Ключ. слова: гонорея, Neisseria gonorhoeae, антибиотики, beta-лактамаза
Індекс рубрикатора НБУВ: Р592-3

Рубрики:

Гонорея

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р592-52я431(0)

Рубрики:

Гонорея

Шифр НБУВ: Ж16788 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что анализ динамики официально утвержденного в Украине арсенала лекарственных средств для лечения гонореи за 1950 - 2006 гг. свидетельствует о систематическом увеличении в нем количества антибиотиков: от одного в 1950 г. до 32 в 2006 г. В связи с постоянной ротацией и увеличением арсенала антибиотиков с пролонгированием такой тенденции, по литературным данным, долгосрочное прогнозирование потребности лекарственных средств для лечения гонореи нерационально.

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування хворих з постгонорейними ураженнями сечостатевого тракту та іншими урогенітальними інфекціями в сполученні з вторинним безпліддям. Проаналізовано клініко-анамнестичні особливості, етіологічні фактори запального процесу, особливості спермограми, адреналової системи, вегетативного, ендокринного та імунного статусу у інфертильних чоловіків, які хворіли на гонорею, зокрема з ускладненими інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), хронічними запальними захворюваннями сечостатевих органів без ІПСШ. Висвітлено роль хронічної інфекції як тригерного фактора у виникненні взаємозалежних гіпоталамо-гіпофізо-гонадних змін, що формують патоспермію. Розроблено алгоритми комплексної етіопатогенетичної терапії хворих, з застосуванням антигомотоксичних препаратів "Траумель-С", "Ехінацея-композитум".

Проаналізовано соціально-епідеміологічні особливості у моряків, хворих на мікст-інфекції (сифіліс, гонорею та трихомоніаз). Моряки всіх підрозділів ЧМП, які хворі на сифіліс, є контингентом ризику щодо інфекцій сечостатевого тракту. Інфікування моряків залежить від виду флоту, професійної орієнтації, віку та статі, сімейного стану, сезонності, адаптивних змін у період плавання тощо. Захворюваність на мікст-інфекції моряків суховантажного флоту в 1,8 рази вища, ніж у моряків пасажирського флоту. Внутрішні "проблемні" групи серед моряків - матроси та машинна команда, а серед берегових підрозділів - робітники. Виявлено різноманіття комбінацій асоціювання мікроорганізмів у випадку мікст-інфекцій у моряків. Клініка сифілісу на фоні супутніх урогенітальних інфекцій (СУГІ) у хворих моряків проходила складніше. Виявлено та проаналізовано порушення імунної системи в патогенезі мікст-інфекцій у моряків. Розроблено та впроваджено у практику суднової медицини комплексну специфічну терапію сифілісу на СУГІ з застосуванням імунокоректора (естифану), у випадку хронічного гонорейно-трихомонадного уретриту в чоловіків додатково застосовано магнітоелектрофорез за допомогою апарата АЕМТ-1. Виділено імунологічні показники (Т-лімфоцити, Ig M, Ig G), як додатковий критерій оцінки проведеної терапії.

Описан случай гонореи в сочетании с трихомонозом. Вследствие того, что не было проведено специфическое лечение, развилась клиника восходящей гонореи - гонорейный сальпингит двухсторонний, кольпит, пельвеоперитонит.

Наведені характеристика (чутливість, специфічність, діагностична цінність), показання для застосування, методики виконання і критерії оцінки діагностичних тест-систем нового покоління на основі методу імунохроматографії для виявлення інфекцій, що передаються статевим шляхом (сифілісу, гонореї, хламідіозу). Це діагностика гонореї за допомогою тест-смужки "УльтиМед"; відбіркова діагностика сифілісу за допомогою тест-смужки "УльтиМед" - тест для визначення антитіл до Treponema pallidum у сироватці крові за допомогою індикаторної палички; тест для прямого якісного визначення антигену Chlamydia trachomatisl у клінічних пробах. Розглянуто також культуральну діагностику сечостатевого трихомоніазу (виділення та ідентифікація Trichomonas vaginalis у живильному середовищі in Pouch ). Описано контроль якості результатів тестів. Наведено обмеження і можливі джерела помилок під час виконання тестів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р592.969-5 + Р696.560.11-5

Рубрики:

Гоноройні захворювання сечостатевої системи

Цистити. Перицистити

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На прикладі клінічного випадку розглянуто сучасні уявлення про етіологію та патогенез синдрому Фітц-Х'ю-Куртіса, як причини болю у правому підребер'ї. Визначено основні аспекти клініко-анамнестичної діагностики хламідійної інфекції за пост-холецистектомічного синдрому, наведено приклад лікувальної тактики.

