Adolescence: risk factors for precancerous lesions and cervical cancer and prevention methods = Підлітковий період: фактори ризику передраку і раку шийки матки та методи їх профілактики

Підлітковий вік - це час бурхливого зростання і величезного потенціалу, однак при цьому - і час значних ризиків, коли соціальний контекст має суттєвий вплив. Сексуальна поведінка молоді в Україні зазнала значних змін і характеризується більш розкутим ставленням до питань сексу. Середній вік перших статевих стосунків серед дівчат-підлітків становить 15,1 років, серед хлопчиків - 14,7 років. Поширеність дошлюбних статевих відносин з одного боку є свідченням "лібералізації" сексуальних установок сучасної молоді, а з іншого - актуалізує проблему профілактики небажаної вагітності та передавання під час сексуальних контактів інфекцій, що передаються статевим шляхом. У структурі захворювань шийки матки у сексуально активних дівчат-підлітків дисплазії шийки матки діагностовано у 25,83 % пацієнток. Вакцинопрофілактика надає нову можливість - первинну профілактику дисплазій і раку шийки матки. Таким чином, існує необхідність проведення належної інформаційної кампанії для підлітків та їх сімей з участю громадських організацій, шкіл, служб охорони здоров'я.

Breast cancer survivors. Early diagnosis - successful treatment - quality of life: multidisciplinary approach = Ті, хто вижив після раку молочної залози. Рання діагностика - успішне лікування - якість життя: міждисциплінарний підхід

Рак молочної залози є основною причиною смертності від онкологічних захворювань у європейських жінок. Рак молочної залози широко виявляється у жінок із такими факторами ризику, як вплив ендогенних та екзогенних естрогенів, деякі генетичні схильності, низький паритет та інші. Надмірне споживання жирів, алкоголю зумовлює зростання захворюваності на рак молочної залози в останні десятиліття. Рак молочної залози розвивається в основному після 50 років. Поліморфізм генів BRCA1 і BRCA2, обтяжений сімейний анамнез дозволяє припустити наявність раку молочної залози у 10 % жінок групи ризику. В Україні велику роль відіграє радіаційний фон, обумовлений катастрофою на Чорнобильській атомній електростанції в 1986 р. Для лікування раку молочної залози використовується поєднання різних методів. Після первинного хірургічного втручання застосовуються методи системної терапії, що включають променеву, гормональну терапію та хіміотерапію. Важлива роль належить хіміотерапії і подальшому лікуванню після хірургічного втручання. Хіміотерапія рекомендується в переважній більшості випадків потрійного негативного, HER2-позитивного раку молочної залози і за високого ризику раку молочної залози люмінального підтипу (HER2-негативного) (рівень доказовості I, A). Абсолютна користь від хіміотерапії більш виражена при ER-негативних пухлинах. Найбільш часто вживані схеми включають антрацикліни та/або таксани, хоча у окремих хворих може, як і раніше, використовуватися ЦМФ-терапія (циклофосфамід, метотрексат, фторурацил). Ендокринна терапія показана всім хворим з ER-позитивним раком молочної залози незалежно від застосування хіміотерапії та/або таргетной терапії (рівень доказовості I, A). Звичайні медичні огляди з ретельним збором анамнезу є найціннішими способами виявлення рецидиву раку молочної залози. Європейське суспільство медичної онкології рекомендує здійснювати регулярний огляд пацієнток кожних 3 - 4 місяці протягом перших 2 років після лікування, кожних 6 місяців в період від 3 до 5 років, а далі щороку.

Chromosomal abnormalities of embryos as a major factor recurrent spontaneous abortion after artificial and natural fertilization = Хромосомні аномалії ембріонів як основний чинник повторного мимовільного переривання вагітності після штучного та природного запліднення

Хромосомні аномалії є найбільш поширеними причинами переривання вагітності в першому триместрі. Більшість викиднів у цьому терміні вагітності зумовлені анеуплоїдіями, частота яких складає 50 - 80 %. Найчастішими хромосомними аномаліями є аутосомні трисомії. Мета роботи - вивчення хромосомних аномалій абортивного матеріалу у жінок із повторними мимовільними абортами після запліднення in vitro та природним шляхом. Проведено цитогенетичні та молекулярно-цитогенетичні дослідження 440 зразків ворсин хоріону від жінок зі звичним невиношуванням вагітності, серед яких у 240 осіб вагітності настали в циклах запліднення in vitro (група I) та у 200 природним шляхом (група II). Середній вік пацієнток складав 33 роки. Спектральне каріотипування за допомогою методу флюоресцентної гібридизації in situ на інтерфазних ядрах клітин ворсин хоріона проводили з безпосередньою гібридизацією маркованих флуоресцентними барвниками ДНК-зондів. Згідно з отриманими результатами цитогенетичного та молекулярно-цитогенетичного дослідження, 43,33 % абортусів після запліднення in vitro і 65,00 % після природного зачаття мали аномальний каріотип, серед яких аутосомні трисомії склали відповідно 35,00 % і 42,00 %; дисомії Х - 1,25 % і 0,50 %; моносомії Х - 2,08 % і 3,0 %; моносомії 21 - 0,83 % і 0,50 %; поліплоїдії - 2,92 % і 13,00 %; структурні хромосомні аномалії - 0,83 % і 4,0%; маркерна хромосома - 0,4 % і 1,00 %. Цитогенетичне дослідження ворсин хоріону при наявності повторюваних мимовільних абортів є невід'ємною частиною діагностичного обстеження. Якщо хромосомна аномалія, виявлена при цитогенетичному дослідженні, є спонтанною, пропонується запланувати наступну вагітність без проведення більш детального генетичного обстеження. Якщо хромосомна аномалія спадкова, оцінюється ризик її виникнення при наступній вагітності, здійснюється медико-генетичне консультування. У жінок зі звичним невиношуванням вагітності в анамнезі проведення штучного запліднення з контрольованим відбором сперматозоїдів та ембріонів приводить до меншого числа хромосомних аномалій в ембріонів, ніж у мимовільних викиднів після природного зачаття.

