Визначено особливості діяльності районного управління освітою (РУО). На базі антропосоціального, синергетичного, кваліметричного наукових підходів та концепції демократизації даного державного управління визначено суть, специфіку функцій і структури, основні характеристики державно-громадського управління районними управліннями освітою та загальноосвітніми навчальними закладами району. Теоретично обгрунтовано та розроблено базову модель державно-громадського управління загальною середньою освітою у районі. Доведено, що практичне використання елементів цього управління освітою району сприяє забезпеченню його демократичної основи, саморозвитку й самореалізації його учасників. Розкрито технологію реалізації запропонованої моделі на основі базового стандарту діяльності районного управління освітою на державно-громадських засадах. Наведено рекомендації для державних органів управління освітою та закладів загальної середньої освіти щодо впровадження до практики даної моделі з метою забезпечення державно-громадської основи управління й задоволення освітніх потреб громадян, що мешкають на території району.

Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми реабілітаційно-педагогічної роботи з "важкими у виховному розумінні" дітьми в Україні у XIX - на початку XX ст. Здійснено класифікацію термінологічніх понять дослідженої проблеми. Визначено витоки та висвітлено еволюцію ідеї педагогічної реабілітації "важких у виховному розумінні" дітей, починаючи від філантропізму, на підставі практики авторських і експериментальних педагогічних закладів у контексті діяльності виправно-виховних закладів. Охарактеризовано внесок зурубіжних і вітчизняних педагогів, юристів, лікарів, громадських діячів, діячів освіти до розробки теоретичних засад реабілітаційної діяльності вітчизняних виправно-виховних закладів XIX - початку XX ст. Визначено й науково обгрунтовано опікунський, лікувально-педагогічний і соціально-педагогчний етапи становлення та розвитку реабілітаційної діяльності цих закладів в Україні у даний період. Узагальнено досвід педагогічної реабілітації різних категорій "важких у виховному розумінні" дітей у XIX - на початку XX ст. Охарактеризовано напрями розвитку ідеї педагогічної реабілітації "важких" дітей за сучасних умов реформування освіти в Україні.

На прикладі Донбасу досліджено досвід боротьби держави з такими соціальними явищами, як дитяча безпритульність, бездоглядність і злочинність після звільнення регіону від нацистської окупації та закінчення Великої Вітчизняної війни (1943 - 1953 рр.). Встановлено основні причини виникнення досліджуваних негативних соціальних явищ, визначено масштаби даної проблеми. Проаналізовано законодавчу та розпорядчу базу роботи органів радянської влади, спрямованої на боротьбу з безпритульністю, бездоглядністю та злочинністю, розглянуто основні методи ліквідації цих явищ. Наведено загальну характеристику владних структур, основним завданням діяльності яких було усунення їх негативних проявів і стабілізації ситуації у регіоні щодо рівня дитячої безпритульності та правопорушень. Досліджено діяльність спеціальних дитячих виховних установ для категорії дітей із статусом діти-сироти та бездоглядні, а також призначених для утримання неповнолітніх правопорушників і злочинців. Визначено роль громадськості у справі допомоги дітям вулиці. Проаналізовано стан матеріального забезпечення знедолених дітей, охарактеризовано соціально-побутові умови їх життя. Розкрито особливості організації навчально-виховного процесу у спеціальних дитячих установах, показано специфіку дозвільного життя вихованців.

Проаналізовано особливості функціонування системи загальної середньої освіти в регіональному розрізі та сучасний стан забезпечення її життєдіяльності. Обгрунтовано необхідність оновлення кадрової політики в освіті на базі використання надбань міжнародного досвіду та з урахуванням сучасних вимог щодо педагогічного персоналу. Запропоновано систему управління інтеграційними процесами як фактором розвитку загальної середньої освіти регіону. Розроблено механізм управління впровадженням профільної освіти та визначено специфіку його рівнів з урахуванням готовності загальноосвітніх закладів щодо профільного навчання. Систематизовано вимоги до формування управлінської компетентності керівників освіти як основи підвищення управлінської культури.

