Clinical and epidemiological characteristics of fertile aged women with uterine leiomyoma, residents of industrial region of Ukraine = Клініко-епідеміологічна характеристика жінок фертильного віку з лейоміомою матки, мешканок промислового регіону України

Проведено дослідження у популяції жінок фертильного віку, надана клініко-епідеміологічна характеристика жінок із лейоміомою матки, які мешкають у промисловому регіоні України. З'ясовані частота і структура лейоміоми матки та факторів, що можуть призводити до цього захворювання. Захворюваність на лейоміому матки в жінок фертильного віку Дніпровського району м. Києв склала 5,1 % на 1000 жінок, що дещо перевищує середній статистичний.

До питання комплексної терапії ендометріозу

Мета роботи - покращання якості антипроліферативного лікування при ендометріозі з урахуванням клініко-морфологічних та імуногістохімічних даних. На першому етапі вивчено активність маркерів проліферації та апоптозу у пацієнток із різними формами ендометріозу: 35 пацієнток із внутрішнім генітальним ендометріозом (аденоміозом), 52 пацієнтки із зовнішнім генітальним ендометріозом і 19 пацієнток із екстрагенітальним ендометріозом. З'ясовано, що у вогнищах ендометріозу відзначається низький апоптоз, висока проліферативна активність клітин та превалює ендометрій проліферативного типу (гіперплазія ендометрія). На II етапі дослідження проводилась оцінка антипроліферативних властивостей Епігаліну при лікуванні ендометріозу. В дослідженні брали участь 38 пацієнток із аденоміозом та вираженим больовим синдромом: 18 хворих отримували дієногест, а 20 пацієнткам на фоні аналогічної терапії дієногестом призначався Епігалін. Виявлено, що використання Епігаліну в комплексній терапії ендометріозу дозволяє контролювати проліферативний потенціал клітин ендометрія.

Український національний консенсус з обстеження та лікування жінок після проходження первинного цервікального скринінгу

Даний документ є свідченням об'єднання зусиль спеціалістів-гінекологів та онкогінекологів України у вирішенні проблеми раку шийки матки і може розцінюватися як перший крок у напрямку до реалізації програми глобального об'єднання в боротьбі проти цієї хвороби, висунутої Всесвітньою організацією з охорони здоров'я. Генеральний директор ВООЗ д-р Тедрос Адханом Гебрейесус закликав всі країни долучитися до цієї боротьби і покласти край стражданням від раку шийки матки. "Завдяки економічно ефективним доказовим втручанням, включаючи вакцинацію проти вірусу папіломи людини для дівчат, скринінг та лікування передракових уражень, покращення доступу до діагностики та лікування інвазійних форм раку, ми можемо усунути рак шийки матки як проблему громадського здоров'я та зробити його хворобою минулого". Саме цій меті служать рекомендації Українського національного консенсусу з обстеження та лікування жінок після проходження первинного цервікального скринінгу, які, безперечно не є остаточними - їх вдосконаленню та доповненню сприятимуть щорічні консенсусні конференції та наради. Водночас боротьба з раком шийки матки має вестися широким фронтом. Важливим є залучення в неї сімейних лікарів та педіатрів. У цьому зв'язку необхідним є введення теми "Первинна та вторинна профілактика раку шийки матки - шлях до елімінації хвороби" в навчальні плани і програми медичних факультетів вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації та післядипломної освіти. Крім того, слід широко використовувати можливості соціальних мереж та засобів масової інформації для підвищення поінформованості населення в питаннях профілактики раку шийки матки та висвітлення науково обгрунтованих доказів щодо можливості попередження цієї хвороби.

Применение лактулозы и лигнина в комплексном лечении пациенток с дисбиотическими процессами влагалища

