Розглянуто проблеми поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні, а також причини та наслідки стигматизації та дискримінації, пов'язані з епідемією вірусу імунодефіциту людини. Висвітлено ресурси навчальних закладів у запобіганні та викоріненні стигматизації та дискримінації ВІЛ-позитивних дітей. Описано ефективні форми проведення профілактичних занять, пов'язаних з даними проблемами з дітьми та молоддю.

Рассмотрены проблемы распространения ВИЧ-инфекции/СПИДа в Украине, а также причины и последствия стигматизации и дискриминации, связанные с эпидемией вируса иммунодефицита человека. Освещены ресурсы учебных заведений в предупреждении и искоренении стигматизации и дискриминации ВИЧ-положительных детей. Описаны эффективные формы проведения профилактических занятий, связанных с данными проблемами с детьми и молодежью.

Обгрунтовано необхідність створення соціально-педагогічної програми для профілактики адиктивної поведінки підлітків. Визначено її мету, завдання, принципи й етапи реалізації. Доведено ефективність застосування розроблених заходів і доцільність поглибленого вивчення проблеми з метою оптимізації її вирішення.

Висвітлено теоретичні засади вивчення комунікативної культури особистості як психологічного феномену. Розглянуто питання становлення і вияву комунікативної культури школярів у процесі навчання. Наведено психологічний аналіз структури і функцій комунікативної культури як складного психологічного утворення особистості. Викладено психологічні особливості розвитку характеристик комунікативної культури особистості в молодшому шкільному і підлітковому віці, результати експериментального дослідження феноменології комунікативної культури та її зв'язку з особистісними характеристиками школярів різних вікових періодів психічного розвитку.

Освещены теоретические основы изучения коммуникативной культуры личности как психологического феномена. Рассмотрены вопросы становления и проявления коммуникативной культуры школьников в процессе обучения. Приведен психологический анализ структуры и функций коммуникативной культуры как сложного психологического образования личности. Изложены психологические особенности развития характеристик коммуникативной культуры личности в младшем школьном и подростковом возрасте, результаты экспериментального исследования феноменологии коммуникативной культуры и её связи с личностными характеристиками школьников разных возрастных периодов психического развития.

Проаналізовано підходи до розуміння сутності соціально-комунікативної культури особистості й особливості її прояву у молодших школярів, підлітків, старшокласників. Запропоновано форми, методи та засоби, що оптимізують процес виховання цього інтегрального утворення в учнів. Визначено критерії та рівні виявлення соціально-комунікативної культури учнів загальноосвітньої школи.

Проанализированы подходы к пониманию сущности социально-коммуникативной культуры личности и особенности ее проявления у младших школьников, подростков, старшеклассников. Предложены формы, методы и средства, оптимизирующие процесс воспитания этого интегрального образования у учеников. Определены критерии и уровни выявления социально-коммуникативной культуры учащихся общеобразовательной школы.

Запропоновано систему занять для соціально-психологічного тренінгу з розвитку колективістських взаємостосунків молодших підлітків. Наведено спеціальні психокорекційні вправи для формування дружних взаємин, психологічного клімату, ціннісно-орієнтованої єдності учнів шкільної групи, етики стосунків між дівчатами та хлопцями.

Предложена система занятий для социально-психологического тренинга по развитию коллективистских взаимоотношений младших подростков. Приведены специальные психокоррекционные упражнения для формирования дружеских взаимоотношений, психологического климата, целостно-ориентированного единства учеников школьной группы, этики отношений между девочками и мальчиками.

Висвітлено теоретичні й організаційно-методичні засади процесу формування культури міжособистісних взаємин старших підлітків. Визначено чинники, які зумовлюють проблеми у взаєминах школярів і актуалізують потребу корекційної роботи з ними. Розкрито вимоги до особистості вчителя-вихователя й особливостей його взаємодії з учнями. Описано форми та методи виховної роботи зі школярами.

Освещены теоретические и организационно-методические основы процесса формирования культуры межличностных взаимоотношений старших школьников. Определены факторы, которые обусловливают проблемы во взаимоотношениях школьников и актуализируют потребность коррекционной работы с ними. Раскрыты требования к личности учителя-воспитателя и особенностям его взаимодействия с учениками. Описаны формы и методы воспитательной работы со школьниками.

