Зроблено аналіз проблем підготовки українських військових кадрів для участі в операціях у складі миротворчих контингентів у різних країнах, а також досвіду співробітництва з НАТО, визначено деякі обов'язкові організаційно-правові заходи в системі військової освіти України для забезпечення фахової підготовки офіцерського складу на рівні, який відповідає стандартам НАТО.

Сделан анализ проблем подготовки украинских военных кадров для участия в операциях в составе миротворческих контингентов в разных странах, а также опыта сотрудничества с НАТО, определены некоторые обязательные организационно-правовые мероприятия в системе военного образования Украины для обеспечения профессиональной подготовки офицерского состава на уровне, соответствующем стандартам НАТО.

From the analysis of problems of preparation of the Ukrainian military forces for taking part in peace-volunteering operations in the different countries, and also experience of cooperation with the NATO, some obligatory organizational-legal actions in the system of Ukraine military education for providing the preparation of officer cadres at the level that meets NATO standards were defined are determined.

Охарактеризовано місію миротворчих сил ООН у Лівані, визначено склад, призначення та основні завдання військових підрозділів. Розглянуто організаційну структуру інженерної служби UNIFIL та 3-го окремого інженерного батальйону. Проаналізовано особливості виконання інженерних завдань у Південному Лівані, зокрема вплив фізико-географічних умов на зведення інженерних споруд. Охарактеризовано основні види інженерних споруд, які застосовуються для обладнання військових позицій миротворчих сил. З урахуванням досвіду миротворчої місії ООН у Лівані розроблено рекомендації щодо виконання інженерних робіт за бойових умов у гірській місцевості.

Охарактеризована миссия миротворческих сил ООН в Ливане, рассмотрены состав, назначение и основные задания военных подразделений. Проанализирована организационная структура инженерной службы UNIFIL и 3-го отдельного инженерного батальйона. Установлены особенности выполнения инженерных заданий в Южном Ливане, в частности влияние физико-географических условий на установку инженерных сооружений. Охарактеризованы основные виды инженерных сооружений, применяемых для обустройства военных позиций миротворческих сил. С учетом опыта миротворческой миссии ООН в Ливане разработаны рекомендации по проведению инженерных работ в боевых условиях в горной местности.

Досліджено історію виникнення та становлення інституту права на самооборону, проаналізовано основні форми правового обмеження збройного насильства у міжнародних відносинах. Охарактеризовано джерела виникнення інституту права на самооборону та встановлено його значення в системі сучасного міжнародного правопорядку. Проаналізовано особливості узгодження договірних та звичаєвих норм міжнародного права, що регулюють здійснення права на самооборону. Розглянуто його структуру та підстави реалізації. Особливу увагу приділено вивченню тенденцій практичного здійснення державами права на самооборону після завершення холодної війни (1990 - 2003 рр.). Досліджено процес становлення нових форм участі ООН у застосуванні військового примусу до держав-порушниць міжнародного миру та безпеки. Проаналізовано наслідки активізації діяльності НАТО щодо застосування міжнародно-правового примусу та можливості застосування збройної сили у відповідь на терористичні акти. Висвітлено зовнішню політику України щодо реалізації іншими державами права на самооборону.

Исследована история возникновения и становления института права на самооборону, проанализированы основные форми правового ограничения вооруженного насилия в международных отношениях. Охарактеризованы источники формирования института права на самооборону и установлено его значение в системе современного международного правопорядка. Проанализированы особенности согласования договорных и традиционных норм международного права в сфере реализации права на самооборону. Рассмотрены его структура и основания для применения. Особое внимание уделено изучению тенденций практического осуществления государствами права на самооборону после завершения холодной войны (1990 - 2003 гг.). Исследован процесс становления новых форм участия ООН в сфере применения военного насилия к государствам-нарушителям международного мира и безопасности. Проанализированы последствия активизации деятельности НАТО и возможности применения военной силы в борьбе с террористическими группами. Освещена внешняя политика Украины в сфере реализации права на самооборону.