В последние годы в структуре гинекологических заболеваний стали преобладать болезни, связанные с нарушением влагалищного микробиоценоза. Одной из ведущих причин развития дисбиотических процессов влагалища является нарушение функционирования желудочно-кишечного тракта, и в частности состояние дисбиоза кишечника. Учитывая многофакторность проблемы дисбиотических процессов влагалища, высокую частоту рецидивов заболеваний, остается актуальным поиск новых альтернативных методов их лечения. Цель работы - изучение эффективности использования препарата Бионорм, содержащего лактулозу и лигнин, в комплексном лечении пациенток с дисбиотическими процессами влагалища. Под наблюдением находилось 90 женщин репродуктивного возраста, которые были разделены на 3 группы. I группа (основная) - 30 пациенток, которые получали в комплексе лечения пробиотик, содержащий лакто- и бифидобактерии, а также препарат Бионорм в течение 30 дней. II группа (группа сравнения) - 30 пациенток, получавших в комплексе лечения только пробиотик, содержащий лакто- и бифидобактерии, на протяжении 30 дней. III группа (контрольная) - 30 женщин, обратившихся с целью профилактического осмотра. Бактериоскопическое исследование, проведенное по окончании лечения, показало, что в анализах выделений у 93,3 % больных, получавших Бионорм и пробиотик с лакто- и бифидобактериями, отсутствовали признаки воспалительной реакции, выявлялись грамположительные палочки морфотипа лактобактерий, отсутствовали "ключевые клетки" и дрожжевые грибы. Бактериологический анализ выявил достоверное снижение степени колонизации условно-патогенными микроорганизмами у 93,3 % пациенток основной группы. Анализ результатов лечения пациенток II группы показал, что нормализация бактериологических показателей была достигнута у 73,3 % пациенток, а у 26,6 % показатели ухудшились в результате снижения содержания морфотипов лактобактерий влагалищной микробиоты. Таким образом, комбинированное применение в комплексе лечебных мероприятий препарата Бионорм, обладающего пребиотическими свойствами, а также пробиотика, содержащего лакто- и бифидобактерии, является высокоэффективным и перспективным методом лечения дисбиотических процессов влагалища.

Материнська тромбофілія як предиктор виникнення акушерських ускладнень та перинатальних втрат у жінок із невиношуванням вагітності залежно від маси тіла

Надано наукове та практичне обгрунтування своєчасного виявлення материнської тромбофілії на етапі планування вагітності з урахуванням фенотипу жінки. Мета роботи - аналіз структури виявлених генних поліморфізмів та їх впливу на перебіг гестаційного процесу та систему гемостазу у вагітних жінок залежно від фенотипу. Клінічні групи склали 175 вагітних жінок із різною масою тіла (120 жінок із надмірною вагою та ожирінням й 55 вагітних - із нормальною масою тіла). Середній вік вагітних у I групі склав 30,9 +- 0,4 років, у II групі - 30,3 +- 0,6 років, середній гестаційний вік на момент узяття на облік дорівнював 9,39 +- 0,59 і 8,42 +- 0,69 тижнів відповідно. Проведена оцінка впливу міжгенної взаємодії генів-кандидатів тромбофілії та порушення обміну фолатів на виникнення акушерських ускладнень та перинатальних втрат у цих жінок. Уточнено механізми розвитку акушерських ускладнень залежно від маси тіла з огляду на їхню генетичну детермінованість. Зокрема, виявлено носійство генів тромбофілії в жінок із невиношуванням вагітності у 100 % випадків незалежно від маси тіла. Однак встановлено, що в жінок із надмірною вагою в 6 разів частіше виявлявся поліморфізм гену F2:20210 G - A та в 3 - 5 разів частіше - в гені F5-Leiden: 1691 G - A за гетеро- та гомозиготним поліморфізмом відповідно, що робило цих жінок групою вкрай високого ризику щодо виникнення тромбогеморагічних ускладнень під час вагітності. Ожиріння під час вагітності може стати причиною розвитку серйозних ускладнень для матері та плода. Тому дослідження на материнську тромбофілію повинно здійснюватися на передгравідарному етапі з метою проведення своєчасного патогенетично обгрунтованого лікування з акцентом на терапію у фертильному циклі, що дасть змогу покращити перинатальні наслідки в таких жінок.

Особливості соматичного статусу та клінічної характеристики раку молочної залози в жінок у період постменопаузи

Рак молочної залози (РМЗ) є однією з найбільш актуальних як медичних, так і соціальних проблем. В Україні з 1995 року до теперішнього часу РМЗ займає перше рангове місце в структурі онкологічної захворюваності і смертності серед жіночого населення. Під час аналізу показників захворюваності на РМЗ спостерігається два вікових піки: перший припадає на вік 40 - 45 років (пременопаузальний РМЗ), другий - на період після 50 - 65 років (постменопаузальний РМЗ). На особливості пухлинного процесу в жінок у постменопаузі може впливати низка соматичних захворювань (ожиріння різного ступеня, судинні хвороби, хвороби шлунково-кишкового тракту та ін.) Було обстежено 129 пацієнток у постменопаузальному періоді, в яких діагностовано РМЗ I - III стадії. Аналіз клінічних даних показав різну розповсюдженість пухлинного процесу в молочних залозах хворих. Найбільшою була кількість хворих на РМЗ II стадії (80 пацієнток, 62,0 %), у решти хворих розповсюдженість пухлинного процесу відповідала I (16 осіб, 12,4 %) та III стадії захворювання (33 пацієнтки, 25,6 %). На підставі обстеження виявлено, що у більшості постменопаузальних хворих на РМЗ спостерігаються ознаки порушення метаболічного статусу, а саме високі показники індексу маси тіла, ожиріння II - III ступеня, широкий спектр перенесених протягом життя гінекологічних та соматичних захворювань. Розміри пухлин молочних залоз були варіабельними і коливались від 1 до 2,5 см та більше, що відзначено відповідно у 34,9 % і 56,6 % спостережень. Загальна кількість пацієнток із різним ступенем ураження метастазами регіонарних лімфатичних вузлів становила 76 %, але відзначена перевага меншої кількості уражених лімфатичних вузлів. Встановлена гетерогенність пухлин за гістологічними варіантами з перевагою інфільтративного протокового раку (51,9 % хворих). Отримані результати свідчать про необхідність комплексного підходу до обстеження хворих на РМЗ у постменопаузальний період, в тому числі з урахуванням соматичного статусу та метаболічного синдрому, які можуть модифікувати особливості перебігу пухлинного процесу.

