Відзначено, що нова парадигма вивчення релігійності давніх слов'ян зумовлює розгляд літератури Київської Русі крізь призму як християнства так і дохристиянських вірувань. Проаналізовано взаємозв'язок дохристиянського та християнського світоглядів у літературі Київської Русі XI - XIII ст. Підкреслено, що особливість одночасного поєднання народної епічної творчості з принципами християнської віри пояснює феномен двовір'я в культурі.

Відзначено, що рукописне надбання є найяскравішим виразником традицій і культурних цінностей, генетичним кодом нації. Висвітлено проблематику виокремлення українських рукописів з масиву елліно-слов'янського рукописного фонду. Наведено статистику наявних європейських фондів, де розміщуються слов'янські рукописні колекції. Узагальнено, що слов'янська (кирилична) рукописна спадщина має широку географію місць свого збереження.

Висвітлено питання документного забезпечення українсько-польського міжкультурного співробітництва. Розкрито особливості механізму українсько-польських відносин на рівні державних установ, органів регіонального самоврядування, громадських організацій, у галузях науки, освіти і мистецтва. Розглянуто договірно-правову базу українсько-польської культурно-освітньої співпраці.

Висвітлено проблему використання можливостей книги в українському суспільстві, зокрема необхідність терапії книгами з метою подолання наслідків стресових ситуацій. Розкрито сутність поняття "бібліотерапія". Окреслено шляхи використання виховної книготерапії в умовах соціальної нестабільності через бойові дії на сході України. На прикладі зарубіжного досвіду обгрунтовано необхідність широкого використання бібліотерапії та популяризації позитивного впливу книг на самопочуття людини.