Розглянуто теоретичні та практичні підходи до підготовки музейних працівників в контексті сучасних вимог.

Розглянуто тему походження, характеру та місії сучасної культурної спадщини. Спадщина є важливим джерелом для інших сфер - культури, політики, економіки. Чи може вона бути тільки джерелом? Спробуємо довести, що не тільки. Ставиться питання - чи може культура, політика чи націоналізм у сучасну епоху існувати без спадщини? Націоналізм появився з сучасною людиною й оволодів усією його сутністю - розумом, почуттями, духом. Він є головною ідеологією сучасності. Створення епохи - культурна/історична пам'ять, наука, історія, спадщина нації - якщо не всією своєю цілісністю, то хоча б значною мірою також перетворились на його прислугу. Втім для існування націоналізму необхідне минуле. Оскільки сучасне суспільство має два шляхи в минуле - історію (наука, яка відкриває чи створює минуле) і спадщина (об'єкти, які перебуваючи в сучасності є минулим), тому спадщина для націоналізму є дуже важливою. Тим самим історія та спадщина є найважливішими джерелами заснування нації. У цьому разі спадщина виконує не тільки легітимізації, але і функцію конструювання та єднання суспільства. Історія взаємодії націоналізму та спадщини продовжується вже два століття. Ця спільна історія розпочалась з духу народу. Для самовираження духу народу спадщина була життєво важливою. Дух народу так і залишився би тільки філософією, якщо б його десь не можна було б втілити. Найчастіше він втілюється саме в спадщині. Такий гармонійний симбіоз між націоналізмом і спадщиною розвивався до четвертої декади ХХ ст. Після цього симбіоз націоналізму розвивається і далі, але дещо помірковано.

На прикладі пересувної банерної виставки "Репресована церква" до 25-ліття легалізації Української Греко-Католицької Церкви розкрито особливості виставково-експозиційної роботи Львівського музею історії релігії. Проаналізовано вплив виставкової діяльності музею на спроби сприяння міжконфесійного порозуміння та формування окремих аспектів історичної пам'яті.

Проаналізовано суть та особливості експозиційної роботи як важливого напряму діяльності музею, концептуальні засади музейної експозиції та її роль для вивчення і збереження історико-культурної спадщини та висвітлення поступального розвитку людства.

Розглянуто та проаналізовано процеси становлення освітнього потенціалу у сфері популяризації історико-культурної спадщини Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського. Наведено концепцію новітньої моделі науково-освітньої діяльності Музею як комплексного просвітницького та мистецького центру м. Коломия. Для вирішення сучасних концептуальних проблем Музею закцентовано увагу на тісній співпраці з педагогами та фахівцями художньої культури та викладачами образотворчого мистецтва. Висвітлено науково-освітню роботу на прикладі різноманітних конференцій, мистецьких акцій, виставок, публікацій, музейних академій і студій.

На підставі аналізу наукових джерел висвітлено життєвий шлях митрополита А. Шептицького; простежено його благодійницьку та меценатську діяльність у царині культурно-мистецької спадщини; підкреслено значущість і вплив його сподвижницької праці на духовно-культурний розвиток українського народу.

Проаналізовано світовий і вітчизняний досвід музеєфікації історико-культурної спадщини. Висвітлено проблеми збереження пам'яток архітектури та містобудування як ансамблевих і середовищних пам'яток, так і окремих об'єктів і споруд, їх поєднання з регіоном, суспільством та оточенням. Досліджено стан використання об'єктів архітектурної спадщини, що належать до музейного простору України. Запропоновано метод збереження пам'яток шляхом музеєфікації з метою максимального збереження та виявлення їх історико-культурної, наукової, художньої цінності.

Культура - це спосіб, у який розглянуто нову модель суспільства, що основується на сталому розвитку. Пам'ятки історії та культури є джерелом історичного досвіду поколінь, що містить різнобічну інформацію про розвиток суспільства в минулому, сприяючи духовному розвитку особистості, формуванню сталого почуття належності до місцевої спільноти. Культурні здатності можуть забезпечити сталий розвиток суспільства, вплив через культурну участь - усвідомлення, толерантність, емпатію, почуття належності, довіру, солідарність.