Досліджено проблему здійснення контролю на різних рівнях державного управління та місцевого самоврядування за діяльністю ЗНЗ. Обгрунтовано теоретичні засади, форми, методи, механізми здійснення контрольних заходів. Розкрито особливості застосування різних форм і методів контролю на районному рівні управління. Розглянуто механізм взаємовідносин ЗНЗ, районних управлінь освіти й інших державних органів, який полягає у забезпеченні підготовки та здобуття випускниками шкіл компетентностей для одержання майбутньої професії. Запропоновано комплекс методик: для оцінювання якості підготовки випускників і доцільності вибору спеціалізації ЗНЗ, оптимізації мережі спеціалізованих ЗНЗ на рівні району, підготовки спеціалістів районними управліннями освіти та районного науково-методичного центру до інспектування та атестації освітніх закладів.

Висвітлено теоретичні засади морально-правового виховання неповнолітніх засуджених у виховних колоніях, показано умови його становлення, розвитку й успішного функціонування. Розкрито зміст і методику цієї роботи, визначено місце батьків і педагогів у системі морального виховання неповнолітніх засуджених. Зазначено, що підвищенню ефективності морального виховання неповнолітніх засуджених у виховних колоніях сприяє така його організація, що передбачає відповідність змісту, форм, методів і засобів цієї роботи специфічним особливостям особистості цієї категорії неповнолітніх, врахування режимних умов їх утримання та систематичні контакти вихованців з батьками, організацію життя та діяльності вихованців відповідно до норм моралі та права.

Удосконалено організацію навчального процесу за умов виховної колонії залежно від вікових закономірностей розвитку й умов утримання неповнолітніх засуджених. Розроблено дидактичну модель навчальної діяльності таких учнів. Визначено науково-методичні й організаційні чинники зростання мотивації навчальної діяльності учнів у виховній колонії. Експериментально перевірено дієвість запропонованої дидактичної моделі. Показано оптимальні для віку й умов навчання зміст, форми та методи пізнавальної діяльності неповнолітніх засуджених. Доведено, що найбільшого впливу на показники навчальної діяльності учнів загальноосвітньої школи у виховній колонії має мотивація цієї діяльності.

Проаналізовано соціально-правовое призначення освіти засуджених до позбавлення волі. Охарактеризовано види та форми освіти засуджених в Україні, висвітлено її роль і місце в системі основних засобів виправлення та ресоціалізації. Увагу приділено порядку й умовам одержання засудженими до позбавлення волі загальноосвітньої та професійно-технічної освіти.

Проанализировано социально-правовое предназначение образования осужденных к лишению свободы. Охарактеризованы виды и формы образования осужденных в Украине, освещены его роль и место в системе основых средств исправления и ресоциализации. Уделено внимание порядку и условиям получения осужденным к лишению свободы общеобразовательного и профессионально-технического образования.

Уточнено сутність поняття "державно-громадське управління", його мету, основні функції та структуру. Обгрунтовано періоди становлення державно-громадського управління освітою в другій половині XIX - на початку XX ст. в Україні, кожний з яких характеризується відповідними тенденціями й ознаками. Виявлено особливості нормативно-правового регулювання державно-громадського управління загальною середньою освітою в другій половині XIX - на початку XX ст. відповідно до даних періодів. Досліджено основні форми залучення громадськості до управлінської діяльності, встановлено провідні суб'єкти їх реалізації. Визначено провідні принципи державно-громадського управління середньою освітою в другій половині XIX - на початку XX ст., які зумовлені суспільно-політичними, економічними та громадськими детермінантами. Висвітлено перспективи використання історичного досвіду для вдосконалення сучасного управління освітою та розроблено концепцію розвитку державно-громадського управління загальною середньою освітою в Україні, що передбачає основні напрями розвитку демократичного управління освітою.

Проаналізовано міжнародний та вітчизняний досвід, нормативно-правову базу та концептуальні документи щодо розвитку державно-громадського управління (ДГУ) загальною середньою освітою (ЗСО) в Україні на сучасному етапі й уточнено суть поняття "державно-громадське управління освітою для подальшого проектування технології взаємодії державних структур і громадських інститутів у досягненні цілей державної освітньої політики в Україні. Детально розкрито стан ДГУ освітою в Україні. Стверджено, що головні причини декларативності "переходу до ДГУ" в системі ЗСО полягають передусім, у відсутності проектування ДГУ як механізму державного управління в системі ЗСО. Запропоновано розроблення концепції механізму державного управління ЗСО з розвитку ДГУ як складової підсистеми державного управління, уточнення обсягу поняття ДГУ, реформувати державне управління освітою на засадах відкритості, децентралізації, реального залучення громадськості до управління як рівноправного партнера.

Проанализированы международный и отечественный опыт, нормативно-правовая база и концептуальные документы по развитию государственно-общественного управления (ГОУ) ОСО в Украине на современном этапе и уточнена сущность понятия "государственно-общественное управление образованием" для дальнейшего проектирования технологии взаимодействия государственных структур и общественных институтов. Подробно раскрыто состояние ГОУ образованием в Украине. Утверждается, что главные причины декларативности "перехода к ГОУ" в системе ОСО заключаются в отсутствии проектирования ГОУ как механизма государственного управления в системе ОСО. Предложено: разработать концепции механизма государственного управления ОСО по развитию ГОУ как составной подсистемы государственного управления; уточнение объема понятия ГОУ; реформирование государственного управления образованием на принципах открытости, децентрализации, реального привлечения общественности к управлению как равноправного партнера.

The article analyses the legal and regulatory framework and conceptual documents related to state and public administration of general secondary education in Ukraine at the present stage. The research results of international and home experience implementation of state and public administration of education are elucidated. Clarification of "state and public administration of education" concept is carried out.

Визначено методологічні засади модернізації існуючої моделі управління освітою, проаналізовано трактування дефініцій "управління", "керівництво", "організація" у контексті трансформаційних процесів. Прослідковано генезис становлення поняття "врядування", як досить нового для теорії управління соціальними системами, співвідношення понять "врядування" - "управління", показано їх взаємозв'язок і суттєву відмінність, розглянуто специфічні риси радянської моделі адміністративно-командного управління освітою. На основі аналізу наукової літератури зроблено висновок щодо незавершеності методологічного каркасу дослідження проблем управління системою загальної середньої освіти України. Акцентовано увагу на дослідженнях представників системомиследіяльнісної методології, що розглядає управлінську діяльність як цілісну систему процесів організації, керівництва й управління. Принциповою відмінністю системо-об'єктної схеми, яка є базовою для системи управління, що розвивається, від структурно-функціональної є: наявність об'єкту, який має саморух, і об'єкт, який виступає як управляюча система, обов'язковість мети, визначено сім основних вимог до управління розвитком системи освіти. Констатовано необхідність подальших досліджень проблеми впровадження демократичного врядування у системі загальної освіти та подолання залишків адміністративного керівництва.

Рассмотрен понятийно-категориальный аппарат образовательных реформ, осуществлен анализ понятий "система образования", "образовательная система", "управление", "правление", в контексте перехода к государственно-общественной модели управления общим средним образованием в Украине. Определены методологические принципы управления развитием школьного образования.

The article deals with the concept-category mechanism of educational reforms, the analysis of "educational system", "management", "governence" in the cotext of transformation of generaol secondary education state administration in Ukraine is carried out. Particulary, methodological principles of development of school education management are analyzed.

Розглянуто питання управління системою загальної середньої освіти з точки зору суб'єктно-об'єктних відносин, визначено функції державного управління в галузі загальної середньої освіти.

