Уперше системно досліджено проблеми теорії та практики розвитку державного управління вищою освітою протягом багатьох десятиліть. Проаналізовано процес становлення підсистеми державного управління вищою освітою у контексті розвитку наукової галузі "державне управління" - галузевого управління та управління освітою. Відображено провідні закономірності та тенденції, творчий досвід державного управління вищою освітою в Україні. Визначено форми та методи державного управління вищими навчальними закладами освіти на різних ступенях її розвитку. Наведено шляхи оновлення державного управління вищою освітою.

Розглянуто факти з життя та плодотворної діяльності о.Августина Волошина (1874 - 1945), визначного українського вченого-педагога, культурно-освітнього та церковного діяча, Героя України. Висвітлено погляди педагога на формування "морального характеру дитини" за умов сім'ї.

Рассмотрены факты из жизни и плодотворной деятельности о.Августина Волошина (1874 - 1945), выдающегося украинского ученого-педагога, культурно-образовательного и церковного деятеля, Героя Украины. Освещены взгляды педагога на формирование "морального характера ребенка" в условиях семьи.

Проаналізовано юридично-правовий статус Київського братства в контексті історії братського руху, шкільництва та церковних інституцій в Україні на початку XVII ст. Розглянуто питання "просвітництва" Т.Прокоповича та Г.Сковороди. Розкрито витоки і природу практичної філософії, висвітлено проблеми філософії освіти.

Проанализирован юридическо-правовой статус Киевского братства в контексте истории братского движения, школьного дела и церковных институций в Украине в начале XVII ст. Рассмотрены вопросы "просветительства" Т.Прокоповича и Г.Сковороды. Раскрыты истоки и природа практической философии, освещены проблемы философии образования.

Розглянуто сутність, основні функції й особливості управління освітою в Україні кінця ХХ ст. Проаналізовано інноваційні процеси у системі управління освітою на центральному, регіональному, місцевому, інституційному рівнях. Висвітлено особливості управління освітою за умов демократизації суспільних відносин, реформування управління освітою на місцевому рівні у контексті світового досвіду.

Рассмотрены сущность, основные функции и особенности управления образованием в Украине конца ХХ в. Проанализированы инновационные процессы в системе управления образованием на центральном, региональном, местном, институциональном уровнях. Освещены особенности управления образованием в условиях демократизации общественных отношений, реформирования управления образованием на местном уровне в контексте мирового опыта.

На основі аналізу політичного, соціально-економічного та культурного розвитку України висвітлено особливості формування та реалізації державної освітньої політики на різних етапах її історії (IX - початок XX ст.). Розкрито роль освіти у державотворчих процесах і формуванні української нації. Охарактеризовано особливості освітньої політики на українських землях за часів Київської Русі, Королівства Польського і Великого князівства Литовського, Австрійської, Австро-Угорської та Російської імперій.

На основе анализа политического, социально-экономического и культурного развития Украины освещены особенности формирования и реализации государственной образовательной политики на разных этапах ее истории (IX - начало XX вв.). Раскрыта роль образования в государственно-созидательных процессах и формировании украинской нации. Охарактеризованы особенности образовательной политики на украинских землях во времена Киевской Руси, Королевства Польского и Великого княжества Литовского, Австрийской, Австро-Венгерской и Российской империй.

Розкрито теоретико-методичні аспекти розвитку державно-громадського управління загальною середньою освітою в Україні в 1860 - 1870-х рр. Визначено форми державно-громадського управління освітою за умов імперської Росії. Охарактеризовано форми залучення земств до управління загальною середньою освітою. Увагу приділено прогресивним принципам управління шкільною освітою в першій половині 1860-х рр.

Раскрыты теоретико-методические аспекты развития государственно-общественного управления общим средним образованием в Украине в 1860 - 1870-х гг. Определены формы государственно-общественного управления образованием в условиях имперской России. Охарактеризованы формы привлечения земств к управлению общим средним образованием. Уделено внимание прогрессивным принципам управления школьным образованием в первой половине 1860-х гг.

