Розроблено методологічні підходи та визначено критерії оцінки якості гомеопатичних лікарських засобів рослинного та мінерального походження. Розроблено методики визначення загальних показників якості гомеопатичних матричних настойок "Taraxacum", "Phytolacca", "Pulsatilla", "Thuya", "Sabina". Запропоновано методики ідентифікації основних груп біологічно активних речовин зазначених настойок з застосуванням реакції тотожності, хроматографічних і спектральних методів аналізу. Вивчено можливість та розроблено методику кількісного визначення вмісту інуліну в гомеопатичній матричній настойці "Taraxacum". Доведено доцільність та розроблених методик якісного аналізу гомеопатичних розведень (1Д - 3Д) рослинного походження. Експериментально вивчено можливість стандартизації гомеопатичних розведень солей калію та срібла, домішок свинцю в лікарській рослинній сировині з використанням краун-ефірів. Розроблено методики оцінки якості гомеопатичних гранул, комплексних препаратів заданого складу у разі їх виготовлення за умов аптеки та виробництва. Дані методики покладено в основу розроблених Тимчасових фармакопейних статей на комплексні гомеопатичні препарати.

  Скачати повний текст

Розглянуто критерії, окреслено систему та виявлено механізми взаємодії джерел права Європейського Союзу. Проведено їх комплексний аналіз та конкретизовано притаманні їм специфічні риси. Досліджено установчі договори, нормативно-правові акти органів Європейського Союзу, міжнародні договори з третіми країнами, Угоду про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами, рішення Суду Європейських співтовариств. Проаналізовано Договір про запровадження Конституції для Європи. На базі цього договору було визначено тенденції розвитку системи джерел права Європейського Союзу.

  Скачати повний текст

Автором розроблена методика профілактики ранніх запальних ускладнень передопераційним лікуванням хелікобактеріозу комплексом препаратів, що знижує частоту запальних, внутрішньочеревних ускладнень на половину. Вивчений за методикою ультразвукової спектроскопії сироватки крові коефіцієнт поглинання ультразвуку і швидкість зміни поглинання, що дозволило розробити спосіб діагностики післяопераційних ускладнень радикального хірургічного лікування раку шлунку. Спосіб високочутливий, дозволяє діагностувати наявність ускладнень за дві доби до перших клінічних проявів.

  Скачати повний текст

Розглянуто розв'язання наукової задачі - на підставі вивчення маркерів кісткового метаболізму й остеотропних хімічних елементів у крові та волоссі пацієнтів з різним перебігом ревматоїдного артриту. Доведено клінічну значущість даних показників у розвитку суглобової й екстраартикулярної патології, їх зв'язок з імунним статусом, патогенетичну роль у змінах структурного стану кістки. Встановлено вплив патогенетичної терапії на вміст маркерів кісткового метаболізму та хімічних елементів в організмі хворих. Виділено критерії, які прогнозують перебіг захворювання й ефективність подальших лікувальних заходів.

