Індекс рубрикатора НБУВ: Ю704.71 + Ю751.4

Рубрики:

Чесноти особи

Етика підприємництва. Етика бізнесу

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю704.71 + Ю751.4

Рубрики:

Чесноти особи

Етика підприємництва. Етика бізнесу

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено філософський аналіз феномену "героїчної особистості" в творах художньої літератури ХХ ст. Е.Хемінгуея, А.Камю, Ф.Кафки, Дж.Фаулза, Х.Кортасара, М.Кундери. Викладено основні підходи до розуміння теорії героїзму в історичному аспекті. Сформульовано характеристики "героїчної особистості" ХХ ст., висвітлено їх розвиток та трансформацію. Розглянуто питання про здатність перебороти відчуження сучасної "героїчної особистості", філософію модерністської та постмодерністської особистості, історію теорії героїзму, а також категорії героїчного як естетичного поняття, трансформацію "героїчної особистості" в ХХ ст. Визначено основні концепції особистості в літературному процесі ХХ ст. Відзначено роль закладів освіти у формуванні стійких цінностей та корегуванні теорії героїзму та "героїчної особистості".

Розглянуто духовно-етичні якості людини як сукупність вищих проявів та особливостей психіки особистості, що забезпечують успішну професійну компетенцію індивіда як носія моральної свідомості, котра зумовлює характер етичних та соціальних відносин людини, її етичну позицію, вчинки і поведінку. Виокремлення структурних компонентів духовності особистості, встановлення особливостей їх функціонування та розвитку в сучасному соціальному просторі дали змогу окреслити основні напрями її розвитку.

Рассмотрено принятие прощения как конструктивная жизнеутверждающая стратегия поведения в ситуации переживания обиды, которая на основании эмпирических данных определяет личностные особенности человека, обусловливающие процесс прощения.

Проведено соціально-філософське дослідження феномену героїзму. Поглиблено розуміння історичних форм героїчного та закономірностей його виявлення. Встановлено зв'язок між об'єктивними та суб'єктивними причинами героїзму. Феномен героїзму розглянуто в європейському та українському філософському дискурсі. Розкрито сутність та подано онтологічне, екзистенційне та соціально-філософське визначення поняття "героїзм". Етно-екзистенційний вимір феномену героїзму розкриває екзистенційні аспекти homo heroicus та особливості української ментальності як підгрунтя вибору між vita minima та vita heroica. Досліджено роль української ментальності у формуванні феномену героїзму. Детально відстежено соціальні, етноекзистенційні, соціокультурні аспекти феномену героїзму, а також міфологізація останнього. Проаналізовано способи формування позитивного бачення героїзму у вітчизняному соціокультурному просторі та концепцію патріотичного виховання молоді. Результати, одержані в ході соціально-філософського дослідження феномену героїзму та проведеного анкетування, дозволяють стверджувати, що обгрунтовані ідеї та концепції знайшли підтвердження у науково-теоретичному та практичному відношенні.

Розроблено авторську концепцію розвитку толерантності персоналу освітніх організацій. Представлено психологічну модель розвитку толерантності персоналу освітніх організацій. Визначено особливості використання організаційно-психологічного підходу до аналізу толерантності персоналу освітніх організацій. Наведено результати емпіричного дослідження рівня розвитку толерантності персоналу освітніх організацій та основних її компонентів, видів, типів і організаційно-психологічних чинників. Проведено дослідження динаміки толерантності персоналу освітніх організацій в умовах соціальних трансформацій. Розроблено технологію психологічного забезпечення розвитку толерантності персоналу освітніх організацій. Наведено систему тренінгів з розвитку толерантності персоналу освітніх організацій.

Проведено філософсько-правове дослідження принципу добросовісності, яке актуалізується особливою роллю оціночних категорій у цивільному праві. Показано, що зміст терміну "добросовісність" є предметом дискусій серед філософів права та юристів, як практиків, так і науковців. Наголошується на тому, що якщо добросовісність береться поза правового регулювання суспільних відносин, то вона залишається лише формальним принципом, абстракцією, яка може навіть служити інструментом для зловживань. Зроблено висновок, що "добросовісність" має статус не тільки морально-етичної, але й цивільно- правової категорії. Розуміння ж особливостей дії принципу добросовісності в культурі філософсько-правового та етичного мислення сприяє розвитку всієї системи позитивного права.

Досліджено світоглядні джерела й умови формування уявлень про покликання людини у європейській культурі. Зокрема розкрито особливості розуміння покликання в юдео-християнській традиції та в сучасних доктринах християнських церков, проаналізовано чинники трансформації і секуляризації ідеї покликання в історичному та соціальному аспектах. Досліджено концептуальні основи етики покликання у європейській філософії (Аристотель, М. Вебер, М. Гайдеґґер, Ф. Гатчесон, С. К'єркегор, М. Лютер, Е. Левінас, Ж.-Ж. Руссо та ін.), можливості та межі поєднання онтології й етики в аналізі феномена покликання, взаємозв'язок поняття покликання з поняттям блага, з ідеями гідності та моральної автономії особистості, ідентичності й автентичності існування, людяності, відповідальності, цілісності людського життя. Обґрунтовано релевантність герменевтико-феноменологічного підходу до дослідження феномена покликання, сформульовано концепцію аналізу покликання як відповіді на поклик. Поклик виявляється у переживанні та розумінні людиною власного буття і в сприйнятті нею соціальних спонук як спрямування на реалізацію екзистенційної істини та понадособистісного блага. На основі проведеного теоретичного аналізу та власного емпіричного дослідження ціннісних орієнтацій і мотивації молодих людей у сфері освіти виявлено структуру феномена покликання як смислової єдності елементів досвіду "бажання - здібності - реалізація - благо". Сформульовано визначення: покликання - це смислове ціле, яке об'єднує особистісні бажання, здібності, діяльність для їх реалізації й оцінку досягнутих результатів відповідно до розуміння людиною особистісного, суспільного або духовного блага, на яке вони спрямовані. Розкрито ціннісні засади та моральні чесноти, необхідні для формування покликання людини, сенс особистісної відповідальності й етичні передумови розв'язання моральних суперечностей у здійсненні покликання. За результатами міжкультурного порівняльного аналізу виявлено спільні риси та відмінності у розумінні покликання студентської молоді з України та США, зумовлені зокрема релігійною традицією. Розкрито значущість мотиваційного чинника покликання в учительській професії й у професійній етиці загалом. Визначено характеристики етосу професійного покликання вчителя та покликання учнівства, розглянуто перспективи впровадження чинника покликання в освітній практиці. Зроблено висновок про необхідність подальших досліджень проблем етичної мотивації особистості в навчанні й у професійному житті. Підсумовано, що дослідження феномена покликання сприяє розумінню шляхів і орієнтирів людського розвитку та гуманізації сучасного світу в цілому.