Досліджено антидотний вплив нових похідних N-(3-піридоїл)-S,S-діалкілсульфілімінів. За умов лабораторних і вегетаційних дослідів вивчено вплив іодиду S,S-діізопропіл-N-(1-метил-3-піридоїл) сульфіліміну на токсичність трефлану по відношенню до сої. Розглянуто особливості взаємозв'язку антидотної дії з впливом зазначених сполук на активність нітрогеназного комплексу та деградацію гербіцидів.

Розглянуто потенціометричний і потенціостатичний методи визначення уреазної активності в зерні сої та продуктах його переробки.

Висвітлено результати багаторічних наукових досліджень сої та зернобобових культур. Проаналізовано стан і перспективи виробництва, переробки і використання сої в Україні в харчовій промисловості та сільському господарстві. Відзначено, що Україна має найкращі в Європі можливості для культивування сої та може повністю забезпечити власні потреби в ній.

Наведено дані про найцінніші для селекції зразки нуту, відзначені в колекції підвищеною і стабільною продуктивністю, стійкістю проти аскохітозу та фузаріозу, які не вилягають і мають високе кріплення нижнього бобу.

Проведені дослідження по вивченню впливу взаємодії різних штамів азотфіксуючих бактерій і рослин гороху різних форм. Встановлено, що ефективність інокуляції залежить як від особливостей штамів, так і від генотипу рослин гороху. Виділені кращі комбінації сорт - штам: Норд - штам Р 24-91, при симбіозі яких врожайність зерна гороху підвищилась на 16; лінія Т 2/3219 - штам Р 25-91 - на 22. Сорт Орловчанин майже не реагував на інокуляцію будь-яким з 7 штамів.

Методами пульс-електрофорезу та гель-електрофорезу досліджено характер деградації ДНК клітин насіння люпину, яке сформувалось за умов 10-кілометрової зони відчуження ЧАЕС і зазнало впливу прискореного старіння протягом 3 - 20 діб. Показано, що в такому насінні спостерігається впорядковане високомолекулярне розщеплення ДНК на фрагменти розмірами 50 - 60 та 300 тис. пар нуклеотидів. Характер розщеплення ДНК залежить від тривалості прискореного старіння, а наслідки хронічного опромінення викликають часові зсуви спостережених ефектів. Встановлено факт деградації ДНК на низькомолекулярні фрагменти, розмірами менші за 10 тис. пар нуклеотидів у клітинах насіння люпину з цієї зони, що зазнало прискореного старіння та було додатково опромінено дозами до 100 Гр. Обговорено можливе значення активної клітинної відповіді в реакціях на пошкоджуючі впливи.

Показано, що обробка насіння сої ризоторфіном за умов вирощування її на різних фонах добрив зумовлює підвищення врожайності, вмісту білка в зерні та зниження вмісту жиру. Обприскування рослин розчином реглону у фазі зав'язування бобів на всіх фонах живлення забезпечує істотні прирости врожаю зерна та деяке (на 2 - 6 днів) скорочення вегетаційного періоду.

Висвітлено питання впливу строків сівби, обробки насіння протравником і післясходового обробітку посівів фунгіцидами на врожайність насіння сої.

Обгрунтовано доцільність проведення десикації посівів сої для вирощування гарантованого врожаю її насіння в умовах Лісостепу України.

Дослідами, проведеними на сірих лісових грунтах 1991 - 1993 рр., встановлено, що, враховуючи інгібіторний вплив хімічних препаратів на бульбочкові бактерії, передпосівну обробку насіння можна проводити нетрадиційними екологічно чистими препаратами та штамами, які сприяють розвитку спонтанних бульбочкових бактерій і підвищенню врожайності.

Встановлено доцільність використання генофонду гомозигот RR виду Pisum sativim L. і сортів Pisum arvense L. для селекції на поліпшення фракційного складу крохмалю. Не виявлено корелятивних взаємозв'язків між компонентами вуглеводного комплексу та кулінарними якостями зерна. Ідентифіковано цінний вихідний матеріал для селекції гороху на якість зерна.

Вивчено процеси росту і розвитку рослин, їх продуктивність залежно від екологічних умов і сорту, способу сівби, інокуляції насіння, десикації посівів сої та внесення повнокомпонентних екологічно чистих органо-мінеральних гранульованих добрив - "екогран".

Викладено результати досліджень щодо ефективності мінерального і бактеріального азоту при вирощуванні сої на зрошуваних темно-каштанових середньосуглинкових грунтах півдня України.

Насіння сорока п'яти селекційних ліній і сортів зернового гороху було проаналізовано на вміст крохмалю (ВК), амілози (ВА) та білкa (ВБ). Розмах генетичної мінливості складав: ВК - 30,4 - 56,3%, ВА - 7,9 - 83,8%, ВБ - 21,4 - 29,7%. Не було відзначено кореляції між ВК, з одного боку, і ВА або ВБ, з іншого боку. Відібрано 6 ліній гороху з підвищеним ВК, 5 ліній з високим ВА і 5 ліній, що поєднують високий ВБ з іншими господарсько корисними ознаками.

Здійснено опис ряду морфологічних, кількісних і біохімічних ознак безалкалоїдного багаторічного люпину (Lupinus polyphyllus Lindl.) першого року життя в умовах м.Полтави. На основі отриманих результатів авторка вважає, що насіннєва продуктивність люпину багаторічного може бути значно підвищена за рахунок збільшення маси 1000 насінин, індексів аттракції і мікророзподілу.

Наведені результати використання багатомірного статистичного аналізу (статистика Махаланобіса та метод головних компонентів) для попереднього підбору батьківських пар гороху при гібридизації. Оцінка дивергенції вихідного матеріалу дозволяє прогнозувати отримання високоврожайного потомства і значно прискорити виведення сортів гороху.

У процесі селекційних і генетичних досліджень зернових бобових культур - чини посівної та чини танжерскої, гороху, сої, нуту і кормових бобів на протязі 33 років отримано наступні найважливіші результати: відкрита індукована хіммутагенами цитоплазматична чоловіча стерильність та селективність запліднення у чини посівної і розроблені способи їх застосування у гетерозисній селекції; виведений перший селекційний мутантний сорт чини танжерської. На основі вивчення генетичної конкуренції, взаємодії "генотип-середовище" розроблені нові ефективні способи непрямого добору і оцінки селекційних і колекційних зразків гороху, сої, нуту та кормових бобів і виведені нові сорти гороху Норд і Полтавець 2, що поєднують високу врожайність та якість продукції зі стійкістю до полягання рослини та осипання насіння, а також ряду біотичних і абіотичних факторів середовища. В рамках Європейської наукової програми CABINET у 1997 році розпочата біохімічна селекція на покращання компонентного складу вуглеводів зерна гороху.

Висвітлено історію культури козлятнику східного. Вивчено умови його вирощування та розповсюдження, господарську цінність. Подано морфобіологічну характеристику та проведено агроекологічне обгрунтування технології вирощування козлятнику на зелений корм і використання на кормові потреби. Показано роль козлятнику східного як лікарської та медоносної культури. Науково обгрунтовано систему насінництва, інтегровану систему боротьби зі шкідниками та хворобами, а також економічну та біоенергетичну ефективність прийомів вирощування козлятнику на корм і насіння.

Встановлено, що внесення гербіцидів півота та фронтьера на посівах гороху сприяє зниженню забур'яненості на 70-80 % та підвищенню урожайності зерна на 5,4-2,0 ц/га. Найбільше їх значення відмічено на варіантах, де гербіциди застосовувались у фазі 3-4 справжніх листків у поєднанні з боронуванням.

Висвітлено особливості конкурентних відносин культурних рослин і бур'янів у агроценозі сої, а також запропоновано нові, перспективні системи гербіцидів для їх контролю.