Приведена информация о памятнике эпохи палеотилита - поселении Мезин на Украине (состоявшем из пяти хозяйственно-бытовых комплексов), обнаруженном в 1908 г. на берегу р. Десна в Черниговской губернии. Описаны археологические материалы, связанные с идеологической сферой деятельности и составлявшие единый музыкально-хореограческий комплекс, в частности, орнаментированные кости мамонта (лопатка, бедро, фрагмент таза, две нижние челюсти, обломок черепа), а также неорнаментированные кости, функционально связанные с ними (концевой обломок бивня, молоток из рога северного оленя). Особое внимание уделено "шумящему" густо гравированному браслету, вырезанному из пластин бивня мамонта.

Розглянуто групу своєрідних археологічних об'єктів з пам'яток періоду пізньої бронзи. Здійснено експериментальну перевірку поширених гіпотез про їх призначення (свистки, деталі флейтових інструментів).

Вперше досліджено музично-інструментальну культуру ранніх іраномовних кочівників Євразії на базі вивчення їх хордофонів (арф і ліроподібних інструментів). Запропоновано методику комплексного підходу щодо дослідження давнього інструментарію, створену на базі даних органології, археології, історії, порівняльної міфології, релігієзнавства, фольклористики, етнографії, етногеографії, семіотики, семантології, мистецтвознавства. На підставі вивчення скіфо-сарматських кутових арф з горизонтальним резонатором визначено їх давньоіранську генезу, реконструйовано форму та декор, первісну форму фіксатора струн, етнолокальні конструктивні особливості, хронологічні межі побутування. Скіфо-сарматські ліроподібні інструменти досліджено у контексті інструментарію Стародавнього Сходу. Виявлено їх характерні морфологічні особливості у порівнянні з античним (грецьким) інструментарієм. Доведено, що семантика форми та декору (втілення Фарна в образі барана) є стійкою етнічною ознакою даних інструментів.

Зазначено, що різноманітні ігри займали важливе місце у повсякденному житті давнього населення на території України, про що свідчать археологічні дослідження, які фіксують залишки грального приладдя (астрагали, кості, гральні фігурки та дошки), які застосовувалися для гри у кості та настільних ігор. Наведено ілюстрації експонатів археологічної колекції грального приладдя з Національного музею історії України.

Розглянуто гральні астрагали давньоруського часу з території лісостепової Наддніпрянщини і можливий контекст їх використання.

Отмечено, что тема музыкального творчества кочевников раннего железного века по-прежнему остается в тени. Эту ситуацию объясняют два обстоятельства: скудные сведения письменных источников и плохая сохранность артефактов. Краткую информацию о музыкальных вкусах и инструментах ранних кочевников оставили Плутарх, Страбон, Юлий Полидевк и Мартиан Капелла. На основании этих сообщений можно заключить, что скифы не признавали греческой музыки, а боевой лук служил им первым примитивным щипковым инструментом. Кроме того, кочевники пользовались струнными и духовыми инструментами. Наиболее популярной у амазонок была флейта. Археологические материалы свидетельствуют, что кочевники раннего железного века знали ударные, струнные и духовые инструменты. Ударные инструменты представлены двумя вариантами. Тамбурины найдены в трех курганах, музыкальные зеркала восточного типа - в четырех курганах. Струнные инструменты уникальны. Известно три их типа. Наиболее древним является щипковый инструмент типа арфы из II Башадарского кургана VI в. до н. э. Еще один инструмент большого размера типа домры происходит из VIII Мечетсайского кургана IV в. до н. э. Лучше других сохранился смычковый? инструмент из II Пазырыкского кургана V в. до н. э. В двух курганах (Пазырык и Мечетсай) струнные инструменты и шумящие зеркала найдены вместе при женщинах-музыкантшах или танцовщицах. Смычковый инструмент принадлежал мужчине. Наличие щипковых инструментов у скифов, обитавших в степях современной Украины, подтверждает уникальная золотая пластина из кургана у с. Сахновка (Черкасская обл.). Тот факт, что с инструментом изображен мужчина, свидетельствует, что музыка у скифов не была привилегией или обязанностью женщин. Духовые инструменты, найденные в трех памятниках, представляют две разновидности флейты - изогнутую и прямую. Прямые флейты связаны с погребениями вооруженных женщин. Таким образом, кочевые племена Евразии раннего железного века были сведущи в музыкальном искусстве. Они использовали различные по сложности и звучанию инструменты и в период военных походов, и в мирной жизни. Причем шумящими зеркалами-погремушками пользовались только женщины. На струнных и духовых инструментах играли и мужчины, и женщины (в том числе амазонки).

Досліджено особливості функціонування багатотрубкового аерофону ("Флейти Пана") в музично-інструментальній культурі давніх племен доби неоліту - бронзи. Визначено походження, семантику та функції "Флейти Пана" в обрядово-ритуальних практиках і релігійно-міфологічних уявленнях давніх племен. З'ясовано, що багатотрубкова флейта мала велике сакральне значення у духовній культурі населення доби неоліту - бронзи, вона виконувала функцію показника високого соціального статусу (вождів-жерців), а також була атрибутом-медіатором в обрядах перехідного циклу.

Роботу присвячено знахідкам виробів, реконструйованих як глиняні дзвіночки. Артефакти знайдено на ранньонеолітичних поселеннях Брунн 3 у Нижній Австрії (культура лінійно-стрічкової кераміки, 5340 - 5265 рр. до н. е.) та Гелленхаза в Західній Угорщині (старчевська культура, 5800 - 5500 рр. до н. е.). Ці керамічні вироби мають пірамідальну форму, висоту близько 6,5 см і отвір у верхній частині. Автор розкопок Гелленхази вважає ці предмети тягарцями, однак в археологічних об'єктах їх зафіксовано разом із глиняними флейтами, що надає змогу запропонувати іншу інтерпретацію. Глиняні моделі дзвіночків, виготовлені за зразками з обох поселень, уможливили вивчення їх звучання. Воно було доволі глухим. Це, мабуть, і зумовило той факт, що вироби розбили й викинули. На поселеннях культури лінійно-стрічкової кераміки Брунн 2 та Брунн 3 досліджено будинки, де в ямах концентрувалися неординарні предмети: дзвіночки, флейти, статуетки, амулети, амфори, імпортний посуд. Усі статуетки було умисно розбито, очевидно, під час церемоній, які, ймовірно, були пов'язані зі спорудженням будинків. Такі обряди могли супроводжуватися споживанням напоїв із амфор, які у побуті практично не використовувалися, зважаючи на рідкість відповідних знахідок. Про музичний супровід церемоній свідчать і залишки флейт і дзвонів. Саме у будинках із незвичайними предметами й зосереджено уламки імпортних посудин, ідентичних кераміці з угорських неолітичних стоянок культури Старчево та угорського варіанта культури ранньої лінійно-стрічкової кераміки. Імовірно, для участі у певних церемоніях запрошували сусідні дружні групи населення, передовсім неолітичних мешканців Західної Угорщини.