Проаналізовано колекцію гаківниць Львівського історичного музею, час і джерела формування цієї збірки. Розглянуто історію, розвиток і поширення цього виду ручної вогнепальної зброї у XVI - XVIII ст., етапи її технічного вдосконалення; кількісний та якісний склад гаківниць Високого замку у Львові в період XV - XVI ст. Обгрунтовано шляхи та етапи формування колекції гаківниць Львівського історичного музею.

Розглянуто проблему розширення лексичного складу "мови ворожнечі" під час російсько-української війни 2014 - 2015 рр. Досліджено причини поширення пейоративів із коренем "укр" ("укри", "укропи") та обгрунтовано неприйнятність переймання образливої назви "укроп" свідомими українцями, а також доведено невідповідність емблем із кропом на одностроях українських вояків традиційній національній рослинній і військовій символіці. Вказано, що вживання російських нецензурних висловів в антипутінських слоганах і абревіатурах, що з'явилися під час війни 2014 - 2015 рр., ображають національну гідність українців, які вживають ці вирази.

Розглянуто традиційний народний одяг як важливе джерело вивчення та популяризації культурної спадщини Закарпаття. Окреслено основні аспекти, для з'ясування достовірності яких одяг є цінним джерелом; наведено головні форми популяризації культурної спадщини через призму народного вбрання.

Проаналізовано методи та методики викладання та особливості організації вивчення курсу історії Давніх Греції та Риму на основі робіт студентів спеціальності "Музеєзнавство та пам'яткоохоронна діяльність".

Державний меморіальний музей М. Грушевського у Львові - меморіальний комплекс-ансамбль вілли Грушевських - сучасна науково-дослідна, науково-освітня, історико-культурна меморіальна установа (пам'ятка історії та архітектури); за видом діяльності науково-методичний центр для музеїв у масштабах України та за її межами; наукова база грушевськознавства, яка займається всебічним вивченням життя та діяльності М. Грушевського та його доби.

Розглянуто та проаналізовано церковний живопис Сколівщини, що його створили маляри-іконописці на замовлення церковних громад. Найцінніші ікони цього регіону зберігаються в музеях України, зокрема у Львівському національному музеї, а також знаходяться в окремих церквах району.

Висвітлено основні здобутки історіографічних досліджень з проблеми становлення музеології як науки. Виділено напрями музеологічних досліджень і проаналізовано основні дискусійні питання. Зосереджено увагу на змісті понять "музеєзнавство", "музеологія", "музеалія", та охарактеризовано літературу, у якій визначено місце музеології в системі соціогуманітарних наук. Незважаючи на інтенсивний розвиток сучасної музеології, залишається невирішеною низка питань щодо вивчення музеології не тільки, як наукової дисципліни, але і як навчальної дисципліни. Також залишається невирішеним термінологічний інструментарій науки.

Залізничні вокзали, маючи первинно за прототип палацові, житлові та інші будівлі, утворили самостійну групу громадських будинків, яка стала впливати зворотно на образ поселень. Вокзали стали частиною архітектурного образу країв, утворюючи їх ідентичність. Простежено формування композиційно-стилістичних типів будинків вокзалів, їх розташування в Галичині, Буковині та Закарпатті та встановлено способи їх локалізації. Окреслено основні тенденції сучасного стану та використання вокзалів і пасажирських споруд, беручи до уваги процеси в країнах високого розвитку.

Досліджено проблеми колористики ікони. Проаналізовано зміст, роль та основне призначення кожного з кольорів, використовуваних художниками-іконописцями для написання ікон.

Проаналізовано введення у науковий обіг результатів археологічних досліджень 1956 - 1962 рр. у Судовій Вишні на Львівщині, а також доля археологічних знахідок, здобутих на цих пам'ятках дослідженнями відомого українського археолога О. Ратича. Обгрунтовано висновок про важливу роль цих матеріалів для з'ясування етнокультурних процесів на Східному Прикарпатті у X - XI ст.

На підставі спадщини українських мислителів 40-х рр. XIX - 70-х рр. XX ст. висвітлено темпоритміку історико-культурного й етнонаціонального у контексті (між)релігійних комунікацій і міждисциплінарного простору. Об'єктом вивчення стали: ідея Бога в структурі людини та світобудови, а також ідея істинності та повноти (між)релігійних комунікацій. З інноваційного погляду стверджено: у філософорелігійних ідеях існує історична закономірність цілісності та системної згармонізованості процесів.