Розглянуто проблеми методологічного та методичного забезпечення процесу підготовки майбутніх вчителів до формування культури поведінки молодших школярів за сучасних умов поліетнічного середовища. Увагу приділено виховним задачам, педагогічним ситуаціям, емоційній гімнастиці, діагностиці етнічних упереджень.

Рассмотрены проблемы методологического и методического обеспечения подготовки будущих учителей к формированию культуры поведения младших школьников в современных условиях полиэтнической среды. Уделено внимание воспитательным задачам, педагогическим ситуациям, эмоциональной гимнастике, диагностике этнических предубеждений.

Розглянуто питання теорії та практики виховання культури поведінки дітей в освітніх закладах. Проаналізовано особливості становлення культури поведінки старших дошкільників і шестирічних першокласників, організацію виховного процесу у навчально-виховних комплексах "школа - дитячий садок".

Рассмотрены вопросы теории и практики воспитания культуры поведения детей в образовательных заведениях. Проанализированы особенности становления культуры поведения старших дошкольников и шестилетних первоклассников, организация воспитательного процесса в учебно-воспитательных комплексах "школа - детский сад".

Розглянуто проблему формування комунікативної компетентності у молодших підлітків; визначено її сутність, особливості формування та можливості дитячого громадського об'єднання щодо її формування.

Запропоновано особистісно-комунікативний підхід для вивчення та формування гуманістичної спрямованості міжособистісного спілкування. Розроблено концептуальну модель проявів і взаємовпливів гуманістичних інтенцій і агресивних тенденцій у міжособистісному спілкуванні підлітків. Визначено психологічні критерії прояву у ньому цих інтенцій і тенденцій. Обгрунтовано формулу кількісної оцінки типу взаємозв'язку між гуманістичними інтенціями й агресивними тенденціями у спілкуванні. Виявлено конструктивні (гуманістично-діалогічну, компромісну) і деструктивну (конфліктно-агресивну) стратегії партнерів у міжособистісному спілкуванні. Розроблено й експериментально перевірено ефективність програми та методики формування гуманістичної спрямованості даного спілкування за умов формувального експерименту. Зміст і методику навчально-розвивальної програми побудовано відповідно до концептуальної моделі проявів і взаємовпливів гуманістичних інтенцій у міжособистісному спілкуванні підлітків і принципів особистісно-комунікативного підходу. Запропоновано психолого-педагогічні рекомендації психологам, вчителям, які визначають шляхи розвитку гуманістичної спрямованості спілкування як умови подолання або врівноваження агресивних тенденцій у міжособистісному спілкуванні підлітків.

Вивчено особливості моральної рефлексії у молодшому шкільному віці. Проаналізовано теоретичні підходи до розуміння рефлексії у філософії та психології. Визначено специфіку одного з її видів - моральної рефлекції. Обгрунтовано її значення як провідного психологічного механізму саморегуляції поведінки. Узагальнено результати досліджень вікових особливостей молодших школярів, що є передумовами формування моральної рефлексії у цьому віці. Виявлено критерії, показники та рівні її розвитку та типи саморегуляції поведінки у молодшому шкільному віці. Висвітлено зв'язок між рівнями розвитку моральної рефлексії та типами саморегуляції поведінки молодших школярів. Обгрунтовано й апробовано програму психолого-педагогічного супроводу даного розвитку в молодших школярів, що передбачає наявність рефлексивних компонентів у навчально-виховному процесі та організації спеціальних занять.

Досліджено проблему соціалізації молодших школярів за умов стосунків з однолітками. Розкрито суть поняття "стосунки однолітків". Визначено особливості соціалізації дітей молодшого шкільного віку, місце та роль таких стосунків у процесі соціалізації молодших школярів. Експериментально показано ефективність розробленої моделі реалізації умов соціалізації молодших школярів за стосунків з однолітками, взаємопов'язаних зі зміною позиції педагога у керуванні процесами взаємодії учнів у навчальній та позанавчальній діяльності, забезпеченням дієвого простору для змістового та формального збагачення досвіду соціальної взаємодії за умов стосунків з однолітками, апробовування кожним різних соціальних ролей, а також з застосуванням у процесі навчання різноманітних форм партнерської взаємодії школярів і широким використанням літературно-художнього матеріалу для формування в учнів системи соціальних уявлень.