Clinical and epidemiological characteristics of fertile aged women with uterine leiomyoma, residents of industrial region of Ukraine = Клініко-епідеміологічна характеристика жінок фертильного віку з лейоміомою матки, мешканок промислового регіону України

Проведено дослідження у популяції жінок фертильного віку, надана клініко-епідеміологічна характеристика жінок із лейоміомою матки, які мешкають у промисловому регіоні України. З'ясовані частота і структура лейоміоми матки та факторів, що можуть призводити до цього захворювання. Захворюваність на лейоміому матки в жінок фертильного віку Дніпровського району м. Києв склала 5,1 % на 1000 жінок, що дещо перевищує середній статистичний.

Clinical case report: сonservative treatment of nodular adenomyosis = Клинический случай консервативного лечения узловой формы аденомиоза

Наведено опис клінічного випадку вузлової форми аденоміозу, вперше виявленого в пацієнтки у віці 16 років після чергового звернення до гінеколога через виражену тривалу дисменорею під час УЗД малого таза. Після постановки діагнозу "Вузлова форма аденоміозу" пацієнтка отримала 6 ін'єкцій триптореліна ацетату 3,62 мг, в результаті чого аденоміозний вузол зменшився в розмірах з 72 x 68 до 31 x 29 мм. З урахуванням побічних явищ, що розвинулися (ломота в кістках, припливи жару, слабкість, тахікардія) терапія триптореліном була припинена. Клінічна ефективність зберігалася протягом 6 місяців, після чого болісні менструації відновилися. Через два роки пацієнтка в ургентному порядку була доставлена в гінекологічне відділення Київської міської клінічної лікарні № 9 з вираженими проявами дисменореї. Під час УЗД органів малого таза був виявлений ендометріоїдний вузол у матці розмірами 50 x 46 мм. Пацієнтці був рекомендований прийом Візана (дієногеста) в дозі 2 мг, який вона приймала 1 рік і 10 місяців, перебуваючи під постійним наглядом фахівців клініки. Самовільна перерва в лікуванні, яку пацієнтка пояснила хорошим самопочуттям, спровокувала відновлення болісної симптоматики. Прийом Візана був продовжений на 2 роки, в результаті чого ендометріоїдний вузол зменшився до 21,0 x 16,7 мм. У квітні 2017 року в зв'язку із заміжжям пацієнтки і бажанням завагітніти прийом дієногеста був скасований. Запропоновано приймати рослинний комплекс антипроліферативної дії, що містить індол-3-карбінол 200 мг і екстракт зеленого чаю 82 мг. Через 8 місяців у пацієнтки діагностовано вагітність у терміні 4 тижні, на тлі якої аденоміозний вузол зменшився до розмірів 18,1 x 11,1 мм. Описано результати двох перших УЗ скринінгів плода в терміні вагітності 13 і 18 тижнів. Будь-яких відхилень у розвитку плода не виявлено, а ендометріоїдне вогнище в матці вже на першому скринінгу чітко не візуалізувалося. Відзначено важливість проблеми вторинної дисменореї на тлі ендометріозу, постановки своєчасного діагнозу і вибору правильної тактики лікування, від якої безпосередньо залежить майбутнє репродуктивне здоров'я дівчини-підлітка.

Composition of lectin receptors in serous and mucinous ovarian cystadenomas = Рецепторний склад лектинів в серозних та муцинозних цистаденомах яєчників