Розкрито об'єктивні історичні передумови виникнення миротворчих операцій (МО), їх суть та правові аспекти. Визначено основні тенденції та закономірності розвитку форм і способів дій військ під час проведення МО. Узагальнено досвід застосування військових формувань ООН щодо підтримання міжнародного миру та безпеки. Наведено рекомендації стосовно удосконалення застосування підрозділів Збройних Сил України в операціях з підтримання миру.

Раскрыты объективные исторические предпосылки возникновения миротворческих операций (МО), их сущность и правовые аспекты. Определены основные тенденции и закономерности развития форм и способов действий войск при проведении МО. Обобщен опыт использования военных формирования ООН по поддержке международного мира и безопасности. Приведены рекомендации по усовершенствованию применения подразделений Вооруженных Сил Украины в операциях по поддержке мира.

Розглянуто організаційно-правові причини провалу операції Організації Об'єднаних Націй у так званому "безпечному районі Сребрениця" під час громадянської війни в Боснії та Герцеговині в 1992 - 1995 рр.

Рассмотрены организационно-правовые причины провала операции Организации Объединенных Наций в так называемом "безопасном районе Сребреница" во время гражданской войны в Боснии и Герцеговине в 1992 - 1995 гг.

The legal and organizational causes of the failure of the United Nations operation in the so-called "Srebrenica Safe Area" during the civil war in Bosnia and Herzegovina in 1992-1995 are discussed.

Розглянуто миротворчість як міжнародний гуманітарний феномен силового вирішення проблеми миру у конфліктогенних регіонах, а також як один з дієвих інструментів ООН за умов неефективності дипломатичних, економічних і політичних зусиль. Показано суттєві відмінності у типах миротворчих операцій, визначено функції миротворчих підрозділів.

Рассмотрено миротворчество как международный гуманитарный феномен силового решения проблемы мира в конфликтогенных регионах, а также как один из действенных инструментов ООН при неэффективности дипломатических, экономических и политических усилий. Показаны существенные отличия в типах миротворческих операций, определены функции миротворческих подразделений.

Показано історичні витоки формування етнопсихології країн Близького Сходу, розглянуто етнопсихологічні особливості арабо-мусульманського етносу. Наведено канонічні тексти Корану та Сунни, якими можуть керуватися миротворці у разі виникнення екстремальної (нештатної) ситуації.

Показаны исторические истории формирования этнопсихологии стран Ближнего Востока, рассмотрены этнопсихологические особенности арабо-мусульманского этноса. Приведены канонические тексты Корана и Сунны, которыми могут руководствоваться миротворцы при возникновении экстремальной (нештатной) ситуации.

Проаналізовано досвід антитерористичної діяльності ООН, ОБСЄ, НАТО. Запропоновано методику оцінки готовності підрозділів Сухопутних військ Збройних Сил України (ЗСУ) до виконання завдань з антитерористичних коаліційних дій. Висвітлено проблему правового забезпечення участі збройних формувань України у міжнародних антитерористичних коаліційних діях і розглянуто можливі шляхи її вирішення. Розкрито деякі аспекти інформаційно-психологічної протидії у ході миротворчої місії підрозділів ЗСУ. Викладено сутність міжнародних миротворчих операцій у контексті забезпечення воєнної безпеки України.

Проанализирован опыт антитеррористической деятельности ООН, ОБСЕ, НАТО. Предложена методика оценки готовности подразделений Сухопутных войск Вооруженных Сил Украины (ВСУ) к выполнению заданий по антитеррористическим коалиционным действиям. Освещена проблема правового обеспечения участия вооруженных формирований Украины в международных антитеррористических действиях и рассмотрены возможные пути ее решения. Раскрыты некоторые аспекты информационно-психологического противодействия в ходе миротворческой миссии подразделений ВСУ. Изложена сущность международных миротворческих операций в контексте обеспечения военной безопасности Украины.

Проаналізовано історичний розвиток участі України в проведенні операцій з підтримки миру та правові основи даної діяльності в країні та за кордоном. Висвітлено практичний досвід адміністративної діяльності працівників органів внутрішніх справ під час їх перебування в міжнародних миротворчих операціях і запропоновано внесення певних змін до законодавчих актів для вдосконалення роботи міліції. Визначено компетенцію та функції підрозділів органів внутрішніх справ та окремих працівників, які проходять службу в правоохоронних структурах миротворчих місій, з забезпечення охорони громадського порядку, безпеки дорожнього руху та здійснення адміністративно-юрисдикційних повноважень.

