Розглянуто традиції та новітні тенденції розвитку архівної освіти в нашій країні. Визначено й охарактеризовано дві моделі освіти: історико-архівну та соціокомунікаційну. Зауважено на особливостях зарубіжного досвіду підготовки фахівців для архівної галузі й можливостях його запозичення. Акцентовано увагу на сучасному нормативно-правовому регулюванні розвитку архівної освіти в Україні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш103.4:Ч24 + Ч24В3

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обговорено історію виявлення бібліотеки С. Величка, надано її характеристику, описано оригінальні інскрипти, зроблено припущення про первісне місце перебування книгозбірні та про те, як вона потрапила до Російського державного архіву давніх актів.

Наведені в публікації документи ЦК КПУ, які зберігаються у Центральному державному архіві громадських об'єднань України, висвітлюють передумови заснування та заходи вищого партійного керівництва УРСР щодо започаткування "Українського історичного журналу", особливості діяльності редколегії часопису наприкінці 1950-х рр.

Проаналізовано історію створення Інституту архівознавства Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, його діяльність на сучасному етапі та роль у формуванні архівного фонду Національної академії наук України. На початковому етапі діяльності НАН України процес формування її архівного фонду відбувався шляхом безсистемного накопичення документів в академічних установах. Інститут архівознавства НБУВ - головний архівний підрозділ у системі НАН України, був створений лише в 1968 р. як Центральний науковий архів АН УРСР. Сьогодні до його функцій належить забезпечення нормативного врегулювання та методичного керівництва у питаннях наукового описування, зберігання, обліку та використання документів академічних установ та організацій, особових архівів академіків, членів-кореспондентів і видатних учених НАН України, документи яких значущі для вивчення історії української науки, техніки, культури; здійснення контролю за станом документування наукової та організаційної діяльності академічних установ і проведення наукових досліджень у царині джерельної бази історії академічної науки. Діяльність Інституту архівознавства НБУВ сприяла створенню у системі НАН України чіткої структури підрозділів, що займаються формуванням її архівного фонду як частини Національного архівного фонду, методичному забезпеченню їх діяльності, визначенню структури архівного фонду НАН України. На сучасному етапі вона спрямована на активне впровадження інформаційних технологій із метою включення архівної спадщини української науки до світового електронного інформаційного простору.

Мета дослідження - виявлення низки чинників, які спричинили втрату архівних фондів України під час Другої світової війни, з'ясування механізмів вилучення та шляхів їх переміщення, установлення місця перебування, узагальнення й визначення масштабів завданих збитків, розробка рекомендацій щодо теоретичного і практичного використання результатів розвідки. Методологія передбачає принципи історизму й застосування загальнонаукових (типологізація, класифікація, систематизація), міждисциплінарних (структурно-системний підхід), історичних (хронологізація, періодизація) методів. Це забезпечило на засадах положень діалектики та логіки пізнання історичного процесу та суспільного розвитку, трактування досліджуваних явищ в динаміці загальносуспільних подій з урахуванням взаємозв'язків, а також здійснення комплексного аналізу всієї сукупності джерел, зважаючи на багатофакторність і неоднозначність наявної інформації. Наукова новизна полягає у висвітленні евакуації радянськими органами влади архівних матеріалів у східні області СРСР та розкрадання їх у нових місцях зберігання, розгляді заходів нацистської адміністрації з реалізації акції безпрецедентного пограбування архівних надбань, а також планомірного вилучення та вивезення культурних цінностей із теренів УРСР. Висновки: за період Другої світової війни в Україні було знищено або вивезено з її території величезний масив матеріальних і духовних історико-культурних цінностей, у тому числі велику кількість архівних матеріалів, рукописів та інших писемних джерел. Результати аналізу документів про знищення й вивезення з УРСР у роки війни культурних надбань свідчать, що обидві протиборчі сторони провадили ці акції ретельно та цілеспрямовано, переслідуючи політичні й корисливі загарбницькі цілі для спотворення історичної правди, віковічної пам'яті українського народу, позбавлення його національної самобутності, державності, зрештою існування.