Проведено системне дослідження теоретичних концепцій вітчизняних науковців XIX - початку XX ст. щодо розмежування приватного та публічного права. Розкрито зміст поняття "правова думка України", висвітлено взаємозв'язки українських і західноєвропейських учених щодо вирішення проблеми розмежування приватного та публічного права. Здійснено умовний поділ процесу дослідження приватного та публічного права на три періоди: перша половина XIX ст.; друга половина XIX ст. - 1917 р.; 1920-ті рр. Встановлено критерії розмежування приватного та публічного права, показано їх значення для сучасної правотворчої та правозастосовчої практики в Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено судове правозастосування (СП) як реальне та практичне перетворення у життя формально визначених правових приписів, спрямованих на виникнення, зміну або припинення будь-яких правовідносин в суспільстві. Розглянуто юридичну природу СП, його сутність, характерні ознаки, мету та функції. Встановлено відмінності СП від інших різновидів правозастосування та визначено поняття СП. Проаналізовано процес СП, його складові. Розкрито принципові засади СП та з'ясовано місце та роль судової практики в СП України. Внесено конкретні пропозиції та рекомендації з підвищення якості й ефективності СП в Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено загальнотеоретичні аспекти юридичного доказування як складової правозастосовчої діяльності. Здіснено спробу виявити суть і ознаки правозастосовчої діяльності як системи, складовою якої є діяльність з доказування. Зміст і структуру правозастосовчої діяльності уточнено шляхом визначення й аналізу її основних функцій, а саме: індивідуальної регламентації та правозабезпечувальної. Установлено місце доказування у процесі реалізації функцій зазначеної діяльності та зміст власних функцій діяльності з доказування. У аспекті змісту її функцій і способу втілення в об'єктивній дійсності охарактеризовано зміст, засоби та результати діяльності з доказування. З'ясовано науковий статус доказового права та його місце у системах права та законодавства. Систематизовано та теоретично узагальнено погляди на суть доказування, його зміст, засоби та результати, сформовані представниками галузевих наук. На підставі їх комплексного аналізу сформульовано відповідні теоретичні висновки та практичні рекомендації стосовно гармонізації кореспондуючих складових системи права та системи законодавства, розрито зміст окремих норм-дефініцій.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблему дослідження правозастосовного акту як особливого виду правових актів, запропоновано його визначення, розкрито юридичну природу, суть і функції, особливості композиції, юридичної техніки, технології та стилістики. Визначено шляхи оптимізації змісту та форми правозастосовних актів з урахуванням зарубіжного досвіду та вимог міжнародних стандартів. Наведено пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження проблеми тлумачення норм права. Визначено його юридичну природу, методологію, змістовий та функціональний обсяг. Проведено класифікацію та впорядкування засобів і видів тлумачення. Зроблено висновки та надано практичні рекомендації щодо тлумачення правових норм і вдосконалення чинного законодавства в напрямку врегулювання відносин тлумачення в Україні. Розкрито чинники, що підвищують актуальність тлумачення норм права в Україні. Встановлено місце тлумачення в правовій дійсності. Впорядковано методологію тлумачення. Вказано на необхідність адекватності результату тлумачення дійсній волі законодавця, вираженій у нормі права. Наведено класифікацію актів тлумачення з виділенням актів юридичної конкретизації та актів тлумачення. Висвітлено причини, які зумовлюють тлумачення норм права та державної політики і соціальних інтересів. Проведено класифікацію суб'єктів тлумачення права в Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено загальнотеоретичні та практичні питання офіційного тлумачення Конституції Конституційним Судом України (КСУ). Проаналізовано комунікативні фактори, які обумовлюють необхідність тлумачення норм Конституції та законодавства і визначають онтологію повноважень КСУ у даному процесі. Уточенно мету тлумачення правової норми з урахуванням структури правовідносин та поняття норми права. Узагальнено мовно-логічні функції актів тлумачення КСУ в контексті поняття належної правової комунікації. Розглянуто специфічні мовно-логічні характеристики норм Конституції, які створюють труднощі їх емпіричної інтерпретації. Узагальнено існуючі стратегії інтерпретації норм Конституції. Проаналізовано теорії та методи тлумачення та їх співвідношення з правовими доктринами природного та позитивного права. Показано роль інтерпретації правових норм в юридичній процедурі у контексті відповідності поняттю належного дискурсу. Узагальнено мовно-логічні деструктивні та конструктивні компоненти, які характеризують стиль сучасної правоінтерпретаційної практики на підставі порівняння вітчизняних та європейських традицій.