  Скачати повний текст

Визначено умови й інституціональні чинники формування інноваційної економіки (ІЕ) з використанням методології шкіл економічної теорії інституціонально-еволюційного напряму. Висвітлено особливості використання цілісного підходу до аналізу ІЕ як сукупності підсистем економіки та суспільства, зокрема, факторної, інституціональної, відтворювальної, суб'єктної, законодавчої, культурної. Розкрито основні напрями ефективної інноваційної політики розвинених країн і способи її впровадження у національні специфічні умови. Доведено необхідність переходу України до інноваційного розвитку як форми функціонування економіки постіндустріального типу. Наведено рекомендації щодо формування ІЕ як економічної системи з зрілою інституціональною структурою та новим технологічним базисом. Визначено першорядні завдання інституту влади на підставі постановки стратегічних цілей та ідентифікації ефективних економічних і законодавчих інструментів формування ІЕ України.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано політологічну концепцію синтезу конфліктного та консенсусного підходів до регулювання суспільно-політичних відносин. На основі нової парадигми розкрито внутрішню логіку розвитку суспільно-політичних процесів та узгодження світоглядно-філософського й емпіричного потенціалів конфліктно-консенсусної взаємодії. Визначено роль поняття консенсусу у дискурсі соціально-гуманітарних наук та специфіки його функціонування у політичній науці крізь призму його аксіологічної сутності. Здійснено порівняльний аналіз елементів світового досвіду розгортання конфліктів та механізмів їх розв'язання. Проаналізовано особливості вияву конфліктно-консенсусного потенціалу в суспільстві перехідного типу та систематизовано наукові підходи до "консенсусної моделі демократії" як ціннісної основи демократизації українського суспільства. Розглянуто можливості застосування методу консенсусу у політичних, зокрема, виборчих технологіях та процесі прийняття політичних рішень.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано та розроблено технологію білкового напівфабрикату (БН) з колагенвмісної сировини (КС) для м'ясних січених виробів. Обгрунтовано якісний склад композиції ферментів для обробки КС, співвідношення ферментів у композиції та її кількості, яка вноситься до сировини. Науково обгрунтовано й оптимізовано параметри технологічного процесу виробництва БН, заснованого на ферментативному протеолізі КС композицією ферментів. Визначено фізико-хімічні, органолептичні та мікробіологічні показники та закономірності їх змін під впливом технологічних чинників. Установлено умови й терміни зберігання БН. Вивчено функціонально-технологічні властивості БН, які зумовлюють можливість його використання у виготовленні м'ясних січених виробів. Створено технологію м'ясних січених виробів з використанням БН, визначено їх технологічні властивості, структурно-механічні, органолептичні показники, харчову та біологічну цінність. Розроблено та затверджено нормативну та технологічну документацію. Впроваджено нові технології у підприємства ресторанного господарства. Розраховано економічний ефект від їх впровадження.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження усних джерел "Повісті временних літ" (ПВЛ) з застосуванням соціально-культурного підходу щодо феномену фольклору як історичного джерела. Здійснено спробу виокремлення ряду ступенів мотивації використання народної творчості у ранньому літописанні. Вперше запропоновано функціонально-соціологічну методику аналізу фольклору для дослідження усних джерел ПВЛ. Особливу увагу приділено виявленню та типологізації фольклорних історичних творів літопису (місцевим легендам, родовим та історичним переказам, дружинним пісням, прославлянням, промовам, прислів'ям, приповідкам), а також визначенню специфіки передачі історичної дійсності у контексті фольклорного історизму та світоглядного надбання літописця. Розглянуто трансформацію усних джерел у літературну історичну традицію, що обумовило багатомірність співіснування у ПВЛ традиційних фольклорних форм та літературних жанрів, використаних літописцем для побудови ідеологічної концепції історії давньоруської державності.

  Скачати повний текст

