Вивчено поширення, шкодочинність і розвиток збудників борошнистої роси, плямистостей листя та кореневих гнилей залежно від екологічних факторів за умов Полісся. Удосконалено систему захисту насіннєвих посівів ячменю ярого від хвороб. Визначено найбільш поширені збудники плямистостей листя і кореневих гнилей ячменю ярого за умов Полісся. Установлено залежність розвитку цих хвороб від рівня гідротермічного коефіцієнта (ГТК). Досліджено розвиток борошнистої роси, плямистостей листя та кореневих гнилей за цих умов, залежно від елементів систем удобрення й обробітків грунту. Виявлено найбільш стійкі сорти ячменю ярого до цих хвороб. Установлено найбільш ефективні протруйники насіння (Сумі 8 ФЛО, к.с., 1,7 л/т і Росток, к.е., 1 л/т), фунгіциди для обробки посівів (Рекс Т, к.с., 1 л/га та Імпакт 25 SC, к.с., 0,5 л/га) у суміші з біопрепаратом (мікосан Н, 3 % в.р.к., 4 л/т та мікосан В, 3 % в.р.к., 5 л/га) проти борошнистої роси, плямистостей листя та кореневих гнилей. Доведено можливість зменшення доз фунгіцидів за рахунок включення в систему захисту біопрепаратів. Удосконалено традиційну та розроблено агроекологічно доцільну систему захисту насіннєвих посівів ячменю ярого від борошнистої роси, плямистостей листя та кореневих гнилей. Показано її біологічну ефективність проти цих хвороб та досліджено вплив на окремі групи грунтової біоти, підвищення врожаю зерна, покращання його якості. Обгрунтовано енергетичну й економічну доцільність її застосування.

  Скачати повний текст

Встановлено ступінь поширеності та розвитку аскохітозу на посівах люцерни. Запропоновано шляхи обмеження розвитку та зниження шкодочинності хвороби у Східному Лісостепу України. Вивчено біологічні особливості збудника Ascochyta imperfecta Peck. Визначено вплив гідротермічних факторів на розвиток хвороби, розроблено моделі короткострокового та довгострокового прогнозів її поширеності та розвитку. Доведено залежність поширеності та розвитку хвороби від температурного фактора. Визначено ступінь хворобостійкості окремих сортів люцерни до аскохітозу. Показано роль агротехнічних і хімічних заходів в обмеженні поширеності та розвитку хвороби. Показано ефективність використання широкорядного способу сівби зі знищенням рослинних решток, що суттєво впливає на зменшення шкодочинності хвороби. Розроблено систему захисту люцерни від аскохітозу.

  Скачати повний текст

Вивчено етіологію аскохітозу огірка, визначено поширеність, розвиток, механізм та потенційну шкодочинність даної хвороби, притаманної для умов зимових блокових теплиць і представлену та домінуючу в змішаному фітопатокомплексі. Досліджено форми прояву зазначеної хвороби, зокрема, листкову, стеблову, прикореневу, ураження генеративних органів, які передчасно відмирають і ламаються стебла, розкрито негативний вплив хвороби на кількісні та якісні показники врожаю. Проаналізовано епіфітотійну особливість розвитку хвороби на основі біологічного циклу розвитку ендогенного міцелію, нестатевого пікнідіального Ascochyta cucumeris Fautr. et Roum і статевого плодоношення (Didymella bryoniae (Pass.) Rehm, що формуються епізодично. Розглянуто основне джерело інфекції - уражені рослинні рештки. Доведено, що поширеність і розвиток хвороби залежать від гідротермічного режиму у тепличних спорудах, хімічна дезінфекція рослин та культиваційних споруд і термічне знезараження грунту знижує життєздатність пікнідіального плодоношення збудника аскохітозу на рослинах на 55,3 - 66,6 %. Висвітлено особливості застосування фунгіцидів способами обприскування рослин, унесення їх у тепличний грунт та баковими сумішами з мінеральними добривами, а також виготовлення на їх основі пасти для терапії аскохітозних стеблових некрозів. Визначено напрями боротьби з аскохітозом за допомогою гриба-антагоніста Trichoderma harzianum Rifai способом обприскування рослин огірка та в формі пасти для терапії стеблових некрозів, економічну доцільність застосування фунгіцидів і гриба-антагоніста.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