  Скачати повний текст

Висвітлено особливості функціонування психологічних механізмів нормативно-правової регуляції поведінки особистості. Поняття "психологічний механізм нормативно-провової регуляції поведінки особистості" визначено як функціональну єдність станів і процесів, усвідомлюваних і неусвідомлюваних, з яких складається структурно-функціональна організація життєдіяльності особистості у контексті системи правових норм держави. Визначено, що даними психологічними механізмами поведінки особистості є: перцептивний (соціальна перцепція системи правових норм), мотиваційний (мотивація активності особистості у системі правових норм), легітимаційний (психологічна суб'єктивна легітимація існуючих правових норм). Виявлено існування суб'єктивної тенденції оцінювати закон української держави як несправедливий, але регламентуючий. Встановлено, що високий рівень мотивації активності особистості у системі правових норм держави не супроводжується схильністю дотримуватися правових норм, більшість досліджуваних характеризуються низьким рівнем суб'єктивної легітимності правових норм.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження реалізації права, в якій особливе місце займає правозастосовча діяльність як процес. Відзначено, що якість правозастосовчої діяльності державних органів є одним з факторів, які визначають рівень правової культури в державі, стан законності та правопорядку. Проаналізовано зміст правозастосовчої діяльності та визначено шляхи покращання механізму захисту прав людини та громадянина, що, передусім, полягає у точності формування конкретних суб'єктивних прав та юридичних обов'язків на підставі нормативних вказівок. Висвітлено основні аспекти впровадження правових приписів шляхом аналізу категорій "реалізація права" та "дія права". Визначено особливий та самостійний характер правозастосування у процесі реалізації права, що містить різні її форми. Проаналізовано правозастосовчий процес як особливу форму юридичного процесу. Розкрито характер і зміст різноманітних нетипових ситуацій, що виникають у процесі застосування права. Наведено визначення поняття "правозастосовчий суб'єкт" та охарактеризовано його правову культуру як суб'єктивний фактор процесу застосування права.

  Скачати повний текст

Досліджено судовий прецедент як філософсько-правову категорію, показано його рольове значення у системі джерел вітчизняного права у контексті онтологічних, гносеологічних, аксіологічних та антропологічних вимірів. Окреслено проблематику методологічних підходів у дослідженні питання про визнання судового прецеденту джерелом національного права. Розкрито основні методологічні та концептуальні підходи щодо розуміння категорії "джерело права". Визначено функціональну роль судового прецеденту у контексті формування сучасного права з позицій єдності аксіологічного та гносеологічного підходів. Сформульовано визначення та розкрито сутнісні характеристики судового прецеденту як явища сучасної української правової дійсності. Висвітлено гносеологічні засади судової правотворчості як способу конструювання правової реальності. Обгрунтовано необхідність становлення та розвитку судового прецеденту за умов реформування правової системи України з урахуванням інтеграційних процесів сучасності.