На підставі результатів дослідження широкого кола джерел, значна частина яких була невідома або вперше введена до наукового обігу, проведено системний концептуально-цілісний аналіз еволюції розвитку державного управління вищою освітою в Україні як історико-соціального феномену в 1917 - 1959 рр. Наведено структуру й функції центральних органів державного управління вищою освітою, охарактеризовано стиль і методи керівництва міністрів освіти. Удосконалено підходи до визначення періодизації та етапів еволюції державного управління вищою освітою в Україні. Охарактеризовано закономірності та суперечності відповідно до кожного з виявлених періодів розвитку державного управління вищою освітою. Розглянуто зміст і форми управління, виявлено основні принципи, тенденції розвитку державного управління вищою освітою України.

Вперше в українській історико-правовій науці спеціально досліджено організаційно-правові основи функціонування університетів Російської імперії в другій половині XIX ст., зокрема Київського, Харківського та Новоросійського. Узагальнено значний обсяг історико-юридичних матеріалів, які відображають університетську політику уряду протягом другої половини XIX ст., підготовку основних законодавчих актів університетських реформ 1863 та 1884 рр., функціонування інституту попечительської влади, компетенції та ролі попечителів учбових округів у здійсненні університетської політики, правових аспектів службових стосунків губернаторів з керівництвом університетів, правового забезпечення навчальної та наукової діяльності університетів, внеску університетів України до розробки законодавчих актів університетських реформ. Велику кількість матеріалів вперше виявлено та введено до наукового обігу. Узагальнено історичний досвід реформування університетів, вивчено механізм функціонування системи управління університетами як центрами науки та освіти.

Розкрито сутність поняття девіантної поведінки особи, висвітлено її генезис і з'ясовано причини виникнення. Проаналізовано чинники, що формують поведінку особистості, яка характеризується різного роду соціальними девіаціями, описано систему профілактичних заходів вітчизняної педагогічної практики. Визначено місце християнської етики та християнського віровчення у педагогічному процесі корекційно-профілактичної роботи з асоціальною молоддю. Проаналізовано систему організації навчально-виховної роботи в пенітенціарних установах, вивчено проблеми ресоціалізації підлітків з девіантною поведінкою. Визначено чинники ефективності впровадження результатів новітніх педагогічних досліджень з проблем девіантної поведінки.

Висвітлено питання становлення та розвитку органів державного управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури. Дослідження проведено з використанням архівних документів. Визначено характерні особливості державного управління вузами мистецтва та культури протягом кожного періоду державної влади (1917 - 41 рр.), розглянуто систему державних органів управління вузами мистецтва та культури, динаміку їх розвитку. Проведено комплексний аналіз змісту та форм управління, виявлено основні тенденції та особливості розвитку державного управління вищими навчальними закладами культури та мистецтва в досліджуваний період. Наведено рекомендації щодо подальшої діяльності Міністерства культури і мистецтв України, поліпшення змісту й форм управління вузами мистецтва і культури в сучасній Українській державі.

Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми реабілітаційно-педагогічної роботи з "важкими у виховному розумінні" дітьми в Україні у XIX - на початку XX ст. Здійснено класифікацію термінологічніх понять дослідженої проблеми. Визначено витоки та висвітлено еволюцію ідеї педагогічної реабілітації "важких у виховному розумінні" дітей, починаючи від філантропізму, на підставі практики авторських і експериментальних педагогічних закладів у контексті діяльності виправно-виховних закладів. Охарактеризовано внесок зурубіжних і вітчизняних педагогів, юристів, лікарів, громадських діячів, діячів освіти до розробки теоретичних засад реабілітаційної діяльності вітчизняних виправно-виховних закладів XIX - початку XX ст. Визначено й науково обгрунтовано опікунський, лікувально-педагогічний і соціально-педагогчний етапи становлення та розвитку реабілітаційної діяльності цих закладів в Україні у даний період. Узагальнено досвід педагогічної реабілітації різних категорій "важких у виховному розумінні" дітей у XIX - на початку XX ст. Охарактеризовано напрями розвитку ідеї педагогічної реабілітації "важких" дітей за сучасних умов реформування освіти в Україні.