У дослідженні проаналізовано інклюзивне навчання як психолого-педагогічну проблему, зарубіжний і вітчизняний досвід післядипломної педагогічної освіти вчителів початкової школи, презентовано сучасні ідеї підготовки вчителів до інклюзивного навчання дітей молодшого шкільного віку.Обґрунтовано сутність основних понять дослідження: «інклюзивне навчання учнів початкової школи», «готовність учителів до інклюзивного навчання учнів початкової школи», «система післядипломної педагогічної освіти».Виокремлено компоненти готовності вчителів до інклюзивного навчання учнів початкової школи: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний та рефлексивний. Відповідно до зазначених компонентів, визначено критерії і їхні показники: мотиваційно-ціннісний, змістово-інтелектуальний, процесуально-творчий, оцінно-результативний. Згідно з критеріями й показниками, диференційовано низький, середній і високий рівні формування готовності вчителів до інклюзивного навчання учнів початкової школи.Наголошено на необхідності створення обґрунтованих педагогічних умов, що сприяють успішному формуванню в системі післядипломної педагогічної освіти готовності вчителів до інклюзивного навчання учнів початкової школи, серед яких: формування позитивної мотивації вчителів початкової школи до професійного самовдосконалення і досягнення успіху в запроваджені інклюзивного навчання; формування вмінь і навичок у вчителів початкової школи щодо створення сприятливого освітнього середовища для інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами шляхом збагачення практичного досвіду на базі інклюзивно-ресурсних центрів; формування позитивного образу вчителя інклюзивного навчання.Розроблено, теоретично обґрунтовано й експериментально доведено ефективність структурно-функціональної моделі формування в системі післядипломної педагогічної освіти готовності вчителів до інклюзивного навчання учнів початкової школи, яка складається з трьох взаємопов'язаних блоків: організаційного, змістового-практичного й оцінно-результативного. Складовими моделі є: мета; зміст, наукові підходи, принципи навчання, завдання; педагогічні умови, форми, методи, засоби; компоненти, критерії, рівні (з коригуванням) та результат – сформована готовності вчителів до інклюзивного навчання учнів початкової школи.^UThe study analyzed the main trends and features of the theory and practice of postgraduate teacher education. The need to create appropriate conditions for the professional development and self-improvement of primary school teachers. A new solution to the problem of teachers' readiness for inclusive primary education has been proposed.The basic concepts of the research – "inclusive education of primary school learners", "readiness of teachers for inclusive education of primary school learners", "system of postgraduate pedagogical education" are justified.Components have been identified for building teachers' readiness for inclusive primary education: motivational, cognitive, action-oriented and reflexive. In accordance with the low, medium and high levels of teacher readiness for inclusive primary education of the above-mentioned components, criteria and their indicators have been defined: motivational, intellectual, procedural, creative and evaluativeeffective. According to criteria and indicators, differentiated/The pedagogical conditions have been established, contributing to the successful development of teachers' readiness for inclusive post-secondary education in primary schools through the development of a sustainable motivation for professional self-improvement and success in the implementation of inclusive learning. The creation of a favourable educational environment for the inclusive education of children with special educational needs and their normal development peers by enriching the practical experience of primary schoolteachers through inclusive resource centres.The structural and functional model for the preparation of teachers for the inclusive education of primary school pupils has been conceptually established, and the design of educational activities is being used, ensuring that the process of professionalizing primary school teachers in post-secondary education is effective. The structural and functional model encompasses the theoretical and methodological foundations for the preparation of teachers for inclusive primary education. The structural and functional model is based on goals, objectives, content, principles, components, criteria and their indicators, levels of readiness of teachers for inclusive primary education, pedagogical conditions, methods and forms, stages, results.