Мета роботи - оцінити стан лабораторної діагностики гонореї в Україні за 2013 - 2014 рр. на базі обласних шкірно-венерологічних диспансерів (ОШВД) відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) та визначити напрями щодо її покращення. Проаналізовано статистичні дані про кількість виконаних лабораторних досліджень та позитивних результатів з виявлення гонококів, забір біологічних зразків і використання лабораторних методів для виділення N. gonorrhoeae, одержані шляхом анкетування 14 ОШВД України. Лабораторії ОШВД виконували мікроскопію, посіви та швидкі тести (ШТ) відповідно для 100; 85,7 та 7,1 % обстежених. Гонококи виявлено у 2,3 % пацієнтів, однаково часто за результатами як мікроскопії (1740/76 - 348), так і посіву (1322/56 - 273). Лабораторії диспансерів не використовували метод ампліфікації нуклеїнових кислот. Забір біологічного матеріалу з трьох анатомічних ділянок (урогенітальний, фарингеальний та ректальний зразки) у гетеросексуальних пацієнтів із симптомами секстрансмісивної інфекції виконували 25 % респондентів, з двох ділянок (урогенітальні та глоткові зразки) - 41,7 %, лише з однієї ділянки (урогенітальний зразок) - 33,3 %. Зовнішній контроль якості лабораторних досліджень з виявлення N. gonorrhoeae проводили 50 % респондентів. Неселективні поживні середовища для виділення N. gonorrhoeae використовували 16,7 % диспансерів, а приготовані поживні середовища у пробірках замість рекомендованих чашок Петрі - 58,3 %. Більшість (78,6 %) респондентів мали досвід у визначенні антибіотикочутливості гонококів. Два заклади (14,3 %) узяли участь у пілотному міжнародному проєкті з визначення антибіотикорезистентності гонококів. Висновки: діагностика гонококової інфекції в Україні є недостатньо оптимальною та потребує вдосконалення шляхом використання бактеріологічних посівів перевіреної якості і ШТ, впровадження методу ампліфікації нуклеїнових кислот, контролю чутливості гонококів до антибіотиків, забору екстрагенітальних біологічних зразків. Дотримання доказово обгрунтованих міжнародних та адаптованих національних рекомендацій щодо діагностики гонореї є важливим для контролю гонококової інфекції.

Мета роботи - оцінити стан лабораторної діагностики гонореї в Україні за 2013 - 2014 рр. на базі обласних шкірно-венерологічних диспансерів (ОШВД) відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) та визначити напрями щодо її покращення. Проаналізовано статистичні дані про кількість виконаних лабораторних досліджень та позитивних результатів з виявлення гонококів, забір біологічних зразків і використання лабораторних методів для виділення N. gonorrhoeae, одержані шляхом анкетування 14 ОШВД України. Лабораторії ОШВД виконували мікроскопію, посіви та швидкі тести (ШТ) відповідно для 100; 85,7 та 7,1 % обстежених. Гонококи виявлено у 2,3 % пацієнтів, однаково часто за результатами як мікроскопії (1740/76 - 348), так і посіву (1322/56 - 273). Лабораторії диспансерів не використовували метод ампліфікації нуклеїнових кислот. Забір біологічного матеріалу з трьох анатомічних ділянок (урогенітальний, фарингеальний та ректальний зразки) у гетеросексуальних пацієнтів із симптомами секстрансмісивної інфекції виконували 25 % респондентів, з двох ділянок (урогенітальні та глоткові зразки) - 41,7 %, лише з однієї ділянки (урогенітальний зразок) - 33,3 %. Зовнішній контроль якості лабораторних досліджень з виявлення N. gonorrhoeae проводили 50 % респондентів. Неселективні поживні середовища для виділення N. gonorrhoeae використовували 16,7 % диспансерів, а приготовані поживні середовища у пробірках замість рекомендованих чашок Петрі - 58,3 %. Більшість (78,6 %) респондентів мали досвід у визначенні антибіотикочутливості гонококів. Два заклади (14,3 %) узяли участь у пілотному міжнародному проєкті з визначення антибіотикорезистентності гонококів. Висновки: діагностика гонококової інфекції в Україні є недостатньо оптимальною та потребує вдосконалення шляхом використання бактеріологічних посівів перевіреної якості і ШТ, впровадження методу ампліфікації нуклеїнових кислот, контролю чутливості гонококів до антибіотиків, забору екстрагенітальних біологічних зразків. Дотримання доказово обгрунтованих міжнародних та адаптованих національних рекомендацій щодо діагностики гонореї є важливим для контролю гонококової інфекції.