Як реалізувати свій науковий потенціал: інструкція для клініцистів

У той час як доказова медицина стала невід'ємною умовою не тільки роботи лікарів, а й пріоритетів пацієнтів, для багатьох українських клініцистів і дослідників продовжує залишатися складним вихід у міжнародний науковий світ. Робота призначена допомогти в реалізації цього питання. Elsevier - одне з найбільших наукових видавництв світу, яке щороку випускає близько чверті всіх статей із видаваних у світі наукових журналів і має філії в різних країнах. Починаючи з 1999 року, Elsevier відкрило платформу ScienceDirect - онлайнову базу даних ресурсів видавництва, на основі якої в 2004 році була створена найбільша бібліографічна і реферативна база даних та інструмент для відстеження цитування статей, опублікованих у наукових виданнях, - Scopus. Щоб опублікувати результати своєї наукової діяльності в одному з журналів Elsevier, дотримуйтесь наступного алгоритму: виберіть журнал для публікації, ознайомтеся з правилами подачі та оформлення робіт в даний журнал, підготуйте і подайте статтю, відстежуйте статус її розгляду, підготуйте до неї зміни за необхідності. Для оцінки продуктивності робіт авторів та рейтингу видань існує ряд наступних наукометричних показників. індекс Гірша - характеристика продуктивності вченого, заснована на кількості його публікацій і кількості цитувань цих публікацій; розраховується на основі розподілу цитувань робіт дослідника. індекс цитування статей - реферативна база даних наукових публікацій, яка індексує посилання, зазначені в пристатейних списках публікацій, і надає кількісні показники цих посилань. Імпакт-фактор - чисельний показник важливості наукового журналу. Він є критерієм, за яким можна зіставляти рівень наукових досліджень у близьких областях знань, розраховується за трирічний період. Для спрощення пошуку та ідентифікації інформації й авторів існують відповідні інструменти. Зокрема, ідентифікатор цифрового об'єкта DOI - серійний номер електронного документа в глобальній мережі Інтернет, підтримується асоціацією CrossRef; ORCID - реєстр унікальних ідентифікаторів вчених світу, що інтегрований в міжнародні наукометричні бази даних, платформи для електронних журналів, системи збору, зберігання і експортування даних про наукову діяльність. ORCID доповнює/замінює прізвище та ім'я автора набором цифр.

Эффекты экстракта Цимицифуги кистевидной Ze 450 (симидона) в лечении климактерической симптоматики - обсервационное исследование

В обсервационном исследовании изучен экстракт Цимицифуги кистевидной (Cimicifuga racemosa, СR) Ze 450, экстракты корневищ которой успешно использовались в качестве лечения климактерической симптоматики. В исследовании, которое проводилось в условиях повседневной практики, приняли участие 442 неотобранные амбулаторные пациентки с климактерическими жалобами. Врачам было предложено начать лечение с дозировки CR 13 мг/день (высокая доза) в течение первых трех месяцев и продолжить лечение еще в течение 6 месяцев либо дозировкой 13 мг/день (высокая доза), либо переключиться на дозировку 6,5 мг/день (низкая доза). В то же время выбор метода лечения и дозы полностью контролировал врач. После 3 месяцев лечения высокой дозой Ze 450 тяжесть климактерических симптомов, определяемых по менопаузальному индексу Куппермана (МИК), значительно снизилась (<$E p~<<~0,001>) по отношению к исходным значениям. Как видно из результатов исследования, продолжение лечения высокой или низкой дозой дополнительно уменьшает общий МИК и тяжесть отдельных симптомов (<$E p~<<~0,001>). Однако доля отклика на лечение была выше в группе высокой дозы (84,9 %), чем в группе низкой (78,4 %). Данное обсервационное исследование, проведенное в условиях ежедневной практики, продемонстрировало, что лечение экстрактом Ze 450 у неотобранных пациенток с климактерической симптоматикой приводит к значительному улучшению менопаузальных симптомов, оцениваемых с помощью общего МИК. Это совпадает с данными, полученными в предыдущем рандомизированном контролируемом клиническом испытании. Лечение обеими дозировками Ze 450 (низкая и высокая доза) хорошо переносится пациентками и имеет дополнительный положительный эффект при продлении терапии на период более 3 месяцев с дальнейшим снижением общего МИК. Тем не менее, длительное лечение высокой дозой более эффективно, поскольку оно, в отличие от терапии низкой дозой, способно значительно снизить проявления каждого из менопаузальных симптомов.

