Наведено головні теоретичні, методичні напрями та стилі філософського осмислення феномену національної ідеї (НІ) на підставі вітчизняних і світових літературних джерел. Описано механізми впровадження НІ, розглянуто структурні зміни українського етосу як комунікативного чинника НІ. Показано роль цінностей у формуванні української політичної нації, визначено етнонаціональні чинники самоорганізації транзивного суспільства.

Приведены главные теоретические, методические направления и стили философского осмысления феномена национальной идеи (НИ) на основе обобщения отечественных и мировых литературных источников. Описаны механизмы внедрения НИ, рассмотрены структурные изменения украинского этноса как коммуникативного фактора НИ. Показана роль ценностей в формировании украинской политической нации, определены этнонациональные факторы самоорганизации транзитивного общества.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф74(0),8 + Ю252:Ф74

Рубрики:

Рух і організація жінок

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф74(0),8 + Ю252:Ф74

Рубрики:

Рух і організація жінок

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Систематизированы достижения философской и политологической мысли отечественных и зарубежных учёных, обоснована новая интерпретация современной методологии политологического исследования. Всесторонне проанализированы классические теоретические, эмпирические и формально-логические методы. Рассмотрены актуальные проблемы политического процесса в Украине и мире.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю252:Ф + Х002.9 + Ф084

Рубрики:

Філософські питання у політиці

Право і особа. Правове становище особи

Політична психологія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф.г(4НІМ) + Ю252:Ф

Рубрики:

Історія і сучасний стан політичної науки

Філософські питання у політиці

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто причини, тенденції та перспективи процесу глобалізації. Висвітлено шляхи забезпечення екологічної безпеки, подолання розриву між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються. Розглянуто питання запобігання війні та збереження миру, боротьби з міжнародною злочинністю, зокрема, з міжнародним тероризмом, вирішення продовольчої, демографічної та інших проблем.

Досліджено проблеми філософської анонімізації, знеособлення авторитету. Виявлено суть та наслідки цього явища інтелектуальної культури, підкреслено спровоковані ним проблеми та способи їх подолання.

Розглянуто методологію філософії людиноцентризму, сутність якої виявляється через метафілософський синтез різноякісних підходів до дослідження національного життя та культури, результатом якого є розуміння національної ідеї як сукупності різних системних духовних способів національного буття. Підкреслено, що духовність як основа національної ідеї - це життєво необхідна складова гідності та самодостатності людини, без якої неможливе створення сучасної стабільної української держави та її входження в європейську спільноту.

Подано критичний аналіз філософських засад російської ідеї. Проаналізовано російську ідею крізь призму зазначеного автором методологічного підходу. На основі аналізу першоджерел доведено, що логіка творців і адептів російської ідеї повторює логіку політичної діяльності російських самодержців.

Произведен критический анализ философских основ русской идеи. Проанализирована русская идея сквозь призму предложеного автором методологического подхода. На основе анализа первоисточников доказано, что логика творцов и сторонников русской идеи повторяет логику политической деятельности российских самодержцев.

The article presents critical analysis of Russian idea philosophical grounds. The Russian idea is analysed through the suggested by the author methodologic approach. On the basis of original sources it was proved that the logic of Russian idea creators and followers supports the logic of Russian monarchs' political activity. Nowadays Russian philosophers are morally and metaphysically responsible for Russian idea functioning in the post-soviet space.

