Дослідження присвячене аналізу карнавалізованого анімаційного екодискурсу в сучасному англомовному комунікативному просторі (далі КАЕД), який являє собою цілісну концепцію, що характеризується експансією екологічної проблематики, пов'язаною з експресивністю, емотивністю, інтертекстуальністю в контексті комічної спрямованості. Екоцентрична модель теоретизування в роботі пов'язується з мовленнєвою діяльністю персонажів КАЕД і виявленням прийомів створення комічного, побудованих на когнітивному механізмі інконгруентності.Методологія дослідження спирається на еколінгвістичний підхід у вивченні карнавалізованого екодискурсу, який уможливлює виявлення його специфіки, що ґрунтується на порушенні норм – онтологічних, логіко-поняттєвих, валоративних, стереотипних, мовних, мовленнєвих та прогнозування інференції: порушення норм у гуморі є нормою, яка створює комічний ефект.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше розроблено теоретико-методологічні засади системного еколінгвістичного підходу до аналізу англомовного карнавалізованого екодискурсу на матеріалі англомовних анімаційних фільмів. Зокрема, вперше виявлено специфічні функції цього типу дискурсу в залежності від комунікативної мети комунікантів; описано анімаційні карнавальні оніми і онімічні стереотипи у просторі карнавальної англомовної лінгвокультури; охарактеризовано карнавальні перекручування соціокультурних феноменів у карнавалізованому екодискурсі; досліджено мовно-естетичні знаки, доведено карнавалізованість позитивних і негативних емоцій та інтертекстуальних асоціацій, а також екологічність їх експлікації.Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку наукових джерел, списку ілюстративного матеріалу. У першому розділі «Карнавалізований анімаційний екологічний екодискурс» обґрунтовуються теоретичні засади дослідження: уточнюються лінгвістичні дефініції дискурсу. Окрім того, у цьому розділі вибудовується методологія та методика аналізу карнавалізованого екодискурсу, викладаються методологічні й методичні засади: з'ясовуються методи аналізу англомовного карнавалізованого екодискурсу, описуються етапи роботи.Другий розділ «Відображення соціокультурного середовища існування мови у карнавалізованому анімаційному дискурсі» присвячено дослідженню порушення норм у карнавалізованому анімаційному екодискурсі як джерело екологізації (стереотипних, онтологічних, валоративних, логіко-поняттєвих, мовних та мовленнєвих); вивчено оніми, онімічні стереотипи, їхні комічні функції, а також соціокультурні феномени у карнавалізованому анімаційному екодискурсі. Виявлено мовно-естетичні знаки карнавалізаційного екодискурсу, його суспільні проблеми у ракурсі комічного, а також інтертекстуальні асоціації, виражені словами, словосполученнями, абревіатурами та фразеологічними виразами. У третьому розділі «Карнавалізація емоцій: екологічність імплікації» вивчено типи стереотипних емоцій, що лежать в основі карнавалізованого анімаційного екодискурсу: позитивні, нейтральні, негативні; розглянуто гендерні емоції: жіночі, чоловічі, дитячі. Доведено, що карнавалізований анімаційний екодискурс, завдяки своїй інконгруентній природі, занурює ці стереотипні уявлення про емоції у незвичний, яскравий, багаторівневий світ, у такий спосіб викриваючи екологічність або неекологічність їхнього впливу на глядача.Теоретична значущість дисертації зумовлена запровадженням нового типу дискурсу – карнавалізованого анімаційного екодискурсу – і визначається внеском в теорію дискурсу, еколінгвістику, теорію інтертекстуальності, емотіологію, лінгвостилістику.Результати наукового дослідження узагальнюються у таких висновках, які підтверджують гіпотезу роботи.Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю їхнього використання у курсах із лексикології англійської мови (теми «Семасіологія», «Фразеологія»), стилістики англійської мови (теми «Стилістична семасіологія», «Стилістичний синтаксис»), теоретичної граматики англійської мови (теми «Словосполучення», «Речення»), загального мовознавства (теми «Мова і мислення», «Семантика»), а також спецкурсів з когнітивної дискурсології, функціонально-комунікативної лінгвістики, емотіології.Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у застосуванні розробленої методики еколінгвістичного аналізу для вивчення різних жанрів карнавалізованого екодискурсу, поглибленного дослідження вербальних, невербальних, візуальних засобів.