Ч. 12. - 1919. - С. 165 - 172

Ч. 1 . - 1920. - с. 1- 14

за 1917-1918 гг.. - 1942. - 1483

У монографії на великому архівному матеріалі досліджується виникнення і діяльність судів на Україні в XVII—XVIII ст., розкривається класовий характер судочинства. Автор з марксистсько-ленінських позицій розглядає найважливіші віхи роботи судів, пам'ятники процесуального права, послідовно і обгрунтовано розвінчує тлумачення буржуазно-націоналістичних істориків про безкласовість тогочасного українського суспільства, про демократичність суду, права і судочинства. Книга розрахована на науковців, а також на всіх, кого цікавить історичне минуле українського народу.

Вміщено чотири Універсали Української Центральної Ради з дотриманням правопису оригіналу. Для істориків, правознавців, широкого кола читачів.

Автор цих рядків може ствердити на основі свого довголітнього викладацького досвіду ув канаді в галузі порівняльної історії політичних (державних) установ, що твір Професора Падоха можна корисно порівняти з кращими працями західньоевропейських та півнісноамериканських авторів. Цей твір також переконливо показує, що правовоіннституційна спадщина україниської історії - цікава і не гірша від спадщини інших країн: Польщі або Росії, Німеччини, Франції або Англії. Вівн повинен стати спонукою до нових досліджень і публікацій подібного роду на Україні.

У монографії на підставі великого масиву як опублікованих, так і тих, які вперше введені в обіг, архівних джерел проведена реконструкція кордонів Київського, Волинського. Брацлавського та Подільського воєводств, простежена їх динаміка протягом 15-18 ст. Результати дослідження відображені на авторських історичних картах.

Автор книжки – генерал-поручник армії УНР Олександр Удовиченко – стояв біля витоків українського війська та пройшов з ним увесь бойовий шлях аж до відступу з України в листопаді 1920 року. Начальник штабу Гайдамацького коша Слобідської України, що уславився взяттям Арсеналу, командир Третьої Стрілецької Залізної дивізії, яка перемогла більшовиків під час Вапнярської операції – генерал Удовиченко стисло та водночас повно виклав історію подій, учасником яких був сам.

У препринті йдеться про історичний розвиток і джерела правових норм в Українській козацькій державі другої половини XVII —XVIII ст. Розраховано на науковців, викладачів і студентів вузів, учнів середніх спеціальних учбових закладів, усіх, хто цікавиться питаннями правової культури України доби феодалізму.

Кн. 1. - 432 с.

У препринті йдеться про заключний етап існування Української козацької держави, про політику Російської імперії щодо неї. Розраховано на науковців, викладачів і студентів вузів, учнів середніх спеціальних учбових закладів, усіх, хто цікавиться питаннями політичної історії України.

Книга присвячена малодослідженій проблемі історії вітчизняної державності - юридичним аспектам діяльності Державної варти. Неупереджений авторський підхід і використання раніше невідомих архівних джерел дозволяють об'єктивно визначити роль цієї охоронної структури в системі влади останнього українського гетьманату. Навчальний посібник розраховано насамперед на тих, хто вивчає історію держави й права України, а також на широке коло читачів.

Споконвічні риси шляхетства на Україні - внутрішній демократизм і європеїзм, які поєднуються з кріпацтвом і марним життям як наслідком російського поневолення. Розуміємо, що гіркий талан народного соловейка Тараса Шевченка, безправного кріпака, міг бути тільки при російському пануванні. Спілка польської і української аристократії на Україні є запорукою політичної стабільності старосвітського суспільства. Українські пани неодмінно використовують польську геральдичну школу, а українські козацькі і гетьманські традиції складають базу польської державної доктрини. Українсько-польська середньовічна унія має відгомін і серед російських діячів соціального руху. Г.Плеханов в праці "Освобождение селян” каже: "Хлопством” служилого стану в Московській державі пояснюється, між іншим, що західно-руська шляхта була так сильно прив'язана до католицької Польші і так вперто відверталася від православної Москви. Важкі історичні умови і значна економічна відсталість примусили Москву закріпачити на державній службі навіть тих, хто сам жив кріпацькою працею селян”. І все - таки родзинку цієї книги складають питання функціонування шляхетського парламентаризму. Широкі права шляхетського стану зосереджують функції локального сеймикового самоврядування. В середині XVI ст. біля 8 % населення України бере участь в шляхетській парламентарній діяль ності. Панські шляхетсько-лицарські традиції поширюються і на Українську Річпосполиту. В Гетьманщині відбувається поступова генеза радних парламентарних установ - старшинські ради перетворюються на Думу і Сейм. Книга є нібито путівником по давньому праву і органам державного управління на Україні, а отже є настільною книгою в галузі держави і права. Метою видання книги є ліквідація прогалини в українській науковій думці. Пригадаймо, що писав Вячеслав Липинський Сергію Єфремову 1913 року: "Я переконався безліч разів, що українське громадянство нашого руху не розуміє і в ньому не орієнтується. В результаті виходить на користь вшехполяків”. Великопанські українські і польські традиції на Україні складають найяскравішу сторінку з історії матеріальної і духовної культури, проте шляхетський рух подекуди носить не тільки національні, але і космополітичні риси, що виразно бачимо в доктрині Михайла Драгоманова, в творчості Юліуша Словацького і в т.зв. козакофільстві XIX ст. Представники шляхетського стану прославляють Україну своєю діяльністю. Наведемо приклади: 1632 року Галшка Гулевичівна своїм коштом засновує Київський колегіум, який утримує інший славетний меценат Ярема Корибут Вишневецький. 1648 року в Києві про це виходить книга "Maiores illustrissimorum principum Korybut Wiszniewieckiorum in suo nepote principe D. Jeremia Wiszniewiecki... redivivi ab au- ditoribus eloquentiae in Collegio Mohilaneo Kioviensi comice cum eorum gestibus memoralibus celebra- ti: Anno D (omi) ni 1648 Maii de”. 1576 року з власної ласки князь Костянтин Острозький засновує Острозьку слов'яно-греко-латинську академію. Архітектор Городецький імпозантними спорудами надає неповторного вигляду давньому Києву. Браницькі і Терещенки засновують і розбудовують цукрову промисловість. Потоцькі, Олександр Кониський, Теофіл Дембицький, Тишкевичі, Сими- ренки є меценатами преси, науки, і культури. Пани Борис Грінченко, Дмитро Дорошенко, Андрій Шептицький, Михайло Старицький, Михайло Малецький, Володислав Федорович, Юрій Федь- кович, Леся Українка та ін. популяризують українську мову і очолюють товариство "Просвіта”. Таких прикладів безліч. Вони заслуговують на дослідження і справедливе вшанування. Отже, ця книга написана саме для Вас. Пориньте в світ величних шляхетських і лицарських традицій на Україні і прочитавши книгу запитайте себе, якої України нам треба.

У праці розглядаються проблеми становлення і функціонування двох форм виконавчої влади на першому етапі Української револющї (Генерального секретаріату і Народного секретаріату).

Настоящий словарь посвящен толкованию юридических и бытовых терминов древнерусского языка, вышедших из современного словоупотребления. При всем изобилии учебных пособий по истории отечественного права данная работа имеет мало аналогов. Словарь содержит более 500 слов и выражений. Для студентов-юристов и всех интересующихся историей русского права.