Ефективність нестероїдних протизапальних препаратів при лікуванні синдрому хронічного тазового болю

Доказова медицина - це підхід до медичної практики, при якому рішення щодо призначення лікувальних, діагностичних чи профілактичних заходів базується на виявлених доказах їх ефективності та безпечності. Мета роботи - оцінка ефективності та безпечності застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) при лікуванні хронічного тазового болю в жінок репродуктивного віку. Під спостереженням перебувала 101 жінка репродуктивного віку з синдромом хронічного тазового болю на тлі хронічних запальних процесів органів малого таза. Пацієнтки в залежності від отриманого лікування випадковим способом були розділені на дві групи: у першій групі (n = 54) проводилась комплексна антибактеріальна терапія у поєднанні з антиагрегантами, антигіпоксантами, анальгетиками; у другій групі (n = 47) - комплексна антибактеріальна терапія у поєднанні з антиагрегантами, антигіпоксантами та НПЗП (Діклосейф, ректальні супозиторії диклофенаку натрію 100 мг). Критерієм виключення була наявність у пацієнтки ендометріозу. При включенні пацієнток у дослідження та через 6 місяців після завершення лікування проводилось анкетування для визначення наявності больового синдрому, психологічного статусу та якості життя. Відмічена позитивна динаміка кількісної та якісної характеристики больового синдрому, а також динаміки його інтенсивності в результаті консервативного лікування протягом 6 місяців у 2 групі. Також у 2 групі відмічені статистично достовірні дані зменшення депресії та особистісної тривожності на відміну від показників 1 групи. Результати анкетування пацієнток 2 групи після лікування свідчать про покращення всіх компонентів фізичного здоров'я. Статистично значущі відмінності від показників 1 групи отримані за шкалою впливу болю на щоденну активність. Крім того, після лікування в пацієнток 2 групи відмічені статистично значущі зміни психічного здоров'я та всіх його складових. Висновок: патогенетично обгрунтоване використання НПЗП (Діклосейф, ректальні супозиторії диклофенаку натрію 100 мг) у комплексному лікуванні пацієнток із СХТБ дозволяє досягти значного покращання показників якості життя за рахунок корекції больового синдрому.

Метаболічний синдром: що змінилось за 30 років? (Аналітичний огляд)

Метаболічний синдром (МС) - це кластер кардіометаболічних факторів, які мають сильний зв'язок із ризиком виникнення важких хронічних захворювань. Розповсюдженість МС продовжує зростати, в тому числі серед дітей, підлітків і людей активного репродуктивного віку. Для сфери репродуктивної медицини проблема МС має особливе значення не лише через його негативний вплив на фертильність, частоту ускладнень вагітності та пологів, а й через його трансгенераційний вплив на здоров'я потомства: доведено, що кожний із компонентів МС є потужним епігенетичним фактором. Дослідження останніх років розкрили багато нових граней патогенезу МС та розширили спектр його етіологічних факторів далеко за межі аліментарних, що визначає доцільність пошуку якісно нових підходів до профілактики і лікування цієї патології. В огляді представлено еволюцію діагностичних критеріїв МС і відображення цього процесу в епідеміології та клінічних підходах до захворювання; епідеміологічні дані щодо розповсюдженості МС серед молодих дорослих. Зроблено стислий огляд великого масиву наукових досліджень останнього десятиріччя, присвячених етіології та патогенезу МС, зокрема ролі дисфункції жирової тканини вісцерального, ілеофеморального та ектопічних депо, причин схильності до переважання того чи іншого жирового депо, розглянута нова класифікація ожиріння, а також роль пренатальних та епігенетичних, екологічних чинників (обісогенні речовини навколишнього середовища, контамінація штучним освітленням), складу кишкової мікробіоти, стану симпатичної нервової системи, нутрітивної недостатності в розвитку ожиріння та МС. Розглянуто гендерні особливості розвитку та перебігу МС, а також його зв'язок з дисгормональними та іншими патологіями репродуктивної сфери в жінок (синдром полікістозних яєчників, гіперпролактинемія, міома матки, ендометріоз).