На підставі результатів проведених досліджень встановлено, що у популяції Phetophthora infestans на томатах домінує високовірулентна раса T₁, яка здатна уражати всі комерційні та перспективні сорти. З'ясовано її вплив на рівень розвитку та поширення хвороби. Виявлено високу поліморфність расового складу збудника за "картопляним" тест-набором, що імовірно свідчить про наявність у популяції інтенсивних формотвірних процесів, пов'язаних з відновленням інфекції через ооспори. Встановлено самофертильність ізолятів збудника та їх здатність формувати ооспори за природних умов і зроблено висновок про наявність властивості фітопатогена накопичувати інокулюм у грунті. За допомогою речовини-стимулятора виконано пророщування ооспор. Виявлено низький відсоток пророслих ооспор, що не дає підстави вважати їх основним джерелом відновлення інфекції. Встановлено значення ооспор у підвищенні мінливості популяції та ранньому відновленні хвороби. Виявлено ряд перспективних сортів томатів з середньою стійкістю листя та високою стійкістю плодів до збудника хвороби, які рекомендовано використовувати як джерала стійкості у селекції на імунітет.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Уперше у зоні Північного Степу України проведено моніторинг поширення та розвитку фітофторозу на рослинах томата. Установлено діагностичні ознаки ураження збудником захворювання та досліджено його морфологічні особливості. Уперше в Україні охарактеризовано популяцію Ph. infestans за результатами визначення комплексу нейтральних маркерів (типу статевої сумісності, расової належності, чутливості дофеніламідного фунгіциду металаксилу (ридомілу)). Виявлено присутність у місцевій популяції Ph. infestans типу сумісності А2, вірулентної раси Т1 та уперше виявлено стійкі до металаксилу ізоляти патогенезу. Здійснено дослідження з метою встановлення жирно-кислотного складу міцелію Ph. infestans. Доведено можливість використання методу профілювання метилових ефірів жирних кислот у популяційних дослідженнях Ph. infestans для його внутрішньовидової диференціації за біологічними характеристиками та патогенними властивостями. З'ясовано ефективність різних методів виділення Ph. infestans у чисту культуру, виявлено морфологічну різноманітність вегетативних структур патогену, а також вплив умов вирощування на його морфологічні та культуральні ознаки. Визначено залежність патогенних властивостей Ph. infestans від його расової належності, типу сумісності, а також сорту рослини-хозяїна. З'ясовано наявність антагоністичної активності бактерій родів Burkholderia (шт. ВА-7) та Bacillus (шт. ВА-142 і ВА-58) щодо Ph. infestans і обгрунтовано можливість їх використання у біологічному контролі фітофторозу.

  Скачати повний текст

Розроблено біотехнологію виробництва T-2 токсину й обгрунтовано максимально допустимий рівень (МДР) у кормах для молодняку великої рогатої худоби (ВРХ) для умов відгодівлі. Удосконалено методику очищення, кристалізації та ідентифікації T-2 токсину. Досліджено чутливість телят до цього токсину за умов гострого та хронічного перебігу експериментального T-2 токсикозу. Визначено коефіцієнт кумуляції T-2 токсину в організмі тварин. Максимально недіюча, підпорогова та порогова концентрації T-2 токсину в кормах для молодняку ВРХ відповідно мають значення у межах: 0,53 - 0,8; 1,07 - 1,6; 2,13 - 3,2 мг/кг. Допустима добова доза очищеного T-2 токсину у кормах для телят становить і,53 мг/кг. Теоретично й експериментально обгрунтовано МДР T-2 токсину у кормах для молодняку ВРХ за умов відгодівлі. Розроблено науково-технічну документацію стосовно виробництва токсину, що дозволяє забезпечувати лабораторії різних профілів T-2 токсином для мікологічних досліджень.

