Информативные ответы на все вопросы курса «Инфекционные болезни» в соответствии с Государственным образовательным стандартом.

Эта книга о великом русском ученом-дарвинисте второй половины XIX — начала XX века. И. И. Мечников вместе с А. О. Ковалевским основал сравнительную эмбриологию. Его фагоцитарная теория иммунитета стала основой учения о борьбе организма с инфекционными болезнями. Мечников внес важный вклад в изучение холеры, брюшного и возвратного тифа, туберкулеза и других заболеваний. И. И. Мечников заложил основы геронтологии — науки о продлении жизни.

Перед нами книга, имеющая важное практическое значение, она представляет интерес не только для специалистов, профессионально занимающихся обработкой стекла, но и для любителей, для которых изготовление витражей – это всего лишь хобби. Эта книга – простой учебник, исчерпывающее и достаточно подробное руководство, здесь можно найти все необходимые сведения о материалах, о разных технологиях обработки стекла, о требуемых оборудовании, инструментах и приспособлениях. В частности, вы узнаете о шести основных типах витражей: тиффани, традиционной технике, коллаже, псевдовитраже, а также о технологии кислотного травления и гризайли, подробно ознакомитесь с процессом изготовления витражей.

В учебном пособии излагаются история возникновения специальной психологии как отрасли психологической науки и практики, методологические вопросы специальной психологии, связанные с современным пониманием нормального и отклоняющегося развития, проблемы организации специальной психологической помощи и психокоррекционной работы в системе образования, даны клинико-психолого-педагогические «портреты» детей с различными отклонениями в психофизическом развитии. Рекомендуется всем, кто работает с детьми, имеющими отклонения в развитии.

Спільна монографія Вікторії і Віталія Тельваків, яка присвячена патріархові української історичної науки М.Грушевському. Вона стала ще одним кроком на шляху до пізнання та осмислення інтелектуального надбання Великого Українця. В ній досліджується історіографічна творчість вченого в контексті формування та розвитку української історичної науки кінця ХІХ - першої третини ХХ століття. Монографія складається з п'яти частин. У першій автори проаналізували історіографічну традицію вивчення історико-наукових поглядів М. Грушевського, виділивши в ній три періоди: перший охоплює час від кінця ХІХ до його смерті в 1934 році; другий з 1934 до кінця 1980-х рр.; третій з початку 1990-х рр. і до нашого часу. Наведена періодизація не викликає особливих заперечень. Про те в ній варто було б виділити окремі підперіоди. Доволі ґрунтовно автори проаналізували джерельну базу дослідження, в якій виокремили три основні джерельні комплекси: 1) включає твори М.Грушевського, які характеризують його як дослідника української історіографії; 2) „великий текст", тобто всі твори, що вийшли з-під пера вченого; 3) „історико-культурний контекст" - матеріали, що характеризують епоху та умови його наукової діяльності. Слід зазначити, що виявлена авторами сукупність джерел є достатньо репрезентативною і забезпечує досягнення мети даного дослідження. Другий розділ присвячений процесу становлення М.Грушевського як дослідника української історичної науки. Він починається з часу перебування майбутнього історика в Тифліській гімназії, бо саме там були започатковані його перші спроби написання наукових праць. Автори наголошують, що творчість українських істориків М.Костомарова, П.Куліша, М.Драгоманова і В.Антоновича, мали великий вплив на формування світогляду М.Грушевського. І з цим важко не погодитись. В Київському університеті він здобув фах професійного історика. Його вчителями були В.Антонович, В.Іконников, Ф.Фортинський, які відкрили перед молодим дослідником розмаїття історіографічних шкіл та напрямів. Солідний багаж знань та умінь отримав він на наукових семінарах. В той же час, автори наводять доволі скептичну оцінку М.Грушевським Київського університету, яку він подавав у своїх мемуарах. Своєрідною альтернативою подолання недоліків університетських курсів була для юнака самоосвіта. На основі щоденникових записів, конспектів, бібліотечних реєстрів дослідники відновили і проаналізували коло читацьких уподобань історика. Отже, на їхню думку, університетські курси та наполеглива самоосвіта сприяли формуванню в М.Грушевського рис професійного історика. Ще будучи студентом він активно включився в наукове життя, виступивши з власними історичними творами та критичними рецензіями на монографії своїх колег по ремеслу. Третій розділ „Теоретичні проблеми історіографії у працях М.Грушевського" включає кілька параграфів. В ньому аналізується широке коло теоретично-методологічних аспектів історіографічного пошуку вченого, визначення ним спеціальної термінології. На думку дослідників розуміння М. Грушевським предмету вивчення української історіографії в цілому корелюється із поглядами на цю проблему сучасних науковців. З іншого боку вони відзначають і деяку архаїчність у висловлюваннях вченого про історіографічні школи та напрямки, а також певні термінологічні розбіжності та недосконалості, які були властиві для того часу. Варто додати, що й сучасні дослідники використовують різні терміни для визначення історичної науки. Взагалі на думку авторів історіографічної ідеї М.Грушевського явно випереджували свій час як у плані тематичному так і плані теоретичному.