Предикторы нарушения репродуктивного здоровья (доклад на Пленуме акушеров-гинекологов, Киев, 20 - 21 сентября 2018 г.)

"Звонком", свидетельствующим об изменениях репродуктивного здоровья, является нарушение менструального цикла. Нарушения менструального цикла составляют 10 - 28 % от общего числа эндокринных гинекологических заболеваний и имеют клинические проявления в виде отсутствия менструации либо редких или скудных месячных, а также субклинические проявления в виде бесплодия и невынашивания беременности. При наличии нерегулярного менструального цикла необходимо рассмотреть диагноз синдрома поликистозных яичников. В основанном на доказательных данных международном руководстве по оценке и лечению синдрома поликистозных яичников от 2018 г. появился новый пункт лечения - фитотерапия, имеющая гормонокорригирующее действие. Ее использование обусловлено тем, что синдром поликистозных яичников - это пожизненное состояние, нуждающееся в длительной коррекции. С этой целью применяются фитогормоны без эстрогенопозитивной активности - флавоноиды. Одним из представителей таких препаратов является Taзaлoк. Он таргетно блокирует эстрогеновые (андрогеновые) рецепторы в молочных железах, яичниках и матке, нормализует эстрогено-прогестиновое равновесие (восстанавливает гормональный баланс). Установлено, что при синдроме поликистозных яичников корреляционные связи между гормонами жировой ткани и показателями функциональной активности гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой и гипоталамо-гипофизарно-яичниковой систем теряются. В связи с этим выполнено исследование с целью изучения возможностей использования поликомпонентного растительного препарата Taзaлoк в комплексном лечении синдрома поликистозных яичников у женщин с ожирением и нормальным уровнем яичниковых андрогенов. Установлено, что включение в схему лечения данного препарата позволило нормализовать функцию жировой ткани и улучшить ее взаимосвязь с гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой и гипоталамо-гипофизарно-яичниковой системами, нормализовать менструальный цикл. При необходимости восстановления менструального цикла также следует назначать комбинированные оральные контрацептивы. Они восстанавливают менструальный цикл, профилактируя рак эндометрия, устраняя гипоменорею и гиперполименорею. При этом чем выше доза эстрогена в комбинированных оральных контрацептивах, тем лучше удерживается цикл и меньше кровотечений, однако повышаются тромботические риски.

Комбинированные оральные контрацептивы: оптимальный комплекс обследования

Комбинированные оральные контрацептивы (КОК) - эффективные препараты контрацепции и лечения репродуктивных нарушений при синдроме поликистозных яичников (СПКЯ). Рекомендация использования КОК согласно руководству ВОЗ "Медицинские критерии приемлемости использования контрацептивов" (5-е издание, 2015 г.) должна начинаться с оценки наличия факторов риска, которые помогут выделить группу женщин с высокими рисками развития осложнений в результате приема данных препаратов. Это оценка рисков развития тромбоза (венозного и артериального) на основании анамнеза, данных генетического тестирования, учет возраста, факта курения, медикаментозного статуса, наличия целого ряда заболеваний и других факторов риска: гипертензии, мигрени с аурой, ожирения, сахарного диабета с сосудистыми осложнениями, тяжелых заболеваний печени, крови, системной красной волчанки, послеродового статуса. На основании этих данных все женщины, в отношении которых рассматривается назначение КОК, будут ранжированы на четыре группы приемлемости приема данных препаратов. Это позволит определить, для каких женщин данный метод контрацепции будет абсолютно приемлем (1 категория), а для кого он является неприемлемым и необходимо рекомендовать другие методы контрацепции (4 категория). Для выбора данных препаратов в качестве терапии первой линии репродуктивных нарушений при СПКЯ требуется оценка не только наличия вышеперечисленных факторов риска развития осложнений, но и проведение дифференциальной диагностики основных заболеваний, которые имеют сходную клиническую картину, однако требуют специфического лечения. Это патология щитовидной железы, гиперпролактинемия, врожденная дисфункция коры надпочечников (дефицит 21-гидроксилазы), синдром Кушинга, акромегалия и целый ряд других, более редких заболеваний. Для скрининга и диагностики данных заболеваний используются в первую очередь лабораторные методы. На основании руководств профильных мировых организаций Европы и Америки изложены алгоритмы лабораторной диагностики основных эндокринопатий. Внимание уделено факторам влияния на уровни гормонов, правилам взятия анализа и интерпретации полученных результатов.

