Досліджено процес глобалізації на сучасному етапі загальнопланетарного соціального розвитку. Виділено основні сутнісні аспекти глобалізації як об'єктивного й невідворотного соціально-історичного процесу загальнопланетарного значення. Здійснено їх соціально-філософський аналіз засобами комплексного системного підходу, а також у контексті міждисциплінарного підходу та "інтерпарадигмальної рефлексії". Дослідження процесу глобалізації здійснено з урахуванням здобутків основних теоретико-концептуальних досліджень глобалізації у роботах провідних вітчизняних і зарубіжних учених. Встановлено, що глобалізація як процес внутрішньо неоднорідний і суперечний, різноспрямований і багаторівневий і має власну внутрішню динаміку, яка обумовлює не лише його подальший розвиток, але й призводить до певних негативних наслідків.

  Скачати повний текст

Досліджено соціально-філософський аналіз феномена глокалізації. Визначено, що його сутністю є міра взаємопроникнення локального та глобального, що є наслідком взаємодії факторів глобалізації зі специфічними проявами конкретних локальностей у різних сферах суспільного буття. Встановлено, що суб'єктами глокалізації є окремі локальності, які діють на мікро-, мезо- та макрорівнях, об'єктами глокалізації є суспільні відносини. Надано атрибути глокалізації: локальність, глобальність, суперечливість, варіативність, стихійність, багаторівневість.

  Скачати повний текст

Розкрито соціально-філософський зміст єдиного освітнього простору (ЄОП). Визначено витоки, особливості формування, сучасний стан, перспективи розвитку даного простору в Україні та в усьому світі, а також у філософському контексті висвітлено суть і особливості трансформації системи освіти України у взаємозв'язку з реалізацією політики євроінтеграції. Розвинуто інституційний підхід до вивчення ЄОП. З'ясовано, що зазначений простір - новітній соціальний субінститут у межах інституту освіти. Показано місце поняття "єдиний освітній простір" серед філософських категорій ("простір і час", "соціальний простір") та загальнонаукових термінів ("освітній простір"). Відзначено, що загальнонаукове поняття ЄОП походить від категорій "простір і час", "соціальний простір" та "соціальний час". Стверджено, що створення ЄОП на базі принципу безперервності освіти являє собою відповідь на глобальні інституційні трансформації. Установлено, що системотвірним фактором ЄОП є інтеграція системи освіти внаслідок економічної глобалізації. Засадами появи такого феномену, як ЄОП, запропоновано визначити певний рівень розвитку економіки та технологій, культури та суспільної свідомості. Зроблено висновок, що формування ЄОП має здійснюватись еволюційним шляхом, тобто як певний етап після стабілізації економіки, удосконалення сфери матеріального виробництва та становлення національної самовизначеності України.

  Скачати повний текст

Розкрито поняття "інтеграція" у соціально-філософському контексті та наведено його визначення. З'ясовано, що стан соціальної диференціації передбачає поділ суспільства за різноманітними критеріями і є невід'ємною передумовою соціальних інтеграцій. Визначено, що громадянське суспільство виступає основною сферою втілення та результатом розвитку розгалуженої мережі соціальних інтеграцій. Виявлено механізми взаємозв'язку об'єднань громадян з основними інститутами політичної системи суспільства. Досліджено взаємозалежність становлення соціальної держави та розвитку інтеграцій громадян.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено засади та механізми інтеграційних процесів, що відбуваються у контексті міжсуспільної комунікації. Визначено, що об'єднання суспільства залежить від рівня сформованості їх Я-концепцій, а також від сумісності, здатності до адаптації у спільному соціокультурному середовищі та стратегій прямого та прихованого впливу, вжитих стосовно учасників взаємодії. Запропоновано визначення соціокультурної кодової системи суспільства, яка уособлює ознаки зазначеного суспільства як актора міжсуспільної взаємодії. Виділено соціокультурні коди "прийнятого" (визначення інформації зовні як сумісної) та "чужорідного" (спрямовні на збереження унікальних рис), а також зазначено стратегії моделювання їх складу шляхом використання імпліцитних чи відвертих інтенцій за умов розгортання інтеграційних процесів. На прикладах сучасних суспільств проілюстровано різні стадії сформованості Я-концепції суспільства, а також визначено засади комунікативної, стратегічної чи фатичної взаємодії між ними. Виокремлення з інтеграційних процесів коагуляції (стихійного об'єднання за умов загрози) та ітерації (утворення спільного середовища шляхом урегулювання протиріч) дозволяє висвітлити перспективи подальшого дослідження механізмів і наслідків утворення суспільних об'єднань в інформативну епоху сьогодення.

  Скачати повний текст

Досліджено методологічну роль гуманістично-ноосферної концепції у розв'язанні глобальних проблем сучасності на постнекласичному етапі розвитку науки. На підставі аналізу сутності та змісту гуманістично-ноосферної концепції визначено її парадигмальний потенціал як системи теоретичних, методологічних та аксіологічних настанов розв'язання глобальних проблем. Експліковано основні закономірності формування ноосфери на підставі дослідження філософсько-теоретичних положень гуманістиично-ноосферної концепції як методологічної бази. Доведено, що систему теоретико-методологічних принципів гуманістично-ноосферного підходу в глобалістиці утворюють фундаментальні положення синергетики, філософії нанонауки, етики науки та філософії техніки. Визначено шляхи розв'язання планетарної кризи, концептуалізовані у межах гуманістично-ноосферного підходу, показано їх системний характер. Зроблено прогноз основних тенденцій еволюції глобальних проблем людства за умов глобалізації та зроблено висновок про необхідність вибору соціумом гуманістично-ноосферної стратегії розвитку.

  Скачати повний текст

Проаналізовано національну ідентичність, визначено її зміст і розкрито структурно-функціональну роль у націєтворчому процесі в широкому контексті політичних, економічних і соціокультурних трансформацій глобалізованого світу. Обгрунтовано, що глобалізація як якісно новий етап природно-історичного розвитку людства послаблює національні структури на різних рівнях їх вияву: державному, національно-етнічному, індивідуальному, змінює спосіб ідентифікації подій і явищ учасниками глобального суспільства. Зазначено, що національна ідентичність за умов глобалізації стає динамічнішою, ніж у традиційному суспільстві, змінюється її структура та внутрішній зміст. Доведено, що національне як альтернатива глобалізації проявляється в множинній, гібридній та одночасно фрагментованій ідентифікації індивідом себе з національно-культурними світами, які межують і взаємодіють між собою. У контексті становлення глобального комунікативного простору, процесів глобальної міграції та маргіналізації розглянуто ідентифікаційні практики, окреслено перспекиви національних держав і національного суверенітету за умов глобалізаційних трансформацій, досліджено формування транснаціональних (наднаціональних) ідентичностей. Визначено чинники та механізми формування і трансформації української національної ідентичності у глобалізованому світі, з'ясовано детермінанти оптимізації процесів націєтворення, а також проаналізовано ідентифікаційні практики в культуротворчому просторі української діаспори. Сформульовано й аргументовано положення щодо необхідності для України розробки власної національної глобалізаційної стратегії.

  Скачати повний текст

Здійснено процес самовизначення Європейської спільноти у парадигмі соціального конструктивізму. З'ясовано теоретичні засади даної парадигми, її науково-методологічний потенціал щодо аналізу процесів соціокультурної ідентифікації спільнот. Визначено можливість множинних ідентичностей. За цього колективні ідентичності часто є відмінними, однак вони рідко виключають одна одну. У контексті конструктивістської перспективи поняття Європейської ідентичності може бути осягнуто через референцію до дискурсу, ніж як проста категорія культури. На відміну від розгляду ідентичності Європи як складової комплексу культурної цінності, цілей, території чи людей доцільніше її визначити на підставі термінів соціокогнітивної форми, що базується на практиках оцінювання, дискурсивних практиках і проектах ідентичностей, які можуть бути охарактеризовані у термінах діалогічної раціональності.

  Скачати повний текст

Здійснено системний аналіз філософсько-історичного та соціокультурного аспектів становлення світової спільноти за умов глобалізаційних процесів. Визначено соціокультурну суть феномену глобалізації як об'єктивного фактора розвитку суспільства та суть глобалізму як суб'єктивного фактора, а саме, політики пануючих у світі країн. Доведено, що глобалізація - вищий етап інтеграції людства. Досліджено особливості зміни конфігурації напрямків "Захід - Схід" і "Північ - Південь" під впливом глобалізаційних процесів. Проаналізовано різні варіанти впливу глобалізації на соціокультурний розвиток світової спільноти. Наголошено, що універсалізація світу має означати появу певних єдиних стандартів, але не нівелювання культурного розмаїття, що можливо внаслідок зростання освіченості населення Землі й інформованості про особливості культури різних народів.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено основні аспекти співвіднесення свободи та відповідальності за доби глобалізації. З'ясовано, що основним суб'єктом реалізації свободи та відповідальності є людина як особистість. Встановлено, що існування будь-яких соціальних інститутів, систем, структур і спільнот як соціальних суб'єктів обумовлене поведінкою конкретних осіб. Зроблено висновок, що відповідальність за діяльність будь-яких соціальних суб'єктів, а не лише фізичних осіб, покладається на відповідальних представників цих суб'єктів. Визначено зміст поняття глобалізації в аспекті його впливу на умови реалізації людиною її свободи. З'ясовано, що ефект глобалізації виникає за умови залежності (за виняткових обставин, але - закономірно) подальшого розвитку людської цивілізації від вчинків окремої людини. Доведено, що розуміння співвіднесення свободи та відповідальності людини на різних етапах розвитку філософської думки обумовлене особливостями комунікаційних, інституційних і соціокультурних характеристик тих епох, в які створювались відповідні історичні концепції співвіднесення свободи та відповідальності. З'ясовано, що за доби глобалізації розробка проблеми відповідальності людини визначається глибокими трансформаційними змінами у сфері комунікації, соціальних інститутів і культури, зокрема, зростанням впливу на поведінку людини механізмів масової комунікації, перманентною модернізацією соціальних інститутів і домінуванням ситуації мультикультуралізму. Доведено, що основними шляхами реалізації людиною свободи за умов глобалізації є інституціональний, мережевий і мультикультуральний. Встановлено, що носіями інституціональних, мультикультуральних, межових відносин завжди є конкретні особи, за умов глобалізації проблема відповідальності залишається релевантною відносно цих відносин, яка залежно від шляхів реалізації свободи особистості може бути вираженою у позитивній і негативній формах.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософський аналіз трансформаційних перетворень в Україні у контексті світових глобалізаційних процесів. Обгрунтовано об'єктивність виникнення тенденції глобалізації, що виступає як закономірний поступ людства до нових форм співжиття. Показано, що сучасна Україна - це потенційна держава європейського значення, яка прагне знайти національну форму та зміст у соціально-економічному та політичному контексті. Проаналізовано сучані західні та вітчизняні теоретико-методологічні підходи щодо визначення понять цивілізації, модернізації, постмодернізації та трансформації, з урахуванням яких запропоновано оригінальне тлумачення та встановлено їх значення в системі соціально-філософських категорій. Досліджено сутність сучасних трансформацій соціально-економічних і політичних структур "пострадянської" України. Обгрунтовано тезу про визначальну роль соціокультурного чинника в трансформаційних процесах в результаті його здатності утворювати ціннісну базу для подальшої суспільної модернізації.

  Скачати повний текст

Розглянуто феномен сучасної глобалізації світу в геоісторичному контексті за допомогою неоінституціональної методології. Обгрунтовано припущення щодо існування такого базового інституту як раціональність, що транслює власні феноменальні особливості на весь процес глобального історичного розвитку. Запропоновано типологію та класифікацію глобалістичних концепцій для більш глибокого та адекватного розуміння процесів глобальних соціокультурних змін. Розроблено концепцію "синтетичної глобалізації", особливістю якої є відхід від історицистських наративів "теорій розвитку" та вихід у новий простір макросоціального аналізу. Викладено нову теоретичну концепцію глобалізації соціокультурного простору, результатом якої є основна категорія "синтетична глобалізація".

  Скачати повний текст