Столетия процветания Византийской империи и Арабского Востока — интереснейшая страница в истории культуры. Эти очаги цивилизации были порождениями совершенно разных культур и религий, постоянно вели между собой жестокие войны, и все-таки в одном эти соседи по Ближнему Востоку были похожи: и тех и других отличала искренняя страсть к самой утонченной роскоши. В этом томе «Истории культуры народов мира» — рассказ о византийских нарядах и сказочной красоты тканях, богатейшем убранстве императорского дворца, о том, как простые кочевники превратились в изнеженных халифов, об арабесках и дамасской стали и о многом другом, что навсегда вошло в наш обиход, сохранив изысканный и причудливый аромат Востока. «История культуры народов мира» — уникальное издание, в котором описаны костюмы, оружие, мебель,. посуда и архитектурные сооружения народов нашей планеты, начиная с IV тысячелетия до и. э. и вплоть до XIX века. Автор этого интереснейшего труда — выдающийся немецкий художник и историк культуры Герман Вепс (1822—1897), профессор Берлинской академии художеств, лично выполнивший большинство многочисленных иллюстраций, украшающих страницы этого энциклопедического собрания. По широте и объему материала, сведенного в единое целое с истинно, немецкой добросовестностью и аккуратностью, эта книга до сих пор не знает себе равных в России

"Бенкет" Платона належить до найвищих осягнень філософської думки і шедеврів світової літератури. Як кожний великий твір Платонів Бенкет не втрачає своєї актуальности і по-новому промовляє до кожного нового покоління. Його змістом є натхненний і захопливий своїм артистизмом та імпровізаційністю пошук відповіді на одвічне питання філософії про смисл людського життя. Для Платона він збувається в Еросі, у пристрасному бажанні, що має божественне походження і є нашим пориванням до Бога. У сучасному світі цей твір набуває особливого звучання. Надто, якщо погодитися з К'єркегором, який вбачає причину занепаду сучасної людини у бракові пристрасти. Бенкет пробуджує закладену в людській природі пристрасть, виводить на стежку, де кожен може знайти для себе щось найважливіше. І тоді вже не зможе бути байдужим. «Бенкетом» Платона Видавництво Українського Католицького Університету відкриває антологію текстів класичної античности, грецько-візантійської церковної традиції та латинського середньовіччя, які мали найбільший вплив на становлення і розвиток християнської цивілізації — її віри, філософії і культури. Серію IN VIA замислено не як колекцію бібліотечних скарбів, а як дорогу до джерел духовних інтуїцій сучасної культури.

У книзі досліджується проблема рецепції на києво-руському грунті візантійської політичної культури й відтворюються процеси становлення і шляхи розвитку старокиївської ідеології. В роботі виявлено символічне наповнення уявлень давньоруських книжників-історіографів про витоки державності на Русі та набуття її столицею статусу сакрального града. Простежується виникнення у давньоруській суспільно-політичній думці міфологеми "Київ — Другий Єрусалим" та подальша трансформація її змісту. Видання адресоване історикам та археологам, викладачам і студентам вищих навчальних закладів й усім киянам, яким не байдужа історія свого міста.

В книге известного отечественного медиевиста и византиниста С. П. Карпова впервые в комплексе исследуется история государств, основанных в XII–XV вв. западноевропейскими рыцарями, а также венецианцами, генуэзцами, каталанцами на завоёванных у Византии или полученных по договорам территориях. Земли Латинской Романии были разбросаны на большом пространстве – от Адриатики до Северного Причерноморья. Их судьбы причудливо переплелись с историей соседних стран и народов, включая Палеологовскую Византию, Золотую Орду, Древнюю Русь. Среди них – и крупные феодальные сеньории (типа Ахейского княжества) и торговые поселения, превращавшиеся подчас в большие города (Кафа, Пера), и небольшие фактории и замки на «чужой» земле. Книга, построенная как система очерков, знакомит читателя с феноменом Латинской Романии, её своеобразной культурой, с дорогами, связывавшими Запад и Восток, с судьбами людей той далёкой эпохи. Среди них и свидетели захвата Константинополя турками в 1453 г., и знатные патриции, служившие трапезундским императорам, и генуэзские консулы, и дерзкие пираты. В книге широко использованы неизданные документы Венецианского, Генуэзского архивов, Петербургских рукописных собраний. Большое внимание уделены межэтническим отношениям, проблемам семьи и брака, формированию новой культуры на основе синтеза византийских и западноевропейских традиций, борьбе и сотрудничеству греков и «латинян» в период классического средневековья. Книга предназначена специалистам, студентам гуманитарных факультетов вузов, а также самому широкому кругу читателей. Она познакомит Вас с неизвестной стороной истории Византии и Запада.

В книге Джорджа Бейкера ярко и образно воссоздана сложная атмосфера Византии эпохи реформ Юстиниана Великого. Автор раскрывает сложный образ создателя христианской империи. Показывает колоссальную роль, которую сыграли в истории государства жена Юстиниана — Феодора и преданный им талантливый полководец Велизарий. Подробно рассказывает о культуре, обычаях и великолепном искусстве того времени.

