Исследованы актуальные проблемы воспитания морального поведения детей дошкольного возраста, в частности, становление морального выбора дошкольников. Проанализированы работы некоторых выдающихся педагогов прошлого в контексте современных личностно-ориентированных подходов к процессу воспитания ребёнка. На современном этапе воспитание рассматривается как привлечение ребёнка к системе человеческих ценностей, организации условий для его духовного роста. Воспитание обеспечивает постепенное развитие его сознательного поведения, обусловленное ценностным отношением к действительности.

Рассмотрены вопросы формирования культуры речевого общения детей в дошкольных учреждениях с русским языком обучения. Раскрыты сущность понятий "культура речевого общения", "культура речи", "выразительность речи", "речевой этикет". Изложена методика обучения детей культуре речевого общения. Описаны особенности выразительной речи детей дошкольного возраста.

Розкрито проблеми становлення Я-концепції дитини-дошкільника, подано результати констатуючого експерименту, що дозволили визначити рівні сформованості загальних критеріїв складових Я-концепції за різними напрямками розвитку: фізичним, соціальним, інтелектуальним, емоційно-ціннісним.

Раскрыты проблемы становления Я-концепции ребенка- дошкольника, представлены результаты констатирующего эксперимента, по результатам которых были определены уровни становления общих критериев составных Я-концепции по разным направлениям развития: физическому, социальному, интеллектуальному, эмоционально-ценностному.

In the article the problems of development of the I - concept of the child of preschool age are opened, the results of experiment are submitted, by results of which the levels of development of general(common) criteria of the compound I - concept on different directions of development were determined: physical, social, intellectual, is emotional.

Розкрито сутність гуманізму як філософсько-педагогічної цінності. Проаналізовано філософські, методологічні та психолого-педагогічні засади гуманістичної парадигми виховання. Розглянуто систему гуманістичного виховання В.О. Сухомлинського. Досліджено актуальні проблеми розвитку освіти в Україні, визначено основні принципи гуманізації освітнього процесу та умови особистісно орієнтованого навчання. У контексті сучасної концепції дитинства розглянуто систему гуманістичного виховання дітей дошкільного віку. Розроблено програму навчального курсу "Гуманізація навчання і виховання дітей дошкільного віку".

Раскрыта сущность гуманизма как философско-педагогической ценности. Проанализированы философские, методологические и психолого-педагогические основы гуманистической парадигмы воспитания. Рассмотрена система гуманистического воспитания В.А. Сухомлинского. Исследованы актуальные проблемы развития образования в Украине, определены основные принципы гуманизации образовательного процесса и условия личностно ориентированного обучения. В контексте современной концепции детства рассмотрена система гуманистического воспитания детей дошкольного возраста. Разработана программа учебного процесса "Гуманизация обучения и воспитания детей дошкольного возраста".

Розглянуто проблему формування духовних інтересів і потреб (ДІП) у комплексі у дітей 5 - 9-ти років за допомогою мистецтва. Розкрито зміст, структуру, механізми появи та розвитку ДІП у дітей, стимульовані засобами різних видів мистецтв на основі всебічного аналізу філософії, педагогіки, психології, етики, естетики, культурології та мистецтвознавства. Визначено рівні сформованості та шляхи реалізації системи поетапного формування ДІП у дітей за допомогою мистецтва.

Рассмотрена проблема формирования духовных интересов и потребностей (ДИП) в комплексе у детей 5 - 9-летнего возраста. Раскрыты содержание, структура, механизмы проявления и развития ДИП у детей, стимулированные с помощью разных видов искусств на основе всестороннего анализа философии, педагогики, психологии, этики, эстетики, культурологии и искусствоведения. Определены уровни сформированности и пути реализации системы поэтапного формирования ДИП у детей с помощью искусства.

Розглянуто питання теорії та практики виховання культури поведінки дітей в освітніх закладах. Проаналізовано особливості становлення культури поведінки старших дошкільників і шестирічних першокласників, організацію виховного процесу у навчально-виховних комплексах "школа - дитячий садок".

Рассмотрены вопросы теории и практики воспитания культуры поведения детей в образовательных заведениях. Проанализированы особенности становления культуры поведения старших дошкольников и шестилетних первоклассников, организация воспитательного процесса в учебно-воспитательных комплексах "школа - детский сад".

Досліджено проблему виховання в дітей віком 5 - 10-ти років упевненості в собі як базової особистісної якості сучасної людини. На підставі аналізу наукових джерел уточнено зміст поняття "впевненість у собі" як базову якість особистості старшого дошкільника та молодшого школяра, а також поняття "впевнена поведінка". Визначено компоненти, критерії та показники зазначеної якості, рівні сформованості впевненої поведінки даних дітей. Обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови та методи оптимізації процесу виховання у дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку впевненості в собі. Статистично підтверджено ефективність впровадженої особистісно орієнтованої системи виховання впевненості в собі у дітей зазначених вікових груп. На підставі результатів формувального експерименту показано позитивний вплив застосованих методів і прийомів у процесі виховання впевненості у собі досліджених дітей. Основні положення, одержані завдяки проведеному дослідженню, впроваджено до навчально-виховного процесу дошкільних закладів і початкових шкіл.

Проаналізовано стан дослідження проблеми виховання гуманності та взаємодії дошкільного навчального закладу (ДНЗ) та сім'ї. Обгрунтовано підхід до розгляду гуманності як норми гуманної поведінки, що конкретизується відповідними правилами. Розкрито суть поняття "гуманна поведінка". Виявлено критерії, показники та рівні вихованості такої поведінки старших дошкільників. Визначено педагогічні умови її виховання у процесі взаємодії ДНЗ і сім'ї, а саме: організацію життєдіяльності дітей старшого дошкільного віку в ДНЗ на сучасних педагогічних засадах гуманістичного виховання; оновлення змісту та методів взаємодії дошкільного закладу та сім'ї щодо виховання гуманної поведінки в дітей; збагачення досвіду гуманного спілкування батьків з дітьми та залучення до активної участі в організації життєдіяльності дітей у дошкільному закладі на основі їх інтересів та потреб дитини. Розроблено й експериментально перевірено модель виховання даної поведінки дітей старшого дошкільного віку у процесі взаємодії ДНЗ і сім'ї та педагогічну технологію взаємодії дітей і дорослих.

Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено організаційно-педагогічні засади, що забезпечують ефективність процесу виховання самостійності старших дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації) у контексті особистісно-орієнтованого та індивідуально-диференційованого підходів. Запропоновано тактику педагогічного керівництва образотворчою діяльністю дітей з урахуванням вихідного рівня самостійності. Визначено зміст, структуру, критерії та рівні сформованості самостійності в образотворчій діяльності старших дошкільників. Розроблено й апробовано модель виховання даної особистісної якості, що дозволяє формувати взаємодію педагога з дошкільниками на базі ігрових вправ. Розкрито роль гри у вихованні самостійності дітей старшого дошкільного віку. Створено та впроваджено індивідуальні програми для коригування рівневих компонентів самостійності дошкільників на базі ігрових вправ.

Вивчено особливості емоційного ставлення дітей середнього та старшого дошкільного віку до себе та ровесників. Досліджено вікові та статеві особливості зазначеного ставлення. Визначено критерії та рівні ставлення дошкільників до себе, їх доброзичливість до ровесників. Вивчено особливості усвідомлення даними дітьми своїх переживань і переживань ровесників. Між ставленнями до себе та ровесників дітей 6-го року життя існує взаємозв'язок, внаслідок якого усвідомлення власних переживань зумовлює усвідомлення переживань ровесників, чого немає в дітей 5-го року життя. Розроблено й апробовано систему впливів, спрямованих на формування у старших дошкільників позитивного емоційного ставлення до себе й однолітків через розвиток їх умінь усвідомлювати власні та чужі переживання. Обгрунтовано, що створення сприятливого мікроклімату у групі ровесників є умовою становлення у дитини позитивного ставлення до себе й інших дітей.