Проведено соціально-філософське дослідження феномену соціальної гравітації, визначено характер її впливу на політичний інформаційний онтос. Інформація, яку здобуває суб'єкт, ніколи не буває повною, вичерпною, чіткою. Якщо припустити, що А1 - це носій інформації й він бажає передати її у вигляді деякого повідомлення іншим адресатам-приймачам - А2, А3, А4...Аn, то вони обов'язково сприйматимуть його в "знятому" вигляді. По-перше, А1 викривляє інформацію, пропускаючи її крізь призму власної індивідуальної суб$єктивної реальності, а, по-друге, повідомлення, проходячи шлях від адресанта до адресата, зустрічає різноманітні часово@просторові перешкоди (вони пов'язані із недосконалістю комунікаційного каналу). Отже, можна зробити висновок, що А1, А2, А3, А4...Аn - однакові в своєму незнанні онтосу й вони по-різному трансформують одержані дані, передаючи їх іншими каналами. Інформація тут існуватиме лише в системі "носій - повідомлення - приймач". Автори згодні з думкою Дж. Гібсона, що світ не спілкується зі спостерігачем... Слова й картинки несуть у собі інформацію, передають або розповсюджують її, але в тому океані енергії (механічної, хімічної, світлової), в який кожен занурений, а інформація не передається; вона там вже існує, й положення про те, що інформацію можна передавати чи зберігати є вірним у теорії зв'язку, але не в психології сприйняття. Окрім того, Дж. Гібсон підкреслює, що вилучення інформації - процес активний і неперервний, тобто він ніколи не переривається й не припиняється; море енергії, в якому живе людство, тече й змінюється без наявних пауз і навіть найелементарніші долі енергії, які впливають на рецептори очей, вуха, носа, языка, шкіри являють собою не послідовність, а потік. Він робить висновок, що інформація, яка присутня в об'ємі, світлі, в звуках, запахах й природних хімічних сполуках, - невичерпна; спостерігач може до кінця свого життя відкривати все нові й нові факти про світ, в якому він живе, й у цьому процесі немає й не може бути кінця. Ще одним суттєвим аргументом Дж. Гібсона є положення про те, що в інформації про навколишній світ, яка виражена в словесній формі, є один суттєвий недолік: не можна здійснити тест на реальність, у той час як під час вилучення природної інформації це можливо зробити; під час сприйняття живого мовлення, текстів чи записів немає можливості дослідити поточний "стимулюючий устрій" та інваріанти вже вилучені, отже, доводиться довіряти тому, хто був початковим спостерігачем, слід "вірити йому на слово"; те, що стверджується, може відповідати дійсності, але може виявитися й вигадкою; це справедливо стосовно до написаного, так і стосовно до намальованого. Дослідник має на увазі, що розбіжність між реально існуючим та уявним задає 2 амбівалентних режими для роботи мислення, а розбіжність між дійсним та вигаданим залежить від виробленої в суспільстві системи передачі знань, в якій непросто розібратися. Словесний опис, так само, як і висловлювання, може бути істинним або хибним. Зоровий опис може бути правильним або неправильним зовсім у іншому сенсі слова. Дж. Гібсон, підтверджуючи дану думку, розуміє інформацію не як сигнали у нервових волокнах, а як те, що міститься в об'ємному потоці енергії.

Розглянуто ліберальну інтерпретацію сутності та механізм забезпечення індивідуальних і колективних прав. Доведено, що в основі класичного ліберального підходу до визначення сутності прав людини лежить ідея індивідуальної свободи та визнання права на самовизначення базовим правом особи, яке не може бути ані порушене, ані обмежене державою. Теоретиками лібералізму було усвідомлено, що, забезпечуючи інтереси кожного індивіда і підпорядковуючи себе принципу пріоритету прав людини, держава може порушувати права спільноти в цілому, а намагання захистити права спільноти може призвести до обмеження прав окремої особи. Права спільноти виявляються тісно пов'язаними з системою прав людини, оскільки як при дослідженні суб'єктивних прав, так і при характеристиці прав спільноти, маємо справу з людиною, яка в одному випадку розглядається у своїй індивідуальній іпостасі, а в іншому - в суспільній. Обгрунтовано положення про пріоритетність прав і свобод людини і громадянина над правами і свободами спільноти та їх гармонійність в процесі реалізації.

Науково обгрунтовано поняття "гуманітарні технології" в контексті особливостей сучасного політичного буття. Інтенсивні темпи розширення інформаційного простору фокусують увагу на продуктах інформаційної індустрії та її впливах на масову свідомість. Логічною тому постає класифікація гуманітарних технологій як окремої науково-прикладної галузі управління нематеріальними ресурсами. Одним з її різновидів визнано виборчі технології. Політичну діяльність і державну політику розглянуто як цілісну систему розгалужених зв'язків між усіма суб'єктами політики. Феномен влади структуровано за її основними типами, функціями і соціальною базою. Проаналізовано такі засадничі дефініції політичної влади, як "легальність" і "легітимність". Як стале розуміння державної політики і політичної влади виокремлено сукупність їх основних норм і принципів у процесі реалізації державної влади.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю252:Т + Ю252:Ф + Ю6

Рубрики:

Філософські питання та методологія історичної науки

Філософські питання у політиці

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: ВА866333 Пошук видання у каталогах НБУВ