  Скачати повний текст

Установлено ступінь розвитку та поширення фузаріозу колоса й альтернаріозу в різних грунтово-кліматичних зонах України на перспективних і рекомендованих для виробництва сортах озимої пшениці. Виявлено найбільш поширені види p. Fusarium, визначено їх патогенність. Показано значення зовнішнього заспорення грибами pp. Fusarium і Alternaria у визначенні внутрішнього ураження. З метою наукового обгрунтування створення штучних інфекційних фонів вивчено можливість сумісності різних видів p. Fusarium у комплексі для штучної інокуляції. За допомогою електронної сканувальної мікроскопії досліджено паразитичний розвиток різних структур F. culmorum на поверхні зерна озимої пшениці в часі протягом перших 54 год після зараження.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Виявлено, що у Центральному та Правобережному Лісостепу Ураїни збудниками септоріозу є Septoria tritici Rob. et Desm. та Stagonospora nodorum Berk, доведено переважну розповсюдженість збудника Septoria trici. Вперше в Україні в Центральному Лісостепу визначено вірулентність та расовий склад популяції Septoria tritici. Встановлено 7 рас Septoria tritici, найбільш поширеною є 58 раса. Високо вірулентних рас не виявлено, у популяції патогену встановлено наявність середньовірулентних рас (58, 69, 72, 75) та низьковірулентних (38, 56, 67). Відзначено низьку вірулентність популяції. Встановлено високу екологічну стійкість сортів Миронівська 67 та 68, Крижинка, Копилівчанка та Київська 8 щодо збудників септоріозу за умов Центрального та Правобережного Лісостепу. Виявлено ряд колекційних сортозразків стійких щодо збудників септоріозу, бурої іржі та борошнистої роси, а також підтверджено їх значення як ефективних джерел стійкості в селекції на імунітет. Створено новий вихідний матеріал озимої пшениці стійкий щодо збудників септоріозу. На всіх етапах селекційного процесу Миронівського інституту пшениці ім.В.М.Ремесла УААН на штучному інфекційному фоні збудників септоріозу виділено стійкі гібриди та лінії озимої пшениці.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено біологічному обгрунтуванню шляхів та методів зменшення втрат моркви від гнилей у період зберігання. Вивчено еколого-біологічні особливості, поширення та шкідливість білої, сірої, чорної гнилей та фомозу під час зберігання. Встановлено оптимальні температури, поживні середовища та їх кислотність з метою розвитку Sclerotinia sclerotiorum de Bary, Botrytis cinerea Pers., Alternaria radicina M.D.et E. і Phoma rostrupii Sacc. Вперше виявлено термінальний тип утворення склероціїв S.sclerotiorum. Доведено, що одним із джерел інфекції білої гнилі є мікроконідії збудника хвороби. Проаналізовано стійкість до комплексу гнилей районованих і перспективних сортів моркви. Простежено тісний взаємозв'язок між стійкістю моркви до гнилей та анатомо-морфологічними ознаками і комплексним вмістом біохімічних сполук. Досліджено фізіолого-біохімічні зміни в корнеплодах моркви в період зберігання стійких та сприйнятливих сортів. Розроблено методику визначення конкурентоспроможності сортів моркви з урахуванням їх урожайності, хімічного складу та стійкості до хвороб у період зберігання. Досліджено ефективність ряду заходів захисту моркви від хвороб.