Вперше визначено поняття "морально-етична вихованість дітей старшого дошкільного віку", компоненти морально-етичної вихованості, критерії та показники оцінювання її сформованості. Визначено та науково обгрунтовано педагогічні умови морально-етичного виховання дітей старшого дошкільного віку. Розроблено й обгрунтовано модель морально-етичного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами українського фольклору. Охарактеризовано рівні морально-етичної вихованості старших дошкільників (високий, достатній, середній і низький), уточнено сутність поняття "етичне виховання".

Досліджено проблему формування гуманістичної спрямованості спілкування старших дошкільників. Проаналізовано сучасний стан цієї проблеми у теорії та практиці роботи дошкільного навчального закладу. Розкрито суть поняття "гуманістично спрямоване спілкування". Визначено критерії та рівні сформованості такої спрямованості спілкування старших дошкільників. Обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови її формування. Розроблено й апробовано модель і методику реалізації виокремлених педагогічних умов формування гуманістичної спрямованості спілкування та виявлено динаміку змін у рівнях її сформованості у даних дітей.

Здійснено аналіз теоретичних підходів до вивчення проблеми становлення особистісних якостей у дітей раннього віку. Визначено, що психологічними чинниками даного становлення самостійності дитини є зміна способів її взаємодії з дорослими, її прагнення діяти самостійно, незалежно. Досліджено становлення самостійної поведінки дітей другого та третього років життя за умов сімейного та суспільного виховання. Визначено психологічний зміст поняття "самостійність дитини раннього віку", критерії та рівні становлення самостійності дітей раннього онтогенезу. Розроблено методику виявлення проявів самостійної поведінки дітей даного віку за різних умов життєдіяльності та виявлено віково-статеві модифікації прояву самостійності як інтегрального особистісного утворення. Розроблено модель організації самостійної поведінки та комплекс методичних засобів оптимізації розвитку самостійності дитини раннього віку. Виявлено психологічні та педагогічні умови становлення самостійної поведінки дітей раннього віку: допомога дитині в елементарному самоконтролі та саморегуляції; розвиток почуття гордості, рефлексивних рис особистості; задоволення потреби у домаганні визнання; розширення ступенів свободи дитини; оптимістичний погляд на можливості дітей діяти самостійно; схвалення самостійних намагань; регуляція міри та форми допомоги дитині; позитивна емоційна підтримка самостійних намагань; визнання успішних досягнень дитини.

Розкрито теоретико-методологічні та експериментальні підходи щодо вивчення процесів самосвідомості, пов'язані з виробленням ціннісного ставлення до себе у ранньому онтогенезі. Проаналізовано ступінь розробленості проблеми у філософській та психолого-педагогічній літературі, запропоновано концепцію та програму дослідження, визначено критерії самоповаги дошкільників. Експериментально виявлено тенденції у розвитку самоповаги дошкільників за особливостями співвідношення у їх поведінці прагнення до самовираження, домагання визнання та дій самозбереження. Показано особливості домагань, мотивації та самооцінки дошкільників як показників самоповаги. Охарактеризовано рівні розвитку самоповаги, виділено статеві та вікові її особливості, встановлено залежність самоповаги дітей від міри регламентованості їх діяльності та стилю керівництва з боку значущого дорослого. Експериментально обгрунтовано залежність самоповаги від типу ціннісного ставлення до дитини у родині та дошкільному закладі, запропоновано методику оптимізації ставлення до себе у дошкільників.

Проаналізовано суть і стан проблеми підготовки майбутніх вихователів до роботи з батьками з морального виховання дітей старшого дошкільного віку у педагогічній теорії та практиці вищої школи. Визначено зміст поняття готовності майбутнього вихователя до даної роботи. Розкрито суть поняття "педагогічна взаємодія вихователів і батьків", критерії, показники та рівні дослідженого виду готовності. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено модель підготовки майбутнього вихователя до зазначеного виду діяльності, яка дозволяє з'ясувати взаємозв'язки етапів, компонентів підготовки, принципів, форм, методів навчання. За результатами експериментальної роботи доведено ефективність запропонованої моделі.

Розглянуто етико-психологічні та педагогічні аспекти морального вибору дошкільників. Висвітлено вікові психолого-педагогічні особливості розвитку його компонентів. Визначено критерії та показники морального вибору та представлено систему методик діагностики рівня його розвитку у дітей, що визначає загальний рівень їх моральної вихованості та здійснює індивідуальний, диференційований підхід до виховання. Теоретично обгрунтовано, розроблено та експериментально перевірено методику педагогічного стимулювання морального вибору дітей за умов навчально-виховного процесу дошкільного закладу. Описано динаміку становлення особистості дошкільників щодо морального вибору, зумовленого цілеспрямованим педагогічним впливом.

Розкрито зміст і структуру готовності студентів до виховання відповідальності в старших дошкільників. Обгрунтовано рівні сформованості даної готовності (високий, достатній, низький), визначено їх якісні характеристики. Науково обгрунтовано й експериментально перевірено модель і технологію реалізації педагогічних умов, що забезпечують формування готовності майбутніх вихователів дошкільних закладів до виховання відповідальності у старших дошкільників. Визначено етапи реалізації цієї технології (інформаційно-пізнавальний, технологічно-діяльнісний, творчо-коректувальний). Розроблено методичні рекомендації щодо формування в студентів даної готовності.

Досліджено теоретико-методологічні засади формування духовних цінностей у старших дошкільників засобами регіональної культурно-історичної спадщини. Уточнено зміст поняття "духовні цінності старших дошкільників", визначено психолого-педагогічні умови та методи їх формування, розкрито виховний потенціал регіональної культурно-історичної спадщини. Проаналізовано й узагальнено досвід дошкільних закладів з формування духовних цінностей у старших дошкільників, показано роль родини у даному процесі, встановлено рівень сформованості духовних цінностей у дітей старшого дошкільного віку. Розроблено педагогічну технологію формування духовних цінностей у старших дошкільників засобами регіональної культурно-історичної спадщини й експериментально перевірено її ефективність. Доведено необхідність організації цілеспрямованої виховної роботи з формування у старших дошкільників духовних цінностей, інтеграції родинного та суспільного виховання. Удосконалено систему спеціальної підготовки педагогічних працівників дошкільних закладів до даного виду професійної діяльності.

Досліджено проблему формування естетичного ставлення до природи засобами образотворчого мистецтва у старших дошкільників. Висвітлено філософські аспекти генезису естетичного ставлення особистості до природи, його природу, суть і механізм розвитку, психологічні особливості формування. Охарактеризовано мистецтво пейзажного живопису як ефективного засобу формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи у процесі художньо-педагогічного спілкування за картинами пейзажного жанру. Доведено, що формування естетичного ставлення до природи засобами пейзажного живопису відбувається завдяки спеціально організованій емоційній взаємодії дитини з реальними об'єктами та явищами природи, а також їх художніми образами, відтвореними на полотні, завдяки чому забезпечується духовне зростання особистості дитини, досягається розвиток її сенсорної культури і творчих здібностей, збагачується почуттєвий і естетичний досвід дошкільників.

Вперше теоретично обгрунтовано положення про першооснови національної самосвідомості та розроблено методику її формування у дітей старшого дошкільного віку засобами української народної музики. Встановлено критерії, показники та визначено рівні сформованості першооснов національної самосвідомості у дітей старшого дошкільного віку. Розкрито сутність поняття національна самосвідомість, систематизовано базовий поняттєво-категоріальний апарат проблеми наукового дослідження. Удосконалено теоретичні та методичні засади національного виховання в системі роботи сучасних дошкільних навчальних закладів. Зроблено апробацію нової методики формування першооснов національної самосвідомості у дітей старшого дошкільного віку засобами української народної музики, підтверджено її ефективність і наведено рекомендації щодо впровадження у практику діяльності дошкільних навчальних закладів.