Эффективность фитопрепаратов в менеджменте менопаузы

Обстежено 96 пацієнток з клімактеричним синдромом (КС). З них 30 жінок приймали седативні препарати, 34 - сухий екстракт насіння сої у таблетках, а 32 пацієнткам призначали препарат віменс по 1 капсулі 1 раз на добу та препарат менорма по 2 таблетки двічі на добу протягом 3 міс на тлі кров'яних виділень зі статевих шляхів. У пацієнток з КС застосування комплексного лікування фітоекстрактами, що містяться у препаратах віменс і менорма, сприяло швидшому та значному зменшенню симптоматики у порівнянні з седативними препаратами та екстрактом насіння сої. Використання препаратів віменс і менорма надало змогу зменшити частоту аномальних маткових кровотеч більш ніж удвічі. Для досягнення позитивного метаболічного, вазотропнго і гемостатичного ефектів необхідно додаткове до екстрактів фітоестрогенів використання екстрактів шавлії, верболозу звичайного, грициків і кори калини.

Эффективность применения D-хиро-инозитола при синдроме поликистозных яичников

Синдром поликистозных яичников (СПКЯ) является распространенным эндокринным расстройством, развивающимся у 10 - 15 % женщин репродуктивного возраста. В течение последних двух десятилетий активно изучается эффективность применения инозитолов в нормализации клинических и гормональных нарушений, связанных с СПКЯ. Инозитол и его стереоизомеры классифицируются как инсулиносенсибилизаторы и действуют в качестве второго проводника путей передачи инсулина. Наиболее изученными в настоящее время являются два из девяти существующих стереоизомеров - мио-инозитол и D-хиро-инозитол, которые играют важную роль в физиологии и лечении СПКЯ. Цель исследования - изучение эффективности применения Проталиса у больных с СПКЯ. Обследовано 40 женщин с СПКЯ (средний возраст 24,4 +- 0,8 года), резистентных к проводимому ранее лечению кломифена цитратом. Проталис назначался в течение трех месяцев, после окончания приема Проталиса для восстановления фертильности применяли кломифена цитрат по стандартной схеме. Определяли уровни лютеинизирующего гормона, фолликулостимулирующего гормона, глобулина, связывающего половые гормоны, общего тестостерона, антимюллерового гормона, гомоцистеина, фолиевой кислоты, рассчитывали индекс свободных андрогенов. Исследовали в сыворотке крови инсулин натощак и через 120 минут после нагрузки глюкозой, рассчитывали индекс НОМА-IR, изучали показатели липидного обмена. Монотерапия Проталисом позволила нормализовать менструальный цикл у 52,5 % участниц исследования, восстановить овуляцию у 40 %, способствовала наступлению беременности у 7,5 % больных с СПКЯ, в комбинации с кломифена цитратом у 27,5 % женщин, ранее устойчивых к кломифена цитрату. Не выявлено динамики изменения индекса массы тела, соотношения окружность талии/окружность бедер и гирсутизма. Установлено уменьшение гиперандрогении за счет снижения тестостерона и повышения глобулина, связывающего половые гормоны, улучшились показатели углеводного, липидного обмена, фолатного статуса. Монотерапию Проталисом можно рекомендовать больным с СПКЯ в качестве предварительной подготовки, потенцирующей эффекты кломифена цитрата, при наличии инсулинорезистентности. Целесообразно рассмотреть применение Проталиса в комплексе с препаратами, применяемыми при стандартных схемах лечения СПКЯ.

Эффективность и безопасность перорального железа (III) - гидроксид полимальтозного комплекса по сравнению с сульфатом железа у беременных женщин с железодефицитной анемией: многоцентровое рандомизированное контролируемое исследование

Мета дослідження - вивчення ефективності та безпечності заліза (III)-гідроксид полімальтозного комплексу (ГПК) (препарат мальтофер) у порівнянні з сульфатом заліза (II) у вагітних з дефіцитом заліза, які одержують препарати в рекомендованих дозах. Проведено пошукове, відкрите, рандомізоване, контрольоване, багатоцентрове дослідження за участю 80 вагітних жінок із залізодефіцитною анемією (гемоглобін << 10,5 г/дл, феритин сироватки крові << 15 нг/мл і середній обсяг еритроциту << 80 фл). Пацієнтки рандомізовані у співвідношенні 1:1 на пероральний прийом заліза (III)-ГПК або сульфату заліза (II): кожен препарат призначали в дозі по 100 мг заліза 2 рази на добу протягом 90 днів. Результати: достовірних відмінностей між групами по первинній кінцевій точці - зміни рівня гемоглобіну через 60 і 90 днів у порівнянні з вихідним рівнем - не було. Середня зміна (і стандартне відхилення) рівня гемоглобіну через 90 днів склала 2,16 (0,67) г/дл у групі заліза (III)-ГПК і 1,93 (0,97) г/дл у групі сульфату заліза. Середній рівень феритину сироватки через 90 днів склав 179 (38) нг/мл у групі заліза (III)-ГПК і 157 (34) нг/мл в групі сульфату заліза (p = 0,014). Небажані явища виникали достовірно рідше у групі заліза (III)-ГПК (12/41 пацієнтка [29,3 %]), ніж у групі сульфату заліза (22/39 [56,4 %]) (p = 0,015). Зроблено висновки, що під час лікування залізодефіцитної анемії у вагітних пероральне залізо (III)-ГПК володіє як мінімум такою ж ефективністю, як і сульфат заліза, але має сприятливіші характеристики безпечності.

Эффективность и безопасность МГТ в зависимости от типа, пути введения эстрогенов и вида прогестагена. Анализ данных клинических исследований и международных рекомендаций

Гормональная терапия остается наиболее эффективным методом лечения вазомоторных симптомов и генитоуринарного синдрома при менопаузе. Имеющиеся на сегодняшний день доказательства свидетельствуют, что для женщин моложе 60 лет и с длительностью постменопаузы, не превышающей 10 лет, не имеющих противопоказаний, преимущества назначения системной гормональной терапии с целью лечения вазомоторных симптомов, нарушений сна и профилактики потери костной ткани превышают возможные риски. Кроме того, получены данные о статистически значимом снижении смертности от всех причин у женщин, которые инициируют гормональную терапию в возрасте моложе 60 лет и/или в течение 10 лет после начала менопаузы. Менопаузальная гормональная терапия включает широкий спектр гормональных препаратов и путей введения, которые потенциально имеют различные риски и преимущества, в связи с чем термин "эффект класса" вводит в заблуждение и является неуместным. Риски менопаузальной гормональной терапии различаются в зависимости от состава, дозы и пути введения гормонов, а также сроков начала и продолжительности использования как эстрогенов, так и прогестерона. Использование трансдермальных эстрогенов в комбинации с прогестероном представляется более безопасным в отношении венозной тромбоэмболии, особенно у женщин с высоким риском. Применение трансдермальных эстрогенных препаратов по сравнению с пероральными эстрогенами связано с меньшей вероятностью развития тромботического риска, и, возможно, риска развития инсульта и ишемической болезни сердца. В случае необходимости применения прогестерона более безопасной альтернативой является микронизированный прогестерон. Менопаузальная гормональная терапия требует периодической переоценки преимуществ и рисков для принятия решения о продолжении или прекращении ее использования. Применение гормональной терапии в постменопаузе у женщин с менопаузальными нарушениями должно основываться на оценке всех факторов риска сердечно-сосудистых заболеваний, возраста и времени с момента наступления менопаузы. Продолжительность терапии должна быть мотивирована показаниями, решение должно приниматься совместно с врачом.

Эндометриоз: время сделать больше. Краткий обзор исследования "ОРХИДЕЯ" / Л. В. Гутикова, А. М. Дощанова [и др.]

Цель исследования - сравнение в условиях реальной клинической практики выраженности снижения эндометриоз-ассоциированной боли при применении дидрогестерона на протяжении 6 месяцев в двух разных режимах терапии: пролонгированном циклическом и непрерывном. Результаты исследования "ОРХИДЕЯ" продемонстрировали эффективность применения дидрогестерона в уменьшении выраженности эндометриоз-ассоциированной тазовой боли. Терапия дидрогестероном способствовала уменьшению хронической тазовой боли и тяжести дисменореи, а также улучшала качество жизни и сексуальное благополучие пациенток. Подтвержден благоприятный профиль безопасности дидрогестерона в условиях реальной клинической практики, особенно в пролонгированном циклическом режиме, поскольку при нем не наблюдалось прорывных кровотечений в отличие от непрерывного режима терапии. Полученные данные позволяют рассматривать дидрогестерон как подходящий препарат для длительного лечения эндометриоза с возможностью персонализации терапии в зависимости от текущих потребностей пациентки.

Экстрофия мочевого пузыря: приговор или реалии жизни пациентки репродуктивного возраста?

Зазначено, що екстрофія сечового міхура (СМ) - вроджена рідкісна вада розвитку СМ із відсутністю передньої його стінки і, відповідно, передньої черевної стінки, яка часто супроводжується епіспадією, паховою грижою, випадінням прямої кишки, аномаліями верхніх сечових шляхів. Частота екстрофії СМ коливається в середньому від 1:10 000 до 1:50 000 новонароджених, причому у хлопчиків у 3 - 6 разів частіше, ніж у дівчаток. Без хірургічного лікування половина дітей з даною патологією не доживають до 10-річного віку, а 75 % гинуть до 15 років. Описано клінічний випадок з пацієнткою М., 18 років, яка поступила в гінекологічне відділення N 1 Донецького регіонального центру охорони материнства і дитинства для формування піхви. У пацієнтки вроджена аномалія розвитку сечостатевої системи у вигляді екстрофії СМ, в 2 роки і в 5 років виконано операції з пластики СМ з формуванням передньої стінки місцевими тканинами, виконана в 7 років пластика шийки СМ не призвела до контрольованого сечовипускання. З боку внутрішніх статевих органів патології не виявлено, за винятком атрезії входу в піхву. Після ретельного обстеження з використанням сучасних лабораторних, інструментальних та апаратних методів дослідження пацієнтці М. виконано лапаротомію в обсязі: висічення старого післяопераційного рубця; формування ректального СМ з уретероректостомією та низведенням сигмовидної кишки по Дюамелю; вагінопластика. Спостереження протягом 75 днів після операції показало наступні результати: контроль сечовипускання та дефекації, відсутність підтікання сечі з передньої черевної стінки та наявність сформованої піхви, поліпшення якості життя та репродуктивні плани пацієнтки. Розглянутий клінічний випадок ілюструє високу ефективність лікування екстрофії СМ з індивідуальним методологічним підходом до вибору адекватної хірургічної тактики.

Экстракт витекса священного (Ze 440) уменьшает симптомы у женщин с нарушениями менструального цикла

Неинтервенционное обсервационное исследование выполнено швейцарскими гинекологами и врачами общей практики в условиях повседневной работы. Цель работы - оценка эффективности и безопасности экстракта витекса священного, также известного как авраамово дерево, прутняк обыкновенный (Ze 440 производства фармацевтической компании Zeller Medical AG, г. Романсхорн, Швейцария), у женщин с нарушениями менструального цикла в целом и, в частности, полименореей, олигоменореей и аменореей. В исследование включены 211 пациенток, средний возраст которых составил 35,3 +- 8,8 лет. Симптомы, связанные с нарушениями менструального цикла и менструальными кровотечениями, оценены при первом визите к врачу и при визите после лечения экстрактом витекса священного в течение трех последовательных менструальных циклов. Количество пациенток, у которых наблюдалась ремиссия или уменьшение нарушений менструального цикла в целом и, в частности, таких симптомов как полименорея, олигоменорея и аменорея при последнем визите составило 79 - 85 %. Количество пациенток с ремиссией или уменьшением симптомов, связанных с менструальным кровотечением, в частности, дисменореи, межменструальных, предменструальных или послеменструальных кровотечений, гиперменореи, менометроррагии, кровотечений при овуляции во время последнего визита составило 60 - 88 %. Из 53 пациенток, которые при первичном визите указывали на нереализованное желание иметь детей, 12 (23 %) женщин забеременели на протяжении лечения экстрактом витекса священного. Во время последнего визита 91 % врачей и 92 % пациенток были "довольны" или "очень довольны" достигнутыми результатами лечения, а 80 % женщин подтвердили, что предпочли бы продлить лечение экстрактом витекса священного. Выводы: данное обсервационное исследование, проведенное в условиях повседневной медицинской практики, показало, что лечение экстрактом витекса священного (Ze 440) достоверно уменьшает нарушения менструального цикла, полименорею, олигоменорею и аменорею и хорошо переносится. Большинство пациенток приняли решение продлить лечение экстрактом витекса священного.

