Вперше цілісно досліджено та актуалізовано спадщину І. Франка в історії української педагогіки. Узагальнено його методологічні концепти у площині системного вивчення теорії та практики методичних основ викладання у середній і вищій школі, погляди дидакта про аксіологічні цілі та роль літературної освіти у розвитку громадянського суспільства, думки про особистість учителя, лекторську майстерність, програми викладання та навчальні підручники. Розглянуто ідеї І. Франка про розвиток творчих здібностей слухачів, проблеми сучасної рецепції його художніх і наукових текстів з педагогічною тематикою, мовний світ митця, окцидентальну ментальність та еволюційний розвиток менторської парадигми мислителя від позитивістської педагогіки до педагогіки прагматизму. Доведено необхідність цілісного висвітлення історії освіти та національної педагогічної думки, визначено функційні можливості методичних концептів І. Франка у розвитку педагогічної думки кінця ХІХ - початку ХХ ст. в українському і загальноєвропейському контексті. Проаналізовано і систематизовано практичні навчальні парадигми І. Франка, проартикульовано його продуктивні педагогічні концепти, які залишаються надчасовими: текстоцентризму, критичності, природовідповідності, креативності та діалогізму у навчанні літератури, особистісно зорієнтованого і компетентнісно-діяльнісного навчання, історіо- і націософії.

  Повний текст PDF - 454.395 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"