  Скачати повний текст

Встановлено, що основними хворобами зерна є тверда сажка, ензимомікозне виснаження, фузаріоз, чорний зародок і плюсклість. Досліджено динаміку заселення та зараження зерна озимої пшениці грибними патогенами в період його формування: протягом молочно-воскової та повної стиглості. Розглянуто причинно-наслідковий зв'язок між хворобами насіння, його посівними властивостями, вмістом поживних речовин і здатністю поглинати кисень. Досліджено вплив зниження температури на проростання теліоспор твердої сажки. Розкрито механізм дії фунгіцидів на зниження життєздатності спор патогенів, знезаражувальну дію озону на патогенну мікобіоту насіння озимої пшениці, досліджено його вплив на проростання спор збудників.

  Скачати повний текст

За умов Східного Лісостепу та Степу України у 1982 - 2004 рр. досліджено поширеність, розвиток і шкодочинність бурої та жовтої плямистостей, пероноспорозу, іржі, борошнистої роси люцерни. Уточнено біологічні особливості розвитку збудників цих хвороб, взаємозв'язок з фенологією люцерни та погодними умовами сезону. Розроблено моделі для короткострокового і довгострокового прогнозування поширеності та розвитку хвороб даної рослини. Доведено їх опосередкований зв'язок з динамікою сонячної активності. Створено диференційовану семибальну імунологічну шкалу, базуючись на якій ідентифіковано 12 патотипів Uromyces striatus Schrot. Визначено групову стійкість до грибних хвороб перспективних сортів люцерни, які є цінним вихідним матеріалом для селекції. Визначено роль агротехнічних заходів у обмеженні розвитку хвороб люцерни. Розроблено систему вирощування та захисту насіннєвої люцерни.

  Скачати повний текст

Розроблено нові екологічні підходи щодо екзогенного застосування лектинів та лектинвмісних екстрактів з метою зменшення ураженості хворобами та підвищення продуктивності сільськогосподарських культур. Установлено, що хімічно чисті лектини та лектинвмісні екстракти рослинного походження мають широкий спектр біологічної дії. Залежно від концентрації вони пригнічують або стимулюють біотести. Виявлено рослини, які характеризуються наявністю лектинів і комплексу біологічно активних речовин, якими є бузина чорна, обліпиха крушиновидна, нагідки лікарські, цмин пісковий, шавлія лікарська, звіробій звичайний, суниці лісові, парило звичайне. Нативні екстракти рослин здатні інгібувати проростання теліоспор летючої сажки ячменю. За цього активність екстрактів залежить від наявності в них лектинів. Вивчено ефективність лектинвмісних екстрактів для екзогенного застосувння з метою зменшення ураженості ячменю летючою сажкою. Установлено, що за умов передпосівної обробки насіння ячменю рослинними біологічно активними екстрактами обліпихи крушиновидної та нагідок лікарських зменшилась ураженість посівів ячменю летючою сажкою на 53,5 % - 73,3 % та підвищилась продуктивність культури на 2,2 - 4,4 ц/га. Відзначено, що відходи переробки лікарської сировини на фармацевтичних підприємствах містять лектини. Розроблено екологічно безпечні технологічні схеми одержання лектинів і лектинвмісних екстрактів у препаративних формах.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Установлено, що за умов обробки насіння цукрових буряків композиціями фунгіцидів розширюється спектр їх дії проти збудників хвороби та забезпечується значне зниження ураженості ними сходів. За цього суміші протруйників забезпечують тривалішу захисну дію проти коренеїда, ніж більшість сучасних фунгіцидів у разі застосування кожного з них окремо. Показано, що найвищою є дія (55,5 - 71,2 %) проти коренеїда за умов поєднання тачигарену з сульфокарбатіоном К та тачигарену з превікуром. Визначено, що ця композиція у половинних нормах витрати (4,5 г/п.о. - 3 мл/п.о.) під час обробки насіння цукрових буряків забезпечує більш ефективне обмеження поширеності коренеїда на посівах даної сільськогосподарської культури, ніж сумарний ефект від використання цих препаратів окремо.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст