У монографії викладено нову концепцію походження назв Русь і варяги. Заперечується скандинавське походження цих назв і обґрунтовується положення, що обидві назви виникли в середовищі прибалтійських слов’ян. Уважно розглянуто докази на користь нормандської (скандинавської) теорії походження назви Русь: свідчення Бертинської хроніки від 839 року; розповідь Ліудпранда, єпископа Кремонського; розповідь Іоанна Диякона про похід норманів близько 865 р. на Візантію; розповідь Ахмеда ал-Якубі про напад русів на Севілью; імена руських князів, послів і купців, які наведені в договорах Олега та Ігоря з греками; назви дніпровських порогів, про які повідомив візантійський імператор Константин Багрянородний у своєму творі "Про управління імперією".