Індекс рубрикатора НБУВ: Е521.571*725.111.4

Рубрики:

Hyphomycetales Гіфоміцети

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що ключовим етапом у реалізації цитотоксичної дії дифтерійного токсину (ДТ) є перенесення його каталітичного домену (Cd) з ендосом у цитозоль. Головну роль у цьому процесі відіграє транспортний домен (Td), проте молекулярний механізм його функціонування залишається невідомим. Раніше було показано, що Td здатний впливати на ендосомальний транспорт ДТ. Мета роботи - вивчення впливу Td дифтерійного токсину на компартменталізацію ендосом і на pH ендосомального середовища. Для цього використано рекомбінантні фрагменти ДТ, які відрізнялися лише наявністю Td в їх складі, що були злиті з флуоресцентними протеїнами. Показано, що фрагмент токсину із Td повільніше проходив шлях ранні - пізні ендосоми - лізосоми, та мав дещо відмінну від фрагмента ДТ (без Td) колокалізацію з ендосомальними маркерами. При цьому з 10- до 50-ї хв спостереження pH ендосом, що містять фрагменти ДТ із Td, мали стале значення pH (~ 6,5). За цей час для ендосом, що містять фрагменти ДТ без Td, продемонстровано зниження pH від 6,3 до 5,5. Одержані результати вказують на те, що Td інгібує закислення ендосомального середовища. Однією з можливих причин цього може бути вплив утвореного T-доменом іонного каналу на процес зниження pH ендосом. Ця властивість Td може не тільки сповільнювати дозрівання ендосом, але і пригнічувати активацію pH-залежних ендосомальних протеїназ, що сприяє успішному транспортуванню Cd у цитозоль клітини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*725.111.431*04

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено біохімічні механізми стійкості до чужорідного персистентного органічного ксенобіотика п-нітрохлорбензолу (НХБ) штамів, ізольованих із глин двох карстових порожнин - Мушкарової Ями (Поділля, Україна) та Куйбишевської (Західний Кавказ, Абхазія). Показано, що хемоорганотрофні мікроорганізми карстових порожнин взаємодіють з НХБ, відновлюючи нітрогрупу з утворенням п-хлораніліну та подальшим імовірним руйнуванням ароматичного кільця. Це пояснює стійкість штамів карстових порожнин до надвисоких концентрацій ксенобіотика. Досліджені штами в перспективі можна використовувати для очистки стічних вод від нітрохлорароматичних сполук.

Досліджено гепатопротекторну активність фармацевтичної композиції нуклекс, створеної на основі низькомолекулярної дріжджової РНК, у мишей за гострої та хронічної тіоацетамід-індукованої гепатотоксичності. Показано, що за гострого та хронічного ураження печінки за введення нуклексу у дозі 200 мг/кг спостерігається виражений гепатопротекторний ефект, який супроводжується зниженням показників ураження паренхіми печінки та її запальної інфільтрації. Застосування нуклексу призводить до атенуації тіоацетамід-індукованого вільнорадикального пошкодження біополімерів печінки, вираженого у зниженні рівня ТБК-активних продуктів, карбонільних похідних, а також до відновлення рівня протеїнових тіолових груп та відновленого глутатіону.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*550*801.1-642

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідити активність лактатдегідрогенази (ЛДГ), відсотковий вміст її ізозимів та їх активність у цільній крові та тканинах печінки, стегнового м'яза, головного мозку та сім'яників щурів за тривалого перорального введення таурину. Для цього самців щурів лінії Wistar масою 190 - 220 г розділили на 3 дослідні групи, а потім вводили питну воду (контрольна група) або розчин таурину в розрахунку 40 та 100 мг/кг маси тіла (I та II групи). Сумарну активність ЛДГ визначено спектрофотометрично, відсотковий вміст ізозимів - із використанням електрофорезу в 7,5 %-му поліакриламідному гелі з подальшим фарбуванням за J. Garbus. Виявлено, що у всіх досліджених тканинах збільшувалась загальна активність ЛДГ. У сім'яниках тварин обох дослідних груп і в мозку тварин групи I зростала сума відсоткового вмісту ізозимів, що відповідають за утворення лактату (ЛДГ4+ЛДГ5). У печінці тварин обох дослідних груп та у цільній крові тварин групи II, навпаки, збільшився відсотковий вміст ізозимів, що продукують піруват (ЛДГ1+ЛДГ2). У м'язах тварин обох дослідних груп та у мозку тварин групи II рівновага між вмістом ЛДГ1+ЛДГ2 і ЛДГ4+ЛДГ5 не відрізнялась від контрольних значень, хоча сумарна активність ензиму була істотно вищою, ніж у контролі. Отже, зростання активності ЛДГ в різних тканинах щурів за тривалого введення таурину є тканиноспецифічним і дозозалежним і спричинене збільшенням вмісту різних ізозимів. Таке зростання у тварин групи I лежить в основі адаптаційних механізмів до гіпоксії, спричиненої високими дозами таурину. Для тварин групи II великі дози таурину є токсичними і прямо впливають на процеси в організмі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*738.822.2-642

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.1-1

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вплив безалкалоїдної фракції екстракту козлятника лікарського (Galega officinalis L.) на процес утворення активних форм оксигену та стан про- та антиоксидантної рівноваги в крові щурів за умов експериментального цукрового діабету. Встановлено, що безалкалоїдна фракція екстракту козлятника лікарського попереджає розвиток оксидативного стресу в щурів за стрептозотоцинового діабету, забезпечуючи мобілізацію антиоксидантних механізмів захисту системи крові. У разі введення цього екстракту тваринам із досліджуваною патологією відбувається зниження рівня генерації активних форм оксигену в лейкоцитах, пригнічується процес окисної модифікації протеїнів і ліпідів, а активність ключових ензимів антиоксидантної системи захисту (супероксиддисмутаза, каталаза та глутатіонпероксидаза) в периферичній крові щурів підвищується. Встановлений біологічний ефект можна пояснити наявністю в складі екстракту біологічно активних речовин з антиоксидантними властивостями (фітолу та флавоноїдів).

Зазначено, що на сьогодні відома ціла низка біологічно активних пептидів, які утворюються в процесі протеолізу різних казеїнових фракцій. Використання цього протеїнового комплексу, враховуючи складну гетерогенну природу казеїнів, тісно пов'язане з необхідністю його оперативної ідентифікації. Мета роботи - створення електрофоретичної системи для швидкої ідентифікації окремих фракцій під час серійних досліджень казеїнового комплексу. Враховуючи аномальний характер взаємодії казеїнів з додецилсульфатом натрію та близькі значення їх молекулярних мас, за основу взято анодну систему електрофорезу в однорідному поліакриламідному гелі. У такій системі казеїни розділяються за їх зарядами та розташовуються на електрофореграмі відповідно до сучасної класифікації. Як дезагрегувальний агент до складу гелю додається сечовина. На підставі проведених досліджень на виготовленому в лабораторії приладі типу Стадієра зі змінною формою електрофоретичної камери встановлено умови швидкої ідентифікації казеїнових фракцій. У цьому випадку змінено склад гелю та скорочено термін, що надало можливість вже за 45 хв ідентифікувати основні фракції казеїнів. Метод може бути корисним для оперативної ідентифікації фракцій казеїну та за експрес-аналізу натуральності молока та молочних продуктів. У такій системі типова електрофореграма казеїну істотно відрізняється від тієї, що є характерною для протеїнів бобів сої.