Вперше виявлено та запропоновано напрям у теорії муніципального й освітнього менеджменту - менеджмент методичної діяльності як соціально-адекватна до ринкових умов складова механізму місцевого самоврядування й інноваційної моделі соціальної самоорганізації освітян. Визначено теоретичні та практичні передумови трансформації освітніх суб'єктів і механізмів місцевого самоврядування в елементи інфраструктури ринкової економіки освіти. Обгрунтовано необхідність моніторингу надання муніципальних послуг і доцільність проектування освітнього методичного центру територіальної громади як суб'єкта місцевого самоврядування. Запропоновано механізм покращення управління освітньою сферою - менеджмент методичної діяльності, який є одночасно складовим компонентом муніципального й освітнього менеджменту.

На підставі вивчення широкого кола архівних джерел проведено комплексний аналіз особливостей функціонування спеціальних дитячих установ УРСР воєнного та повоєнного періодів. Вперше у вітчизняній історичній науці проведено типологізацію даних установ за їх функціональним призначенням, особовим складом вихованців і специфікою діяльності. Досліджено суспільні умови, нормативно-правову базу й організаційне забезпечення роботи установ для дітей з особливим соціальним статусом і потребами. Узагальнено статистичні дані щодо формування мережі спецдитустанов, динаміки їх контингенту. Охарактеризовано умови утримання вихованців, показано об'єктивні труднощі функціонування установ для особливих категорій неповнолітніх громадян. Розкрито роль спеціальних дитячих установ у соціальній реабілітації дітей і підлітків, що постраждали внаслідок війни.

На прикладі Донбасу досліджено досвід боротьби держави з такими соціальними явищами, як дитяча безпритульність, бездоглядність і злочинність після звільнення регіону від нацистської окупації та закінчення Великої Вітчизняної війни (1943 - 1953 рр.). Встановлено основні причини виникнення досліджуваних негативних соціальних явищ, визначено масштаби даної проблеми. Проаналізовано законодавчу та розпорядчу базу роботи органів радянської влади, спрямованої на боротьбу з безпритульністю, бездоглядністю та злочинністю, розглянуто основні методи ліквідації цих явищ. Наведено загальну характеристику владних структур, основним завданням діяльності яких було усунення їх негативних проявів і стабілізації ситуації у регіоні щодо рівня дитячої безпритульності та правопорушень. Досліджено діяльність спеціальних дитячих виховних установ для категорії дітей із статусом діти-сироти та бездоглядні, а також призначених для утримання неповнолітніх правопорушників і злочинців. Визначено роль громадськості у справі допомоги дітям вулиці. Проаналізовано стан матеріального забезпечення знедолених дітей, охарактеризовано соціально-побутові умови їх життя. Розкрито особливості організації навчально-виховного процесу у спеціальних дитячих установах, показано специфіку дозвільного життя вихованців.

Висвітлено питання організаційно-правових аспектів розвитку освіти України в 1917 - 1921 pp. Доведено, що в Україні у період української національної революції 1917 - 1921 pp. створено національну систему освіти, де важливу роль відіграє виховання, а навчання у школі максимально наближається до життя, що формує теоретичні основи та виробляє практичні навички в учнів. Зазначено, що державні органи управління освіти сприяють розвитку національної освіти загалом і налагодженню управлінської системи на місцевому рівні. Визначено, що функціонування сфери освіти базується тільки на правових засадах. Здійснено класифікацію й аналіз юридичних джерел, на базі яких обгрунтовано функціонування системи освіти України в 1917 - 1921 рр.

