Стефан Цвейг (1881—1942) — австрійський письменник, видатний майстер психологічної новели. Новели С. Цвейга відзначаються тонким психологічним малюнком і гострим драматичним сюжетом. Майже в кожній із них письменник змальовує якусь таємницю людського серця, ту вирішальну хвилину, коли схована в серці пристрасть виривається шаленим потоком назовні й калічить раз і назавжди людське життя. Пристрасть у С. Цвейга всевладна, вона сильніша за людину, однак сила її руйнівна; вона гвалтовно змінює людську долю, ніколи не даючи щастя. Герої Цвейгові самітні, нещасні, скалічені суспільством, у якому вони живуть, проте це переважно люди з середніх і вищих прошарків того суспільства,— простого народу С. Цвейг не знав, не розумів, ба навіть боявся його. У сучасному йому суспільстві письменник вбачав тільки дві полярні сили — аристократію духа та культури й голоту, втілення варварства. Через те він і фашизм зрозумів як вибух споконвічних руйнівних інстинктів, притаманних людині. Пацифіст і абстрактний гуманіст, він не бачив сили, яка б могла фашизмові протистояти. Перебуваючи від 1933 року на еміграції, спершу в Англії, а потім у Бразітцї, С. Цвейг тимчасове засилля фашизму в Німеччині потрактував як загибель своєї духовної вітчизни — Європи — і, охоплений зневірою, 1942 року разом з своєю дружиною наклав на себе руки.