Проанализированы историческое развитие участия Украины в проведении операций по поддержке мира и правовые основы данной деятельности в стране и за рубежом. Освещен практический опыт административной деятельности работников органов внутренних дел в период их пребывания в международных миротворческих операциях и предложено внесение определенных изменений в законодательные акты для усовершенствования работы милиции. Определены компетенция и функции подразделений органов внутренних дел и отдельных работников, проходящих службу в правоохранительных структурах миротворческих миссий, по обеспечению охраны общественного порядка, безопасности дорожного движения и осуществления административно-юрисдикционных полномочий.

Розглянуто сутність миротворчих операцій як специфічного політичного інструмента врегулювання воєнно-політичних конфліктів, їх роль в сучасних процесах міжнародної миротворчої діяльності.

На підставі порівняльного аналізу нормативно-правової бази (НПБ) міжнародної миротворчої діяльності ООН і США сформульовано пріоритетні цілі й обгрунтовано висновок про необхідність удосконалювання НПБ, що регламентує миротворчу діяльність ЗС України.

Приведены результаты обследования военнослужащих миротворческих контингентов ВС Украины до и после исполнения миротворческой миссии. Определено ухудшение их психического здоровья и психофизиологического состояния. Рассмотрены критерии, которые могут влиять на результаты обследования, и указано на необходимость динамического наблюдения психического и психофизиологического состояния военнослужащих миротворческих контингентов.

Розглянуто проблеми інформаційного та психологічного впливу на особовий склад частин і підрозділів контингентів Збройних Сил України в ході виконання ними миротворчих завдань.

Проаналізовано міжнародно-правові підстави проведення миротворчих операцій, висвітлено юридичні аспекти трансформаційних та еволюційних процесів всередині НАТО. Досліджено участь даної міжнародної організації у миротворчих операціях. Визначено форми ведення миротворчих операцій та міжнародно-правові засади діяльності миротворчих сил. Проаналізовано правові засади функціонування НАТО. Здійснено правовий аналіз участі НАТО у врегулюванні збройних конфліктів у Південно-Східній Європі. Розглянуто теоретичні та практичні питання міжнародно-правового регулювання миротворчих операцій НАТО на території колишньої Югославії, визначено роль ООН у даному процесі. Досліджено правові засади проведення НАТО гуманітарної інтервенції в Косово (Сербія) та наслідки даної операції для розвитку міжнародного права. Розкрито правову природу участі НАТО в миротворчій діяльності. Проаналізовано угоди щодо проведення миротворчих операцій, укладені за участі НАТО, встановлено їх відповідність імперативним нормам міжнародного права. Визначено міжнародно-правові підстави участі у миротворчих операціях під головуванням НАТО країн, що не є членами НАТО. Встановлено роль національного законодавства у разі залучення конкретної країни до миротворчої діяльності.

Досліджено питання правового забезпечення участі підрозділів Збройних Сил України (ЗСУ) у міжнародних миротворчих операціях. Запропоновано шляхи удосконалення законодавчої бази, що регулює ці процеси. Установлено, що миротворча діяльність України суттєвою мірою впливає на рівень її національної безпеки. Запропоновано розширити підстави застосування підрозділів ЗСУ у миротворчих операціях, уточнити владні повноваження командирів миротворчих контингентів, використовувати інститут військово-польових судів для підтримки відповідного рівня дисципліни. Обгрунтовано необхідність створення Концепції миротворчої діяльності України.