У роботі досліджено основні тенденції й особливості формування професійного іміджу майбутніх учителів хореографії у процесі фахової підготовки. Упродовж своєї діяльності вчитель постійно навчається, удосконалює свою науково-методичну базу, розв'язуючи різноманітні освітні завдання. Від того наскільки вчитель хореографії здатний емоційно і переконливо передати сенс рухів та почуттів, від його художньо-естетичного смаку, внутрішньої харизми та інтуїції залежить підготовка молодого покоління, вмотивованість та подальша діяльність студентів – майбутніх учителів хореографії. У структурі підготовки до створення професійного іміджу виокремлено та обґрунтовано три взаємопов'язані компоненти – мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, функціонування яких в освітньому процесі утворюють складне та багатоаспектне явище – професійний імідж майбутнього учителя хореографії. У формуванні професійного іміджу майбутніх учителів хореографії виокремлено три критерії – особистісно-аксіологічний (відповідає мотиваційному компоненту), професійно-педагогічний (відповідає когнітивному компоненту), зовнішньо-поведінковий (відповідає діяльнісному компоненту). Відповідно до критеріїв диференційовано високий, середній та низький рівні сформованості професійного іміджу. У процесі наукового пошуку розроблено й теоретично обґрунтовано структурно-функціональну модель формування професійного іміджу майбутніх учителів хореографії, яка складається з чотирьох взаємопов'язаних блоків – концептуально-цільового, організаційно-змістового, операційно-технологічного та результативно-оцінювального. Виходячи з мети, змісту і завдань формування професійного іміджу майбутніх учителів хореографії, визначено основні методологічні підходи та принципи (загальнодидактичні та специфічні) структурно-функціональної моделі; обґрунтовано три взаємопов'язані етапи процесу формування професійного іміджу (початковий, основний, заключний), які призводять до гарантованого результату навчання – сформованого професійного іміджу майбутнього вчителя хореографії та здатності до його удосконалення. Упровадження розробленої моделі передбачало вдосконалення змісту та створення додаткових педагогічних умов у процесі формування професійного іміджу майбутніх учителів хореографії під час вивчення фахових дисциплін відповідно до визначених критеріальних показників. Апробація моделі засвідчила доцільність її впровадження експериментально, достовірність отриманих результатів доведена за допомогою методів математичної статистики. В експериментальній групі виявлено суттєву позитивну динаміку формування професійного іміджу майбутніх учителів хореографії у процесі фахової підготовки.^UThe thesis generalizes the main tendencies and features of formation of professional image of future teachers of choreography in the process of professional training. Professional development of teacher is a long process that requires constant improvement of professional competencies. The preparation of the young generation, motivation and further activity of students – future teachers of choreography depend on the extent to which the teacher of choreography is able to emotionally and convincingly convey the meaning of movements and feelings, artistic and aesthetic taste of the teacher, charisma and pedagogical intuition. In the structure of preparation for creating a professional image, three interrelated components were identified and substantiated – motivational, cognitive and activity, the functioning of which in the educational process form a complex and multifaceted phenomenon – the professional image of the future teacher of choreography. In the formation of the professional image of future teachers of choreography three criteria were defined – personal-axiological (corresponds to the motivational component), professional-pedagogical (corresponds to the cognitive component), external-behavioral (corresponds to the activity component). According to the criteria, high, medium and low levels of professional image formation were differentiated.In the process of the scientific research the structural-functional model of formation of professional image of future teachers of choreography was developed and theoretically substantiated, which consists of four interconnected blocks – conceptual-target, organizational-semantic, operational-technological and result- evaluative. Based on the purpose, content and tasks of forming the professional image of future teachers of choreography, the main methodological approaches and principles (general didactic and specific) of the structural-functional model were determined; three interrelated stages of the process of professional image formation (initial, basic, final) were substantiated, which lead to a guaranteed learning outcome – the formed professional image of the future teacher of choreography and the ability to improve it. The practical implementation of the structural-functional model in the educational process took place with the help of educational and methodological support for the formation of the professional image of future teachers of choreography. The indicators of systematization, validity and depth of knowledge of future teachers of choreography who studied using the author's developed methods were higher than those who studied according to the traditional study program, which is confirmed by the results of the pedagogical experiment.

