В сборнике помещены документы, посвященные одной из самых драматических страниц в истории Гражданской войны: махновщине - крестьянскому движению на юге Украины в 1918-1921гг. Публикуемые документы впервые комплексно и всесторонне характеризуют его причины, масштабы и особенности, а также роль Н.И. Махно, как руководителя крестьянского повстанчества. Сборник снабжен введением, примечаниями, именным и географическим указателями и иллюстративным материалом.

Мaхнo - oдин iз нaйяскpaвiших лiдеpiв українськoгo нapoду, якoгo paдянськa пpoпaганда нaзивaлa бaндитoм, a спpавy його зaмoвчувала. Зapaз Hестopa Мaхнa пopiвнюють з Poбiн Гyдoм, Спapтaком, "товаришем Че". Bихoдець з нaйбiднiшoгo селянства, вiн y 29 poкiв зyмiв зiбpaти пiд пpaпoром aнapхii 100-тисяннy apмiю i пoчaв cтворювати нa пlвденнoмy схoдi Укpaїни (нa теpитopії, якa бiльшa зa Данiю, з нaселенням у 2,5 млн. чоловік) aнapхiстське сyспiльcтвo - трудову федеpaцiю, якa пpoiснувалa 100 днiв пiд пoстiйними ударами білих і червоних. Через 70 років після смерті цей "степовий вовк" став культовою фігурою серед сучасної молоді Європи, а ідеї анархізму, які сповідував Махно, у наш час перекочували з робітничих бараків до арт-богемних "тусовок". Kим же був Мaxнo y pеaльнoму житті? На це питaння і дає відповідь нова книга В. Савченка, що присвячена одному з найвідоміших українців ХХ сторіччя.

Личность одного из лидеров революционного анархизма Нестора Махно (1888–1934) и сегодня вызывает большой интерес в обществе. Обнародованные после долгого запрета документы позволяют увидеть в нем не анекдотическую фигуру, созданную советским агитпропом, а незаурядного полководца и организатора, пытавшегося воплотить на родной Украине идеалы свободы и справедливости. В огне Гражданской войны отряды Махно сражались против белых и красных, интервентов и петлюровцев. В неравной борьбе они были разбиты, их «батька» закончил жизнь в эмиграции, но его идеи не погибли. В последние годы появляется все больше трудов, авторы которых исследуют не только яркую личность Махно, но и его теорию и практику самоорганизации общества в противовес подавляющей власти государства. Книга писателя Василия Голованова – одно из лучших исследований феномена Махно, сочетающее строгую документальность с художественным мастерством изложения. В книгу включены многочисленные фотографии.

Воспоминании соратника Н. И. Махно, его заместителя и начальника штаба В. Ф. Белаша, свидетельства очевидцев и участников махновщины раскрывают одну из трагических страниц гражданской войны в Украине. Впервые на основе многочисленных оригинальных документов в книге воссоздается образ одного из первых кавалеров ордена Боевого Красного Знамени Нестора Махно — организатора Повстанческой Армии (махновцев), поиски им путей и методов борьбы во имя свободы народов Украины. Показаны действия махновцев с марта 1917 г. по август 1921 г. Нестора Махно не могли понять ни Ленин. пи Троцкий, ни Деникин... Его поймет история. Для историков, широкого круга читателей. Рекомендуется для библиотечных коллекторов. Книга издается в авторском варианте.

Ч. 1. - 376 с.

Авторы этой книги — горный инженер по технике разведки и геолог-разведчик — знакомят молодежь с одной из ведущих технических профессий в геологоразведочном деле — с работой первых помощников геолога: бурильщиков и буровых мастеров. Рассказывают о роли бурения скважин в различных отраслях народного хозяйства. Прослеживают развитие техники бурения от простейшего ручного бура до автоматизированных буровых установок. Раскрывают романтику и реальность профессии первооткрывателей земных недр. Для учащейся молодежи, выбирающей будущую профессию, а также для работников, занимающихся вопросами профориентации школьников.

Григорій Савич Сковорода — найвидатніша постать у культурному й літературному житті України XVIII ст. Великий народний мислитель, просвітитель і письменник, він у своїх творах розвивав цілий комплекс ідей, актуальних для свого часу, виражав передові погляди українського громадянства. Його багатогранна філософська й літературна творчість — це остання ланка в перехідному періоді від давньої української літератури до нової.

Махно - один із найяскравіших лідерів українського народу, якого радянська пропаганда називала бандитом, а справу його замовчувала. Зараз Нестора Махна порівнюють з Робін Гудом, Спартаком, товаришем Че. Виходець з найбіднішого селянства, він у 29 років зумів зібрати під прапором анархії 100-тисячну армію і почав створювати на південному сході України анархістське суспільство - трудову федерацію, яка проіснувала 100 днів під постійними ударами білих і червоних. Через 70 років після смерті цей степовий вовк став культовою фігурою серед сучасної молоді Європи, а ідеї анархізму, які сповідував Махно, у наш час перекочували з робітничих бараків до арт-богемних тусовок. Ким же був Махно у реальному житті? На це питання і дає відповідь нова книга Віктора Савченка, що присвячена одному з найвідоміших українців ХХ ст.

Париж - место последнего отдыха славного командарма Повстанческой армии Нестора Махно. Здесь он провел последние девять лет своей жизни, о которых сегодня мало известно.

