Узагальнюється досвід використання формалізованого аналізу почерків єврейських рукописів при атрибуції рукописних матеріалів єврейського походження. Аналізуються світові надбання в галузі єврейської палеографії та кодикології, простежуються типологічні зв'язки почерків єврейських рукописів, починаючи з античних часів до сьогодення. Особливу увагу зосереджено на вивченні почерків єврейських рукописів, починаючи з доби середньовіччя до XVІІI ст. Саме в цей період виникає велике розмаїття варіантів почерків. Простежуються основні типологічні риси кожного з шести типів почерків єврейських рукописів (ашкеназького, сефардського, візантійського, італійського, східного та єменського) в трьох їхніх функціональних різновидах (квадратному, напівкурсиві та курсиві). Досвід, накопичений в галузі західноєвропейської - насамперед візантійської - та кириличної палеографії та кодикології, може бути застосований при атрибуції рукописних матеріалів єврейського походження, що зберігаються у фондах Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. Урахування цього досвіду разом з сучасними досягненнями в галузі єврейської кодикології дозволяє створити методику атрибуції цих матеріалів, яка дала б змогу надійно їх датувати в межах певного періоду та визначити їхню приналежність до конкретної рукописної традиції, навіть якщо йдеться про недатовані рукописні фрагменти. Виходячи з того, що такі матеріали становлять більшість вищезгаданого зібрання, аналіз графічної інформації набуває особливого значення. На думку дослідника, при цьому аналізі доцільно застосувати принципи графічної експертизи.