Проаналізовано психологічну природу лихослів'я, запропоновано варіанти класифікації лихослів'я. Встановлено, що найбільш дошкульними та образливими є лихослів'я, які знецінюють природні, душевно-духовні, власне суб'єктні властивості людини. Кількісний та якісний аналіз емпіричних даних дозволив встановити особливості прояву лихослів'їв у шкільному середовищі та у сім'ї. З'ясовано ситуації, що провокують поширення лихослів'я серед учнів. На підставі результатів психодіагностичного дослідження встановлено залежність інвективної поведінки від індивідуально-психологічних особливостей досліджуваних (агресивності, тривожності, способу реагування у конфліктній ситуації, емпатії). Теоретично обгрунтовано і апробовано методичні засоби профілактики та корекції лихослів'їв.

Досліджено проблему мотивації моральної поведінки у молодших школярів. Розкрито суть і характерні особливості моральної поведінки, розглянуто її моделі та структуру. Проаналізовано різні підходи до дослідження мотивації моральної поведінки учнів. Виявлено основні типи мотивації поведінки (стійкий альтруїстичний, нестійкий альтруїстичний, нестійкий егоїстичний, стійкий егоїстичний, з визначеною мотивацією), характерні для вихованців початкової школи. Установлено взаємозв'язок між моральною поведінкою молодших школярів, якостями їх особистості та певними соціальними чинниками. Розроблено систему психологічних засобів, застосування яких сприяє розвитку альтруїстичної мотивації поведінки молодших школярів. Запропоновано програму формування даної мотивації, яка дозволяє розвинути свідоме ставлення дитини до норм моралі та значою мірою скоротити кількість аморальних вчинків в її поведінці.

Досліджено проблему формування та розвитку комунікативних якостей у дітей молодшого шкільного віку, обгрунтовано шляхи активізації даного процесу засобами аматорського театрального мистецтва. Розкрито сутність комунікабельності, розглянуто взаємозв'язок між поняттями "комунікація" та "спілкування", доведено суттєву роль спілкування як одного з визначальних чинників формування особистості дитини. Розкрито можливості аматорських театральних колективів у процесі соціалізації молодших школярів, що мають комунікативні проблеми. Встановлено критерії та рівні сформованості комунікативних якостей у дітей контрольних та експериментальних груп. Проаналізовано проблеми міжособистісних контактів у дітей молодшого шкільного віку на сучасному етапі. Запропоновано методику проведення занять у дитячих аматорських театральних колективах. Розроблено та впроваджено у навчально-виховний процес комплексну цільову програму, створену на базі використання ігрових вправ, спрямованих на зняття м'язового та психологічного напруження, формування навичок міжособистісного спілкування, зміцнення самооцінки, творчу самореалізацію та всебічний розвиток дитини. Експериментально підтверджено ефективність запропонованої методики.

Здійснено теоретичне обгрунтування й емпіричне вивчення соціально-психологічних чинників виникнення міжособистісних конфліктів у ранньому юнацькому віці. Розроблено й впроваджено тренінгову програму формування конфліктної компетентності сучасної молоді. Виявлено, що основний вплив на виникнення міжособистісних конфліктів у ранньому юнацькому віці має властивий особистості індивідуальний стиль спілкування, а також рівень конфліктності, взаємопов'язаний з іншими індивідуально-психологічними особливостями, та соціальний статус особистості у групі. Доведено, що значна кількість юнаків проявляє схильність до авторитарного стилю спілкування, прагне домінування, схильна до вибору компромісного стилю поведінки за конфліктних ситуацій, має недостатньо розвинені комунікативні й організаторські уміння, низький рівень саморегуляції у процесі спілкування, середній рівень конфліктності та високий рівень тривожності. Зазначено, що найбільш властивою формою агресивних реакцій є вербальна агресія. Більшість юнаків і дівчат мають низький соціальний статус у групі. Виявлено психолого-педагогічні умови запобігання й успішного розв'язання міжособистісних конфліктів у ранньому юнацькому віці, а саме: підвищення конфліктної компетентності особистості, оволодіння системою знань про закономірності сприймання людьми один одного у процесі спілкування, формування уміння адекватно виражати власні емоції та почуття, гнучкості у міжособистісній взаємодії, розширення самоусвідомлення. Розроблено й апробовано тренінгову програму формування конфліктної компетентності молоді.

