Розглянуто одновимірне конвекційно-дисперсійне рівняння теорії перенесення реагуючих розчинів у пористому середовищі. Запропонований метод дає найкращу апроксимацію числового розв'язку як за відсутності взаємодії з твердими фазами, так і у випадку розривних початкових значень. Клас розв'язків, визначений багатовимірним розподілом змінних і з використанням функцій Хаара та сплайнів, порівняно з розв'язками, отриманими за методом Фур'є.

На основі встановлення закономірностей зв'язку структура ліганду - біоактивність ліганду - термодинамічні параметри комплексоутворення, дисоціації та сольватації запропоновано концепцію синтезу, комп'ютерного дизайну, пошуку та відбору ефективних лігандів (біологічно-активні речовини, лікарські препарати).

Методом акустичної спектроскопії досліджено водні розчини хлориду кадмію у широкому діапазоні частот, температур і концентрацій. Проаналізовано можливі механізми акустичної релаксації.

Вивчено взаємодію оксиду титану зі сполуками барію і стронцію в середовищі розплавлених нітратів та нітритів. Встановлено утворення метатитанатів і твердих розчинів на їх основі, яке залежить від стану оксиду титану. Швидкість і температура процесу визначаються кислотно-основними властивостями легкоплавкого медіума.

Проаналізовано й узагальнено результати досліджень процесів розчинення алюмінію, магнію, титану, кремнію та їх оксидів у розплавлених лугах та їх сумішах з хлоридами лужних металів. Досліджено реакції, які протікають у даних системах. З використанням термодинамічних характеристик встановлено закономірності розчинення оксидів у цих системах. Визначено залежності розчинності та швидкості взаємодії вказаних металів та їх оксидів від природи гідроксиду (NaOH, KOH, LiOH), концентрації в ньому хлориду та температури.

В рамках статистико-термодинамической теории предсказан эффект увеличения концентрации узельных вакансий при введении в кристаллическую решетку атомов водорода. Установлено, что концентрация индуцированных атомами водорода вакансий на один-два порядка превышает величину термически равновесных дефектов. В результате анализа экспериментальных данных, полученных с использованием структурно-чувствительных методик - электросопротивления, внутреннего трения, аннигиляции позитронов, определены концентрация избыточных вакансий, энергии миграции, активации образования вакансий, а также впервые экспериментально установлены энергии связи "атом водорода - вакансия" в некоторых металлах и сплавах. Анализируется явление кластеризации структурных дефектов в водородсодержащих твердых растворах и с этих позиций объясняется аномальное поведение температурной зависимости коэффициента самодиффузии атомов водорода.

Наведено результати дослідження густини, коефіцієнта зсувної в'язкості та електропровідності водних розчинів ОБС з добавкою солі NaCl в інтервалі температур 293 - 333 К. Показано вплив солі на процеси міцелоутворення.

Показано, що величина магнітного поля не є визначальним фактором під час дії на водні розчини. При об'ємних швидкостях, менших 50 мл/хв, спостережено періодичність залежності ефекту магнітного поля від кількості зон з перепадом величини індукції.

Показано вплив хлориду натрію на в'язкість водних розчинів алкілбензолсульфонатів натрію, триетаноламіну, моноетаноламіну, амонію. Найбільш придатною для регулювання в'язкості електролітом є триетаноламінова сіль. За чутливістю до домішок хлориду натрію катіони солей алкілбензолсульфонатів розташувались в ряд - амоній, моноетаноламін, натрій, триетаноламін.

Проведено дослідження впливу валентності катіона на структуру його гідратної оболонки. Дослідження виконано в рамках техніки інтегральних рівнянь з використанням моделі центральних сил для опису води. Виявлено значну модифікацію внутрімолекулярної структури води в гідратній оболонці високовалентних катіонів, а також ефект втрати певної кількості атомів водню гідратною оболонкою. Отриманий результат інтерпретовано гідролізом води високовалентними катіонами.

Вивчено електрохімічну поведінку нітриду алюмінію в галогенідних, галогенідно-окисних і окисних розплавах. Визначено умови для його хімічної та електрохімічної обробки.

Вивчено вплив деяких факторів на екстракцію ртуті (II) фосфорорганічними сполуками та четвертинними амонієвими солями. Знайдено оптимальні умови виділення ртуті (II) з азотнокислих розчинів. Визначено розчинність екстрагентів і четвертинних амонієвих солей в органічних розчинниках різного типу.

Вивчена залежність питомої в'язкості та питомої електропровідності водних розчинів поліметакрилової кислоти від ступеня іонізації. Встановлено, що при ступенях іонізації макромолекул до 0.4 ефективний об'єм макромолекул зростає і ефективний (фактичний) ступінь іонізації співпадає з розрахованим, а при вищих ступенях іонізації ефективний об'єм макромолекул майже не змінюється, а ефективний ступінь іонізації є меншим, ніж розрахований.

Знайдено точний розв'язок системи нелінійних електродифузійних рівнянь для чотирьохкомпонентного електроліту з одним спільним аніоніом та двома паралельними електрохімічними реакціями на плоскому електроді. Розглянуто систему однозарядних іонів, так і іонів довільної зарядності. Отримано розподіл концентрацій всіх іонів та потенціалу в дифузійному шарі в залежності від густини загального струму. Встановлено вирази для граничного виходу за струмом для катіонів, які розряджаються, в залежності від складу електроліту та густини загального струму.

Досліджено механізм електровідновлення іонів лантану на фоні хлоридних та хлоридно-фторидних розплавів за 973 К з використанням вольт-амперометрії за стаціонарних і нестаціонарних умов поляризації на срібному та платиновому електродах. Аналіз стаціонарних і нестаціонарних хвиль у хлоридних розплавах за загальновідомими критеріями свідчить про протікання трьохелектронного процесу, контрольованого дифузією. Встановлено, що введення фторид-іона призводить до зміщення хвилі відновлення лантану в більш від'ємну область та розтягування хвилі вздовж осі потенціалів, що свідчить про відновлення змішаних різнолігандних комплексів, це підтверджується і характером анодної гілки циклічних вольт-амперограм. У разі більшого надлишку фторид-іонів відбувається незворотнє відновлення фторидних комплексів La. Наведено розрахунок коефіцієнтів дифузії.

На підставі даних, одержаних методом акустичної спектроскопії, проведено аналіз можливих механізмів низькочастотної акустичної релаксації у водних розчинах хлориду кобальту. Показано, що у даних розчинах низькочастотний релаксаційний процес зумовлює структурна перебудова гідратованих іонних ланцюгів, які утворюються завдяки наявності слабких хімічних зв'язків типу водневих. Встановлено, що у досліджених водних розчинах, як і у воді, неколективна реакція переходить у колективну. Розраховано фактори кореляції між елементарними подіями прямої та зворотної реакції.

У рамках лінійної теорії стійкості досліджено границю виникнення конвективної нестійкості бінарного електроліту, що знаходиться у вертикальній циліндричній комірці кінцевої висоти за умови проведення електрохімічної реакції . Для опису границі конвекції, що виникає, використовується критичне модифіковане число Релея. Для різних співвідношень висоти циліндра до його радіуса теоретично розраховано критичні числа Релея, що порівнюються з експериментальними даними. Отримано задовільну кореляцію розрахованих значень та експериментальних результатів для випадку, коли відношення висоти циліндра до його радіуса не менше одиниці.

Методом ізотермічного насичення вивчено розчинність оксиду титану в лужно-сольових розплавах. Встановлено її залежність від температури та природи розчинника. За допомогою рентгенофазового аналізу показано, що рівноважною фазою у вивчених розчинах є лужні метатитанати.

Розглянуто аналіз даних кондуктометричного дослідження рівноваг у розчинах несиметричних електролітів у бінарних розчинниках. Виявлено, що складні рівноваги в умовно-універсальних розчинниках у загальному випадку визначаються впливом діелектричної проникності. Описано метод розрахунку констант іонної асоціації різних іонних рівноваг. Показано, що метод можна застосовувати для обробки та інтерпретації експериментальних кондуктометричних даних для систем зі складними іонними рівновагами.

У результаті вивчення розчинності йоднуватої кислоти та йоду у водних розчинах азотної кислоти встановлено, що розчинність йоднуватої кислоти підвищується з ростом вмісту води та температури в системі, а розчинність йоду має мінімум за умови концентрації 70 %. На основі експериментальних даних одержано математичні залежності. Одержані результати можна використати для розробки технології утилізації некондиційних розчинів азотної кислоти й оксидів азоту.