Щодо питання профілактики запальних ускладнень у постемболізаційному періоді у жінок з лейоміомою матки

Зазначено, що сучасні погляди на патогенез міоми матки враховують роль хронічного запального процесу в зростанні пухлини, що робить актуальним питання вибору препаратів для проведення профілактичної антибактеріальної терапії після органозбережувальних операцій. Проведено дослідження з метою оптимізації ведення піляопераційного періоду після емболізації маткових артерій. Під наглядом перебували 63 жінки віком від 24 до 38 років, яким виконано емболізацію маткових артерій з приводу вузлової міоми матки. Жінок за допомогою методу рандомізації розподілено на 2 групи: основну склали 30 жінок, яким призначався орнидазол, а також ципрофлоксацин, флуконазол та анальгезувальна терапія; контрольну групу склали 33 пацієнтки, як антибактеріальну терапію одержували метронідазол, ципрофлоксацин, флуконазол і аналгезивну терапію. Виконане дослідження продемонструвало високу ефективність включення в комбіновану антибактеріальну терапію орнідазола, що надає можливість оптимізувати ведення постемболізаційного періоду та сприяє відновленню репродуктивної функції жінки.

Що ми знаємо про жіночність майбутнього

Рівень обізнаності щодо проблем збереження здоров'я та якості життя в менопаузі є вкрай важливим питанням не лише серед жінок відповідного віку, але й серед лікарів різних спеціальностей. Заснований з ініціативи фахівців ДУ "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України ім. академіка О. М. Лук'янової" соціально-інформаційний проект "Жіночність майбутнього" ("Femininity of the Future") спрямований саме на оцінку стану здоров'я, обізнаності та періодичності обстеження жінок, старших за 40 років; привернення їхньої уваги до необхідності регулярного обстеження і застосування сучасних медичних засобів та технологій, виявлення групи високого кардіоваскулярного ризику та ризику розвитку онкологічної патології і складання відповідних реєстрів, підвищення рівня знань серед лікарів різних спеціальностей щодо сучасних підходів до профілактики, діагностики та лікування клімактеричних розладів. Отримані проміжні результати програми надають змогу впровадити практичні рекомендації щодо підвищення обізнаності жінок та зниження ризиків для їхнього здоров'я, а також оптимізації навчання лікарів, які потрібні населенню саме в цей час. Продовження соціально-інформаційного проекту "Жіночність майбутнього" в 2018 - 2020 рр. надає розробникам проекту більше можливостей для проведення широкої освітньої програми з питань збереження якості життя та соціальної активності жінок в пострепродуктивному періоді. Це також стосується впровадження методів зменшення ризиків розвитку ускладнень кардіоваскулярної патології, онкозахворювань, що стане можливим завдяки більш тісному співробітництву між лікарями суміжних спеціальностей, жінками пременопаузального віку, жінками, що вже знаходяться в періоді менопаузи (без проявів клімактеричного синдрому та за його наявності), а також фундаментального впровадження новітніх технологій як в медицині, так і в інших сферах суспільного життя. До всього, створення онлайн-версії проекту в 2018 році забезпечить якісно новий рівень втілення його в життя.

Чисто прогестагенні оральні контрацептиви. Керівництво Факультету сексуального та репродуктивного здоров'я Великої Британії

У квітні 2019 р. було оновлено Керівництво з чисто прогестагенних оральних контрацептивів (ЧПОК) Факультету сексуального та репродуктивного здоров'я Великої Британії (FSRH). Це клінічне керівництво містить доказові рекомендації та настанови щодо використання ЧПОК. Документ призначений для будь-якого медичного працівника, який надає консультації щодо контрацепції, чи служби контрацепції у Великій Британії. Основні зміни попереднього керівництва є наступними: оновилися Критерії медичної придатності з використання контрацептивів Великої Британії (UKMEC) від 2009 р.; змінилися рекомендації щодо переходу між методами контрацепції; припинене застосування етинодіолу диацетату (препарат фемулен); доступні кілька генериків, біоеквівалентних дезогестрелу (ДЗГ). Рекомендації, що містяться в цьому документі, призначені для використання у клінічній практиці, однак вони не покликані слугувати окремим стандартом медичної допомоги. ЧПОК приймаються щодня і не мають безгормонального інтервалу. Аби ЧПОК були ефективними, їх слід приймати приблизно в один і той же час. В разі послідовного і правильного застосування ЧПОК є ефективними на 99 %. Таблетки з ДЗГ можуть мати потенційні переваги порівняно з традиційними ЧПОК, оскільки овуляція пригнічується для 97 % МЦ, і в них є 12-годинне вікно для пропущених таблеток. Наявні докази не свідчать про підвищений ризик вагітності у користувачок ЧПОК із більшою вагою чи більшим індексом маси тіла. ДЗГ-ЧПОК може мати певні переваги при лікуванні дисменореї. Обмежені докази не підтверджують зв'язку між серцево-судинними захворюваннями та використанням ЧПОК. Наявні дані не підтверджують зв'язку між раком молочної залози та застосуванням ЧПОК. Немає жодних доказів про затримку відновлення фертильності після припинення прийому ЧПОК. Повідомлялося про зміни настрою в жінок, які приймають ЧПОК. Зміни характеристик кровотечі, пов'язані з ЧПОК, є поширеними, і жінок слід про них поінформувати. Докази не підтверджують причинно-наслідкового зв'язку між використанням ЧПОК та зміною маси тіла.

Частота побочных эффектов при использовании метронидазола и орнидазола в клинической практике

Зазначено, що побічні ефекти, що виникають під час використання медичних засобів, а особливо антибіотиків, в останні роки привертають пильну увагу в зв'язку зі збільшенням частоти клінічного застосування антибактеріальних препаратів. Проведено порівняльну оцінку побічних ефектів метронідазолу та орнідазолу у ході лікування хворих з інфекціями, що викликані анаеробними мікроорганізмами. У дослідження були включені 123 пацієнтки з гострими та хронічними запальними захворюваннями органів малого тазу на стадії загострення. Всіх хворих розподілено на 3 групи, співставні за віково-статевим складом, типом і локалізацією інфекційного процесу, а також спектром його збудників, чутливих до препаратів дослідження. Пацієнтки I групи (n = 41) одержували цефтриаксон по 1,0 г кожні 12 год у поєднанні з метронідазолом по 500 мг кожні 8 год. Пацієнткам II групи (n = 39) призначили цефтриаксон по 1,0 г кожні 12 год в поєднанні з орнідазолом (Орнігіл, "Юрія-Фарм", Україна) по 500 мг кожні 12 год. Пацієнтки III групи (n = 43) одержували цефтриаксон по 1,0 г кожні 12 год у поєднанні з орнідазолом по 1,0 г 1 раз на добу. Найбільш часто побічні ефекти спостерігалися у пацієнток I групи (у 92,3 % випадків), рідше - у пацієнток III групи (у 20,9 %) і ще рідше - у пацієнток II групи (у 15,4 %). З боку системи кровотворення характерних для 5-нітроімідазолів побічних ефектів (транзиторна лейкопенія та тромбоцитопенія) не зафіксовано. У пацієнток I групи мало місце поєднання 2 - 3 побічних ефектів одночасно, що вимагало в 16 випадках призначення додаткової медикаментозної терапії і в 2 випадках (шкірний висип, що перейшов в кропив'янку) - десенсибілізуючої терапії з додатковим введенням глюкокортикоїдів. У пацієнток II і III груп, які одержували орнідазол 2 або 1 раз на добу, побічні ефекти (нудота, зміна смакових відчуттів, головний біль) були незначно виражені, що не вимагало додаткової медикаментозної терапії.

Цукровий діабет і COVID-19: актуальні питання патогенезу, клініки та терапії. Огляд літератури / В. І. Цимбалюк, М. Д. Тронько, Ю. Г. Антипкін, В. В. Попова

На теперішній час через швидке поширення COVID-19 з маніфестацією важкого гострого респіраторного синдрому розгорнуті широкі дискусії з низки актуальних тем, пов'язаних із найбільш оптимальними способами лікування пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) під час коронавірусної пандемії, включаючи проблеми сприйнятливості до цієї нової інфекції, наявності коморбідної патології, важкості перебігу захворювання, ризиків розвитку ускладнень і летальності, а також ролі лікарських препаратів, що використовуються для контролю глікемії. Пандемія коронавірусу - важкого гострого респіраторного синдрому SARS-CoV-2 (COVID-19) диктує необхідність невідкладного вивчення та глибинного фундаментального розуміння загальної патофізіології нового захворювання, потенційно визначає вибір терапевтичної стратегії в хворих із ЦД, уражених коронавірусною інфекцією. Наявні на даний момент епідеміологічні дані про COVID-19 не підтверджують гіпотези, що пацієнти з ЦД схильні до підвищеного ризику інфікування в порівнянні із загальною популяцією. На сьогоднішній день встановлено, що декомпенсований ЦД є незалежним чинником, який обтяжує коронавірусну інфекцію і достовірно підвищує ризики фатального результату захворювання. Таким чином, існує наукова і клінічна необхідність отримання нових даних про методи лікування, що застосовуються дотепер у пацієнтів із ЦД, інфікованих COVID-19, для з'ясування їхньої ефективності та вибору оптимального виду терапевтичної стратегії, забезпечення менш тяжкого перебігу і кращого прогнозу захворювання. Наші знання про нову коронавірусну інфекцію поглиблюються з кожним днем, і уроки протистояння цій новій пандемії в різних країнах світу вкрай важливі і дуже цінні для визначення найкращого підходу до боротьби з цією хворобою. В огляді представлене резюме загальних характеристик COVID-19, а також на основі літературних джерел подана аналітична характеристика зв'язку між цим новим інфекційним захворюванням і ЦД для того, щоб сприяти кращому розумінню патогенетичних і клінічних аспектів даного патологічного поєднання, а також вибору найефективніших терапевтичних стратегій лікування пацієнтів із COVID-19 і ЦД.