^UThis study offers an analysis of carnivalized animated ecodiscourse in modern English communicative space, which accounts for its timeliness. Carnivalized animated ecodiscourse is an integrative entity characterized by placing environmental issues, which are associated with expressiveness, emotivity and intertextuality, into the comic context. In this thesis, the ecocentric theorizing model is associated with the language and speech activity of carnivalized animated ecodiscourse characters and identification of techniques, underpinned with the cognitive mechanism of incongruence, of producing a comic effect.The research methodology is based on the ecolinguistic approach to the study of carnivalized ecodiscourse. It allows to identify its specific features grounded on violation of norms – ontological, logical-conceptual, valorative, stereotypical, language and speech norms as well as inference prediction: violation of norms in humour is itself a norm, which contributes to producing a comic effect.The scientific novelty of the study is accounted for by the fact that it is the first one to lay theoretical and methodological foundations of a systematic ecolinguistic approach to analyzing carnivalized ecodiscourse represented in English animated films. In particular, the research is the first one to identify specific functions of ecodiscourse which depend on communicative aims of the interlocutors. Animated carnivalized onyms and onymic stereotypes functioning in the space of carnivalized English linguoculture are described; carnival alterations of socio-cultural phenomena in carnivalized ecodiscource are characterized; linguo-aesthetic signs are studied; carnivalization of positive and negative emotions and intertextual associations is demonstrated, as well as environmental friendliness of their explication.The thesis consists of the introduction, three chapters with conclusions, the general conclusion, the list of bibliography, the list of sources of illustrative material. The first chapter "Carnivalized Animated Ecological Discourse" substantiates the theoretical foundations of the study: it gives the linguistic definition of discourse used in this study. Besides, this chapter presents the methodology and methods of the research of carnivalized ecodiscourse, sets out its methodological principles by characterizing the methods applied in the analysis of English carnivalized ecodiscourse and describing the stages of the research.The second chapter "Reflection of the Socio-Cultural Environment of Language in Carnivalized Animated Discourse" deals with the study of violation of norms in carnivalized animated discourse as a source of ecologization (stereotypical, ontological, valorative, logical-conceptual, linguistic and speech norems), as well as onyms, onymic stereotypes, their comic functions and socio-cultural phenomena in carnivalized animated ecodiscourse. Linguistic-aesthetic signs of carnivalized ecodiscourse are studied, social problems which it addresses in a comic perspective, as well as intertextual associations represented by words, phrases, abbreviations and phraseological expressions are singled out. The third chapter "Carnivalization of Emotions: The Ecological Nature of Implication" identifies the types of stereotypical emotions actualized in carnivalized animated eco-discourse: positive, neutral, and negative ones; gender emotions: feminine, masculine, and children's ones. It is proved that carnivalized animated ecodiscourse, due to its incongruent nature, immerses stereotypical ideas about emotions into an unusual, bright, multi-level world, thus exposing environmental friendliness or unecological nature of their impact on the viewer.The theoretical value of the thesis is accounted for by introducing a new type of discourse – carnival ecodiscourse, which contributes to the theory of discourse, ecolinguistics, intertextuality theory, emotiology, linguostylistics.The results of the research, which confirm the hypothesis of the work, are summarized in the conclusion.The applied value of the work depend on the prospects of using its results in the courses on lexicology of the English language (themes "Semasiology", "Phraseology"), stylistics of the English language (themes "Stylistic Semasiology", "Stylistic syntax"), theoretical grammar of the English language (themes "Phrases", "Sentences"), general linguistics (themes "Language and Thinking", "Semantics"), as well as in elective courses on cognitive discursology, functional and communicative linguistics, emotiology.The prospects of further research lie in the sphere of applying the methodology of ecolinguistic analysis, which is developed in this thesis, in the study of various genres of carnival ecodiscourse, which presupposes in-depth study of verbal, auditory and visual means.