У роботі виконано теоретичне узагальнення та практичне розв'язання означеної проблеми. Розкрито сутність зазначеної мотивації майбутніх іноземних фахівців авіаційної галузі. Визначено компоненти (ціннісний, когнітивний, комунікативний, рефлексивний), критерії (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-діяльнісний, інтерактивно-мовленнєвий, рефлексивний), показники й рівні (низький, середній, високий) сформованості мотивації іноземців – майбутніх фахівців авіаційної галузі до професійної комунікації. Виявлено, теоретично обґрунтовано, експериментально перевірено і доведено ефективність трьох педагогічних умов формування мотивації іноземців – майбутніх фахівців авіаційної галузі до професійної комунікації: розвиток критичного мислення у процесі оволодіння професійною англомовною комунікацією; комплексне упровадження інформаційно-комунікативних технологій в освітній процес; оптимізація самостійної роботи іноземних студентів під час вивчення англійської мови.^UThe thesis generalizes and proposes theoretical and methodological bases for solving the problem of formation of foreigners' motivation – future aviation specialists to professional communication in the process of education in the flight establishment of higher education. The concept of «motivation of foreigners – future aviation professionals for professional communication» as «a system of external and internal motives interacting in certain communication situations, which is characterized by specific content of aviation environment's activity and needs of foreing students». The content components of preparation for forming motivation for professional communication were characterized: valuable, cognitive, communicative, personal. According to these components, criteria (motivational-value, cognitive-activity, interactive-speech, reflexive) and their indicators are defined. According to the criteria and indicators, low, medium and high levels of motivation of foreigners – future aviation specialists to professional communication was differentiated. It was distinguished the pedagogical conditions of formation of foreigners' motivation – future aviation specialists to professional communication such as: the development of critical thinking in the process of forming positive motivation for professional English-speaking communication; the usage of information and communication technologies into the educational process of foreign students; optimization of foreign students' independent work in the process of foreign language studying, which will promote a harmonious educational process and formation of positive motivation for professional communication of future foreign aviation specialists.

У дисертації досліджено професійну підготовку майбутніх авіаційних диспетчерів у льотних навчальних закладах США, проведено компаративний аналіз їх професійної підготовки у льотних навчальних закладах США і України, викладено основні досягнення прогресивного американського досвіду підготовки майбутніх авіаційних диспетчерів. Розглянуто професійну підготовку майбутніх авіаційних диспетчерів, як психолого-педагогічну проблему. Розглянуто нормативно-правову базу регулювання авіаційної галузі у США, а саме документи, які регламентують професійну підготовку майбутніх авіаційних диспетчерів. У результаті дослідження американської льотної вищої освіти підсумовано, що диспетчери управління повітряним рухом здобувають вищу авіаційну освіту у навчальних закладах різних типів: коледжах, університетах, інститутах і академіях. Структуровано навчальні дисципліни відповідно до років навчання та за циклами загальноосвітньої і професійної підготовки. Проаналізовано основні форми, методи і засоби підготовки майбутніх авіаційних диспетчерів у США. Було описано такі форми навчання як: лекції, індивідуальні заняття, заняття у невеликих групах і лабораторні заняття. Окреслено методи навчання, зокрема метод направленої дискусії, проблемно-орієнтований метод навчання, метод сценарію, метод колективного пошуку рішення і метод тематичного дослідження. Акцентовано увагу на засобах навчання, зокрема он-лайн тренажерах, тренажерах доповненої реальності. Проведено загальну порівняльну характеристику змісту професійної підготовки майбутніх диспетчерів управління повітряним рухом у США й Україні за видами підготовки, формами організації навчання. Визначено особливості професійної підготовки зазначених фахівців у США, які можуть бути застосовані у вітчизняних льотних закладах вищої освіти. Розроблено рекомендації щодо використання прогресивного досвіду США у підготовці майбутніх авіаційних диспетчерів в Україні.^UThe dissertation examined professional training of the future air traffic controllers in flight training institutions in the USA, comparative analysis of the professional training of future air controllers in flight training institutions of the United States and Ukraine was held, and it was outlined the main achievements of the innovative American experience in the preparation of future air traffic controllers with author's recommendations for their use in the preparation of future air dispatcher in flight training institutions of Ukraine. It was analyzed the scientific-pedagogical and normative-legal base that regulates the training of future air traffic controllers. It should be underlined that Federal Aviation Administration (FAA) is authorized to promote aviation security and to establish aviation safety standards for civil aviation in USA. These missions are implemented by the FAA through the Code of Federal Regulations. As a result of the research of American higher education, it was concluded that air traffic controllers can obtain higher aviation education in such educational institutions: colleges, universities and academies. Analysis of aviation education assisted the research of future air traffic controllers training programs. In the course of the research, it was highlighted Embry-Riddle University professional programs in outlined areas of training. Basic forms, methods and means of future aviation controllers' preparation in the USA were analyzed. On the example of Embry-Riddle University there were described the following forms of training: lectures, individual classes, classes in small groups and weekly laboratory lessons. The following types of lectures were pointed out an illustrated lecture, briefing, formal lecture, educational lecture. The method of directed discussion, problem-oriented learning, the scenario-based method, the method of collective search of the solution and the case study method, thematic research method are outlined. It was characterized peculiarities of educational process organization in the flight training institution of the USA and Ukraine, where future air traffic controllers training. The necessity of the Ukrainian professional aviation education system reforming was determined as a result of the inappropriate distribution of learning hours, incomplete practical training, and lack of modern equipment for special disciplines studying.