Прогестерон "против" прогестерона. Новые звенья в патогенезе и будущие стратегии в лечении миомы матки (обзор литературы)

Миома матки - это доброкачественная моноклональная солидная опухоль малого таза, исходящая из гладкомышечной ткани миометрия. Ранее считалось, что причиной появления и роста фиброматозных узлов является только гиперэстрогения. Высокая распространенность миомы матки в популяции заставляет научный мир исследовать самые тонкие патогенетические механизмы, чтобы найти индивидуальный, персонализированный подход в ее лечении. Последнее десятилетие оказалось довольно богатым в отношении новых данных о патогенезе миомы матки, и все же ни одна из теорий инициации патологического процесса не изучена до конца. В то же время специалисты понимают ситуацию и имеют определенный ресурс, чтобы патогенетически воздействовать на рост миомы. "Выключая" действие стероидных гормонов, в первую очередь прогестерона, можно создать условия для естественной инволюции миомы. Поэтому появление селективного модулятора прогестероновых рецепторов улипристала ацетата изменило взгляды на лечение и предоперационную подготовку женщин с миомами матки. Необоснованное применение препаратов грозит пациенткам с миомой матки неблагоприятными последствиями. Поэтому в современных условиях осуществляется тщательный контроль за выбором метода лечения для пациенток, которым показан тот или иной метод. Современное лечение миомы матки - это персонализированный подход и сочетание различных методов (хирургических и нехиругических). К настоящему времени показано, что улипристала ацетат позволяет не только отсрочить оперативное вмешательство, но и в некоторых случаях вовсе его избежать. После лечения улипристала ацетатом терапевтический эффект более выражен и сохраняется дольше по сравнению с другими фармакологическими схемами, предложенными ранее. Это открывает большие перспективы для практической гинекологии, в том числе для ее амбулаторного звена. При правильном применении, контроле и верном выборе пациенток улипристала ацетат - это инновационная стратегия органосберегающей терапии миомы матки, когда не показано оперативное лечение.

Передменструальний синдром. Патогенетичні аспекти лікування

Мета дослідження - вивчення ефективності використання мікронізованого прогестерону в лікуванні передменструального синдрому. Досліджено 68 жінок репродуктивного віку від 18 до 40 років (середній вік 31,2 +- 5,3 роки) з передменструальним синдромом легкого та середнього ступеня вираженості. Досліджувані жінки були розподілені методом рандомізації на дві групи: група лікування (n = 35) та група контролю (n = 33). Групи дослідження були зіставні за віком та формами передменструального синдрому. Пацієнтки групи лікування отримували терапію препаратом "Прогінорм ОВО" по 200 мг на день з 16 до 25 дня менструального циклу протягом трьох циклів. Препарат "Прогінорм ОВО" був вибраний з урахуванням його властивостей, які подібні до властивостей природного ендогенного прогестерону за наявності гестагенного, антиестрогенного та легкого антиандрогенного й альдостеронового впливу. Жінки групи контролю не отримували медикаментозних засобів лікування. Для полегшення стану пацієнткам обох груп були рекомендовані немедикаментозні заходи: оптимізація режиму праці та відпочинку, збалансоване харчування, активний спосіб життя з помірними фізичними навантаженнями. Зроблено висновок, що застосування мікронізованого прогестерону є доцільним та ефективним у лікуванні основних проявів передменструальногосиндрому, особливо стосовно больових проявів, змін в поведінці та симптомів затримки рідини в організмі. При цьому термін лікування проявів передменструального синдрому доцільно продовжувати до 6 місяців, профілактуючи швидке відновлення симптоматики після припинення курсу терапії.

Значительное улучшение репарации шейки матки после оперативных вмешательств под влиянием специфической противовоспалительной терапии

Описаны особенности ведения пациенток с дисплазиями шейки матки. После проведения хирургического лечения неоплазий шейки матки у пациенток возникают обильные серозные или серозно-кровянистые выделения из половых путей, что ведет к выраженному дискомфорту и вторичному инфицированию шейки матки. Вторичная инфекция способствует пролонгации эпителизации шейки матки и возникновению рецидива заболевания. Сделан акцент на профилактике послеоперационных симптомов, которые вызывают дискомфорт у женщин, вторичное инфицирование раневой поверхности и пролонгацию эпителизации шейки матки. Данные симптомы возникают после травматизации шейки матки за счет повышения уровня простагландинов, гистамина и провоспалительных цитокинов. В проведенном исследовании было доказано, что бензидамина гидрохлорид снижает обильность и продолжительность послеоперационных выделений из раневой поверхности за счет подавления отека тканей и угнетения синтеза провоспалительных цитокинов - фактора некроза опухоли и интерлейкина-1, что ведет к усилению репаративных процессов эпителия шейки матки. Бензидамина гидрохлорид уменьшает проницаемость капилляров, стабилизирует лизосомальные мембраны, тормозит выработку аденозинтрифосфата, других макроэргических соединений в процессах окислительного фосфорилирования, тормозит синтез или инактивирует простагландины, гистамин, брадикинины, цитокины, факторы комплемента и другие неспецифические эндогенные "повреждающие факторы". Блокирует взаимодействие брадикинина с тканевыми рецепторами, восстанавливает нарушенную микроциркуляцию и снижает болевую чувствительность в очаге воспаления, а также влияет на таламические центры болевой чувствительности (локальная блокада синтеза PgE1, PgE2 и PgF2-альфа). Анальгезирующее действие обусловлено косвенным снижением концентрации биогенных аминов, обладающих альгогенными свойствами, и увеличением порога болевой чувствительности рецепторного аппарата. Таким образом, бензидамина гидрохлорид Тантум Роза является единственным нестероидным противовоспалительным средством для местного применения в гинекологии, который обеспечивает быструю эпителизацию шейки матки и устранение патологических выделений за счет специфического угнетения провоспалительных цитокинов и активизации репаративных процессов в эпителии.