Хронический вульвовагинальный кандидоз: новый взгляд на старую проблему

Изучена эффективность лечения фентиконазолом у 60 пациенток в возрасте от 18 до 45 лет с хроническим рецидивирующим вульвовагинальным кандидозом. Женщины разделены на 2 равные группы по 30 пациенток. Основной группе назначался фентиконазол (препарат Ломексин) в течение 6 дней (при этом половому партнеру женщины на аналогичный период рекомендовался крем с фентиконазолом). Группе сравнения назначался кетоконазол в течение 10 дней и лечение полового партнера согласно общепринятым рекомендациям. Результаты исследования показали высокий (96,67 %) противорецидивный эффект препарата Ломексин в местной терапии хронического вульвовагинального кандидоза в сравнении с кетоконазолом (80,0 %). Результаты позволяют рекомендовать схему местной терапии фентиконазолом для лечения хронического ВВК.

Хронічні неінфекційні вагініти. Сучасні стратегії менеджменту. Огляд вебінару

Зроблено наступний висновок: ретельне опитування та збір анамнезу є дуже важливою складовою діагностики та лікування хронічного вагініту; інфекції є причиною не більше ніж 50 % випадків хронічних вагінітів; незалежно від причини - запальний процес присутній завжди. За рахунок вираженої протизапальної дії Тантум Роза (єдиний НПЗП для місцевого застосування в гінекології) швидко усуває клінічні симптоми як при інфекційних, так і при неінфекційних вагінітах, а також у тих випадках, коли причину вагініту виявити неможливо.

Хронічні запальні захворювання органів малого тазу - ефективне лікування та профілактика рецидиву

З метою вивчення ефективності емпіричного підходу до вибору антибіотикотерапії в поєднанні з імунобіотиками проведено обстеження 60 жінок із маніфестними хронічними рецидивуючими запальними процесами органів малого тазу. До I групи увійшли 30 жінок, які впродовж 5 днів отримували антибіотик ГРАНДАЗОЛ. З метою запобігання рецидиву запалення 30 пацієнткам (II група) разом із антибіотикотерапією призначався імунобіотик екобіол. Ефективність терапії оцінювали за результатами клінічних проявів через 3, 5, 10 днів, 3 та 6 місяців після лікування. В результаті ГРАНДАЗОЛ високо активний відносно всіх потенційних збудників запального процесу та мав високу комплаєнтність. А поєднання антибіотикотерапії із імунобіотиком екобіол сприяло відновленню місцевого та загального імунітету та забезпечувало санацію резервуарів хронічної інфекції в кишечнику, створюючи умови для завершення запального процесу.

Хронічні аномальні маткові кровотечі та якість життя жінки. Як суттєво покращити результат? / Н. Ю. Педаченко, Т. М. Тутченко, Р. А. Тухтарян