Дисертаційна робота присвячується розгляду питання матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві. Аналізуються поняття, ознаки, принципи, функції та суб'єкти загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, а також сучасний стан його нормативно-правового регулювання Визначено причини виробничого травматизму і встановлено, що вони мають складний комплексний характер – економічний, технічний, організаційний і правовий. Досліджено правову конструкцію «нещасний випадок на виробництві», запропоновано його розглядати як певну подію, що сталася з підстав, незалежаних від волі людини або ж безпосередньо внаслідок умисних чи необережних дій. Нещасний випадок на виробництві чинить негативний вплив на працівника, виявляється у формі настання фізичної, психічної або моральної шкоди його здоров'ю працівника при виконанні ним своїх трудових або пов'язаних з ними обов'язків як безпосередньо на території підприємства, установи чи організації, так і за її межами, якщо працівник знаходився в такому місці за розпорядженням роботодавця або ж мав там бути за договором або за інших підстав, установлених роботодавцем. 2 Аргументовано, що нещасний випадок на виробництві може настати не лише в разі, коли потерпілому завдано фізичну травму, а й у випадках настання травми психічної. Поглиблено досліджується історія становлення соціального страхування в Україні, що розпочалася ще з часів Київської Русі. Зазначається, що сучасний період цього процесу характеризується реформуванням чинного трудового законодавства, необхідністю імплементації й гармонізації національного законодавства міжнародним і законодавством країн ЄС. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві розглядається як установлена й регламентована державою система гарантій, що передбачають матеріальне забезпечення потерпілого, страхові виплати й надання соціальних послуг застрахованому працівникові або особам, які за законом мають на це право, в разі настання нещасного випадку, пов'язаного безпосередньо з виробництвом. Принципи загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві – це керівні ідеї й засади, що визначають сутність і спрямованість цього виду соціального страхування. Наголошується, що законодавчий підхід до поширення єдиних принципів соціального страхування (в тому числі й на страхування від нещасного випадку на виробництві) не є правильним, оскільки таке страхування має свої особливості. Наголошується, що нагального вирішення потребує зараз питання залучення до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування членів особистих селянських господарств, адже такі особи сьогодні є соціально не захищеною частиною трудового населення України. Виокремлено такі функції загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, як охоронна, компенсаційна, соціально-реабілітаційна, економічна і превентивна. Зазначається, що нормативно-правовий механізм регулювання загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві станом на сьогодні характеризується застарілою базою 3 чинного законодавства, явним браком належної систематизації законодавства в цій сфері й давно оновлюваними поглядами на систему соціального страхування. У роботі відзначаються законодавча невідповідність і неузгодженість у використанні таких понять, як «матеріальне забезпечення» і «страхові виплати», а також наводиться перелік видів матеріального забезпечення і страхових виплат у контексті загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві. Автор вважає за необхідне усунути відповідні законодавчі прогалини й використовувати категорію «матеріальне забезпечення» замість «страхові виплати», що є більш виправданим. Обґрунтовуються доцільність і навіть потреба повернути в чинне законодавство положення, що моральна шкода є одним видів страхових виплат, яка повинна відшкодовуватися за рахунок коштів Фонду соціального страхування України. Пропонується внести зміни в п. 1 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме усунути положення, що дітям, годувальник яких помер від нещасного випадку на виробництві і які після 16 років працевлаштувалися, страхові виплати припиняються, оскільки така норма прямо суперечить ст. 180 Сімейного кодексу, а також принципам і функціям загальнообов'язкового державного соціального страхування.^UThe dissertation is devoted to consideration of the issue of material support and provision of social services in the form of a compulsory state social insurance against accident at work. Concepts, features, principles, functions and subjects are analyzed, as well as the current state of legal regulation of compulsory state social insurance against accident at work. The causes of occupational injuries are determined and they are determined to be complex: economic, technical, organizational and legal. The term "accident at work" was investigated and it was proposed to consider it as a certain event that occurred on grounds that do not dependent on the will of the person or directly as a result of certain intentional or careless actions, has a negative impact on the employee and is manifested in the form of physical, mental or moral harm to an employee resulting from the employee's performance of his employment or labor-related duties, both directly on the territory of the enterprise, institution, organization, and in other places if the worker was in such a place by order of the employer or on the basis of an agreement between the worker and the employer or for other reasons specified by the employer. The author argues that an accident at work may occur not only in the event that the injured person suffered physical injury, but also in cases of mental injury. The paper also explores the history of the formation of social insurance in Ukraine, which dates back to the time of Kievan Rus. It is noted that the present period is characterized by the reform of the current legislation, the need for 6 implementation and harmonization of national legislation with international and EU legislation. The compulsory state social insurance against accident at work is considered by the author as a system of guarantees established and regulated by the state providing for material security, insurance payments and the provision of social services to the insured person or persons who are legally entitled to this right in the event of an accident in production. Principles of compulsory state social insurance against accidents at work are defined as guiding ideas and principles that determine the nature and direction of this type of social insurance. It is noted that the legislative approach to the extension of the uniform principles of social insurance, including insurance against industrial accidents, is incorrect because the social insurance against accidents at work has its own peculiarities. The author stresses out that to the question of involving in the system of compulsory state social insurance members of the personal agricultural economy needs urgent solution, since today such persons are socially unprotected part of the labor force of the population of Ukraine. Regarding the functions of compulsory state social insurance against accidents at work, the following are allocated: 1) security; 2) compensation; 3) social rehabilitation; 4) economic; 5) preventive. It is noted that the legal mechanism of regulation of compulsory state social insurance against an accident at work in the present situation is characterized by an insufficiently updated base of the current legislation, the lack of proper systematization of legislation in this area and outdated views on the social insurance system. The paper notes legislative inconsistency and inconsistency in the use of such concepts as "material security" and "insurance payments", as well as a list of types of material security and insurance payments in the context of compulsory state social insurance against accidents at work.

Дисертаційна робота присвячена комплексному розкриттю теоретичних і практичних питань правового регулювання участі держави та її органів в соціально-забезпечувальних правовідносинах. При визначенні місця держави та її органів серед суб'єктів соціального забезпечення розкриваються історичний розвиток системи соціального забезпечення, ролі, функції держави в цьому процесі, а також сучасні види вказаних суб'єктів, сутність і призначення державних органів у зазначеній системі.На підставі отриманих результатів проведеного аналізу проведено авторську класифікацію історичних етапів розвитку досліджуваної системи. Виділяються й характеризуються такі етапи, як дистанціювання участі держави від регулювання соціально-забезпечувальних відносин (давні часи – І половина XVI ст.); зародження і становлення соціальної функції держави (ІІ половина 16 ст. – І половина ІХХ ст.); початок формування комплексної системи соціального забезпечення в Російській імперії (ІІ половина ІХХ ст. – 1917 р.); обмежене виконання Радянського державою своїх соціальних функцій (1918 р. – 50-ті роки ХХ ст.); удосконалення правового регулювання соціального забезпечення в СРСР (50-ті роки ХХ ст. – 1991 р.); розвиток сфери соціального забезпечення з проголошенням Україною незалежності (1991 р. – до сьогодення).Вивчається суб'єктний склад соціально-забезпечувальних правовідносин, правові підставі віднесення того чи іншого їх учасника до переліку цих суб'єктів. Наводиться коротка характеристика правового статусу фізичних і юридичних осіб, у царині соціального забезпечення населення, розрізняються їх функції й роль в останній. Сформульовано й обґрунтовано власну класифікацію суб'єктів соціального забезпечення з використанням таких визначальних чинників їх диференціації, як виконання (невиконання) функцій держави у процесі участі у правовідносинах і безпосередність надання (отримання) соціального забезпечення.Досліджуються термінологічні аспекти поняття «державний орган», правова природа держави та її органів як суб'єктів соціального забезпечення, їх місце й роль у соціально-забезпечувальних відносинах. Акцентується увага, що призначення вказаних органів не тільки в акумулюванні й розподілі додаткових соціальних і матеріальних благ населенню, а й в ефективній і результативній регуляторній політиці в цій сфері, покликаній запровадити ринкові засади впорядкування відносин соціального забезпечення, децентралізувати ці процеси. Виокремлюється низка функцій органів державної влади, які, на думку авторки, підкреслюють їх центральне місце в системі суб'єктів соціального забезпечення.При вивчені загальної характеристики державних органів у досліджуваній системі аналізується їх правовий статус та інших суб'єктів, які беруть участь у відносинах соціального забезпечення, розкриваються питання контролю й нагляду за виконанням покладених повноважень на них та їх відповідальність у сфері соціального забезпечення населення. У процесі аналізу системи органів державної влади, що виступають суб'єктами соціального забезпечення, авторка основну увагу зосереджувала на органах влади виконавчої, які тією чи іншою мірою реалізують управлінські повноваження в царині соціального захисту громадян. Стисло наводяться ключові компетенційні характеристики Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики, Державної служби зайнятості, Державної служби у справах ветеранів та учасників антитерористичної операції, Фонду соціального захисту інвалідів, Пенсійного фонду України, департаментів та управлінь з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій та інших суб'єктів. При цьому досліджуються як органи, що беруть безпосередню участь у соціально-забезпечувальних відносинах, так і ті, діяльність яких має опосередкований характер, тобто пов'язана зі встановленням юридичних фактів, створенням правових підстав соціального забезпечення конкретнії особи. Показано взаємозв'язок цих органів, зокрема наявність інституційних, субординаційних і координаційних зв'язків всередині виконавчої вертикалі. За результатами проведеної роботи з цих питань авторка пропонує враховувати певні критерії: адміністративно-територіальний, місце державного органу в системі органів виконавчої влади, його галузеву спрямованість, з використанням яких і проводиться їх авторська класифікація.^UThe dissertation is devoted to a comprehensive study of theoretical and practical issues in the legal regulation of the state and its bodies' participation in the social security legal relations. The historical development of the social security system, the state's role and functions in this process; modern types of social security entities; the nature and the purpose of the state bodies in the system of such subjects are examined through determining the place of the state and its bodies in the system of social security entities. Based on the results of the analysis, the author's classification of the historical stages of the development is carried out. Such stages as distancing the state's participation from the regulation of social security relations (ancient times - I half of the 16th century.); origin and formation of the state's social function (ІІ half of the 16th – I half of the 19th century.); beginning of the formation of a comprehensive social security system in the Russian Empire (II half of the 19th century – 1917); the Soviet state's limited performance of its social functions (1918 - the ‘50's of the 20th century.); improvement of the legal regulation of social security in the USSR (‘50s of the 20th century - 1991); development of the social security system after Ukraine's restoration of independence (1991 – present) are distinguished and characterized.The subject nature of the legal relations on social welfare provision and legal grounds for the attribution of one or another participant of such relations to the list of such subjects is studied. A brief description of the legal status of individuals and legal entities in the field of social security, distinction between their functions and role in the system of social protection of the population is presented. Also, the author's own classification of social security entities is formulated and justified through the use of such defining factors of differentiation as the state's fulfillment (non-fulfillment) of its functions during its participation in legal relations, and the immediacy of the provision (receipt) of social security services. The terminological aspects of the concept of "state body," the legal nature of the state and its bodies as subjects of social security, their place and role in social welfare provision relations are examined. It is emphasized that the purpose of these bodies' existence is not only in accumulating and distributing additional social and material benefits to the public, but also in effective and efficient regulatory policy in this sphere, designed to introduce market principles for the regulation of social security provision relations, and the decentralization of these processes. A number of state bodies' functions that, in author's opinion, underline their central place in the system of social security subjects is identified.Through a general characteristic of state bodies in the system of social security entities, the author analyzes the legal status of state bodies and other agents involved in social security provision relations; as well as examines the issue of control and supervision over the exercise of powers, the responsibility of the state bodies in the field of social security. Thus, through the examination of the system of public authorities that act as social security provision agents, the author mainly focuses on the executive bodies that in one way or another exercise managerial powers in the field of the social protection of the public. The key competence features of the Cabinet of Ministers of Ukraine, the Ministry of Social Policy of Ukraine, the State Employment Service of Ukraine, the State Service of Ukraine on the Affairs of ATO participants and veterans, the Fund of Social Protection of the Disabled of Ukraine, the Pension Fund of Ukraine, the departments and offices of local state administrations on the issues of social protection and other agents are analysed. Besides, both bodies directly involved in social services provision relations and those whose activities are indirect, i.e. connected with the establishment of legal facts, and creation of legal grounds of social security provision to a certain individual, are analysed. The interconnection of these bodies, in particular institutional, subordinate, and coordinative connections within the executive authority vertical is analysed. Following the results of the conducted research, the author offers an administrative territorial criterion, as well as criteria of a state body's place in the executive bodies' system, and a criterion of sectoral focus. The author carries out their own classification with the use of those criteria.