Кн. III : Украинская революция (июль-декабрь 1918 года). - 1937. - 95 с.

Нестор Иванович Махно - одна из самых оригинальных фигур в нашей истории. Мало кто пользовался такой популярностью и любовью в народе, как батька Махно. Он воевал со всеми властями и режимами, какие только были во время гражданской войны и иностранной военной интервенции на Украине.

Україна дала світу чимало яскравих і цікавих особистостей. І сто героїв цієї книги – лише дещиця з їх числа. Автори намагалися представити в ній найбільш видатні постаті минулого і сучасності, тих, хто своєю працею і талантами прославив країну, вплинув на хід її історії. «Нація виявляє себе не лише в людях, яким вона дає життя, але й у тім, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам'ятає», – говорив Джон Кеннеді. Якщо звернутися до історичної пам'яті української нації, то протягом тривалого часу головними її символами незмінно залишалися Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський. При цьому варто зазначити: життєписи були настільки ідеалізовані й оповиті всілякими міфологічними нашаруваннями, що скоріше нагадували історичні архетипи, ніж біографії реальних людей. Тому, розповідаючи про цих видатних особистостей, автори прагнули зняти з їхніх портретів хрестоматійний глянець і познайомити читача з маловідомими фактами їхнього життя і діяльності. Іще більш далеким від історичної правди було представлено в біографічній літературі життєвий шлях таких державних і політичних діячів, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Нестор Махно, Степан Бандера. Тривалий час їхня роль в історії України викликала суперечливі оцінки, які робили з цих людей не національних героїв, а ізгоїв суспільства. Суперечки навколо них тривають і сьогодні, але навіть їхні супротивники не можуть не визнати того, що всі вони, безсумнівно, є неабиякими особистостями, які виявили чимало сили волі й мужності в найтрагічніші періоди життя країни. Донедавна українці вкрай мало знали про своїх видатних співвітчизників, які з різних причин були змушені залишити батьківщину. Більшість із них забуто. Така ж доля випала й тим, хто став жертвою сталінських репресій, представникам дисидентського руху, борцям за права людини в Україні. А тим часом саме ці люди сприяли зростанню авторитету української науки і культури далеко за межами країни. От чому в сучасній галереї видатних людей України гідне місце посідають Михайло Драгоманов і Олександр Архипенко, Серж Лифар і Володимир Винниченко, Дмитро Чижевський і Микола Бердяев, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Серед героїв цієї книги – не лише українці, але й представники інших національностей. Їхні імена тут не випадкові, оскільки для одних Україна була малою батьківщиною, інші тривалий час жили і працювали на українській землі вже в зрілі роки. Не можна не погодитися з російським ученим, академіком Д. Лихачовим, який стверджував, що «національні особливості зближують людей… а не вилучають їх із національного оточення інших народів, не замикають народи в собі». Тож не варто дивуватися тому, що в історичній пам'яті українського народу почесне місце завжди посідатимуть імена Шолом-Алейхема, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Миколи Пирогова, Іллі Мечникова, Сергія Прокоф'єва і багатьох інших видатних «неукраїнців». До речі, вони були набагато мудріші за деяких своїх нащадків і ніколи не відокремлювали свою долю від української землі і того народу, серед якого жили і діяли. Варто згадати хоча б рядки з листа М. Гоголя, адресовані А. О. Смирновій-Россет: «Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що ніяк би не віддав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і, як навмисно, кожна з них порізно містить в собі те, чого немає в іншій…» Ці слова, написані в середині XIX століття, залишаються актуальними й сьогодні.

Захоплююча, яскрава розповідь про славетну історіюукраїнського козацтва: од витоків і до знищення російським царатом. Антонович Володимир Боніфатійович (18 (30) січня 1834, Махнівка - 21 березня 1908, Київ) - український історик, археолог, етнограф, археограф, член-кореспондент Російської АН з 1901; професор Київського університету з 1878; належав до хлопоманів; співорганізатор Київської Громади.

У монографії на основі унікальних архівних, музейних документів, спогадів старожилів, мемуарів учасників подій, фотодокументів приватних колекцій, аудіоматеріалів досліджується комплекс проблем, пов’язаних із визначенням місця Бердянська в історії махновського руху і місця махновського руху в історії Бердянська 1918—1921 рр. Книга розрахована на широке коло читачів — бердянців і гостей міста, науковців, викладачів, студентів, школярів, усіх, хто цікавиться історією рідного краю.

Фігура анархіста Нестора Махно (1889-1934 рр.) суперечлива і неоднозначна. Батрак, робочий, заарештований і засланий за участь у революції 1905 року, організатор "Революційної повстанської партії України", що воювала проти військ Денікіна і Врангеля, політик, на совісті якого чимало жорстоких справ, людина, яку захопив вир громадянської війни і яка багато чого розуміла по своєму, таким постає Махно у своїх спогадах. Про переклад українською мовою. Одночасно з перекладом "Спогадів" на українську мову я спробував відредагувати та осучаснити їх, зробити співзвучними з нашим часом. Наскільки це вдалося - судити читачам. Я поставив собі за мету лише літературно підкоректувати стиль і манеру письма Нестора Махно, ідейного революціонера-анархіста, відданого справі революції (так як він її розумів) борця за свободу і волю трудящих мас. PS. Перед вами повний текст видання, я лише перемістив вступну статтю (біографію Н. Махно) від редактора і упорядника Вовка С.С. в кінець перекладу.