Література Київської Русі XI — XIII ст. складається з творів оригінальних і перекладних. З пам'яток письменства всього старого періоду перекладним творам належить дуже значне місце як щодо кількості рукописів, так і щодо поширення цих творів серед читацьких кіл. Перекладна література мала великий вплив на оригінальне письменство, нерідко визначаючи і його жанри, і композицію, і ідейний зміст. Більшість тих перекладів, що надходили в Київську Русь з кінця Х ст., була зв'язана з християнським культом, отже, з релігією — пануючою формою ідеології епохи феодалізму. Навіть твори світського, по суті, змісту набували, як побачимо далі, того ж таки церковного колориту. Крім того, перекладна література старого періоду має свої особливості порівняно з перекладною літературою нових часів. Якщо в новітні часи (з XIX ст.) перекладачі намагаються максимально точно відтворити оригінал, то в середні віки вони часом скорочують, доповнюють, пристосовують до місцевих умов перекладний текст, стаючи, таким чином, то редакторами, а то й просто перероблювачами, до певної міри співавторами. В цьому специфічний характер перекладної літератури даного періоду.

Στο βιβλίο, γραμμένο από τον καθηγητή του Πανεπιστημίου Αθηνών, παρουσιάζονται βυζαντινές και ελληνικές εικόνες από τον VI έως XVIII αιώνα. Λεύκωμα με πολλές έγχρωμες εικόνες δίνει μια ιδέα για την εξελικτική πορεία αυτής της κατεύθυνσης στη θρησκευτική τέχνη, δείχνοντας τα στάδια και τις τάσεις που είναι χαρακτηριστiκά για τα καλλιτεχνικά και κοινωνικά φαινόμενα αυτής της εποχής. Ιδιαίτερη προσοχή δίνεται στη συζήτηση για την τεχνολογία και αισθητικές αξίες ορισμένων εικόνων.

До видання ввійшли нариси костюмів різних країн світу з давніх часів до 18-19 ст., зокрема костюмів Давнього Єгипту, Ассірії, Персії, Греції, Риму, європейських варварів, Візантії, Західної Європи, Київської Русі, Росії, України, арабських країн, Індії, Китаю, Японії.

  Текст у форматі PDF 1.75 Мб

Рецензия  Текст у форматі PDF 0.10 Мб

Конспект лекцій з міграційного права України написано на основі вив­чення проблем правового регулювання міграційних процесів, їх розвитку від часу прийняття Декларації про державний суверенітет 1990 року до сього­дення. В ньому враховано досягнення вітчизняних та зарубіжних досліджень і правореалізації міграційного законодавства України, системно розгляда­ються теоретичні засади формування й розвитку міграційного права України та його інститути.

Хто ми — Україна чи Малоросія? Європа чи Росія? Чи українська релігійність — це те саме, що візантійське православ'я? Звідки взялись тамплієри на берегах Дніпра? Яку таємницю берегли «таємні товариства» малоросійських дворян XIX ст.? Звідки в «Лісовій пісні» зашифрована легенда про Грааль? Чи й справді українці — це «селянська нація»? В чому різниця між демократією і хамократією? В чому полягав модерний «український проект» і чи вдалося нам його реалізувати?.. Нова книжка провідної української письменниці, підсумковий плід її багаторічних роздумів — це вражаюча інтелектуальна подорож крізь віки, культури й конфесії в пошуках «України, яку ми втратили». Ключем до неї стає розкритий О. Забужко «код Лесі Українки». Аристократка і єретичка, спадкоємиця древнього лицарського роду і продовжувачка гностичної традиції, ця найвидатніша з українок залишилася незрозумілою в радянській Україні і майже незнаною широкій публіці — в Україні незалежній. Чому? Відповіддю на це питання стає велика історична драма «прихованої війни», яку Оксана Забужко з притаманною їй відвагою виносить із забуття і, на багатющому літературному й історичному матеріалі, відновлює на повен зріст. Це не лише фундаментальна історико-культурна студія чи вишукана філологічна екзегетика. Це ще й книга про наше сьогодення — про те, як жорстоко ми розплачуємося за втрату і забуття багатовікової лицарської культури.

Medical historians have traditionally claimed that modern hospitals emerged during the latter half of the nineteenth century. Premodern hospitals, according to many scholars, existed mainly as refuges for the desperately poor and sick, providing patients with little or no medical care. Challenging this view in a compelling survey of hospitals in the East Roman Empire, Timothy Miller traces the birth and development of Byzantine xenones, or hospitals, from their emergence in the fourth century to their decline in the fifteenth century, just prior to the Turkish conquest of Constantinople. These sophisticated medical facilities, he concludes, are the true ancestors of modern hospitals. In a new introduction to this paperback edition, Miller describes the growing scholarship on this subject in recent years.

Посібник висвітлює процес зародження, розквіту та падіння візантійської цивілізації, починаючи з поширення християнства та перетворення його на панівну релігію і закінчуючи падінням Візантійської імперії в результаті завоювань османів. У книзі вміщено додатки, покажчики, ілюстрації та карти. Для студентів витих навчальних закладів, викладачів шкіл, коледжів, гімназій, богословів, семінаристів і всіх тих, хто цікавиться історією світових цивілізацій.

У монографії викладено нову концепцію походження назв Русь і варяги. Заперечується скандинавське походження цих назв і обґрунтовується положення, що обидві назви виникли в середовищі прибалтійських слов’ян. Уважно розглянуто докази на користь нормандської (скандинавської) теорії походження назви Русь: свідчення Бертинської хроніки від 839 року; розповідь Ліудпранда, єпископа Кремонського; розповідь Іоанна Диякона про похід норманів близько 865 р. на Візантію; розповідь Ахмеда ал-Якубі про напад русів на Севілью; імена руських князів, послів і купців, які наведені в договорах Олега та Ігоря з греками; назви дніпровських порогів, про які повідомив візантійський імператор Константин Багрянородний у своєму творі "Про управління імперією".