У науковій роботі автор виходить із того, що освіта є фактором працевлаштування випускників ЗО та впливає на задоволеність роботою, тобто формується тріада «освіта – працевлаштування – задоволення роботою». Адже для того, щоб випускник ЗО працевлаштувався та працював за фахом, він/вона мають бути задоволені своєю роботою. Працевлаштування випускника ЗО – це система правових, економічних та організаційних гарантій і реальних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації випускником ЗО права на працю. ЗО відіграють важливу роль на шляху підготовки майбутнього фахівця, але за працевлаштування вони не повинні нести відповідальність. Адже якщо покласти на ЗО такий обов’язок, то це є нічим іншим як перекладення сфери відповідальності держави на ЗО. Усі ЗО мають головний обов’язок – забезпечити якісний освітній процес, надати здобувачам знання, навички, максимально підготувати їх для майбутньої роботи. Випускник ЗО має бути готовим увійти у ринок праці зі знаннями, уміннями та навичками, які він/вона отримали протягом навчання у ЗО. Держава ж має дбати про створення робочих місць для цих випускників, а особливо надавати всім перше робоче місце, яке відповідало б рівню знань, умінь та навичок кожного випускника ЗО. Зроблено висновок, що попри те, що ст. 26 КЗпП України забороняє встановлювати випробування молодому спеціалісту, ця норма нині не працює. Отже, на практиці не буде порушенням установлення випробування випускнику ЗВО чи ЗПТО на загальних підставах. Виняток – установлення випробування випускнику вищого медичного, мистецького чи педагогічного закладу освіти, який уклав угоду про відпрацювання в сільській місцевості. Адже законодавство встановлює особливості для трудових відносин із випускниками вищих медичних, мистецьких і педагогічних закладів освіти, які уклали угоду про відпрацювання не менше 3-х років у сільській місцевості або селищах. Автор переконує, що трирічне відпрацювання після завершення ЗО не є примусовою працею, а навпаки дає можливість випускнику закріпити на практиці отримані під час навчання у ЗО знання та навички, а державному сектору економіки отримувати молодих фахівців із новітніми знаннями та свіжими ідеями для розвитку певної сфери, що є рушійною силою економічної стабільності та добробуту. На переконання автора, колишні умови щодо обов’язкового відпрацювання для всіх випускників ЗО, які навчалися за державним замовленням, не можна вважати негативним досвідом, навпаки молодий фахівець знав, що після завершення навчання в нього точно буде перше робоче місце, він здобуде практичний досвід та стаж, який наразі є важливим для подальшого професійного розвитку та зростання працівників. І відтак, після спливу цих 3-х років молодий фахівець вже матиме можливість претендувати на кар’єрне зростання, оскільки матиме підтверджений практичний досвід. Тобто обов’язкове трирічне відпрацювання є реальним забезпеченням випускників ЗО першим робочим місцем та забезпеченням державою реалізації права на працю випускників ЗО. Тому автор вважає, що таку гарантію слід передбачити (скоріше повернути) для всіх без винятку випускників ЗО, які навчалися за державним замовленням. Направлення випускника ЗО на роботу не є примусовою працею ще й тому, що вступу особи до ЗВО за державним замовленням передує вільний вибір особою майбутньої професії та роду занять.^UIn the scientific work, the author starts from the fact that education is a factor in the employment of graduates of educational institutions and affects job satisfaction, that is, the triad “education – employment – job satisfaction” is formed. After all, in order for a graduate of an educational institution to get a job and work in a profession, he/she must be satisfied with his/her work. Employment of a graduate of an educational institution is a system of legal, economic and organizational guarantees and real measures aimed at ensuring that a graduate of an educational institution realizes the right to work. Educational institutions play an important role in training a future specialist, but they should not be responsible for employment. After all, if such an obligation is imposed on an educational institution, it is nothing more than transferring the sphere of responsibility of the state to the educational institution. All educational institutions have the main responsibility – to ensure a high-quality educational process, to provide students with knowledge and skills, to prepare them as much as possible for future work. A graduate of an educational institution should be ready to enter the labour market with knowledge, skills and abilities that he/she has acquired during his/her studies at the educational institution. And the state should take care of creating jobs for these graduates, and especially provide everyone with the first job that would correspond to the level of knowledge, abilities and skills of each graduate of the educational institution. The conclusion is made that despite the fact that Art. 26 of Labour Code of Ukraine forbids setting a probation for a young specialist, this rule does not work now. However, in practice, it will not be a violation to set probation for a graduate of a higher education institution or a vocational and technical education institution on general grounds. An exception is the establishment of probation for a graduate of a higher medical, artistic or pedagogical educational institution who has entered into an agreement to work in a rural area. After all, the legislation establishes specifics for labour relations with graduates of higher medical, art, and pedagogical educational institutions who have signed an agreement to work for at least three years in rural areas or urban-type settlements.