Проаналізовано генетичні інтертекстуальні джерела та своєрідність часо-просторового континууму у романі А.Мердок "Приємне і Благе", в якому реалізується комплекс неоплатонічних ідей, пов'язаних з проблемами кохання, дружби, милосердя, взаєморозуміння. Висунуто й обгрунтовано гіпотезу щодо визначної ролі пасторальної модальності у художньому моделюванні простору та часу даного твору. Розглянуто провідні елементи пасторальної модальності, що бере витоки у пасторальному романі Відродження і трансформується в межах постренесансних стильових течій. Вперше здійснено аналіз семантики та функцій системи локусів, які мають пряме та метафоричне значення, формують "Дім Буття", метонімічно представленого в "Приємному і Благому". На основі аналізу художнього простору і часу даного роману можна вважати А.Мердок романісткою періоду "переходу від модернізму до постмодернізму".

  Скачати повний текст

Розкрито зміст поняття "естетичне значення слова", притаманне лексичним одиницям у поетичному тексті. Показано роль естетичного значення у формуванні образу. Класифіковано характерні для російської рок-поезії лексеми в образні поля та мікрополя. Виявлено, що центром образного мікрополя є лексична одиниця з прямим значенням, на периферії мікрополя актуалізуються образні семантичні ознаки, які визначаються контекстом. За результатами дослідження показано, що актуалізаторами естетичних значень лексичних одиниць у текстах російської рок-поезії є стилістичні засоби, інформація інтертекстуального характеру, конвергенція тропів, а також контекстуальне оточнення.

  Скачати повний текст

У роботі докладно висвітлено розгортання діалогу в процесі літературно-художньої творчості, розширено й уточнено літературознавче розуміння цього феномена. Здійснено комплексний аналіз концепту «інтертекстуальність» у межах і за межами постмодерністської парадигми мислення й запропоновано його осмислення в авторському та читацькому аспекті. Конкретизовано теорію літературознавчої й художньої інтерпретації літературного твору та простежено особливості їх здійснення. Завдяки зіставленню понять «художня інтерпретація» та «художня інтерпретаційна модель» уточнюється понятійний апарат, який уможливлює теоретичну концептуалізацію художньої творчості як інтерпретації.Уперше в українське літературознавство введено постать Гельмута Байєрля − драматурга, творчість якого досі залишалася не вивченою вітчизняною наукою. Уперше з погляду сучасної поетики з урахуванням діалогічної сутності й інтертекстуальності розглянуто драми-обробки Г. Байєрля. Літературознавча інтерпретація творів Г. Байєрля й аналіз особливостей художньої інтерпретації творчості Б. Брехта Г. Байєрлем дозволили детермінувати здійснені драматургом обробки як художні інтерпретаційні моделі різних рівнів. Творчість Г. Байєрля та іманентний їй синтез теоретичної й художньої інтерпретацій підтверджують висновок про те, що кожен твір реалізується в переосмисленні та подальшій інтерпретації і фактично є інтерпретацією більш давнього твору або позахудожньої дійсності. Зрештою, кожна художня інтерпретаційна модель задає наступним читачам-реципієнтам вектори творчого початку.^UThe dissertation elaborates in detail the deployment of a dialogue in the process of literary creative work as well as expands and clarifies the literary understanding of this phenomenon. The complex analysis of the concept «intertextuality» within and outside the postmodern paradigm of thinking is carried out; the vectors of its comprehension in terms of author's work and reader's co-creation are singled out. The theory is clarified and features of literary and creative interpretation of a literary work are traced. Conceptual apparatus is clarified due to the comparison of concepts «creative interpretation» and «creative interpretation model», which enables theoretical conceptualization of creative writing as interpretation.Helmut Baierl, the playwright whose work until now had remained undefined by national science, was introduced for the first time in the Ukrainian literary studies. Drama-adaptations by H. Baierl were analyzed for the first time from the point of view of modern poetics, taking into account the dialogical nature and intertextuality. The literary interpretation of H. Baierl's works and H. Baierl's analysis of peculiarities of creative interpretation of B. Brecht's works allowed determining the adaptations made by the playwright as creative interpretation models of various levels. H. Baierl's work with its inherent synthesis of theoretical and creative interpretations confirms the conclusion that creative writing is a dialogue of one artist with another one/ ones which results in a creative and / or theoretical interpretation of the works of the latter one / ones.The scientific novelty of the thesis is to clarify the theory of literary and creative interpretation of a literary work. The significance of a dialogue in the process of literary creative writing and the understanding of its main internal and intertextual correlations are elucidated. The development of a dialogue in the process of literary creative writing was explained in detail, which contributed to the clarification of the literary understanding of this phenomenon and to the definition of new ways for its interpretation. For the first time, the dialogical essence of H. Baierl's works was analyzed and the most indicative types of intertextuality in his works were revealed. For the first time a literary interpretation of H. Baierl's works was made and the main features of H. Baierl's creative interpretation of B. Brecht's work were analyzed. Furthermore, the terminological apparatus was clarified, due to which, in some aspects, the concepts of «literary creative writing», «creative interpretation», «literary interpretation», «adaptation», «dialogical nature», «intertextuality» are newly comprehended.The first chapter of the dissertation study «Literary creative writing as a dialogue» is devoted to the study of the phenomenon of a dialogue as the primary source of any artistic activity with its significance in the process of interpretation of a literary work. It was determined that a dialogue is not only a condition or a precondition, but also a cause, a means and a universal mechanism for the emergence of a new in the creation process. This chapter also dwells upon the theoretical and creative dialogue between H. Baierl and B. Brecht, which focuses on the main concepts of the epic theater.The second chapter «The Concept of intertextuality within and outside the postmodern theoretical and artistic paradigm of thinking» is devoted to the phenomenon of intertextual interaction and the genesis of its literary reflection. This chapter outlines the main norms and principles for the theory of intertextuality. It was proven that intertext and precedent text / texts are in constant contact and interaction, which manifests itself both on literary and linguistic level. Therefore, intertextuality, expressing a certain degree of creativity of a literary writing, involves a certain movement of cultural information in the infinite space of texts with the constant adding of new intertexts and meanings.The third chapter «Interpretation of a literary work as a factor of dialogical creation and reproduction» focuses on literary and creative interpretation of a literary work. This chapter analyzes the experience of philosophical hermeneutics, makes a distinction between a text and a literary work, and casts light on the relevance of the parody and stylization in literary creative writing. Considerable attention is paid to H. Baierl's theoretical and practical (creative) interpretation of works by B. Brecht. It is stated that H. Baierl's works, presented as a plurality of creative interpretation models of different levels with certain inherent elements of parody / stylization based on their pretexts, are a synthesis of a theoretical interpretation of B. Brecht's ideas and a creative interpretation of his plays.

Досліджено художню рецепцію, інтертекстуальність та інтерпретацію образу гетьмана І. Виговського в українській літературі. Проаналізовано вплив історіографії на художню інтерпретацію історичних подій і постатей. Досліджено твори усної народної творчості та української літератури XVII - XXI ст., що зображають історичне минуле України, зокрема період козаччини: думи, історичні пісні, козацькі літописи Самовидця, Г. Грабянки, С. Величка, "Історію русів", а також Й. Єрлича та Софоновича, твори П. Загребельного, Я. Качури, А. Кащенка, В. Кожелянка, В. Кулаковського, П. Куліша, М. Лазорського, І. Ле, Б. Лепкого, О. Лупія, Д. Міщенка, Д. Мордовця, Ю. Мушкетика, І. Нечуя-Левицького, І. Павліхи, П. Панча, О. Пахучого, Н. Рибака, Я. Славутича, О. Соколовського, М. Старицького, Ю. Тиса, А. Чайковського, В. Чемериса. На підставі вивчення еволюції образу гетьмана І. Виговського в українській літературі, зроблено висновок, що протягом століть він зазнавав суттєвих змін. З'ясовано, що в літературі незалежної України даний образ набуває багатогранності, що пов'язано з аналітико-психологічним освоєнням дійсності письменниками, суб'єктивно-авторським баченням теми, поглибленням проблематики та використанням останніх досягнень історичної науки, естетики та психології.

  Скачати повний текст

Визначено головні дискурсотвірні принципи організації дискурсу французької політології та запропоновано комплексний підхід до аналізу сучасного французького політологічного дискурсу. Виявлено протоконцептуальну будову суспільно-політичного словника французької мови, специфіку вербалізації концептосфери політики в наявній і науковій картинах світу, особливості структури терміносистеми французької політології та шляхи її збагачення, ізотопічні принципи конструювання дискурсу французької політології та його метафорику. Розглянуто жанрову структуру дискурсу французької політології та визначено особливості його композиційної та мовленнєво-актової будови. Виявлено двадцять типів описово-дефініційних структур, описано основні риторико-прагматичні засоби побудови політологічного твору та його дискурсивні стратегії, з'ясовано інтердискурсивну, інтертекстуальну та метакомунікативну специфіку дискурсу французької політології.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий, інтегрований підхід до розгляду еволюції словесного поетичного образу та теоретичної думки про нього крізь призму мереологічної моделі поетики - від античної, універсалістської, до когнітивної. Розкрито природу словесного поетичного образу в ракурсі лінгвокогнітивної парадигми та побудовано оригінальну типологію образів американської поезії. Значну увагу приділено лінгвокогнітивним механізмам створення нових образів, що здійснюють концептуальний прорив у осмисленні світу людиною. Встановлено, що виникнення та функціонування нових словесних поетичних образів (СПО) (ідіотипів і кенотипів) зумовлене взаємодією мовних і позамовних чинників їх розвитку на тлі змін типів художньої свідомості й видів поетичного мислення. Доведено, що механізмами створення ідіотипних і кенотипних словесних поетичних образів є лінгвокогнітивні операції складання карт, розгортання, спеціалізації та модифікації, які включають лінгвокогнітивні процедури узагальнення, конкретизації, компресії, комбінації, нарощування, перспективізації та інтертекстуалізації. З використанням інтегрованого підходу до теорії образності удосконалено методику концептуального аналізу СПО й розроблено інтегративну когнітивну модель словесного поетичного образу, яка розкриває механізми його формування у віршованому тексті та запропоновано способи реконструкції образного простору поетичного текста.

  Скачати повний текст

Досліджено універсальну картину світу в "Повісті врем'яних літ" (ПВЛ) у синхронічному аспекті та у діахронії її становлення. Подано теоретичну модель світу, визначено її складові, якими є світ і людина, особливості художньої реалізації такої моделі в середньовічному творі. Розкрито жанрову генезу та естетичну природу образу людини як компонента моделі світу середньовічного тесту. Установлено вплив жанрового канону на втілення окремих параметрів моделі світу в художньому тексті. З'ясовано можливості вияву авторської індивідуальності в початковому літописі. Наведено поняття свідомої та несвідомої інтертекстуальності ПВЛ та визначено тип авторства твору. Досліджено вихідні принципи моделювання світу в літописі, проаналізовано специфіку та структуру синтетичної моделі світу ПВЛ, її художньої реалізації. Розкрито вплив структурно-композиційних і жанрових особливостей літописного тексту на модель світу в ПВЛ.

  Скачати повний текст

Проведено типологічне дослідження особливостей становлення та розвитку жанру поезії в прозі кінця XIX - початку XX ст. у французькій та українській літературах. Вперше на новій методологічній основі побудовано жанрологічну концепцію поезії у прозі, простежено історію терміна та з'ясовано його семантику. На конкретних прикладах продемонстровано типи сходжень, аналогій, розрізнень у поезіях у прозі французьких та українських митців, зокрема, Т. де Банвіля, Ш. Бодлера, П. Верлена, С. Малларме, А. Рембо, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, Л. Українки, В. Стефаника, М. Черемшини, М. Яцкова (критерієм добору є синхронність). На підставі компаративного зіставлення поезій у прозі українських і французьких майстрів слова виявлено ряд подібностей та відмінностей на генологічному рівні, до яких належать ознаки ліричної семантики. На тематичному рівні виявлено спільність у філософських медитаціях, соціальних мотивах, в інтимній ліриці, образах природи. Визначено актуальні для досліджуваного жанру теми (митця, самотності, мислення). Зроблено висновок, що стилістичні особливості поезії в прозі сформувались під впливом актуальних на кінець XIX - початок XX ст. модерних течій. Доведено, що зображально-виражальні засоби поетичного мовлення тяжіють до сугестивності, символіки. В алюзивних елементах поезій у прозі у французькій та українській літературах виявлено ознаки зближень на рівні інтертекстуальних характеристик, які формують новий комунікативний простір модерного типу творчості.

  Скачати повний текст

Систематизовано основні принципи теорії інтертекстуальності, специфікуючи її щодо української традиції. Проаналізовано лірику В.Стуса та І.Світличного з метою виявлення різних "модифікацій чужого слова" (ремінісценцій, алюзій, рамкових компонентів). Охарактеризовано функцію "чужого слова" з позицій сучасного літературознавства та у літературно-громадському контексті сучасної поетам епохи 1960 - 1980 рр. в Україні та за її межами. Показано, як поступово в літературі XX ст. творчість митців урізноманітнювала інтертекстуальні зв'язки та слугувала своєрідній верифікації теорії інтертекстуальності, її придатності для трансформації літературознавчої парадигми.

  Скачати повний текст

Простежено постмодерністську трансформацію статусу категорій автора та читача, функціональне наповнення яких піддається конструюванню та реконструюванню у процесі написання та читання. Виокремлено три ракурси дослідження романної творчості М. Павича. По-перше, на рівні структуротворення визначено специфіку інтерактивної комунікації, "запрограмованої" у гіпертекстуальних моделях прози письменника. По-друге, на наративно-рецептивному рівні проаналізовано експліцитні й імпліцитні рольові ігри автора та читача як оповідних інстанцій. По-третє, на рівні інтертекстуальної взаємодії визначено комунікативний потенціал "павичіади", що базується на кодуванні та декодуванні її зв'язків з іншими текстами та дискурсами. Проведений аналіз засвідчує відповідність художніх стратегій М. Павича постструктуралістсько-деконструктивістській доктрині й їх спрямованість на розширення можливостей створення, рецепції й інтерпретації літературного твору.

  Скачати повний текст

Проаналізовано онтологічний аспект готицизму, визначено його сучасний етичний та естетичний зміст, ускладнений психологічними, соціальними, епістемологічними концепціями. Досліджено особливості формування готичної традиції у літературі США у XIX - другій половині XX ст. з урахуванням впливу провідних літературних і філософських течій даного періоду. Проаналізовано творчість видатного американського романіста В.А. Персі, розкрито сутність його антропологічних, семіотичних, літературно-філософських побудов. Досліджено літературний феномен В.А. Персі як митця, що поєднує у своїй творчості літературу та філософську антропологію, культурні традиції США й Європи, класики та сучасності, художні твори якого є плідним полем естетичного функціонування субстрату готики та її модифікацій. Визначено структурно-змістові домінанти готики, показано їх дифузний, еклектичний та інтертекстуальний характер, виділено основні поетикальні й естетичні константи. Проаналізовано специфіку взаємодії готики з художніми течіями XIX ст. Розглянуто історію розвитку готичної традиції у літературі США на прикладі творчості Ч.Б. Брауна, Н. Готорна, Е.А. По та В. Фолкнера, досліджено її синкретичне поєднання з концепціями екзистенціалізму, мультикультуралізму та постмодернізму. Проведено діахронний аналіз трансформацій готичної традиції у літературі Англії та США протягом XVIII - XX ст. Наведено загальну характеристику творчості В.А. Персі як видатного американського романіста, філософа, семіотика, розглянуто його провідні світоглядні концепції, проаналізовано особливості їх втілення у творах митця. Художній доробок В.А. Персі проаналізовано у контексті діалектичної єдності його концептуального змісту та готичних формально-змістових моделей, показано універсальний характер та поліфункціональність структур готики в американській філософській прозі другої половини XX ст. Розглянуто основні історико-філософські дискусії даного історичного періоду - феноменологію моралі й ідентичності, проблеми духовних аномалій нації в історіософському контексті та релігійної антропології у ситуації постмодерну, розкрито високі креативні можливості готики XX ст.

  Скачати повний текст

Визначено роль музичної естетики як важливого компонента у формуванні постмодерністської теорії Тексту. Досліджено, що естетика музичного постмодернізму (ЕМП) створює концепцію музичного твору як тексту та потребує застосування певних методологічних принципів, а саме методів текстового аналізу Р.Барта, М.Фуко та деконструкції Ж.Дерріда. Доведено, що колажність репрезентує постмодерністську ідею інтертекстуальності, відбиває постмодерністське прагнення до естетизації дійсності (концепція світового концерту К.Штокгаузена, явища конкретної музики М.Кагеля, К.Штокгаузена). Визначено, що ЕМП втілює принципи онтологічної концепції мистецтва пізнього М.Гайдеггера, яким обгрунтовано необхідність аналізу мистецтва в аспекті істини буття, а художнього твору - у контексті здійснення істини. Розглянуто концепцію іронії М.Кагеля у контексті теорії іронії Р.Рорті, Ж.Дерріда, Ф.Джеймсона, Ч.Дженкса. Висвітлено зв'язки між естетичними принципами постмодернізму та східними теоріями мистецтва у контексті діалогу Захід - Схід. Розкрито специфіку часопростору у постмодерністських творах відкритих форм.

  Скачати повний текст

Висвітлено ступінь включення поетики творів Маро Дука до грецького літературного контексту останньої третини ХХ ст., розглянуто ознаки жіночого письма в її романах і проаналізовано моделі літературного фемінізму в романах Маро Дука. Визначено основні характеристики творів письменниці у контексті постмодерністського дискурсу, розглянуто інтертекстуальні зв'язки романів з творами світової літератури. Проаналізовано композицію романів, які побудовані за принципом психодрами, коли композиційною домінантою усіх романів стає психодраматична вистава, яка призначена для подолання протагоністами в процесі творчості їх страхів і комплексів Едіпа та Електри, що становлять проблемно-тематичний центр психодрами. Решта складових частин романів коментують, доповнюють, аналізують зміст психодраматичних постановок, побудованих за канонами класичної психодрами з використанням психо-драматичних технік: "обмін ролями", "рольове переживання", "дзеркало", "дублювання". Аналіз просторово-часових координат творів також свідчить про домінування психологічного виміру в побудові романів Маро Дука.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне порівняльне дослідження східно- та західнослов'янських версій літературного постмодернізму, визначено їх національні особливості. Доведено зв'язок постмодернізму з національними історично-літературними процесами, в яких домінуючими орієнтирами є модернізм, авангардизм, реалізм, бароко, готика. Виявлено подібності та відмінності в інтертекстових стратегіях, а також у жанрових, стильових змінах постмодерністської східно- та західнослов'янської прози на межі XX - XXI ст. Зроблено висновок про існування вибухових факторів східнослов'янської "перехідності" й еволюційних, поміркованих - західнослов'янської. Запропоновано міжлітературну періодизацію постмодернізму в досліджуваних слов'янських літературах. Визначено типологічні зближення та розбіжності східно- та західнослов'янського постмодернізму. Внесено доповнення та запропоновано нові інтерпретації окремих художніх творів з урахуванням зміни соціокультурних і літературних контекстів.

  Скачати повний текст

З використанням методу постструктурального літературознавства висвітлено особливості побудови текстів романів В.Домонтовича, які відображають авторську суб'єктивність. Досліджено відмінні риси діалогічних моделей автора - героя та автора - читача. Розглянуто авторський, літературний та історико-культурний контексти аналізованих романів, зумовлені діалогічним зв'язком між власним словом письменника про світ і здобутками вітчизняної та європейської культур. Проаналізовано інтертекст прози В.Домонтовича, матеріалізований цитатами, алюзіями, ремінісценціями, дискурсивними сходженнями з писанням Старого та Нового завітів, з міфотворчістю А.Данте, Т.Кемпійського, М.Гоголя, О.Уайльда, М.Рильського, О.Пушкіна, Г. да Верони, Г.Х.Андерсена, Ж.Дюамеля, Й.-Г.Гете, В.Гюго, П.Пікассо, В.Канінського, Клее, Гогена. Численні діалогічні моделі, що присутні у текстових масивах досліджених творів, є свідченням високої ерудиції автора, енциклопедичного характеру його знань. Зроблено висновок, що романи В.Домонтовича є одними з найкращих зразків європейської інтелектуальної прози XX ст.