Найпоширенішою групою кістозних доброякісних пухлин яєчників у жінок різного віку є епітеліальні пухлини (цистаденоми), які складають приблизно третину від загальної кількості пухлин яєчника і половину від його доброякісних утворень. Зростання проліферативної активності пухлин супроводжується підвищенням кількості рецепторів лектинів у клітинах. Лектини - це білки неімунного походження, що володіють загальною властивістю зв'язувати вуглеводи і вуглеводні детермінанти біополімерів чітко визначеної структури без змін їх ковалентної будови. Встановлено, що при онкогенезі змінюється структура мембранних глікокон'югатів як пухлинних, так і імунокомпетентних клітин, причому відзначають випереджальну мінливість глікокон'югатів на пухлинних клітинах. Це є підставою для застосування мічених лектинів у вивченні змін клітинних мембран і структури секреторних глікокон'югатів при пухлинному рості. Мета роботи - визначення рецепторного складу лектинів в серозних та муцинозних цистаденомах. Досліджено операційний матеріал від 60 жінок, прооперованих з приводу серозних цистаденом яєчників, і від 60 осіб - з приводу муцинозних цистаденом. Для виявлення глікокон'югатів використовували набір мічених пероксидазою лектинів різної вуглеводної специфічності. Характерним для серозних і муцинозних цистаденом було накопичення в їх клітинах рецепторів лектинів зав'язків пшениці (WGA), насіння арахісу (PNA) та насіння сої (SBА). Папілярні серозні цистаденоми відрізнялися помірним накопиченням в епітелії сосочків по всій цитоплазмі рецепторів лектинів насіння сої (SBA), омели (VAL) і зав'язків пшениці (WGA). Найбільш інтенсивною і рівномірною в муцинозних цистаденомах була експресія рецепторів лектинів кори бузини чорної (SNA) і насіння сої (SBA). Зроблено висновок про те, що зміни молекулярно-просторової структури глікокон'югатів поверхонь плазмолеми клітин і зростання рухливості мембранних рецепторів лектинів при серозних та муцинозних цистаденомах обумовлюють відсутність контактного гальмування проліферації. Подальше вивчення лектинів сприятиме з'ясуванню патогенезу оваріальних утворень, їх диференційній діагностиці, розробці онкомаркерів та препаратів лектинів.

Concept of complications of reproductive aging in women for anti-aging therapy. Literature review = Концепція ускладнень репродуктивного старіння жінок для проведення антивікової терапії. Огляд літератури / Z. M. Dubossarska, Y. O. Dubossarska, L. P. Grek, V. V. Radchenko

Сучасне людство за рахунок розвитку медицини і застосування її науково обгрунтованих інновацій навчилося продовжувати своє життя. В Україні, як і в усьому світі, спостерігається тенденція до збільшення тривалості життя. Оскільки старіння - закономірний фізіологічний процес, людина споконвіку стурбована пошуком так званого "філософського каменя" - субстанції, що запобігає старінню. Проаналізовані дані зарубіжних наукових публікацій про сучасні аспекти проблем, пов'язаних зі старінням жіночого організму. Доведено, що процеси старіння та анти-старіння обгрунтовують індивідуалізацію сучасних підходів до корекції ускладнень пре- і перименопаузи. Загальна стратегія підтримки здоров'я жінок в пери- та постменопаузі, за даними Міжнародного товариства з менопаузи, включає менопаузальну гормональну терапію з урахуванням цілей лікування та розрахунку індивідуальних чинників ризику. При всьому бажанні надати сучасне визначення старіння в даний час неможливо, тому в даному огляді зроблено спробу проаналізувати відомі стратегії передчасного старіння для розробки потенціалу продовження активного життя. У будь-якому випадку лікарю необхідно співвіднести переваги і ризики менопаузальної гормональної терапії з урахуванням індивідуальних факторів ризику і вибрати відповідні методи реабілітації, спрямовані на "поліпшення жіночого обличчя" класичного образу старості. Оскільки роль естрогенної недостатності у формуванні ускладнень перименопаузи, а особливо передчасного старіння, не піддається сумніву, застосування стратегій антивікової терапії слід вважати патогенетично обгрунтованим методом лікування вазомоторних, психосоматичних симптомів і розладів сну, а також методом профілактики метаболічного синдрому. Слід пам'ятати про ряд обмежень і протипоказань до гормональної терапії, що є для кожного лікаря стимулом зробити свій внесок у справу продовження активного та здорового життя жінки у віці 40+ та 50+. Створення концептуальної моделі подолання ускладнень репродуктивного старіння, особливо серцево-судинних подій, остеопорозу, цереброваскулярної патології на основі визначення факторів ризику дозволить розробити захисну антивікову терапію не тільки для продовження життя жінки, але й для поліпшення його якості.

Cовременная концепция профилактики опухолевой патологии молочной железы

Систематизированы данные о генетико-молекулярных и эпигенетических механизмах канцерогенеза, показана схожесть фенотипической эволюции доброкачественных гиперпластических процессов молочных желез и рака молочной железы. С критических позиций представлена современная стратегия профилактики рака молочной железы и терапии фиброзно-кистозной мастопатии, проведен анализ фармакологической эффективности ряда лекарственных средств для этих целей, раскрыты преимущества таргетной терапии с использованием фитонутриентов. С позиций доказательной медицины обсуждается вопрос об онкопротекторных свойствах, опосредующих большинство основных патогенетических звеньев гиперпролиферации и опухолевого роста в молочных железах, фитокомпозиции Эпигалин Брест, активными компонентами которого являются природный агонист дофамина - экстракт прутняка обыкновенного и два наиболее известных таргетных фитоонкопротектора: 3,3-дииндолилметан и эпигаллокатехин-3-галлат. Обсуждена возможность использования Эпигалин Брест в качестве мультитаргетной терапии фиброзно-кистозной мастопатии и профилактики канцерогенеза у женщин, входящих в группу риска развития рака молочной железы. Сделано заключение, что Эпигалин Брест является уникальным фитосредством в качестве дополнительного компонента к рациону повседневного питания с целью поддержания нормального состояния функции клеток и природных детерминированных генетических механизмов онкозащиты, как у пациенток с фиброзно-кистозной мастопатией, так и у здоровых женщин, желающих сделать осознанный выбор в отношении безопасной профилактики рака молочной железы, риск заболеть которым на протяжении жизни имеет каждая женщина.

Cочетание лейомиомы и эндометриоза у женщин репродуктивного возраста. Актуальность проблемы и современные возможности лечения

Эндометриоз и лейомиома в пределах одной матки - распространенная сочетанная патология. Согласно наблюдениям специализированных хирургических центров, частота обнаружения коморбидного эндометриоза у пациенток с симптомными миомами интраоперационно или при выполнении лапароскопии составляет от 20 до 87 %. В результате гистологического исследования операционного материала от пациенток с диагнозом симптомной миомы (113 гистерэктомий) в 26,5 % случаев миома сочеталась с аденомиозом. Клинико-морфологический анализ показал, что при наличии у пациенток многоузлового поражения, миом крупных размеров или с субмукозным расположением коморбидный аденомиоз не оказывает значительного влияния на клиническое течение. Однако при наличии мелких одиночных интрамуральных или субсерозных узлов, а также мелких субмукозных узлов клиника симптомных миом определяется коморбидным аденомиозом диффузно-узловой и диффузно-очаговой форм 2 - 3 степени. Таким образом, эндометриоз в сочетании с лейомиомой обусловливает более тяжелое клиническое течение сочетанной патологии. Пациентки с симптомными миомами подвержены повышенному риску развития эндометриоза, что необходимо учитывать при планировании хирургического лечения. Предложено дополнять лапароскопическую миомэктомию прицельным осмотром таза на предмет эндометриоза, поскольку при лапароскопии достигается оптимальная визуализация эндометриоидных очагов. Выбор средств медикаментозной терапии для лечения сочетанной патологии матки ограничен. На сегодняшний день для лечения и миомы, и эндометриоза зарегистрированы только агонисты гонадотропин-рилизинг гормона. Селективный модулятор прогестероновых рецепторов улипристала ацетат благодаря уникальному сочетанию антипролиферативного и избирательного проапоптотического эффекта в отношении клеточного компонента лейомиом открывает привлекательную перспективу органосберегающей терапии миом. Кроме того, он оказывает фармакодинамические эффекты на эндометрий, включая антипролиферативный, что может найти место в лечении коморбидного эндометриоза. В настоящее время проводится клиническое исследование улипристала по этому показанию. Пока же, ввиду отсутствия утвержденных алгоритмов лечения сочетанной патологии, сохраняет актуальность индивидуальный подход с комбинированием препаратов разных классов.

Cтан репродуктивного здоров'я дівчат Львівської області

Стан здоров'я дівчат у дитячому та підлітковому віці є важливою складовою реалізації репродуктивної функції. Представлені результати статистичного аналізу гінекологічних захворювань, пологів та абортів у дівчат різних вікових груп за останні 3 - 6 років. Показано організацію служби дитячої та підліткової гінекології у Львівській області. Проаналізовано деякі екстрагенітальні захворювання як чинники впливу на формування репродуктивного потенціалу.

Cучасні підходи до діагностики гіперпролактинемії (огляд літератури) / О. А. Бурка, Т. М. Тутченко

Гіперпролактинемія (ГП) - це стійке підвищення рівня пролактину в сироватці крові. ГП є розповсюдженою ендокринопатією, яка призводить до порушення репродуктивної функції, а при тривалій наявності - до метаболічних порушень і зниження щільності кісткової тканини. Підвищення рівня пролактину може бути наслідком багатьох фізіологічних та патологічних станів, діагностика яких безпосередньо впливає на лікувальну тактику. Оцінка рівня пролактину є не лише основою діагностики ГП, а й непрямим показником її причини, в зв'язку з чим важливо усвідомлювати можливі складнощі в діагностиці ГП, пов'язані з пульсуючим характером секреції пролактину, чутливістю до різних екзогенних і ендогенних факторів, існуванням різних молекулярних форм пролактину (макропролактинемія), рідкісних лабораторних артефактів (hook effect). Лабораторні дослідження також використовуються для оцінки інших ендокринопатій, які можуть бути причиною ГП (гіпотиреоз) або поєднуватись з нею (змішані аденоми гіпофіза, синдром полікістозних яєчників). Все більшого клінічного значення набуває стрес-індукована ГП, яку необхідно диференціювати з фізіологічною ГП шляхом проведення повторних досліджень. Представлено огляд сучасних досліджень та актуальних клінічних настанов з діагностики різних причин ГП і запропоновано алгоритмічний підхід до вирішення цієї клінічної задачі, основними принципами якого є: на первинному етапі діагностики виключити ятрогенні причини, вагітність і гіпотиреоз; за відсутності нейроофтальмічних симптомів та рівні пролактину до 50 - 80 нг/мл - провести повторне дослідження рівня пролактину для виключення фізіологічної ГП; скринінг на макропролактинемію в усіх випадках підвищення пролактину до 200 нг/мл, що дозволяє діагностувати макропролактинемію або нефункціонуючу аденому гіпофіза; за наявності даних МРТ про макропролактиному та/або наявності нейроофтальмічних симптомів в поєднанні з нормальним або незначно підвищеним рівнем пролактину - визначити рівень пролактину з розведеннями для виключення феномену hook effect; для виключення змішаних аденом гіпофіза, орієнтуючись на клінічні ознаки, оцінювати, окрім рівня пролактину, також рівні соматотропного гормону, інсуліноподібного фактора росту 1, адренокортикотропного і тиреотропного гормонів.

Delayed neurological maturation is a cause for distress during fetal growth restriction = Сповільнене дозрівання нервової системи - причина дистресу при затримці роста плода / I. V. Lakhno, S. E. Malikova

Теорія плодового програмування дозволяє пояснити взаємозв'язок багатьох захворювань людини з патологією антенатального періоду. Велике значення має регуляторний вплив з боку нервової системи. Затримка росту плода (ЗРП) є зручною моделлю для дослідження порушень розвитку його нервової системи. Варіабельність серцевого ритму плода - добре відомий підхід для вивчення його вегетативної функції. Мета дослідження - встановити декілька типів вегетативної нервової регуляції при ЗРП, ускладненій дистресом або без дистресу плода. Матеріали і методи. Усього було обстежено 64 пацієнтки в термінах гестації 26 - 28 тижнів. У 23 пацієнток було відмічено нормальне зростання плода. Вони були включені до групи I (контроль). У II групі під спостереженням перебувало 20 вагітних із ЗРП без дистресу плода, у III групі - 21 пацієнтка із ЗРП та дистресом плода. Варіабельність серцевого ритму плода та кардіотокографічні записи були отримані шляхом обробки тривалості інтервалів RR, зареєстрованих із черевної стінки матері за допомогою неінвазивної електрокардіографії плода. Результати. Пригнічення загального рівня варіабельності серцевого ритму із підвищенням симпатичної активності було виявлено при ЗРП. Максимальне зростання симпатовагального балансу було виявлено у ііі групі. Погіршення стану плода було пов'язане зі збільшенням кількості децелерацій, зниженим рівнем акцелерацій та зменшенням значень короткотривалих та довготривалих коливань частоти серцевих скорочень. Але до 26 тижня вагітності наявність децелерацій є нормальним явищем. Тому порушення вегетативної функції плода може бути наслідком неврологічної незрілості при ЗРП. Підхід, заснований на спостереженні за дозріванням нервової регуляції плода для діагностики його стану, повинен бути перевірений у подальших дослідженнях. Висновок: показники варіабельності серцевого ритму плода і параметри "удар до удару" варіацій можуть бути чутливими ознаками неврологічного дозрівання та маркерами погіршення стану плода.

Dysmenorrhea in adolescent population = Дисменорея в популяції підлітків

Вивчено частоту пов'язаних із менструацією проблем у дівчат-підлітків, які проживають у міських регіонах України. У дослідження увійшли 532 дівчинки-підлітка віком 15 - 17 років, у яких були менструації протягом щонайменше одного року до моменту включення в дослідження. Виявлено, що близько 20 % дівчат мають нерегулярні менструації. Дисменорея зустрічалася у майже 62 % випадків, гармонійний розвиток у віці 15 - 17 років спостерігався менш ніж у 50 % дівчаток. Відзначено, що лікарі загальної практики, педіатри, підліткові гінекологи повинні бути активнішими в діагностиці дисменореї у дівчаток- підлітків. Одними з основних профілактичних заходів підліткової дисменореї є зміна способу життя, відмова від паління і фізична активність.

Effect of endometrial injection scratching in cycles of treatment by assisted reproductive technology methods = Ефективність застосування методики ін'єкційного скретчинга ендометрія в циклах лікування методами допоміжних репродуктивних технологій / L. V. Suslikova, V. V. Kaminskyi [et al.]

Мета дослідження - оптимізація прегравідарної підготовки у пацієнток із трубно-перитонеальним фактором безпліддя та вираженим відставанням розвитку ендометрія після невдалих спроб лікування методами допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) шляхом використання технології ін'єкційного скретчингу аутоплазмою ендометрія. Матеріали та методи. У дослідження увійшли 40 жінок із невдалими спробами лікування методами ДРТ трубно-перитонеального фактору безпліддя з вираженим відставанням розвитку ендометрія та 10 пацієнток із трубно-перитонеальним фактором безпліддя з нормальним ендометрієм, однією або кількома невдалими спробами ДРТ в анамнезі та наявністю кріоконсервованих ембріонів задовільної якості з попередніх циклів ДРТ. Середній вік жінок становив 39,5 +- 3,1 року. Учасниці були розподілені на групи: I - 21 пацієнтка, кожній з яких було проведено процедуру ін'єкційного скретчингу ендометрія та призначено замісну гормональну терапію (ЗГТ) зі стандартною дозою естрадіолу (4/6 мг); II - 19 пацієнток, яким було призначено ЗГТ зі стандартною дозою естрадіолу (4/6 мг); контроль - 10 пацієнток із нормальним ендометрієм, яким було проведено ембріотрансфер вітріфікованих ембріонів (КРІО-ЕТ) і призначена стандартна доза естрадіолу (4/6 мг). Клінічні результати оцінювалися за показниками частоти настання вагітності на перенос ембріонів і частоти втрат вагітності в I триместрі. Відповідність морфофункціональної структури ендометрія оцінювали шляхом УЗД, допплерометрії, гістологічно, імуногістохімічно і за допомогою селективної електронної мікроскопії. Товщина ендометрія становила 8,9 +- 1,1 мм у період призначення прогестерону в циклі кріоембріотрансферу. Усім досліджуваним було перенесено ембріони п'яти днів культивування. Результати. У програмі КРІО-ЕТ виконання ін'єкційного скретчингу аутоплазмою в пацієнток із вираженим відставанням розвитку ендометрія супроводжувалося значним поліпшенням клінічних результатів за показником частоти настання вагітності (25 %) і значним зниженням частоти ранніх репродуктивних втрат (25 %). Висновки: після прегравідарної підготовки за описаною методикою в програмі КРІО-ЕТ цілком достатньо проводити ЗГТ стандартною дозою естрадіолу (4/6 мг/доба) до початку використання прогестерону незалежно від ступеня розвитку ендометрія. При цьому ін'єкційний скретчинг доцільно призначати у випадках вираженої затримки розвитку ендометрія та комбінувати з фізіотерапевтичними методами.

Endometrial polyps and micropolyps. Microbial landscape of the uterine cavity and its role in their formation = Поліпи і мікрополіпи ендометрія. Мікробний пейзаж порожнини матки та його роль в їхньому формуванні

Мета роботи - вивчити склад мікрофлори піхви, цервікального каналу та порожнини матки у жінок репродуктивного віку з поліпами і мікрополіпами ендометрія. Обстежено 130 пацієнток у віці 18 - 35 років: 70 пацієнток з поліпами ендометрія (I група), 30 - з мікрополіпами (II група) і 30 - контрольної групи (III група). В основних групах діагноз встановлено при гістероскопічному дослідженні і підтверджено гістологічно, у здорових жінок для отримання ендометріальних зразків використовували аспіраційну біопсію. Для вивчення кількісного складу вагінальної мікрофлори застосовували тест-систему "Фемофлор", бактеріологічне дослідження цервікального каналу та ендометрія проводили методом ПЛР і шляхом культивування аеробних і анаеробних мікроорганізмів на спеціальних поживних середовищах. Статистично значущих відмінностей в кількісному складі вагінальної мікрофлори в усіх досліджуваних групах виявлено не було, зміни зафіксовані тільки в кількості лактобацил. У контрольній групі достатній вміст лактобацил зареєстровано у 63 % жінок, у I групі - у 39 %, у II групі - у 23 %. Цервікальний канал був стерильним у 29 % жінок із поліпами, у 47 % - з мікрополіпами та у 30 % здорових пацієнток. Спектр патогенів, виділених із цервікального каналу, виявився значно вужчим у порівнянні з піхвою і не мав статистично значущих відмінностей в групах. Частота інфікування порожнини матки склала 83 % у жінок I групи, 73 % - II та 77 % - III групи. В ендометрії представниць групи контролю достовірно частіше висівали Enterococcus faecalis (43 % проти 11 % і групи I 17 % II групи). Зразки ендометрія жінок із поліпами характеризувалися значно більшою детекцією Candida spp. - 21% та вірусів герпесу 1, 2 і 6 типу - 17 %. Спектр мікроорганізмів, виділених із ендометрія жінок з мікрополіпами, не відрізнявся від такого в контрольній групі. Оцінка конкордантності вагінального та ендометріального біотопу в групах продемонструвала значну різницю тільки стосовно Enterococcus faecalis в I групі (0 проти 11 %) та в III групі (0 проти 43 %). При порівнянні цервікального і ендометріального біотопу значуща різниця була зафіксована лише в групі жінок з поліпами ендометрія і стосувалася вірусу герпесу 6-го типу (0 проти 11 %) і ВПЛ високоонкогенних штамів (31 % проти 6 %). Виділені в ендометрії патогени не співвідносяться з якісним і кількісним складом кишкової мікробіоти; для отримання достовірних даних необхідно деталізувати характер імунної відповіді в жінок із різними вірусними агентами, виявленими в порожнині матки, групувати їх згідно з отриманими змінами і формувати більш масштабні дослідження. Висновки: поліпи і мікрополіпи ендометрія - патологія, що протікає на тлі дисбіотичних порушень в піхві. Наявність в порожнині матки мікробних агентів не завжди свідчить про запальний процес. Не отримано переконливих доказів етіологічної ролі будь-якої інфекції у формуванні мікрополіпів. У жінок із поліпами ендометрія порожнина матки характеризується більш високим вмістом Candida spp. і вірусів.

Main social aspects of affects the formation of adequate knowledge about reproductive health in adolescence girls = Основні соціальні аспекти, що впливають на формування необхідних знань про репродуктивне здоров'я у дівчат-підлітків

Репродуктивне здоров'я сучасної жінки - це відображення стану її здоров'я в дитинстві і в підлітковому віці, що, крім іншого, впливає на здоров'я майбутніх поколінь. існує багато різних освітніх програм, розроблених на основі регіональних особливостей, які показали позитивні результати в репродуктивних наслідках. Проаналізовано "Опитувальник підлітків 15 - 18 років", який заповнили 532 дівчини з бази даних українського поздовжнього дослідження "Сім'я і діти України", використовуючи параметри, що характеризують основні соціальні фактори впливу на формування звичок і способу життя в дівчаток-підлітків. Досить велика кількість обстежених дівчаток-підлітків не продемонстрували високий рівень поінформованості в питаннях репродуктивного здоров'я, статевого розвитку і сексуальних відносин. Виявлено очевидний зв'язок між рівнем комунікації підлітків з батьками та рівнем знань щодо питань репродуктивного здоров'я. Так, дівчата, які вказують на дефіцит сімейного зв'язку, дали менш інформативну відповідь на питання, що стосуються розвитку репродуктивної системи і сексуальних відносин. При цьому вони частіше вибирають як джерела інформації з цієї теми ненадійні і погано контрольовані джерела - друзів, засоби масової інформації та інтернет. Із усім тим, серед підлітків, які задоволені рівнем спілкування зі своїми батьками (переважна більшість - 97 %), відсоток погано інформованих є також високим. Параметри, які вважаються факторами ризику для соціального анамнезу - фінансове становище, рівень освіти батьків, сімейне житло - не справляли істотного впливу на дефіцит сімейного спілкування та поінформованість підлітка. Окрім того, варто відзначити, що 56 % дівчат зовсім не отримують інформацію про репродуктивний і сексуальний розвиток від фахівців - медичних працівників, психологів і педагогів, але їх рівень знань незначно відрізняється від дівчат, які отримали таку інформацію від експертів. Зроблено висновок, що існуючі освітні програми не є достатньо ефективними, і засоби, передбачені для існуючих програм, не забезпечують адекватного охоплення дівчаток підліткового віку.

Menarche, puberty and vitamin D = Менархе, пубертат і вітамін D

Статеве дозрівання - це процес, що відбувається в результаті складної серії молекулярних і фізіологічних явищ, кульмінацією якого є здатність організму до репродукції. Активне виділення гонадоліберину із спеціалізованих нейронів гіпоталамуса започатковує каскад гормональних процесів, які, в свою чергу, призводять до активації гонад і тим самим дають поштовх анатомо-фізіологічним змінам організму в період пубертату. Епідеміологічні дані та численні клінічні дослідження вказують на те, що відповідний рівень вітаміну D3 має велике значення для нормального фізіологічного росту, розвитку і статевого дозрівання, діючи шляхом активації нейрогормональної мультисистеми в гіпоталамо-гіпофізарно-гонадній осі. Останні дослідження вивчають роль вітаміну D3 і його метаболітів в конкретних порушеннях репродуктивного здоров'я жінок і чоловіків. Дослідження вітаміну D3 і його рецептора довели його потенційний вплив на патогенез численних захворювань, не пов'язаних із класичною дією вітаміну D3 - таких як цукровий діабет, ожиріння, рак та інші. Чисельність осіб із дефіцитом вітаміну D3 в багатьох частинах світу в останні кілька років зросла, через що активізувалися медичні дослідження з цієї теми. Проте дані про вплив вітаміну D3 на процес статевого дозрівання у дівчаток залишаються недостатньо вивченими. Робота представляє ряд світових досліджень, що описують вплив вітаміну D3 на регуляцію нейрогормональної системи в період статевого дозрівання.

Modern possibilities of preterm birth prediction = Сучасні можливості прогнозування передчасних пологів / N. M. Hychka, V. O. Benyuk [et al.]

Мета дослідження - вдосконалення методики прогнозування настання передчасних пологів у вагітних в терміні 24 - 34 тижні. Матеріали і методи. Комплексно обстежено 49 вагітних у терміні гестації 24 - 34 тижні з діагнозом при госпіталізації "загроза передчасних пологів". З метою діагностики стану шийки матки всім вагітним проводилося комплексне трансвагінальне ультразвукове дослідження. Вагітним з укороченням шийки матки << 25 мм проводилося якісне визначення фетального фібронектину у вагінальному секреті. Середній вік обстежених становив 26 - 34 роки і склав у середньому 31,2 +- 0,6 року. Результати дослідження. Наявність клінічно значущих структурних змін в шийці матки виявлено тільки в 21 (42,9 %) вагітної. Середнє значення довжини шийки матки коливалося в межах 16 - 24 мм і в середньому склало 18,2 +- 0,4 мм. Визначення фетального фібронектину виявило позитивний результат у 7 (33,3 %) з 21 вагітної з клінічно значущими структурними змінами шийки матки, яким в подальшому був запропонований максимальний обсяг терапії, спрямованої на пролонгування вагітності. Протягом 10 днів передчасні пологи відбулись у 3 (42,9 %) із 7 вагітних з клінічно значущим укороченням шийки матки і позитивним тестом на фетальний фібронектин в терміні гестації 32 і 34 тижні. У 28 (57,1 %) випадках госпіталізація в акушерський стаціонар виявилася необгрунтованою. Висновок: поєднання комплексної оцінки стану шийки матки та визначення фетального фібронектину у вагінальних виділеннях у вагітних групи ризику передчасних пологів на амбулаторному етапі дозволяє прогнозувати маніфестацію передчасних пологів в критичні терміни, визначити обсяг і спрямованість терапії в умовах акушерського стаціонару. Комбіноване використання цих методів допомагає запобігти необгрунтованій госпіталізації вагітної в акушерський стаціонар і, як результат, обмежити проведення глюкокортикоїдної терапії, профілактувати тривале перебування в стаціонарі і пов'язане з цим інфікування внутрішньолікарняною інфекцією.

Modern treatment of endometrial local hyperplastic processes from positions of the pathogenic approach = Сучасне лікування локальних гіперпластичних процесів ендометрія з позиції патогенетичного підходу / V. O. Benyuk, Y. V. Kravchenko [et al.]

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування хворих з локальною гіперплазією ендометрія шляхом застосування ендоскопічних технологій та патогенетично обгрунтованої післяопераційної терапії. Матеріали і методи. У дослідження включили 66 жінок, алгоритм лікування яких складався з 4 етапів: гістероскопічне видалення поліпа і зміненого ендометрія з подальшим морфологічним дослідженням, гормональна терапія, спрямована на супресію ендометрія, оптимізація гормонального статусу, диспансерне спостереження протягом 5 років. Після комплексного обстеження і гістологічної верифікації діагнозу хворі з поліпозом ендометрія були розділені на дві групи: група А (n = 34), яка додатково отримувала імунокоригуючу терапію, і група В (n = 32). Алгоритм обстеження включав імуногістохімічне дослідження ендометрія з визначенням його імуногістохімічного профілю. Результати дослідження. Гістологічний скринінг стану ендометрія показав, що у 9 (26,5 %) хворих групи А спостерігалися ознаки хронічного ендометриту. У групі В цей показник склав 15 (46,9 %), що на 20,4 % більше, ніж у групі А. Рівень експресії естрогенових рецепторів на фоні лікування прогестинами показав зниження в 1,2 разу в обох групах. Проведення комплексного вірусно-бактеріального скринінгу показало різке зменшення кількості патогенів контамінації ендометрія. Дослідження рівня фактора некрозу пухлини в змивах з порожнини матки засвідчило односпрямовану тенденцію з динамікою показника CD 138. Повний ефект лікування в групі А визначено через рік у 29 (85,2 %) хворих, у 5 (14,8 %) жінок спостерігали рецидив поліпозу ендометрія. Висновки: визначаючи тактику диференційованого лікування патології ендометрія, необхідно враховувати вік жінки, наявність поєднаної генітальної і супутньої соматичної патології, дані імуногістохімічного профілю гіперплазованого ендометрія. Доповнення антибактеріального лікування імунокоригуючою терапією сприяє відновленню рецепторного фенотипу, нормалізації рівня фактору некрозу пухлин, збільшує на 22,7 % ефективність лікування локальної гіперплазії ендометрія (поліпів ендометрія).

Morphofunctional changes of the pelvic organs under conditions of stress urinary incontinence and experimental vaginal prolapse = Морфофункціональні зміни органів малого таза в умовах стресового нетримання сечі й експериментального випадіння піхви

Мета дослідження - аналіз особливостей морфофункціональних змін в органах малого таза в умовах стресового нетримання сечі й експериментального випадіння піхви. Експериментальне дослідження проведено на 50 статевозрілих білих самках щурів, розділених на три групи. Перша контрольна група складалася з інтактних тварин; 2-я група складалася з тварин, реплікованих на стресову модель нетримання сечі; 3-тя група складалася з тварин з комбінованою моделлю, в якій після реплікації моделі стресового нетримання сечі була порушена фіксація зводу піхви крижово-матковими зв'язками, що призвело до випадіння піхви. Після виведення тварин з експерименту були проведені гістологічні дослідження сечового міхура, сечовипускального каналу і вульви. Після створення стресового нетримання сечі і моделі випадіння піхви розвивалися деструктивні процеси в слизових оболонках сечового міхура, уретри і вульви, збільшився об'єм сполучної тканини в м'язах, колагенові волокна товщали, і можна було спостерігати їхні зміни з явищами деструкції протягом 30-денного періоду. Поєднання цих процесів призвело до зміни гістоархітектоніки і співвідношення складу м'язів і сполучної тканини в оболонках, що вистилають досліджувані органи в обох групах. Патологічні зміни, що супроводжуються структурною перебудовою тканин сечового міхура, сечовипускального каналу і вульви, були більш вираженими в комбінованій моделі. Висновки: створення моделі стресового нетримання сечі в сечовому міхурі самок щурів викликало стан гіперактивації, описаний вище, тоді як м'язи сечівника і вульви стали помірно атонічними. Використана модель комбінованого стресового нетримання сечі й випадіння піхви була успішно відтворена в усіх тварин експериментальної групи, що було підтверджено морфофункціональними змінами в тканинах сечового міхура, сечовипускального каналу і вульви. Функціональні зміни переважають у тварин з моделлю стресового нетримання сечі. У тварин із комбінованою стресовою моделлю нетримання сечі і випадінням піхви виникли функціональні зміни, що спостерігаються переважно на 14-й день, і зміни в гістоархітектоніці органів на 30-й день. Реплікація комбінованої моделі призвела до набухання тканин вульви, супроводжувалася зростанням й ущільненням пучків колагенових волокон, атрофією слизових оболонок і м'язів, зниженням кількості судин мікроциркуляторного русла. Патологічні зміни в структурних елементах вульви після застосування комбінованої моделі свідчать про трофічні порушення, що підтверджується зниженням щільності капілярів на 34,24 % і фіброзом стінок артеріол.