  Скачати повний текст

Досліджено правову природу, ознаки та режим правового регулювання публічного договору, що зумовлено необхідністю розробки теоретичних моделей зазначеного правового явища та удосконалення чинного законодавства, а також механізмів правового регулювання договорів, в яких спостерігається нерівність економічного становища їх суб'єктів. Вперше на науковому рівні проведено вивчення публічного договору за законодавстом України. Розкрито зміст публічного договору на підставі системного аналізу його правової бази, а також правозастосовної практики. Виявлено недоліки й суперечності законодавства у даній сфері, наведено рекомендації та пропозиції щодо його застосування. Достовірність висновків і пропозицій підтверджено комплексом досліджень спеціальної літератури, нормативно-правових актів та практики застосування публічного договору. Розкрито правову природу публічного договору, наведено його цивільно-правову характеристику, розглянуто співвідношення з договором приєднання. Проаналізовано особливості його предмета, правового регулювання на переддоговірній та стадії виконання договору. Виявлено специфічні риси та умови, які дають змогу виділити даний договір як окремий інститут цивільного права України. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення вітчизняного цивільного законодавства.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження теоретико-правових засад правоохоронної діяльності та конкретизовано визначення понять "юридична діяльність", "правоохоронна діяльність", "правоохоронний орган", "правоохоронні функції". Визначено характерні риси правоохоронної діяльності. Проаналізовано її місце та значення в межах юридичної та соціальної діяльності. Надано комплексний аналіз специфіки теоретико-правового статусу суб'єктів правоохоронної діяльності та з'ясовано їх місце в механізмі держави. Проведено класифікацію правоохоронних органів. Встановлено та проаналізовано аспекти сутності та значення правоохоронної діяльності в контексті її здійснення органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України. Розкрито зміст і значення засобів забезпечення та гарантування правоохоронної діяльності. Проаналізовано її процесуальні засади та встановлено значення засобів юридичної відповідальності для результативності здійснення даної діяльності.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження теоретико-правових засад правоохоронної діяльності та конкретизовано визначення понять "юридична діяльність", "правоохоронна діяльність", "правоохоронний орган", "правоохоронні функції". Визначено характерні риси правоохоронної діяльності. Проаналізовано її місце та значення в межах юридичної та соціальної діяльності. Надано комплексний аналіз специфіки теоретико-правового статусу суб'єктів правоохоронної діяльності та з'ясовано їх місце в механізмі держави. Проведено класифікацію правоохоронних органів. Встановлено та проаналізовано аспекти сутності та значення правоохоронної діяльності в контексті її здійснення органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України. Розкрито зміст і значення засобів забезпечення та гарантування правоохоронної діяльності. Проаналізовано її процесуальні засади та встановлено значення засобів юридичної відповідальності для результативності здійснення даної діяльності.

  Скачати повний текст

Запропоновано загальнотеоретичну характеристику праворозуміння як герменевтико-мисленнєвий процес та його результату, який об'єктивується у мові через правоназви. Установлено вплив праворозуміння на офіційне судове тлумачення юридичних норм. Зроблено спробу з'ясувати онтичну суть і герменевтичний механізм праворозуміння (результатом якого є відшукування чи творення смислу права). Виявлено залежність праворозуміння від мовних форм, в яких зафіксоване зазначене поняття, тобто явище прав. Досліджено вплив праворозуміння на діяльність уповноважених державних і міждержавних органів, що здійснюють офіційну інтерпретацію юридичних норм (Конституційного Суду України, Федерального конституційного суду Німеччини, Верховного Суду США, Європейського суду з прав людини), а також герменевтичний механізм та інструменти такої діяльності.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено класифікацію та розкрито зміст основних форм правозастосовчої діяльності (правосуддя, установчо-розпорядчої, контрольно-наглядової та правоохоронної). Запропоновано визначення поняття форми правозастосовчої діяльності як специфічного виду роботи компетентних державних органів і посадових осіб, а також уповноважених недержавних і громадських організацій, спрямованої на виконання, використання, охорону та захист норм права, що має об'єктивно виражений характер і забезпечує створення оптимальних умов для реалізації норм права. Обгрунтовано доцільність використання у правозастосовчій практиці, крім легістсько-нормативістського підходу до права, також інших підходів, зокрема, природно-правового, соціологічного й інтегративного. З'ясовано, що методологія правового дослідження залежить від його спрямованості на з'ясування загального, особливого або унікального в організації та функціонуванні правозастосовчої діяльності залежно від форм її здійснення. Доведено доцільність впровадження нових форм правозастосовчої діяльності. Показано значення правозастосування як виду правової діяльності. Обгрунтовано наукові уявлення про правозастосовчу діяльність як юридичний процес, описано окремі форми її здійснення. Розроблено наукові положення та теоретичні підходи до сучасного праворозуміння, досліджено їх вплив на реалізацію права, зокрема, правозастосовчу діяльність. Розкрито змістовні характеристики правосуддя, установчо розпорядчої та контрольно-наглядової форм правозастосовчої діяльності. Обгрунтовано теоретичні положення щодо правоохоронної форми правозастосовчої діяльності, зокрема визначено та теоретично обгрунтовано фактори обумовленості організаційно-функціональної побудови системи правоохоронних органів та охарактеризовано особливості окремих видів правоохоронної правозастосовчої діяльності.

