When the stock market crashed in 1929, Benjamin Roth was a young lawyer in Youngstown, Ohio. After he began to grasp the magnitude of what had happened to American economic life, he decided to set down his impressions in his diary. This collection of those entries reveals another side of the Great Depression—one lived through by ordinary, middle-class Americans, who on a daily basis grappled with a swiftly changing economy coupled with anxiety about the unknown future. Roth’s depiction of life in time of widespread foreclosures, a schizophrenic stock market, political unrest and mass unemployment seem to speak directly to readers today.

Neo-liberal policies and institutional changes have produced a huge and growing number of people with sufficiently common experiences to be called an emerging class. In this book Guy Standing introduces what he calls the Precariat - a growing number of people across the world living and working precariously, usually in a series of short-term jobs, without recourse to stable occupational identities or careers, stable social protection or protective regulations relevant to them. They include migrants, but also locals. Standing argues that this class of people could produce new instabilities in society. They are increasingly frustrated and dangerous because they have no voice, and hence they are vulnerable to the siren calls of extreme political parties. He outlines a new kind of good society, with more people actively involved in civil society and the precariat re-engaged. He goes on to consider one way to a new better society -- an unconditional basic income for everyone, contributed by the state, which could be topped up through earned incomes. This is a topical, and a radical book, which will appeal to a broad market concerned by the increasing problems of labour insecurity and civic disengagement.

The authors wish to thank Christina Norman for the conscientious detail with which she assisted us on various administrative tasks during the beginning phases of this book project. The authors also wish to thank Sharon Panulla and Anna Tobias at Springer for their helpfulness and responsiveness throughout the process. Thanks also to Steven Rogelberg (University of North Carolina at Charlotte) for putting us in touch with Sharon. Finally, Doug Maynard would like to thank Amanda Maynard for her continued support and insights, beginning with the lunch date in graduate school in 1997 that initially inspired my interest in the topic.

Один з перших романів ще зовсім юного автора, в якому він з дивною для його віку сентиментальністю описує жорстокі забавки тінейджерів. Головний герой, що приїхав на канікули у маленьке західноукраїнське містечко, відверто розповідає історію стосунків, котрі привели до вбивства. Комплекси, страхи, сексуальні бажання, приховане і явне суперництво, музичні уподобання і стереотипи місцевої «моди» — усі мотиви, актуальні для світу підлітків. Дереш розгортає через аморальність, до якої ставиться без надмірної критики, як до явища, котре потребує для кожного покоління детальної фіксації й використання активного, майже кінематографічного, сюжету і місцевих особливостей. Деякі з героїв «другого плану» у цьому романі стали повноцінними персонажами роману «Культ», а певні сюжетні «ходи» набули там цікавого розвитку.

Книга являє собою спробу нового жанру — жанру філософії історії за аналогі­єю з тим, як пишеться філософія науки чи філософія мистецтва. Матеріалом, на якому писалась книга, є історія європейської цивілізації XX століття, насамперед того регіону цивілізації, який був охоплений комуністичним тоталітаризмом. Філо­софія історії має справу не з подіями самими по собі у їх часовій послідовності, а з історичним смислом подій. Проблеми історичного смислу безпосередньо пов'язані з оцінкою добра і зла в людському чині. Найбільші таємниці минулого століття не стільки у важливих деталях подій, історичній інтризі та прихованих стратегіях боротьби могутніх політичних сил, скільки у правильному розумінні й тлумаченні сенсу історичних явищ. Саме навколо оцінки історії розгортаються гос­трі суперечки, зокрема в українській історії — навколо оцінки Центральної Ради, гетьманату, Директорії, націонал-демократії та соціал-демократії, «розстріляного Відродження», голодомору і Великого терору, Вітчизняної війни та боротьби УПА, долі української культури в УРСР та в діаспорі, «перебудови» та наслідків її прова­лу (чи перемоги, важко сказати). Всі ці проблеми смислу національної історії роз­глядаються у книзі на широкому тлі.

Проза Тараса Прохаська правду досконало імітує. Зрештою, вона сама є правдою, якщо тільки мати силу сприймати буття так, як сприймає його Прохасько. Бо це надзвичайно болісне відчування, призвичаєння до нестерпності аж в такій мірі, що породжує легкість передсмертного марева. Це зосередженість на найнезначніших змінах (тропізмах) довкілля, загострення погляду, характерне хіба що для галюцинованої свідомості, проникнення в приховану натуру справ. Звідси — парадоксальне поєднання абсолютної свободи і непереборної приреченості, простоти і переусклад* неності, задоволення і відрази.

Ця, тонована в чорне, книжка (збірка статей) одразу ж — без попереджувальних готувань — обпалює і заводить до несхибного наступального виру. В ньому — чесний поступ до живої української правди. Нашої істини. І нашої національної постави. Через посутнє пізнання внутрішнього прихованого ворога. Справжнього — недекоровааного. Заголовним словом до видання стоїть прозора невідворотна сполука — «УКРАЇНОФОБІЯ: «П’ята колона» та її ляльководи». З конкретними фактами, посиланнями, першоджерелами. Автор дослідження — талановитий український публіцист з правого боку, фаховий історик Віктор Рог. У своїх публікаціях автор відстежує — почасти до знемоги різко — отсю-от нашу трагедійну тяглість традицій, що живиться імперським гноєм ще від часу Романових, потому з комуністичної доби і ось уже цілих 17 років у самостійній державі Україна.

Ця, тонована в чорне, книжка (збірка статей) одразу ж – без попереджувальних готувань – обпалює і заводить до несхибного наступального виру. В ньому – чесний поступ до живої української правди. Нашої істини. І нашої національної постави. Через посутнє пізнання внутрішнього прихованого ворога. Справжнього – недекоровааного. Заголовним словом до видання стоїть прозора невідворотна сполука – «УКРАЇНОФОБІЯ: «П’ята колона» та її ляльководи». З конкретними фактами, посиланнями, першоджерелами. Автор дослідження – талановитий український публіцист з правого боку, фаховий історик Віктор Рог.  У своїх публікаціях автор відстежує – почасти до знемоги різко – отсю-от нашу трагедійну тяглість традицій, що живиться імперським гноєм ще від часу Романових, потому з комуністичної доби і ось уже цілих 17 років у самостійній державі Україна. Книжка Віктора Рога – то чесний БІЛЬ і СТАН – молодого, але вже вельми зрілого – зі світлою головою і глибоким поглядом – чоловіка, біль і трудова мета за українську націю і власне за саму Державу. Неперейдені. Зсередини.. Де є конечне розуміння і воля на достойну відсіч і свій шлях: невгнутим ритуальним чином, гоноровим ступенем повернути дух українського роду, голосовий код крові на вершини генетичної пам’яті, зібрати розбратану і розчахнуту національну душу в одне традиційне історичне ціле. Це книга про те - хто, як і чому прагне зруйнувати українську державу і що цим намаганням слід протиставити. На ці та інші питання автор намагається дати відповідь у статтях, написаних і опублікованих в ЗМІ протягом 2002-2008 років. Віктор Рог рекомендує це видання працівникам СБУ, прокуратури, органів внутрішніх справ, суддям, політичним діячам та державним службовцям.