Модуляція індукованих гонадотропіном стероїдогенних ферментів в клітинах гранульози за допомогою D-хіро-інозитолу

D-хіро-інозитол (DCI) - це інозитолфосфоглікан, який включає в себе кілька клітинних функцій, що контролюють метаболізм глюкози. DCI функціонує як другий посередник для сигналізації дії інсуліну і вважається сенсибілізатором інсуліну, оскільки дефіцит наявності DCI у тканинах вказує на інсулінорезистентність (ІР). Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) - патологічний стан, який часто супроводжується ІР. DCI позитивно впливає на численні аспекти етіології СПКЯ, зменшує загальний та вільний рівень тестостерону, знижує кров'яний тиск, нормалізує метаболізм глюкози та збільшує частоту овуляції. Мета дослідження - оцінка впливу DCI та інсуліну в поєднанні з гонадотропінами, а саме фолікулостимулюючим та лютеїнізуючим гормонами на регуляцію генів стероїдогенних ферментів, підродини A1 (CYP19A1) та розщеплення бічних ланцюгів цитохрому P450 (P450scc) родини цитохрому P450 у первинних культурах клітин гранульози людини. Досліджено, чи зможе DCI як інсуліносенсітайзер протидіяти очікуваній активності інсуліну стимулювати клітини гранульози людини. Дослідження проводилося на основних культурах клітин гранульози людини. Експресію генів оцінювали методом RT-qPCR. Статистичний аналіз проводився з використанням t-критерію Стьюдента (p << 0,05), встановленого для статистичної значущості. DCI здатний зменшувати експресію генів CYP19A1, P450scc та рецептора інсуліноподібного фактора росту 1 у дозозалежній відповіді. Наявність DCI супроводжується посиленням експресії генів стероїдогенних ферментів, вироблених гонадотропін-стимульованими клітинами гранульози людини при лікуванні інсуліном. Висновки: інсулін виступає в ролі когонадотропіну, що збільшує експресію генів стероїдогенних ферментів у клітинах гранульози, стимульованих гонадотропіном. DCI - це сенсибілізатор інсуліну, який протидіє цьому впливу, зменшуючи експресію генів CYP19A1, P450scc та рецептора інсуліноподібного фактора росту 1. Здатність DCI модулювати активність інсуліну в яєчнику in vitro може частково пояснити його корисний ефект, коли він використовується для лікування станів, пов'язаних із ІР.

Казуїстичні випадки міграції внутрішньоматкової спіралі (огляд літератури)

Мета роботи - надання інформації щодо поодиноких випадків міграції внутрішньоматкових контрацептивів (ВМК), знайомство з якими буде корисним у медичній практиці. При аналізі медичної літератури, пов'язаної з міграцією ВМК, звертає на себе увагу великий діапазон розташування ектопованих спіралей та різноманітність клінічних проявів. Зазвичай встановлення внутрішньоматкової спіралі (ВМС) не викликає труднощів. Однак іноді можуть виникати ускладнення: інфекція, маткові кровотечі, позаматкова вагітність та перфорація матки. Це відбувається не дуже часто, але водночас є потенційно серйозним ускладненням. У випадках повної перфорації ВМК може мігрувати в різноманітні інтраабдомінальні структури. Так, за даними аналізу медичної літератури, найчастіше ВМК мігрують у великий сальник (26,7 %), кишеню Дугласа (21,5 %), просвіт товстої кишки (10,4 %), міометрій (7,4 %), широку зв'язку матки (6,7 %), черевну порожнину (5,2 %), тонку кишку (4,4 %), товсту кишку (3,7 %), сечовий міхур, пах, яєчники, маткові труби. Жінки з хронічним тазовим болем на тлі встановленого ВМК повинні бути ретельно досліджені на предмет можливої перфорації матки або внутрішньоматкової міграції. У диференціальній діагностиці причин больового синдрому основна роль відводиться УЗ дослідженню та гістероскопії, що дозволяє точно визначити положення ВМС в порожнині матки або за її межами. Однак у випадках часткової міграції використовуються додаткові уточнювальні методи діагностики. Комп'ютерна томографія є ефективною для визначення розташування ВМС та її відносин із сусідніми структурами, а також дозволяє оцінити інші можливі причини дисфункції сечового тракту. Всі сучасні ВМК є рентгеноконтрастними, тому для визначення їхньої локалізації також використовується оглядова рентгенографія. Діапазон методів вилучення ВМК, що мігрували, досить різноманітний, але пріоритетними є ендоскопічні методики. Незважаючи на суперечливість поглядів щодо ведення жінок із позаматковим розташуванням ВМК та відсутністю будь-яких симптомів, всі позаматкові засоби контрацепції повинні бути вилучені якомога швидше після постановки діагнозу, враховуючи їхній тип та локалізацію.

Профілактика акушерських ускладнень на тлі ретрохоріальної гематоми в I триместрі вагітності: (огляд літ.)

У сучасній акушерсько-гінекологічній практиці проблема невиношування вагітності, одним із проявів якої є ретрохоріальна гематома, не втрачає актуальності. Незважаючи на численні дослідження етіології та патогенезу даної проблеми, все ще залишається багато запитань, на які потрібно знайти відповіді. Мета системного огляду - висвітлення проблеми ретрохоріальних гематом, етіологічних особливостей їх виникнення та важливості лікування задля уникнення розвитку подальших ускладнень і збереження та пролонгації вагітності. Розглянуто особливості діагностики та подальшої терапії основним патогенетично обгрунтованим лікарським засобом - мікронізованим прогестероном, що забезпечує ранню підтримку вагітності та зниження частоти розвитку акушерських і перинатальних ускладнень, які об'єднуються у великі акушерські синдроми. Проаналізовані дані сучасних світових досліджень свідчать, що саме прогестини (мікронізований прогестерон) мають бути препаратом вибору при лікуванні невиношування вагітності, яка перебігає на тлі ретрохоріальної гематоми. Висновок групи експертів Європейського товариства репродукції людини й ембріології зі спеціальних питань ранньої вагітності (огляд досліджень за 28 років) полягає в наступному: в жінок із кровотечами в ранні терміни вагітності, утворенням ретрохоріальних та ретроплацентарних гематом підвищено ризик передчасних пологів, розвиток синдрому затримки росту плода, відшарувань плаценти в II та III триместрах. З метою профілактики передчасних пологів експерти рекомендують пролонгацію терапії мікронізованим прогестероном (200 мг на добу інтравагінально з ранніх термінів вагітності). При діагностиці ретрохоріальної гематоми тактика ведення повинна базуватися на терапії збереження вагітності та запобіганні її подальшим ускладненням. Висока ефективність мікронізованого прогестерону Утрожестан і гемостатичної терапії в лікуванні переривання вагітності, ускладненої ретрохоріальною гематомою, дозволяє пролонгувати вагітність і досягти сприятливих перинатальних наслідків. Відсутність побічних ефектів і добра переносимість розширюють можливості використання Утрожестану жінками з ретрохоріальною гематомою при загрозі переривання вагітності.

Екстракти артишоку: фізіологічні ефекти, використання в акушерській практиці (огляд літератури)

Вивчено та проаналізовано численні публікації, що відображають результати досліджень із вивчення фізіологічних ефектів екстрактів артишоку та використання препаратів на його основі в акушерській практиці. Розглянуті структурні складові артишоку, проаналізована роль поліфенольних сполук, біофлавоноїдів, інуліну, макро- та мікроелементів в біохімічних процесах організму людини. Вивчено фізіологічні ефекти компонентів артишоку. Показано, що їм притаманна не лише антиоксидантна дія, а й гіпохолестеринемічна, мембраностабілізуюча, протизапальна, протипухлинна, імуномодулююча тощо. Артишоки мають великий профілактичний потенціал для підвищення елімінаційних функцій печінки і нирок, високий антиоксидантний ресурс. Багатокомпонентний склад екстрактів артишоку зумовлює різносторонню дію препаратів, які синтезовані на їх основі. Важливою особливістю препаратів артишоку є безпека застосування, можливість використання без вікових обмежень, а також у дітей і під час вагітності. Єдиним протипоказанням для призначення екстрактів артишоку є непрохідність жовчних шляхів. Особлива увага приділена механізмам гепатопротекторного та жовчогінного ефектів екстрактів артишоку. З позицій доказової медицини висвітлені питання застосування препаратів артишоку при гестозах, плацентарній недостатності та станах, що ускладнюють здоров'я вагітної. Зокрема, екстракт артишоку покращує стан хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту у вагітних, знижує вираженість астенічного синдрому, поліпшує жировий обмін, сприяє відновленню вітамінного балансу, захищає печінку і нирки від впливу препаратів, що застосовуються для купірування блювоти, підвищує рівень альбумінів, знижує рівень білірубіну. При дерматозах вагітних спостерігається зменшення холестазу, усунення свербежу. При жовтяниці вагітних екстракт артишоку забезпечує гепатопротекторний ефект, зменшує внутрішньопечінковий холестаз, нормалізує рівень білірубіну в крові. Оскільки багато захворювань при вагітності супроводжуються активізацією перекисного окислення ліпідів, зміною структурних властивостей клітинних мембран, метаболічними порушеннями, застосування екстрактів артишоку цілком обгрунтовано. Детоксикаційні, антиоксидантні, ліпідонормалізуючі і гепатопротекторні властивості препаратів на основі екстрактів артишоку вказують на високу доцільність їх використання в акушерській практиці.

Преимущества проведения коррекции фолатного статуса с использованием витаминно-минерального комплекса, содержащего метафолин

Фолиевая кислота - вещество, полученное путем химического синтеза, которое не является метаболически активным. Метафолин - синтетическое производное, созданное на базе 5-метилтетрагидрофолата. Преимуществами метафолина являются: непосредственное поступление в организм вещества в биологически активной форме и оптимальный эффект даже в случае наличия у пациента гомозиготного и/или гетерозиготного генотипов 677C-T полиморфизма метилентетрагидрофолатредуктазы (MTHFR). С учетом высокого показателя распространенности генетических полиморфизмов MTHFR среди населения и проблем, связанных с пониженной активностью MTHFR, с целью профилактики и лечения различных патологических состояний, связанных с дефицитом фолатов во время беременности, целесообразно применять витаминно-минеральные комплексы, содержащие метафолин - активную форму фолатов с высокой биодоступностью.

Фармакологические эффекты и молекулярные механизмы действия лечебного фитопрепарата на основе Vitex agnus-castus

Дисгормональные дисплазии молочных желез - самая частая патология, с которой встречаются практикующие врачи. Интерес клиницистов к данным процессам связан с несколькими обстоятельствами. С одной стороны, эффективное лечение, купирующее симптомы, гарантирует качество жизни. С другой стороны, мастопатия - фактор риска развития в дальнейшем злокачественной опухоли. Поэтому своевременная коррекция дисплазии может рассматриваться как вариант первичной профилактики рака молочных желез. Выбор адекватной тактики ведения подобных пациентов из многообразия существующих лекарственных форм - залог успеха лечения. Рассмотрены основные молекулярные механизмы действия, которые реализуются при использовании препарата Мастодинон.

Лікування хронічної пудендальної невралгії методом імпульсної радіочастотної абляції (PRF) (клінічний випадок)

Пудендальна невралгія - це сильний біль в дерматомі пудендального нерва, що найчастіше загострюється при сидінні. Цей стан характеризується такими симптомами, як біль у промежині, статевих органах, задньому проході. Початок невралгії пудендального нерва може виникнути після операції, катання на велосипеді, травми або без провокаційного фактора. ідеального методу лікування пудендальної невралгії на сьогоднішній день не існує. Лікування включає медикаментозну терапію, блокади, декомпресійну хірургію або радіочастотний інтервенційний вплив. Наведено клінічний випадок пацієнтки, що отримала стійкий позитивний результат внаслідок радіочастотної пульсової абляції (PRF) пудендальних нервів після безуспішного тривалого консервативного лікування. Жінка 44 років скаржилась на виражений тягнучий і пульсуючий біль у промежині від ануса до лобка, що посилювався у положенні сидячи. Маніфестація захворювання відбулася за кілька років до того без будь-якої видимої причини. З часом біль набув ознак невропатичного, тобто пекучого, інколи нестерпного характеру. Консервативне лікування включало нестероїдні протизапальні препарати, фізіотерапевтичні процедури, масаж та антидепресанти. Але воно виявилось неефективним - стан пацієнтки погіршувався, вона була змушена звільнитися з роботи (офісний працівник). Після комплексного обстеження (МРТ, спіральна КТ, УЗД, фізикальний огляд) було встановлено діагноз: хронічна нейропатія пудендальних нервів. Під флюороскопічним та УЗ-контролем проведена лікувально-діагностична блокада пудендальних нервів. Отримано позитивний результат: на час дії анестетика біль зникла. Після цього була виконана пульсова радіочастотна абляція пудендальних нервів на частоті 2 Гц (20-мілісекундними імпульсами) при 42 <$E symbol Р>С тривалістю 120 секунд. Спостереження впродовж 2 місяців підтвердило коректність обраної стратегії. Біль значно поменшав, досягнувши рівня тимчасового дискомфорту, пацієнтка повернулася до роботи. Успішність лікування полягала у послідовному підході - від лікувально-діагностичних блокад під рентген- та УЗД-контролем до деструктивних радіочастотних процедур.