У книзі розкриваються особливості розвитку української ікони від хрещення Київської Русі до кінця XX століття. Дається періодизація історії ікономалювання, характеризуються стилі й специфічні риси української ікони, які відрізняють її від творів інших ікономалярських національних шкіл, аналізуються осередки та школи ікономалювання. Значна увага приділяється продовженню національних ікономалярських традицій у діаспорі. Для мистецтвознавців та всіх тих, хто цікавиться розвитком української духовної традиції.

В книжці висвітлюється важливий етап в історії українського образотворчого мистецтва, коли творили такі відомі митці-реалісти, як Т. Шевченко, І. Соколов, К. Трутовський, В. Штернберг та ін. Видання ілюстроване кольоровими та чорно-білими репродукціями і розраховане на широке коло шанувальників мистецтва.

Мaхнo - oдин iз нaйяскpaвiших лiдеpiв українськoгo нapoду, якoгo paдянськa пpoпaганда нaзивaлa бaндитoм, a спpавy його зaмoвчувала. Зapaз Hестopa Мaхнa пopiвнюють з Poбiн Гyдoм, Спapтaком, "товаришем Че". Bихoдець з нaйбiднiшoгo селянства, вiн y 29 poкiв зyмiв зiбpaти пiд пpaпoром aнapхii 100-тисяннy apмiю i пoчaв cтворювати нa пlвденнoмy схoдi Укpaїни (нa теpитopії, якa бiльшa зa Данiю, з нaселенням у 2,5 млн. чоловік) aнapхiстське сyспiльcтвo - трудову федеpaцiю, якa пpoiснувалa 100 днiв пiд пoстiйними ударами білих і червоних. Через 70 років після смерті цей "степовий вовк" став культовою фігурою серед сучасної молоді Європи, а ідеї анархізму, які сповідував Махно, у наш час перекочували з робітничих бараків до арт-богемних "тусовок". Kим же був Мaxнo y pеaльнoму житті? На це питaння і дає відповідь нова книга В. Савченка, що присвячена одному з найвідоміших українців ХХ сторіччя.

Книжка розповідає про часи монгольського нашестя та державу Золота Орда, вплив яких на долю населення Київської Русі і Половецького степу, на жаль, й на сьогодні не має усталеної оцінки. Незважаючи на багаторічні дослідження, питання про золотоординську епоху лишається «білою плямою», з'ясування якого мало би неабияке значення для середньовічної історії України. У книзі розглядаються контакти слов'янського населення з тюркомовними кочівниками, що позначилось на етнографічних особливостях української культури. Книжка розбиває усталений погляд на степовий регіон як «Дике поле», де проживала не тільки осіла і кочова людність, але й існували значні ординські міста.

У цій багато ілюстрованій книзі розкриваються особливості розвитку української ікони від хрещення Київської Русі до кінця ХХ ст. Дається періодизація історії ікономалювання, характеризуються стилі й специфічні риси української ікони, які відрізняють її від творів інших ікономалярських національних шкіл, аналізуються осередки та школи ікономалювання. Значна увага приділяється продовженню ікономалярських національних традицій у діаспорі.

Збірник статей присвячено маловідомим сторінкам історії Центральної України ХIV ст. Дослідження істориків, археологів, філологів вводять у науковий обіг невідомі досі джерела і крізь призму синьоводської проблеми більш широко окреслюють українсько-ординські та литовсько-ординські стосунки на степовому покордонні. Для науковців, вчителів, студентів, краєзнавців, всіх, хто цікавиться історією України.

З давніх-давен більша частина території сучасної України була вкрита лісами. Навіть на широких степових просторах Південної України, у долинах річок росли великі діброви. Тож дерево було найпоширенішим матеріалом, з якого предки сучасних українців не лише зводили різноманітні будівлі, а й виготовляли все необхідне для життя: меблі, посуд, хатнє начиння, господарський реманент, виробниче устаткування, транспортні засоби. У них було особливе, шанобливе ставлення до дерева як до матеріалу живого й одухотвореного, прихильного до людини. Аж до кінця 18 ст. всі в Україні – від простого селянина до ясновельможного гетьмана – були щиро переконані, що жити слід тільки у дерев’яному будинку чи палаці, бо кам’яні та цегляні будівлі є вкрай шкідливими для здоров’я. В історико-культурологічному плані це переконання зіграло злий жарт з українським народом. Мурованих палат, замків, храмів будували мало, а дерев’яні, яких було безліч, усі загинули – тож історична та культурна спадщина України виявилася штучно збідненою. Проте, якою вражаючою була наша дерев’яна архітектура, ми можемо лише здогадуватися на підставі результатів археологічних досліджень, захоплених описів мандрівників-іноземців та тих окремих дерев’яних пам’яток, які ще вціліли.

Книга содержит оригинальную историко-географическую, ландшафтную и экологическую характеристику исчезающих лесных ландшафтов СССР, Евразии и отчасти других континентов. Описываются сохранившиеся эталоны целинных степенй нашей страны. Широко используется классическая научная и художественная литература о природе степей, уделяется внимание образному восприятию степных ландшафтов и пейзажей.

Полное отсутствие литературы по русским ядовитым растениям побудило меня написать настоящую книгу для того, чтобы дать толчок к описанию и изучению ядовитых растений СССР. Учитывая то обстоятельство, что интерес к ядовитым растениям может возникнуть у лиц, для которых трудно было бы достать разбросанные данные обо всем, что может осветить вопрос о ядовитости растений, я стремился в общей части своего труда дать возможо более полное освещение химической, физиологической и ботанической стороны ядовитых растений.

Т. 8. - 2010. - 362 с.

Махно - один із найяскравіших лідерів українського народу, якого радянська пропаганда називала бандитом, а справу його замовчувала. Зараз Нестора Махна порівнюють з Робін Гудом, Спартаком, товаришем Че. Виходець з найбіднішого селянства, він у 29 років зумів зібрати під прапором анархії 100-тисячну армію і почав створювати на південному сході України анархістське суспільство - трудову федерацію, яка проіснувала 100 днів під постійними ударами білих і червоних. Через 70 років після смерті цей степовий вовк став культовою фігурою серед сучасної молоді Європи, а ідеї анархізму, які сповідував Махно, у наш час перекочували з робітничих бараків до арт-богемних тусовок. Ким же був Махно у реальному житті? На це питання і дає відповідь нова книга Віктора Савченка, що присвячена одному з найвідоміших українців ХХ ст.

Відчуження людини, яка живе «не як усі», пошуки свого «я» там, де це «я» знайти неможливо, психоаналіз, Фройд і Юнґ, фантасмагорія, еротика і джаз, роздвоєння особистості — все це «Степовий вовк», роман видатного німецько-швейцарського письменника, лауреата Нобелівської премії Германа Гессе (1877—1962). Гарі Галер — головний герой роману — називає себе «степовим вовком, який заблукав у тенетах цивілізації». Він книжник-одинак, який зовсім не пристосований до життя і тому думає про те, щоб це життя покинути. Але декілька незвичайних подій вимушують його переглянути свої погляди...

Географический ареал— это часть земной поверхности (территории или акватории), на которой постоянно встречаются популяции определенного вида организмов, входящего в таксономические категории более высокого ранга — роды и семейства. В зависимости от таксона можно говорить об ареале вида, ареале рода, ареале семейства и т. д. Ареал представляет собой трехмерное географическое пространство, определяемое не только долготно-широтными характеристиками, но и высотой (особенно в горных системах) или глубиной (в водной среде) распространения организмов.

"Конспект флоры Республики Марий Эл" является результатом более 150-ти летного периода ее инвентаризации - первого и основного этапа изучения любой флоры. За последние десятилетия осуществлено флористическое обследование почти всей территории республики. В ходе его выявлено около четырехсот новых для ее флоры видов, накоплены сведения по более чем 1400 видам растений, произрастающих здесь. Конспект содержит наиболее полные сведения по марийской флоре. Кроме ботаников-специалистов он может быть полезен всем, имеющим интерес к изучению и использованию ресурсов местной флоры. Более скромной задачей конспекта является ознакомление широких кругов населения с разнообразием мира растений республики, с состоянием его изученности и сохранности.

Розгляд мохообразные и сосудистые растения зейского заповедника.

Отражены итоги флористических исследований за период 1962-1985 гг. Приводятся систематический, эколого-биологический, фитоценотический и экотипический анализы флоры поймы реки Урал. Обсуждаются вопросы истории формирования флоры региона. Приведен систематический список 883 видов цветковых растений с краткой характеристикой каждого вида. На основе тщательного анализа систематической принадлежности видов и сравнения списков видового состава автор выявил специфичность флор отдельных регионов. Книга рассчитана на ботаников, работников сельского хозяйства, преподавателей и студентов биологических факультетов вузов.

Ботанический очерк написаный по заказу Тамбовского губернского земского комитета. 1.Введение. История изучения флоры Тамбовской губернии. Методика изследования. Краткий очерк заселения губернии растительностью. 2.Степная растительность. Степная растительность южной половины губернии: травяная степь, кустарниковая степь, "осиновые кусты", солонцы и солончаки, песчаные степи. Степная растительность северной половины губернии: степная растительность у селений Земечинова, Правыя Ламки. Темгеневские склоны. Степная колония у г.Елатьмы. 3.Лесная растительность. Еловые леса. Сосновые леса. Лиственные и смешанные леса. Южные дубовые леса. Нагорные луга. Ольшатники. 4.Болота и водная растительность. Луга. Моховые болота. Сорная растительность. 5.Общие выводы на основании ботанических данных. Деление губернии на районы и зоны. Связь растительности Тамбовской губернии с растительностью соседних губерний. Связь растительности Тамбовской губернии с почвами.