Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.210.41

Рубрики:

Атеросклероз. Артеріосклероз

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто основні чинники, що спричинюють хронічний ендометрит (ХЕ), а також особливості патогенезу та діагностики. Описано механізми впливу хронічного запального процесу в ендометрії на результат імплантації. Збільшення частоти порушень репродуктивної функції жінок обгрунтовує пильне вивчення патологічних процесів, що лежать в їх основі. Останніми роками підвищена увага в рішенні проблем фертильності приділяється патології ендометрію, в якій важливе місце займає ХЕ. Нині активно ведуться роботи по поглибленому вивченню етіології і патогенезу хронічного ендометриту. Проте при уявній всебічній вивченості проблеми результати досліджень ставлять перед нами нові питання. ХЕ є однією з причин безпліддя і, можливо, грає роль в розвитку певних ускладнень вагітності і пологів (30,3 % - у пацієнток з повторними невдачами екстракорпорального запліднення, 9,3 % - з повторними викиднями, 9,8 % - при безплідді). Клінічно ХЕ часто є безсимптомним або супроводжується неспецифічними симптомами, такими як тазовий біль, диспареунія, аномальні маткові кровотечі і білі. Раніше вчені розглядали порожнину матки як стерильну ємкість. Але команда іспанських вчених прагнула перевірити наявність внутрішньоматкової мікрофлори, яка відрізняється від вагінальної. В результаті при дослідженні ендометріальної рідини і вагінальних зразків з одних і тих же пацієнток були виявлені різні бактеріальні склади. Мікрофлора у внутрішньоматковій рідині була класифікована як Lactobacillus, при цьому жінки з нелактобацилярною флорою ендометрію мали значно нижчу частоту імплантації. На початковому етапі запалення ендометрію відбувається активізація нейтрофільних гранулоцитів і макрофагів, збільшується синтез цитокінів, деградація позаклітинного матриксу протеолітичними ферментами. Порушення мікроциркуляції і склеротичні процеси в зоні ушкодження призводять до розвитку ішемії і гіпоксії тканини, що активізує процеси склерозування і ангіогенез. При хронізаціі процесу збільшується експресія хемокінів і молекул адгезії, під впливом чого відбувається міграція B-лімфоцитів з кровотоку і їх диференціювання в плазматичні клітини, підвищується активність матриксних металопротеїназ, змінюється локальна експресія естрогенових і прогестеронових рецепторів в ендометрії, що призводить до репродуктивних порушень. За рахунок відсутності вираженої специфічної клінічної картини хронічного ендометриту спостерігається більш пізнє його виявлення, що обумовлює порушення репродуктивної функції. Несвоєчасна діагностика та лікування хронічного ендометриту має суттєві наслідки у плані можливості імплантації плідного яйця в програмах допоміжних репродуктивних технологій.

Досліджено функціональні властивості нейтрофільних гранулоцитів (НГ) у крові та перитонеальному ексудаті у хворих з перитонітом. У хворих з перитонітом та у пацієнтів контрольних груп в крові, перитонеальному ексудаті і випоті черевної стінки на 1 - 2-гу добу післяопераційного періоду визначали метаболічну активність НГ у спонтанному (Сп) і стимульованому (Ст) тестах з нітросинім тетразолієм (НСТ), а також показник резерву (ПР) метаболічної активності. Досліджено процент активних НГ в реакції фагоцитозу - ФІ і кількість поглинутих частинок Candida albicans в середньому одним НГ-ФЧ. Особливостями клітинних факторів місцевого захисту є знижена метаболічна активність НГ у черевній порожнині в Сп НСТ-тесті порівняно з такою НГ крові і збільшений резерв у разі стимуляції. При порівнянні активності НГ вмісту черевної порожнин у хворих з перитонітом і в контрольних групах встановлено, що НГ черевної порожнини при перитоніті мають знижену інтенсивність фагоцитозу. У хворих з панкреатогенним перитонітом мали місце зворотні кореляції між кількістю формазанпозитивних НГ крові в Сп НСТ-тесті та ПР НГ крові і між кількістю формазанпозитивних НГ крові в Сп НСТ-тесті та ФІ НГ крові, тоді як у хворих з абдомінальним перитонітом не виявлено кореляцій між показниками вродженого захисту організму. У хворих з перитонітом спостерігали порушення функціональної активності НГ. Провідними напрямами порушень є значна активація процесів метаболізму НГ, пригнічення фагоцитарної функції НГ крові та перитонеального ексудату. У хворих з панкреатогенним перитонітом були зворотні кореляції між показниками вродженого захисту організму, тоді як у хворих з абдомінальним перитонітом не виявлено кореляцій.

Проаналізовано та вивчено зв'язок ідіопатичного сколіозу хребта і зубощелепних аномалій у дітей 12 - 15 років Ужгорода. Обстежено 225 осіб, з них 190 дівчат та 35 хлопців. Встановлено, що найбільш поширеним типом сколіозу є грудопоперековий, відмічений у 114 пацієнтів. Незалежно від локалізації деформації в хребті при сколіозі для пацієнтів всіх груп характерні такі ознаки: сагітальна щілина, вкорочення верхнього зубного ряду, дистальний прикус, скупченість зубів на нижній щелепі, переважно в передньому відділі.

Мета дослідження - оцінка ефективності монотерапії конкурентним антагоністом М-холінорецепторів Толтеродином тартрат і його поєднаного призначення з циклічним структурним аналогом g-аміномасляної кислоти габапентином у хворих з ідіопатичним гіперактивним сечовим міхуром без детрузорної гіперактивності. Встановлено, що монотерапія цих хворих має невисоку ефективність і реалізується в основному за рахунок зменшення частоти сечовипускань за добу (на 37,55 %) і частоти епізодів нетримання сечі (на 52,14 %) і менш виражено за рахунок зменшення інтенсивності ургентності (на 14,8 %). Разом з тим комбінована терапія дозволяє забезпечити більш ефективне усунення основних об'єктивних та суб'єктивних симптомів захворювання, що проявляється у зменшенні частоти полакіурії на 64,17 %, ноктурії - на 82,18 %, епізодів ургентності на 81,4 % і нетри мання сечі - на 80,66 %.

Актуальність вивчення інфекційного мононуклеозу обумовлена високою інфікованістю населення вірусом Епштейна - Барр (ВЕБ), специфічної тропністю вірусу до імунокомпетентних клітин, довічної персистенцією вірусу в організмі і часто латентним перебігом. Дослідження за темою роботи проводилися на кафедрі інфекційних хвороб Харківського національного медичного університету. Всього обстежено 45 хворих на інфекційний мононуклеоз (26 чоловіків та 19 жінок), які перебували на стаціонарному лікуванні в Обласній клінічній інфекційній лікарні у 2018 - 2019 рр. Переважну більшість хворих на інфекційний мононуклеоз склали молоді люди віком від 18 до 25 років, з них 59,7 % студенти. Клінічна картина інфекційного мононуклеозу, що викликаний ВЕБ, переважно характеризувалася проявами гепатомегалії, лімфаденопатії, інтоксикаційного синдрому і назофарингеального тонзиліту. Проведено оцінку ефективності застосування валацикловіру та нуклексу в комплексної терапії хворих на інфекційний мононуклеоз, спричинений ВЕБ. Встановлено, що курс цієї терапії сприяє регресії клінічних симптомів, нормалізує показники клінічного аналізу крові, приводить до зниження кількості копій ДНК ВЕБ у сироватці крові або повній елімінації вірусу. Отже, оцінка ефективності застосування валацикловіра та нуклекса в комплексної терапії хворих на інфекційний мононуклеоз, спричинений ВЕБ, свідчить про більш значну регресію клінічних симптомів, достовірно виразніший позитивний вплив на показники клінічного аналізу крови та кількість копій ДНК ВЕБ у сироватці крові, ніж у групі порівняння. Отримані результати дозволили обурунтувати застосування комбінованої терапії валацикловіру та нуклексу у хворих на інфекційний мононуклеоз, спричинений ВЕБ.

С целью расширения теоретической базы целенаправленного поиска аналептиков изучены пробуждающие и антигипоксические свойства гетерозида-21, гетерозида-31 (производные серо- и азотсодержащих гетероциклов) и установлены механизмы их действия. Для моделирования супрессии дыхательного и сосудодвигательного центров головного мозга использовали тиопентал натрия (42 мг/кг). Препаратами сравнения были комбинированный аналептик сульфокамфокаин (СКК) (20 мг/кг) и антигипоксант пирацетам (300 мг/кг). На моделях тиопенталового наркоза и нормобарической гипоксии с гиперкапнией получены результаты, анализ которых позволил качественно и количественно оценить пробуждающую, антигипоксическую активность исследуемых веществ и классических препаратов; их влияние на дыхательный центр мозга и поведенческие реакции животных; теоретически обосновать, экспериментально подтвердить и установить аэробные, анаэробные и детоксикационные механизмы реализации эффектов в различных условиях; сформулировать теоретические основы целенаправленного поиска универсальных аналептиков и антигипоксантов, предложить инструментально-методологический комплекс для их экспериментального воспроизведения.

Досліджено становлення та функціонування мережі аптечних закладів Київської губернії і забезпечення населення лікарськими засобами у дореформений період. Проведено аналіз нормативно-правових актів, визначено фактори, які впливали на відкриття аптек, їх матеріальне становище та забезпечення медикаментами.

На основі матеріалів архівів, історичної літератури проаналізовано становище медичних установ Києва другій половині XIX - початку ХХ ст. та оцінено значення доброчинної діяльності для покращання ситуації. Показано благодійну підтримку промисловцями, доброчинними товариствами установ медицини, створення ними безкоштовних лікарень, притулків. Висвітлено меценатську діяльність родини Терещенків у Києві, їх внесок у розвиток медицини.