Мета дослідження - визначити вплив дотації заліза і вітаміну D на якість життя жінок, які отримують патогенетичну терапію аномальних маткових кровотеч (АМК), спричинених аденоміозом та/або поліпами ендометрія. Матеріали і методи. 114 пацієнток із хронічними АМК було рандомізовано на дві групи. Основна - 58 жінок, з них із хронічними АМК та аденоміозом (АМК-А) - 46 жінок, аденоміозом та поліпами ендометрія (АМК-А,П) - 12 жінок. Жінкам з АМК-А призначали дієногест по 2 мг щодня для терапії аденоміозу, аналогічно пацієнткам із АМК-А,П після проведеної гістерорезекції. Всі жінки основної групи також приймали вітамінний комплекс (залізо, фолат, йод, вітамін D3, докозагексаєнова кислота). До контрольної групи увійшло 56 пацієнток (АМК-А - 43 жінки, АМК-А,П - 13 жінок), яким було призначено етіопатогенетичне лікування (дієногест 2 мг на добу та/або гістерорезекція з приводу поліпів ендометрія) без дотації вітамінного комплексу. Оцінка якості життя проводилась за опитувальником SF-36. В усіх пацієнток було визначено сироваткові концентрації гемоглобіну, феритину та 25(OH)D до та через 3 місяці після лікування. Результати. Терапія дієногестом без прийому заліза приводить до підвищення рівня гемоглобіну крові вже через 3 місяці. За умови додавання вітамінного комплексу Прегна-5 через три місяці рівні гемоглобіну, феритину та 25(ОН)D суттєво збільшуються. Це супроводжується поліпшенням загального показника фізичного (r = 0,421, p << 0,05) та психологічного здоров'я (r = 0,385, p << 0,05) за шкалою SF-36. Збільшення сироваткового рівня феритину має найсильніший вплив на покращення психологічного (r = 0,660, p << 0,05) і фізичного компонентів здоров'я жінки (r = 0,522, p << 0,05). Оптимізація сироваткового рівня вітаміну D покращує фізичне здоров'я (r = 0,494, p << 0,05). Висновки: для успішної терапії АМК та відновлення дефіцитних станів необхідно поєднувати етіопатогенетичну терапію із введенням додаткових джерел вітаміну D і заліза, що суттєво покращує якість життя жінок.

Хромосомні причини гіпергонадотропного гіпогонадизму в жінок і чоловіків. Огляд літератури / О. А. Бурка, Л. П. Кузьмук, Г. О. Ісламова, С. В. Овчаренко

Незважаючи на порівняно невелику частку в структурі причин безпліддя, гіпергонадотропний гіпогонадизм (ГГ) є однією з найскладніших задач в репродуктивній медицині. Діагностика хромосомних причин ГГ часто відбувається зі значним запізненням. Це обумовлено розповсюдженим стереотипом про обов'язкову наявність яскравих фенотипових ознак (євнухоїдний тип тілобудови, крилоподібна шия). В цьому огляді детально розглянуті дані сучасних досліджень і клінічних рекомендацій щодо діагностики найрозповсюдженіших хромосомних причин ГГ у жінок (синдром Шерешевського-Тернера (СШТ)) і в чоловіків (синдром Клайнфельтера (СК)). СШТ - хромосомна патологія, яка полягає у повній або частковій відсутності однієї Х-хромосоми і супроводжується одним або більше клінічним проявом. Особам з підозрою на СШТ необхідно провести каріотипування щонайменше 20 клітин (матеріал - венозна кров). Це дозволяє виявляти каріотип 45,Х, структурні аномалії Х-хромосоми і мозаїцизм, якщо він представлений у більш ніж 10 % клітин. Якщо підозрюється мозаїчна форма СШТ, але вона не виявляється при стандартному каріотипуванні, можливі варіанти дослідження більшої кількості клітин або застосування флуоресцентної гібридизації іn situ (FISH). Важливо верифікувати мозаїчні фенотипи, особливо у випадку наявності клону з Y-хромосомою при СШТ, оскільки такий каріотип несе підвищений ризик розвитку гонадобластоми. Застосування методу FISH збільшує ефективність діагностики мозаїчних форм анеуплоїдій. Первинний гіпогонадизм у чоловіків - недостатнє утворення тестостерону і порушення сперматогенезу внаслідок патології гонад. Хромосомні причини первинного гіпогонадизму і необструктивної азооспермії складають близько 15 % і входять в обов'язковий перелік діагностичних обстежень. СК значно частіше діагностується із запізненням порівняно із СШТ. Основним способом діагностики СК є каріотипування із застосуванням методу FISH для виявлення мозаїчних форм. Таким чином, цитогенетичне дослідження (каріотипування) є першою лінією обстеження для жінок і чоловіків із первинним (неятрогенним) ГГ. Застосування методу FISH збільшує ефективність діагностики мозаїчних форм анеуплоїдій.

Характеристика змін епітелію шийки матки у жінок фертильного віку з порушенням вегетативного гомеостазу та змінами репродуктивного здоров'я

Надано результати дослідження цитологічних змін епітелію шийки матки у жінок фертильного віку з порушенням вегетативного гомеостазу та змінами репродуктивного здоров'я. Отримані дані вказують на наявність патогенетичного взаємозв'язку порушень гормонального гомеостазу та стану імунної системи з виникненням доброякісних змін епітелію шийки матки за рахунок порушень вегетативного гомеостазу та змін репродуктивного здоров'я.