В огляді наведено дані літератури останніх років із молекулярної ензимології ліпоксигеназ - протеїнів, задіяних у реакціях пероксидного окиснення ліпідів і знайдених у тварин і рослин. Розглянуто й узагальнено існуючі уявлення щодо особливостей будови, каталітичних властивостей і функціонування ензимів родини ліпоксигеназ і продуктів їх каталітичної активності в рослинах. Обговорено питання локалізації ензиму в рослинних клітинах і тканинах, еволюції та розповсюдження ліпоксигеназ, участі в утворенні сигнальних речовин, задіяних у формуванні адаптаційної відповіді на абіотичні та біотичні стресорні чинники, а також регуляції активності ліпоксигеназної (ЛОГ) сигнальної системи. Розглянуто елементи процесів рецепції та трансдукції сигналів ЛОГ-шляху до геному. Увагу приділено жасмонатам, метаболітам аленоксидсинтазної гілки ліпоксигеназного каскаду. Ці метаболіти виявляють високу біологічну активність, повсюдно поширені в рослинних організмах, а також беруть участь у регуляції життєво важливих процесів. Проаналізовано результати щодо філогенії ліпоксигеназ, можливості існування спільного попередника сучасних ізоформ ензиму про/евкаріот. Надано окремі результати власних досліджень щодо використання показників каталітичної активності ліпоксигеназ як біологічних маркерів під час дослідження стресостійкості рослин.

Мета роботи - дослідження чутливості та специфічності розробленого імуноензиматичного (ІЕ) набору для виявлення антитіл класу IgG до HSP-60 Chlamydia trachomatis (застосовуючи тирамін-біотинову систему ампліфікації сигналу). Дослідження проведено з використанням охарактеризованої панелі сироваток, а також двох референтних ІЕ-наборів аналогічного призначення. Результати вивчення інформативності імуноензиматичного аналізу (ІЕА) для розробленого ІЕА показали найвищі специфічність і чутливість (не було зафіксовано хибнонегативних і хибнопозитивних результатів). У 4 із 15 зразків сироваток внутрішньолабораторної панелі, що первинно ідентифіковано як негативні, у разі їх розведення результат визначення анти-HSP-60 IgG-антитіл у референтних ІЕ-наборах змінювався з негативного на позитивний. Характер кривих титрування хибнонегативних сироваток і комерційних моноклональних антитіл A57-B9 до HSP-60 C. trachomatis після інкубації протягом 24 год свідчив про присутність у цих зразках антиідіотипових антитіл. За розведення сироваток ідіотип-антиідіотипові комплекси дисоціювали, що й обумовлювало зміну результату тестування. Доведено високу інформативність розробленого ІЕ-набору для виявлення антитіл класу IgG до HSP-60 C. trachomatis. У сироватках крові осіб, інфікованих збудником урогенітального хламідіозу, виявлено антиідіотипові антитіла, які виявляють анти-HSP-60 C. trachomatis активність та є однією з причин хибнонегативних результатів відповідних тестів на основі ІЕА.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*738.821*72

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено ефект гіпоксії на рівень експресії мРНК основних ензимів пентозо-фосфатного циклу метаболізму глюкози (G6PD, TKT, TALDO1, PGLS і RPIA), а також глюкозо-6-фосфатізомерази (GPI) в клітинах гліоми лінії U87 за умов пригнічення IRE1 (залежного від інозитолу ензиму 1). Встановлено, що гіпоксія призводила до посилення експресії генів GPI та PGLS і зниження експресії генів TALDO1 і RPIA в контрольних клітинах гліоми, причому вираженіші зміни виявлено для гена GPI. У той самий час пригнічення IRE1 модифікувало ефект гіпоксії на експресію всіх досліджених генів. Зокрема, збільшувало чутливість до гіпоксії експресії генів G6PD і TKT і знижувало ефект гіпоксії на експресію генів GPI та RPIA. Разом із тим, пригнічення IRE1 знімало ефект гіпоксії на експресію гена PGLS, але істотно не змінювало цей ефект на рівень експресії гена TALDO1 в клітинах гліоми. Результати роботи продемонстрували, що гіпоксія, яка є необхідним фактором росту пухлин, змінювала рівень експресії більшості досліджених генів, і що пригнічення IRE1 модифікувало гіпоксичну регуляцію експресії генів пентозо-фосфатного циклу геноспецифічно і, таким чином, можливо впливало на зниження росту гліоми, але деякі аспекти цієї регуляції потребують подальшого вивчення.