Досліджено проблеми формування активної комунікативної позиції учнів основної школи в процесі імітаційно-ігрового навчання. Уточнено поняття "активна комунікативна позиція", виділено структуру цього складного особистісного утворення, визначено сутність і зміст активної комунікативної позиції підлітків. Виокремлено критерії, показники та рівні активності комунікативної позиції учнів, розроблено методику діагностики наявного рівня сформованості активної комунікативної позиції школярів. Виявлено та перевірено ефективність сукупності дидактичних умов, які забезпечують результативне формування активної комунікативної позиції підлітків засобами імітаційно-ігрового навчання. Розроблено технологію формування дослідженого особистісного утворення засобами імітаційно-ігрового навчання. Апробовано ефективність методичних рекомендацій учителем української мови та літератури щодо формування в учнів основної школи активної комунікативної позиції в процесі імітаційно-ігрового навчання.

Вивчено процес формування комунікативних здібностей учнів старших класів, його зміст і чинники, які забезпечують ефективність цього процесу. Визначено структуру комунікативних здібностей старшокласників. Розроблено модель процесу їх формування. Визначено критерії діагностування комунікативних здібностей і чинників їх формування. Виявлено рівні сформованості та позитивну динаміку даних здібностей засобами активного соціально-психологічного навчання. Підтверджено гіпотезу про взаємозв'язок між рівнем комунікативних здібностей старшокласників і рівнем їх потреби у спілкуванні. Визначено ефективну умову формування комунікативних здібностей старшокласників - цілеспрямоване, активне, соціально-психологічне навчання в учнів старших класів.

Розроблено та експериментально апробовано педагогічну модель формування комунікативної культури молодших школярів за умов дозвілля, яка містить складові: теоретичну модель цієї культури як предмета педагогічного аналізу, педагогічні умови її формування у молодших школярів за умов дозвілля, технологію проектування та реалізації відповідних культурно-дозвіллєвих програм, методичні вимоги до реалізації кожного з етапів розробленої технології, діагностику ефективності дозвіллєвих програм з формування комунікативної культури молодших школярів. На підставі теоретичного аналізу доведено, що комунікативна культура як предмет педагогічного дослідження може бути представлена ієрархічною моделлю, яка уможливлює впорядкування системи понять для опису предметного поля зазначеної культури та узагальнення результатів досліджень з даної проблеми. Показано можливість цієї моделі у розв'язанні педагогічних проблем, пов'язаних з формуванням комунікативної культури особистості. Обрунтовано педагогічні умови її формування в молодших школярів на трьох ієрархічно співвіднесених рівнях, пов'язаних з педагогічним супроводом інкультурації, специфікою цієї інкультурації за умов дозвілля, віковими особливостями молодших школярів. Запропоновано технологію проектування дозвіллєвих програм, яка включає п'ять етапів: цільовий, критеріальний, проектувальний, реалізаційний, діагностичний. Створено методику діагностики ефективності дозвіллєвих програм, спрямованих на формування комунікативної культури молодших школярів.

Розкрито суть, завдання, структуру культури спілкування. Визначено компоненти, критеріальні характеристики та показники сформованості культури спілкування старшокласників. Розроблено й експериментально перевірено ефективність педагогічних умов формування цієї культури у виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів. Такими умовами є: органічна єдність змістово-інтелектуального, емоційно-оцінювального, мотиваційного, діяльнісно-функціонального компонентів культури спілкування старшокласників; впровадження комплексної методики формування культури спілкування; здійснення особистісно орієнтованого підходу; створення психологічної атмосфери комфортності, товариськості, взаємодопомоги.