Досліджено історію формування інституту права, розвиток його джерел, а також розкрито місце даного інституту у системі сучасного міжнародного правопорядку. Проаналізовано зміст звичаєвих і договірних норм, які визначають підстави та межі здійснення права на індивідуальну або колективну самооборону. Показано роль практики Міжнародного Суду ООН і Ради Безпеки ООН у розвитку міжнародно-правового регулювання самооборони держав у другій половині ХХ ст. Особливу увагу приділено тенденціям практики держав щодо здійснення права на самооборону у період 1991 - 2001 рр., а також впливові даної практики на систему правових гарантій міжнародного миру та безпеки. Розглянуто зв'язок між пошуком міжнародно-правових підстав для операції "Буря в пустелі" та встановленням нових форм участі ООН у застосуванні примусу до порушників міжнародного миру. Проаналізовано правові аспекти участі НАТО у підтримці міжнародного миру та безпеки у Європі після завершення "холодної війни". Узагальнено наслідки терористичних актів 11 вересня 2001 р. у США для визначення меж і функціонального спрямування права держав на самооборону.

Досліджено роль і місце Організації Об'єднаних Націй у боротьбі проти міжнародного тероризму. Проаналізовано основні теоретичні підходи щодо тлумачення понять "тероризм" і "міжнародний тероризм". Визначено характерні риси міжнародного тероризму як глобальної проблеми сучасності. Розглянуто процес становлення й еволюцію позицій ООН щодо міжнародного тероризму. Виявлено особливості формування та функціонування інституційних механізмів та інструментів протидії терористичним загрозам. Визначено пріоритетні напрямки міжнародного співробітництва з міждержавними регіональними організаціями (на прикладі НАТО, ЄС, ОбСЄ та РЄ). Значну увагу приділено вивченню проблем застосування сили для вирішення міжнародних конфліктів. Проаналізовано порушення прав людини у контексті боротьби проти міжнародного тероризму, які набули нового виміру після подій 11 вересня 2001 р. Встановлено роль і місце України у міжнародній антитерористичній боротьбі під егідою ООН. Досліджено існуючі національні правові й інституційні механізми боротьби проти міжнародного тероризму. Визначено ступінь виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до стандартів ООН у даній сфері. Розроблено рекомендації щодо покращання антитерористичної діяльності в Україні.

Проведено джерельно-історіографічний огляд участі Збройних сил (ЗС) України в міжнародній миротворчій діяльності (1992 - 2006 рр.). Узагальнено наукові погляди вітчизняних і зарубіжних вчених стосовно даного питання. Розкрито основні етапи підготовки миротворчих підрозділів і контингентів до участі у миротворчих операціях, а також напрями діяльності українських миротворців, характерні особливості застосування ЗС України у миротворчих акціях міжнародних і регіональних організацій з метою встановлення та підтримання миру. Запропоновано періодизацію миротворчої діяльності ЗС України.

Досліджено становлення системи залучення Збройних Сил України щодо запобігання виникненню, урегулювання або створення умов для урегулювання, надання допомоги у подоланні наслідків воєнних конфліктів і кризових ситуацій у 1992 - 2002 рр., місце та роль Збройних Сил у миротворчій діяльності нашої держави, участь українських миротворчих контингентів і персоналу у міжнародних миротворчих операціях під егідою ООН у складі багатонаціональних сил. З'ясовано, що формування системи залучення українських підрозділів до урегулювання воєнних конфліктів було досягнуто на основі урахування досвіду еволюції міжнародних дій та заходів багатонаціональних сил у сфері підтримання миру та безпеки у нормативно-правовому та інституційному аспектах, що дає змогу встановити відповідність створеної системи вимогам, які визначені світовим співтовариством. Висвітлено дії підрозділів Збройних Сил України у миротворчих операціяє і місіях під час урегулювання воєнних конфліктів.

Визначено адміністративно-правовий статус суб'єктів міжнародної миротворчої діяльності та місце серед них органів внутрішніх справ. Розглянуто нормативно-правове забезпечення участі працівників ОВС у міжнародній миротворчій діяльності та місця у ньому адміністративного законодавства. Охарактеризовано особливості проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів. Удосконалено класифікацію напрямів адміністративно-правового забезпечення проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів. Проаналізовано адміністративно-правове регулювання професійного відбору кандидатів для проходження служби у складі міжнародних миротворчих підрозділів ОВС, адміністративно-правове забезпечення професійної підготовки працівників, які будуть проходити службу у складі міжнародних миротворчих підрозділів. Розкрито роль адміністративного законодавства у забезпеченні окремих адміністративних процедур під час проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів.