Методом ІЧ-спектроскопічного дослідження продуктів термолізу полімерного пероксиду в гетерогенній та гомогенній системах підтверджено, що частка гетеролітичного механізму термолізу пероксиду в присутності аеросилу в загальному процесі його деструкції залежить від природи розчинника.

За результатами чисельного моделювання методом Монте Карло отримано вираз, який з достатньо високою точністю описує зміни середньовагової молекулярної маси в процесі статистичної деструкції макромолекул.

Методом ІЧ-спектроскопії досліджено низькотемпературну деструкцію епоксидного полімеру на основі ЕД-20 та поліетиленполіаміну. Показано, що зміни в ІЧ-спектрах епоксидного полімеру на початкових стадіях зумовлені, в основному, термічними перетвореннями, пов'язаними з руйнуванням зв'язків оксипропіленової ланки полімерного ланцюга, і відмінність в енергіях розриву цих зв'язків є несуттєвою. Розглядаються можливі схеми перетворень, що протікають в полімерній матриці і супроводжуються накопиченням в системі ненасичених та карбонільних сполук.

Встановлено можливiсть впливу структури полiмерного розплаву на хiмiчнi механiзми термоокиснювальної деструкцiї. Зазначено, що збільшення фрактальної вимiрностi макромолекулярного клубка рiвноцiнне зменшенню температури випробувань. Розглянутi фактори можуть викликати перехід від одного режиму окиснення до іншого.

Показана возможность влияния структуры полимерного расплава на химические механизмы термоокислительной деструкции. Повышение фрактальной размерности макромолекулярного клубка эквивалентно снижению температуры испытаний. Указанные факторы могут привести к переходу режимов окисления.

The possibility of polymeric melt structure influence on chemical mechanisms of thermooxidative degradation is shown. The increase of macromolecular coil fractal dimension is equivalent to decrease of testing temperature. A mentioned factors can be lead to the transition in oxidation regimes.

Молекулярно-масові розподіли, одержані ГПХ методом, були використані для розрахунку ланцюгових розривів та зшивок макромолекул у поліпропіленових (ПП) і полістирольних (ПС) зразках, опромінених ультрафіолетом за лабораторних умов, наближених до природних. Встановлено, що в поліпропілені набагато більше розривів і зшивок ніж у полістиролі. Для зразків опромінених протягом 4-х тижнів на опромінених поверхнях знайдені значення складають для розривів - 0,025 моль/кг (ПП) і 0,005 моль/кг (ПС) і для зшивок - 0,0065 моль/кг (ПП) і 0,0014 моль/кг (ПС).

Молекулярно-массовые распределения, полученные ГПХ методом, были использованы для расчета цепных разрывов и сшивок макромолекул в полипропиленовых (ПП) и полистирольных (ПС) образцах, облученных ультрафиолетом в лабораторных условиях, приближенных к естественных. Найдено, что в полипропилене количество разрывов и сшивок намного больше, чем в полистироле. Для образцов облучаемых на протяжении 4 недель, на облученных поверхностях найденные значения составляют для разрывов 0,025 моль/кг (ПП) и 0,005 моль/кг (ПС), а для сшивок 0,0065 моль/кг (ПП) и 0,0014 моль/кг (ПС).

Molecular-mass distributions obtained by GPX methods have been used for calculation of chain breaks and macromolecular cross-linking in polystyrene (PS) and polypropylene (PP) samples radiated by ultra violet under laboratory conditions close to the natural ones. It has been found that in polypropylene the number of breaks and cross-linkages is far more than in polystyrene.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г712.723

Рубрики:

Деструкція полімерів

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано, що об'ємом реакційної системи в разі термоокиснювальної деструкції розплаву полімерів є тільки частка макромолекулярного клубка, яка визначаєтся його фрактальною розмірністю. Зазначено, що дана деструкція можлива тільки для фрактальних об'єктів.

Установлено природу частинок, що ініціюють непряму електрохімічну відновлювальну деструкцію (ЕХВД) полікарбонатів у диметилформамідних розчинах. Такими сполуками є нуклеофіли двох видів: гідроксид-іони, а також їх комплекси з диметилформамідом. Показано можливість застосування непрямої ЕХВД для поверхневої та об'ємної модифікації полікарбонатів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л719.4 + Г712.723

Рубрики:

Плівки

Деструкція полімерів

Шифр НБУВ: Ж15001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г712.723 + Л71-106.4

Рубрики:

Деструкція полімерів

Високомолекулярні сполуки (полімери) та пластмаси

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження газовиділення зразка поліаніліну у вакуумі внаслідок деструкції полімеру при опроміненні його електронним пучком з енергіями 50 - 200 еВ залежно від густини струму електронів та часу дії пучка. Показано, що у разі бомбардування поліаніліну електронним пучком з його об'єму виділяється значна кількість газів, що пов'язано із деструкцією полімеру, а також із десорбцією поглинутих його об'ємом газів у процесі вакуумної обробки. Наведено мас-спектр продуктів газовиділення і обчислено швидкості газовиділення.

Методом мас-спектрометрії досліджено процес термодеструкції індивідуальних поліетиленгліколів різної молекулярної маси і поліакрилової кислоти з метою створення на їх основі нових перспективних структур з комплексом специфічних властивостей. Визначено питому інтенсивність виділення і якісний склад летких продуктів їх термодеструкції.

Исследован процесс биодеградации с последующей оценкой деструкции сегментированных полиуретанов различного химического строения при действии на них факторов, моделирующих условия окружающей среды (вода, почва, температура) методами пиролитической масс-спектрометрии, широкоуглового и малоуглового рассеяния рентгеновских лучей. Охарактеризована структура и состав СПУ, их биодеградабельные свойства до и после их экспонирования в почве. Показано, что в сегментированных полиуретанах происходят процессы, приводящие к изменению их химического строения и микрогетерогенной структуры.

За допомогою методу ексклюзійної рідинної хроматографії визначено молекулярні маси і молекулярно-масові розподілення лактозовмісних сегментованих поліуретанів до і після експозиції їх у модельному середовищі. Показано, що на молекулярно-масові характеристики впливають як тривалість інкубації досліджуваних полімерів у модельному середовищі, так і вміст природного фрагменту в полімерному ланцюзі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г712.723

Рубрики:

Деструкція полімерів

Шифр НБУВ: Ж16871 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г712.723

Рубрики:

Деструкція полімерів

Шифр НБУВ: Ж16871 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г712.723 + Г733.32

Рубрики:

Деструкція полімерів

Шифр НБУВ: Ж16871 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено фізико-хімічні закономірності термічної деструкції епоксидних полімерів, одержаних катіонною полімеризацією. Термоокиснювальна деструкція протікає як дифузійно-контрольоване вільно-радикальне автоокиснення з виродженим розгалуженням ланцюгів. Водночас при температурах 390 - 420 К йде каталітичний розпад полімерів, який пов'язаний з наявністю в системі залишкового каталізатора полімеризації - трифториду бора. Показано, що ацетилацетонати металів є ефективними інгібіторами термічної стадії деструкції. Просторово-утруднені феноли, сполуки металів та їх суміші багаторазово (в 130 разів) збільшують стійкість полімерів до окиснення, дозволяють водночас гальмувати низькотемпературну стадію термічної деструкції і отримувати термостабільні епоксидні полімери оптичного призначення.

Встановлено можливості, механізм і особливості протікання електрохімічної відновлювальної деструкції (ЕХВД) полікарбонатів. Вперше висвітлено можливість відновлення та руйнування карбонатних груп полікарбонатів під впливом електрохімічних факторів, які призвели до деструкції полімерних макромолекул і утворення вихідних бісфенолів. Визначено межі стійкості полікарбонатів в електрохімічних системах. Вольтамперометричним методом за електрохімічною активністю полікарбонатів на катоді оцінено їх молекулярні маси, коефіцієнти дифузії. Відзначено, що в апротонних електрохімічних системах паралельно процесу прямої електрохімічної відновлювальної деструкції (ЕХВД) відбувається непряма ЕХВД полімерів під впливом нуклеофільних продуктів електрохімічного відновлення компонентів фонового розчину. Досліджено природу нуклеофілів, що ініціювали непряму ЕХВД у диметилформамідному середовищі. Викладено кінетичні особливості даного процесу для полікарбонатів різної будови. Висвітлено можливість застосування непрямої ЕХВД для цілеспрямованої модифікації властивостей полікарбонатів і рециклінгу полімерів.

Досліджено електрохімічні деструктивні та полімераналогічні перетворення полімерів на катоді, визначені як електрохімічна відновлювальна деструкція (ЕХВД). Дане явище вперше охарактеризовано з єдиних позицій, встановлено його причини та закономірності для полімерів різних класів, проведено систематизацію таких процесів. Запропоновано їх класифікацію за механізмом протікання на підставі поділу на прямі перетворення полімерів (акумулятивний і дисоціативний типи) під впливом їх безпосередніх електрохімічних реакцій та непрямі (три типи), що реалізуються під час взаємодії вихідного або електрохімічно відновленого полімеру з іншими компонентами системи або з продуктами їх перетворень. Встановлено електрохімічну активність, досліджено властивості, визначено закономірності та запропоновано акумулятивний механізм прямої ЕХВД для ряду ароматичних поліефірів (полікарбонатів, поліетилентерефталату) та ароматичних фторованих поліамідів, а також дисоціативний механізм ЕХВД для перфторованих і фторованих полімерів, кополімерів етилену з вінілацетатом. Досліджено механізм розщеплення зв'язків C - F під час електрохімічного відновлення перфторованих ланок полімерів. Виявлено принципову зміну прямого механізму електрохімічних перетворень на непрямий під час переходу від пергалогенованих полімерів до неповністю галогенованих. Встановлено вплив ЕХВД деяких компонентів захисних полімерних або лакофарбових покриттів (Пк) на їх стійкість до катодного відшарування. Розроблено "Практичні рекомендації щодо стабілізації полімерних покрить до катодної поляризації", прийняті до використання в ряді організацій, що працюють в галузі захисних покрить.