Коротколанцюгові жирні кислоти (КЛЖК) є основними продуктами бактеріальної ферментації харчових волокон у товстій кишці. Недавні дослідження показали, що ці продукти мікробного метаболізму в кишечнику діють як сигнальні молекули, впливають на енергетичний гомеостаз організму хазяїна та відіграють головну роль в імунологічній відповіді. У дослідженні визначено вплив цефтриаксону на концентрацію фекальних КЛЖК щурів лінії Вістар. Цефтриаксон (300 мг/кг, в/м) вводили щоденно впродовж 14 діб. Щурів умертвляли через 1, 15 і 56 діб після відміни цефтриаксону. Визначали масу сліпої кишки та концентрацію КЛЖК фекалій за допомогою методу газової хроматографії. Введення цефтриаксону індукувало залежне від часу збільшення вмісту сліпої кишки щурів у зв'язку з накопиченням неперетравлених залишків. Через 1 добу після відміни цефтриаксону концентрація ацетатної, пропіонової, масляної кислот та загальна концентрація КЛЖК знижувалась в 2,9; 13,8; 8,5; 4,8 разу відповідно. Концентрація валеріанової, ізовалеріанової та капронової кислот була нижчою за рівень детекції. Це супроводжувалося зниженням у 4,3 разу значення анаеробного індексу та збільшенням відносного вмісту оцтової кислоти. Через 56 діб концентрація КЛЖК була все ще нижчою від контрольних значень, але вищою, ніж через одну добу (за винятком пропіонової кислоти). Анаеробний індекс був зниженим в 1,3 разу у порівнянні з контролем. Зроблено висновок, що антибактеріальна терапія спричинює тривале порушення метаболічної активності мікробіоти товстої кишки.

Для перевірки гіпотези, чи можуть позаклітинні вільні олігосахариди відображати функціональний стан ендоплазматичного ретикулума (ЕР) і ендосомно-лізосомної системи, ВЕРХ-спектри вільних олігосахаридів сироватки крові (СК) людини за старіння, гострих мієлопроліферативних новоутворень і серцево-судинних патологій вільних олігосахаридів СК людини їх маркували антраніловою кислотою, поділяли на нейтральні та заряджені за допомогою хроматографії на QAE сефадексе (Q25-120) і аналізували за допомогою методу ВЕРХ. Для аналізу гліканів зарядженої фракції їх розщеплювали сіалідазою і порівнювали з олігосахаридами трансферину. ВЕРХ-спектри вільних олігосахаридів СК виявили: за старіння - помірне гальмування циклу доліхолфосфату в ЕР, посилення асоційованої з ЕР деградації та деградації в ендосомно-лізосомній системі; за гострих мієлопроліферативних новоутворень - інгібування циклу доліхолфосфату, посилення асоційованої з ЕР деградації та підвищення лізосомального екзоцитозу; у разі серцево-судинних патологій - посилення асоційованої з ЕР деградації та деградації глікокон'югатів ендосомно-лізосомною системою. Показано, що вільні олігосахариди СК виявляють специфічні зміни ЕР і ендосомно-лізосомної системи за дії широкого спектра стресорних факторів і, певно, можуть бути позаклітинними маркерами функціонального статусу цих органел.

Вивчення специфічних змін фосфоліпідів у тканинах печінки (ТП) і спинних м'язів (СМ) стерляді (Acipenser ruthenus Linnaeus) може мати важливе значення для визначення етіології та патогенезу жирового гепатозу, що зустрічається в цього виду риб за умов штучного вирощування. Встановлено, що вміст загальних фосфоліпідів у ТП і СМ стерляді трьох років був меншим, ніж у дворічної риби на 15 і 20 %. Кількість фосфатидилхоліну, фосфатидилетаноламіну, фосфатидилсерину, фосфатидилінозитолу та кардіоліпіну в печінці трирічної стерляді була нижчою, ніж для дворічної риби, в той час як кількісні показники для лізофосфатидилхоліну і сфінгомієліну були трохи збільшеними. Аналогічним чином у клітинах СМ кількість компонентів фосфоліпідів (за винятком лізофосфатидилхоліну) зменшувалась із віком. Зменшення фосфатидилетаноламіну та фосфатидилсерину в СМ трирічної стерляді було вірогідним. Кількість основних фосфоліпідів, за винятком лізофосфатидилхоліну, із віком знижувалась у клітинах печінки і СМ. У той самий час зберігалася пропорція їх розподілу між тканинами, крім фосфатидилетаноламіну і особливо сфінгомієліну.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.2-272.53

Рубрики:

Кукурудза

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено та проведено процедуру валідації методики контролю біологічної активності рекомбінантного інтерлейкіну-7 людини згідно з вимогами національних і міжнародних рекомендацій. Розроблена методика базується на здатності рекомбінантного інтерлейкіну-7 людини спричинювати проліферацію Т-лімфоцитів. Показано, що для контролю біологічної активності рекомбінантного інтерлейкіну-7 людини є можливим використання мононуклеарних клітин периферичної крові (МКПК) людини, які одержують із донорської крові або перевиваємих клітинних ліній. Валідаційні характеристики, які необхідно визначати, залежать від методу, типу продукції чи об'єкту випробування/вимірювання, а також від біологічних тест-систем, що застосовують під час дослідження. Процедура валідації методики контролю біологічної активності інтерлейкіну-7 на МКПК людини показала задовільні результати за всіма параметрами тестування, таких як специфічність, правильність, прецизійність і лінійність.

Висвітлено науково-практичну діяльність відділу біохімії м'язів Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України в контексті історії його створення та розвитку. Наведено важливі результати досліджень і практичних досягнень в галузі біохімії м'язів.