З'ясовано роль та значення суб'єктно-об'єктних відносин у системі державного управління за умов демократизації суспільства з виокремленням їх сутнісних ознак, а також специфіки реалізації в системі загальної середньої освіти. Обгрунтовано комплексний підхід щодо вдосконалення механізму реалізації суб'єктно-об'єктних відносин у державному управлінні системою загальної середньої освіти, що грунтується на забезпеченні взаємоузгодженості цілей підсистем різних ієрархічних рівнів, формуванні нової моделі управління на рівні району й області, раціоналізації структурно-функціональної побудови органів влади, удосконаленні технології оцінювання й коригування діяльності керованих об'єктів системи загальної середньої освіти, оновленні законодавчого забезпечення. Запропоновано модель зовнішнього оцінювання діяльності суб'єктів і об'єктів системи управління загальною середньою освітою як складову технології їх оцінювання.

Здійснено аналіз соціально-педагогічних закономірностей, принципів, засобів і методів впливу на неповнолітніх злочинців у пенітенціарних закладах. Відзначено, що теоретичні знання є підгрунтям у роботі соціального педагога. На основі результатів дослідження встановлено ефективність спеціально розроблених виховних форм і технологій, фактори, які впливають на ресоціалізацію засуджених, проаналізовано соціально-виховну роботу в одній із колоній, де успішно реалізовані програми диференційного впливу. Відзначено їх практичну значущість та позитивний вплив на засуджених. Підсумовано, що соціально-виховна робота спрямована на формування та закріплення у засуджених прагнення до занять суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів і морально-правових норм, підвищення загальноосвітнього та культурного рівня.

Осуществлен анализ социально-педагогических закономерностей, принципов, средств и методов воздействия на несовершеннолетних преступников в пенитенциарных учреждениях, отмечено, что теоретические знания являются основой в работе социального педагога. На основе результатов исследования установлены эффективность специально разработанных воспитательных форм и технологий, факторы, влияющие на ресоциализацию осужденных, проанализирована социально-воспитательная работа в одной из колоний, где успешно реализованы программы дифференциального влияния. Отмечена их практическая значимость и положительное влияние на осужденных. Подытожено, що социально-воспитательная работа, направлена на формирование и закрепление в осужденных стремления к занятиям общественно полезной деятельностью, добросовестного отношения к труду, соблюдения требований законов и морально-правовых норм, повышения общеобразовательного и культурного уровня.

One of the areas of social pedagogue is penitentiary institutions for minors/ The author argues that social educator in educational colonies - a specialist in social and educational work with juvenile detainees, providing targeted social assistance and educational support to the socialization of various categories of prisoners, contributes to their social upbringing in life.

Запропоновано практичні рекомендації щодо взаємодії органів державної влади з організаціями громадянського суспільства в реалізації освітньої політики в Україні в процесі євроатлантичної інтеграції. Здійснено огляд історичних витоків формування сучасних підходів до державно-громадського управління загальною середньою освітою та визначено перспективи використання зарубіжного досвіду для вдосконалення сучасного управління освітою в Україні. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення державно-громадського управління освітньою системою України за умов модернізації освітньої політики та вироблено практичні рекомендації щодо його вдосконалення. Наведено класифікацію інститутів громадянського суспільства, які здійснюють реалізацію освітньої політики в Україні. Вивчено основні форми участі громадськості в управлінні освітою, визначено провідні суб'єкти їх реалізації. Досліджено механізми державно-громадського управління освітою.

Визначено теоретичні основи організації охорони громадського порядку в середніх закладах освіти Міністерства освіти і науки України. З'ясовано суть такого соціального явища, як "громадський порядок", розкрито зміст його окремих елементів та визначено напрями розвитку. Вироблено теоретичні та практичні пропозиції у сфері охорони громадського порядку в середніх закладах освіти, які можна впровадити в практичну діяльність правоохоронних органів України.

Досліджено сучасні тенденції функціонування середньої освіти в Україні та правові засади функціонування державних загальноосвітніх закладів. Визначено суть і основи правового регулювання сфери освіти в частині загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ). Проаналізовано види ЗНЗ України, кількість ЗНЗ в Україні, динаміку зміни загальної кількості закладів освіти, підпорядкованих Міністерству освіти і науки, у розрізі рівнів освіти на 2015 - 2018 рр. в Україні та Житомирській області зокрема. Оцінено тенденції зміни загальної кількості осіб, які одержують освітні послуги, у розрізі рівнів освіти на 2015 - 2018 рр., кількості учнів у ЗНЗ в Україні станом на 2013 - 2018 рр. та визначено місце кількості учнів у ЗНЗ Житомирської області. Розроблено практичні рекомендації з проведення освітньої реформи в напрямі реформування середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти та створення досконалої системи освітнього управління і фінансування.

Розглянуто публічне управління забезпеченням територіальних громад якісною початковою та інклюзивною освітою. Досліджено проблематику освіти, акцентовано увагу на супровід реформування освіти та децентралізації. Детально розглянуто освітню мережу Приазовської об'єднаної територіальної громади, її фінансове забезпечення, зміни під час реформування та децентралізації, а також їх наслідки. Встановлено, що рішення про створення опорних шкіл має приймати громада не тільки на основі економічного обгрунтування, а й на основі опитувань жителів громади з урахуванням соціального аспекту. Основою для прийняття рішення про закриття малокомплектних шкіл стає значна витратність освітньої галузі в бюджеті територіальної громади. Визначено, що фінансування освіти Приазовської об'єднаної територіальної громади до 2018 р. здійснювалося спочатку за рахунок освітньої субвенції з Державного бюджету та обласного, за рахунок власного бюджету громади, надалі було змінено порядок нарахування субвенцій, і територіальні громади почали одержувати два види субвенцій/дотацій, з яких мали утримувати освіту. Ретельно розглянуто публічне управління у галузі створення інклюзивного компоненту навчання як підготовчий і практичний, так і підсумковий етапи. Проаналізовано фінансування інклюзивного компонента навчання та співвідношення фінансування до початкових класів. Встановлено, що упровадження інклюзивного компоненту зробить освітній простір соціальним простором співпраці, відкритим як для учасників освітньої спільноти, так і для громади. Визначено, що основними ризиками під час впровадження інклюзивних класів Нової української школи є слабкість матеріально технічної бази, нестача фінансових ресурсів, висококваліфікованих кадрів. Мінімізувати ці ризики можливо за допомогою пристосування наявної матеріально-технічної бази до нових умов і проведення роз'яснювальної роботи. Зроблено висновки щодо підсумкових результатів реформування та децентралізації освітньої галузі.

Мета роботи - дослідити сучасні виклики інтернатського догляду та виховання в Україні та проаналізувати досвід зарубіжних країн по вирішенню питань реформування інтернатської освіти. Методи дослідження: порівняльного-правового аналізу, об'єктивної істини, пізнавально-аналітичний та ін. Узагальнено механізми реформування інтернатської освіти відповідно до сучасних викликів та загроз у сфері виховання відповідно до міжнародних стандартів. З'ясовано нормативне закріплення реформуваня інтернатського догляду та виховання, узагальнений досвід реформування інтернатських установ у країнах ЄС, запропоновані зміни до чинного законодавства щодо вдосконалення системи інтернатських закладів.

Проведено теоретико-експериментальне дослідження проблеми розвитку системи громадсько-державного управління в закладі загальної середньої освіти. Проаналізовано стан розробленості вказаної проблеми в науці та практиці. Визначено та деталізовано критерії розвитку системи громадсько-державного управління закладом загальної середньої освіти. Розроблено й експериментально перевірено модель розвитку системи громадсько-державного управління в закладі загальної середньої освіти. Змодельовано та визначено зміст технології запровадження зазначеної моделі. Розроблено методичні рекомендації щодо запровадження моделі розвитку системи громадсько-державного управління в закладі загальної середньої освіти.