  Скачати повний текст

Досліджено суть, генезу та чинність звичаєвого права. Визначено і проаналізовано його соціальні детермінанти та властивості. Розглянуто становлення теорії звичаєвого права. Акцентовано увагу на специфіці чинності звичаєвого права, його характеристичних ознаках. Запропоновано визначення вітчизняного звичаєвого права як форми збереження духовності та самобутності українського соціуму. Досліджено зв'язок функціональних особливостей звичаєвого права з необхідністю саморегуляції відносин спільноти для збереження етнічної, професійної та регіональної самобутності. Проаналізовано сфери дії звичаєвого права у соціальному просторі, духовно-практичній та інтелектуальній діяльності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано філософські джерела сучасних уявлень про логіку та семіотику мови права. Розглянуто проблеми мови у класичній німецькій філософії права та концепціях її критиків (Канта, Шеллінга, Гегеля, В. фон Гумбольдта, Гуго, Савіньї, Пуха, А. фон Фейєрбаха, Ієринга), джерела феноменологічного напрямку у дослідженнях мови права у Ф. фон Бретано, а також погляди В.Д.Каткова як родоначальника філософії мови права. Висвітлено подальший розвиток філософських засад сучасних досліджень мови права у взаємозв'язку з логіко-семіотичними ідеями Ч.С.Пірса, Г.Фреге, Б.Рассела, Л.Вігенштейна, логічних позитивістів (Р.Карнапа, М.Шліка, А.Айера), тлумаченням мови в юридичному позитивізмі, логіко-лінгвістичними компонентами аналітичної юриспруденції Х.Л.А.Харта та їх критикою Л.Фуллером. Розглянуто сучасний етап у філософії мови права у контексті концепцій права як лінгвістичної конструкції К.Олівекрони, ідеями Х.Перельмана, Ю.Хабермаса Дж.Л.Остіна, Дж.Сьорля про мову права як систему комунікативної діяльності.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження нормативності права як особливого феномену правової реальності, визначено її природу та особливості функціонування у суспільствах, що трансформуються. Зроблено системний аналіз світової філософської думки щодо нормативності як соціокультурного феномену, а також існуючих концепцій правової нормативності. Визначено сутність системи нормативності в суспільстві. Виявлено зв'язок і взаємозалежність соціальної нормативності зі сферою належного, що здійснюється через категорію цінності. Запропоновано визначення поняття нормативності як соціокультурного феномену. Встановлено відмінності та зв'язок різних нормативних соціальних регуляторів. Обгрунтовано визначення нормативності права, розкрито природу правової нормативності. Досліджено зв'язок примусу з правовою нормативністю та роль процедури легітимації у становленні та функціонуванні нормативності права. На підставі вивчення взаємозалежності суспільства, що трансформується, та його правової системи, проаналізовано особливості функціонування правової системи України.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено юридичну практику як елемент правової системи України. Сформульовано та розкрито суть поняття юридичної практики. Визначено критерії класифікації та види юридичної практики. Розглянуто зміст юридичної практики правоохоронних і судових органів.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості впливу соціально-політичних факторів на правозастосовну діяльність. Проаналізовано існуючі у науковій літературі визначення поняття "правозастосовна діяльність" як специфічний різновид соціальної діяльності, охарактеризовано її природу та суть. Запропоновано визначення соціально-політичних факторів, досліджено особливості їх впливу на кожній стадії правозастосовного процесу. Обгрунтовано критерії розподілу та запропоновано класифікацію, згідно з якою соціально-політичні фактори є двох типів - зовнішнього та внутрішнього впливу. Доведено, що вплив може бути об'єктивним і суб'єктивним, безпосереднім і опосередкованим, позитивним і негативним. Зроблено висновок, що від рівня вияву та врахування соціально-політичних факторів залежить ефективність правозастосовної діяльності, зокрема, це дозволяє запобігти виникненню потенційних юридичних колізій і прогалин. Наведено пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства.

  Скачати повний текст

Проаналізовано методологічні засади дослідження прогалин у праві та шляхів їх подолання на підставі інтегративного праворозуміння, що передбачає врахування основних положень класичних і сучасних шкіл права. Розкрито теоретичні та практичні засади подолання прогалин у праві, проаналізовано сутність та ознаки прогалин у праві та шляхів їх подолання за допомогою інституту аналогії у праві, що включає взаємопов'язані правові засоби - аналогію закону й аналогію права. З'ясовано значення інституту аналогії у праві, його функції й ознаки, порядок, умови та правила застосування аналогії, межі застосування аналогії у галузях права, суб'єктів уповноважених долати прогалини у праві.

  Скачати повний текст