  Скачати повний текст

Уперше в українському літературознавстві здійснено комплексне дослідження постмодерністського літературного пастишу. З'ясовано, що гетерогенність, інтертекстуальність, метатекстуальність, ризоматичність тексту-пастишу пов'язані з особливостями репрезентації в постмодерністському художньому тексті. Термінологічно-смислове поле поняття "пастиш" окреслено на основі зіставлення пастишу з центоном, пародією, стилізацією, монтажем і колажем. Запропоновано типологію постмодерністських текстів-пастишів, виокремлено два основних різновиди пастишу: монопастиш і поліпастиш. Визначено, що термін "пастиш", залежно від контексту його вживання, може означати: прийом компонування художнього тексту з елементів чужих текстів; спосіб роботи з "чужим" словом, "позичання" та "перетворення" його; власне текст, який скомпоновано за принципами побудови пастишу, тобто "текст-пастиш"; метажанрове утворення, яке сприяє переходу твору з одного жанру в інший, продукує нові жанри і творить гетерогенні жанрові структури. Виявлено функції пастишу в літературі та естетиці постмодернізму, зокрема функції передачі пам'яті тексту та активізації культурної пам'яті реципієнта, переборення "страху впливу" (Г. Блум), подолання кризи репрезентації, комерціоналізації літератури, трансконтекстуалізації і рециклізації як способів подолання ностальгії за тими естетичними феноменами та творами, які вже відійшли у минуле.

  Скачати повний текст

Досліджено розвиток теорії метатексту в парадигмі сучасних уявлень про діалогічну спрямованість будь-якого ( особливо мистецького) тексту як явища культури. Обгрунтовано поняття "домінантного коду" як позиції автора-митця, що детермінується певною ідеологією та його мистецького завдання, які визначають створення нової форми у ситуації метамнемонічного зв'язку між автором та реципієнтом як ціннісного ставлення до змісту естетичного об'єкта, який пізнається та співпереживається реципієнтом. Обгрунтовано поняття "метатексту" як віртуального тексту, створеного під час інтра- та інтертекстуального діалогу реципієнта з мистецьким текстом. Інтерпретовано "Історію Русів", в межах сучасних естетичних норм та як завершений мистецький словесний текст, розглянутого як метатекст.

  Скачати повний текст

Проведено всебічний аналіз творів А.Бєлого "Котик Летаев" і "Крещеный китаец" у контексті його пізньої творчості та художньої автобіографічної прози постсимволізму. Обгрунтовано належність цих творів до жанру автобіографічного роману. Установлено, що найважливішими художніми принципами у пізній прозі символіста є пов'язані між собою принципи інтертекстуальності та контрапункту. Доведено, що проза, поезія, філософсько-теоретичні і навіть епістолярні твори А.Бєлого є тісно зв'язаними елементами гіпертексту, цілісної динамічної системи з єдиним комплексом тем і мотивів. Зазначено, що "Котик Летаев" і "Крещеный китаец", а також інші твори письменника ("Глоссолалия", "Записки чудака", "История развития самосознающей души") є відображенням однієї теми - історії розвитку душі, що символізує загальний духовний шлях людства. Цей новий принцип історичної свідомості, що базується на антропософських уявленнях А.Бєлого, а також на концепції "Феноменології духу" Г.Гегеля, стала основою специфічної модифікації модерністської художньої автобіографії. Художню автобіографію визначено як достовірний історичний документ, тому що автобіографічний текст письменника є його власною інтерпретацією історії, історичні факти заміщуються художніми. На підставі аналізу романів виявлено кілька нових літературних зв'язків (з творчістю Ф.І.Тютчева, М.В.Гоголя), розширено уявлення про світосприйняття та творчий метод письменника. Показано, що у творчості А.Бєлого поєднуються елементи досить несхожих культурних парадигм - модернізму та авангарду. Запропоновано висновок, що такі творчі знахідки А.Бєлого, як принцип створення гіпертексту за допомогою повторів і лейтмотивів, а також утворення автобіографії-міфу і певною мірою і деміфологізація, вплинули на прозу постсимволістів, зокрема, Б.Пастернака і Д.Хармса.

  Скачати повний текст

Проаналізовано джерела і шляхи формування, змістову сутність, структурну організацію та поетику "кримського макроміфу" В.В.Набокова як унікальної цілісної міфопоетичної структури, яка складається з трьох компонентів: міфів про Крим "пушкінський", "утрачений рай", місце та мету "вічного повернення". Відзначено, що образ Криму у творчості письменника є константою, "метафоном" його творів, основою розгорненого в часі кримського тексту, який є інтертекстом за своєю природою і передтекстом інших творів В.В.Набокова. Доведено, що "кримський макроміф" як основа і умова формування "кримського тексту" системотвірний чинник творчості письменника, період біографії В.В.Набокова позначився на формуванні його художньої індивідуальності.

  Скачати повний текст