Висвітлено творчий доробок та науково-педагогічну діяльність В. М. Синьова - заслуженого юриста України, доктора педагогічних наук, дійсного члена Національної Академії педагогічних наук України, заслуженого професора Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Наведено бібліографію наукових праць вченого, зокрема, монографій, підручників та посібників, хронологічний покажчик основних друкованих праць за 1977 - 2009 рр., а також біобібліографію про нього.

Уточнено сутність поняття "державно-громадське управління", його мету, основні функції та структуру. Обгрунтовано періоди становлення державно-громадського управління освітою в другій половині XIX - на початку XX ст. в Україні, кожний з яких характеризується відповідними тенденціями й ознаками. Виявлено особливості нормативно-правового регулювання державно-громадського управління загальною середньою освітою в другій половині XIX - на початку XX ст. відповідно до даних періодів. Досліджено основні форми залучення громадськості до управлінської діяльності, встановлено провідні суб'єкти їх реалізації. Визначено провідні принципи державно-громадського управління середньою освітою в другій половині XIX - на початку XX ст., які зумовлені суспільно-політичними, економічними та громадськими детермінантами. Висвітлено перспективи використання історичного досвіду для вдосконалення сучасного управління освітою та розроблено концепцію розвитку державно-громадського управління загальною середньою освітою в Україні, що передбачає основні напрями розвитку демократичного управління освітою.

Висвітлено наукові здобутки вчених-юристів інституту, визначено позитивний вплив наукової спадщини правознавців ККІ-КІНГу на розвиток юридичної науки. Визначено долю викладачів-юристів і використання їх наукових ідей сучасниками.

Висвітлено історію становлення шкільної правової освіти в Україні до проголошення незалежності та у 1990-х р. - на початку XXI ст., охарактеризовано її сучасний стан, розглянуто функції, концептуальні засади, моделі та напрями розвитку. Досліджено еволюцію та наведено теоретичне обгрунтування шкільної програми з правознавства, визначено місце даного курсу у структурі навчального плану сучасної загальноосвітньої школи. Наведено відомості про діяльність центральних органів влади у галузі шкільної правової освіти. Обгрунтовано рекомендації щодо удосконалення системи підготовки педагогів-юристів до викладання курсу правознавства у школі.

Освещена история становления школьного правового образования в Украине до провозглашения независимости и в 1990-х гг. - начале XXI в., охарактеризовано ее современное состояние, рассмотрены функции, концептуальные основы, модели и направления развития. Исследована эволюция и дано теоретическое обоснование школьной программы по правоведению, определено место данного курса в структуре учебного плана современной общеобразовательной школы. Изложены сведения о деятельности центральных органов власти в отрасли школьного правового образования. Обоснованы рекомендации по усовершенствованию системы подготовки педагогов-юристов к преподаванию курса правоведения в школе.

Розкрито теоретичні та практичні аспекти правової культури майбутнього вчителя у навчально-виховній діяльності вітчизняних педагогічних навчальних закладів у період 1917 - 2002 рр. На основі архівних, монографічних матеріалів, наукової літератури даного періоду, вивчено та систематизовано важливі теоретичні проблеми формування правової культури майбутнього вчителя. Розкрито взаємозв'язки правової та педагогічної культури в історії філософсько-педагогічної думки. Обгрунтовано теоретичні положення щодо формування правової культури майбутнього вчителя.

Раскрыты теоретические и практические аспекты правовой культуры будущего учителя в учебно-воспитательной деятельности отечественных педагогических учебных заведений в период 1917 - 2002 гг. На основе архивных, монографических материалов, научной литературы данного периода, изучены и систематизированы важные теоретические проблемы формирования правовой культуры будущего учителя. Раскрыты взаимосвязи правовой и педагогической культуры в истории философско-педагогической мысли. Обоснованы теоретические положения относительно формирования правовой культуры будущего учителя.