувальна проба уможливлює кількісне визначення функціонального стану серцево-судинної системи, розробки й обгрунтування рекомендації щодо трудового режиму та трудової діяльності реконвалесцентів. Оцінено толерантність до фізичного навантаження та визначено реакцію на неї серцево-судинної системи впродовж реабілітаційного періоду після перенесених дифтерійних міокардитів. Проведено диференціацію органічних і функціональних змін на електрокардіограмі у реконвалесцентів РДМ і ПДМ. Проаналізовано їх якість життя.

  Скачати повний текст

Показано, що підвищення рівня активної форми ТФР-beta1 у пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію (АГ), асоціюється з більшою виразністю гіпертрофії міокарду, діастолічної дисфункції лівого шлуночку (ЛШ) та серцевої недостатності (СН). Виявлено, що підвищена активність ТФР-beta1 у хворих на АГ з наявністю ремоделювання серця супроводжується додатковим зростанням рівнів інтерлейкін (ІЛ)-1beta ІЛ-4 і ФНП-alpha. Продемонстровано ефективність включення ліпофлавону в комплекс лікування пацієнтів, які страждають на АГ з хронічною СН, у вигляді покращання діастолічної функції серця та зменшення проявів СН.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення маркерів ендотеліальної дисфунції та динаміки прозапальних цитокінів (ПЦ) обгрунтовано доцільність раннього дозозалежного призначення інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) з метою покращення ефективності лікування гострого інфаркту міокарда (ГІМ). Відзначено достовірний кореляційний зв'язок між рівнем ПЦ та показниками ендотеліальної дисфункції у гострий період інфаркту міокрада. Встановлено, що дане порушення найбільш виражене на 28-му добу ГІМ. Обгрунтовано можливість проведення багатофакторного аналізу патогенетичних механізмів ГІМ. Доведено, що ступінь ендотеліальної дисфункції та активація ПЦ залежать від розміру та корелюють з рівнем МВ-фракції креатинфосфокінази, а також локалізації інфаркту міокарда (найбільш виражені за переднього ГІМ) та наявності супутньої артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності. На підставі результатів проведеного дослідження розроблено ефективну медикаментозну терапію на базі використання дозозалежних ефектів ІАПФ, призначення якої дозволяє об'єктивувати та контролювати динаміку ендотеліальної дисфункції та активність маркерів імунного запалення і сприяє запобіганню розвитку раннього післяінфарктного ремоделювання.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив умов професійно-шкідливої праці та асоційованих з нею ксенобіотиків (КС) на розвиток гострих форм ішемічної хвороби серця (ІХС). Встановлено, що гострий інфаркт міокарда (ГІМ) і нестабільна стенокардія (НС) у осіб молодого та зрілого віку виникають переважно внаслідок поєднання чинників професійної шкідливості з іншими загальновідомими факторами ризику ІХС: тютюнопалінням, побутовим і соціальним стресом, гіпертонічною хворобою, спадковою схильністю та цукровим діабетом, зловживанням алкоголю. Виявлено, що ГІМ у осіб, які працюють за професійно-шкідливих умов, частіше протікає з атиповим, помірно вираженим больовим синдромом, супроводжується більш вираженою та тривалою гіперкоагуляцією та пригніченням системи фібринолізу. Встановлено, що чинники професійної шкідливості зумовлюють дисбаланс в імунній системі, який полягає в активації гуморальної ланки імунітету та надмірній продукції циркулюючих імунних комплексів, а також пригнічення Т-клітинного імунітету й активацію кілерного механізму. Експериментально доведено вплив нітрату свинцю на зміни імунокомпетентних клітин крові кісткового мозку, внаслідок яких виникає лізис значної кількості лімфоцитів, частина В-лімфоцитів трансформується у плазматичні клітини, Т-лімфоцити - у цитотоксичні, з'являються моноцити-макрофаги та незрілі форми тромбоцитів. З'ясовано, що під впливом нітрату свинцю у мікроциркуляторному руслі серця виникають реологічні розлади, відбувається порушення мікрогемодинаміки та ураження судинного ендотелію і кардіоміоцитів.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням обгрунтування та впровадження до практичної медицини нового методу комплексної інтенсивної терапії хворих на гострий інфаркт міокарда з використанням перфторану на підставі вивчення стану системи перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) клітинних мембран на моделі еритроцитів і системи їх антиоксидантного захисту. Вперше в умовах клініки доведено, що застосування перфторану хворим на гострий інфаркт міокарда, які надійшли до стаціонару у перші 6 годин від початку больового приступу, призводить до зменшення проявів гіпоксемії і тканинної гіпоксії, сприяє зменшенню дії ушкоджуючих процесів ПОЛ і компенсаторному підвищенню активності антиоксидантної системи, поліпшенню клінічного перебігу захворювання, зниженню частоти рецидивування та інтенсивності больового синдрому, зниженню сегмента ST на ЕКГ і формуванню підгострої стадії інфаркту міокарда вже на 2 добу захворювання.

  Скачати повний текст

Вивчено патогенетичні механізми прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН) на виділення маркерів сприятливого та несприятливого прогнозу. Доведено, що незалежно від тяжкості ХСН виникає принципово подібна структурна перебудова гомеостазу організму, яка полягає в домінуванні порушень регуляції судинного тонусу та змінах в окислювально-антиоксидантній системі. З'ясовано, що роль запальних механізмів займає проміжне місце, а порушення функції печінки та ліпідного обміну займають у цій ієрархії останнє місце. Показано, що порушення гомеостазу організму хворих на ХСН знаходяться під сильним впливом як первинних, так і вторинних механізмів патогенезу ХСН. Знання про домінування цих механізмів дає можливість проводити профілактику як розвитку (блокуючи первинні механізми патогенезу), так і тяжкості ХСН (блокуючи вторинні механізми).

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст