Комітет міністрів Російської імперії у 1904 році розглядав питання про заборону української мови в Росії. Для цього міністрам освіти і внутрішніх справ було доручено заручитись підтримкою київського генерал-губернатора, академії наук та київського і харківського університетів і винести думки з приводу доцільності заборони української мови. Всі згадані установи висловились за скасування заборони. Опублікована академією наук пам'ятка вийшла на правах рукопису і була маловідома широкому загалу, тому в 1916 році була перекладена українською мовою і видана друком.

В монографии даётся краткий очерк истории языковой ситуации и языковой политики в СССР и в государствах, образовавшихся после его распада. Выделяются основные факторы, определяющие функционирование языков в многоязычном обществе: показано, насколько языковая политика в СССР отражала общие закономерности и насколько она имела свою специфику. Рассмотрены основные этапы этой политики: на первом этапе, до второй половины 30-х гг. была предпринята попытка добиться равенства всех языков народов СССР, последующий этап, длившийся почти до распада СССР, характеризовался прежде всего государственной поддержкой русского языка. Показано, что в современной России языковая ситуация принципиально не изменилась по сравнению с СССР, тогда как в других новых государствах с разной скоростью русский язык вытесняется иными. Книга рассчитана на специалистов-лингвистов и этнографов, а также на всех интересующихся социально-языковыми проблемами.

Васильева Лия Николаевна Специалист в области конституционного права, кандидат юридических наук. Старший научный сотрудник отдела правовых проблем федеративных отношений ИЗиСП при Правительстве РФ. Научные интересы: правовые исследования в области национальных отношений, миграционного законодательства Российской Федерации, государственно-правовые вопросы национальной безопасности. Автор ряда публикаций в "Независимой газете" (1996 - 2000 гг.) и в ведущих юридических изданиях: "Журнал российского права", "Право и политика", "Политика и общество", "Юридический мир", "Законодательство и экономика". Автор книг: "Законодательное регулирование использования языков в Российской Федерации", "О порядке выезда из Российской Федерации и въезда в Российскую Федерацию".

Найбільшим ударом для української національності під Росією був Емський указ, який забороняв друкувати книжки українською мовою, недопускав їх ввозу в межі імперії, забороняв стенічні вистави українською мовою тощо.

У збірнику публікуються документи переважно з діловодних архівів державних органів та установ, які безпосередньо чи опосередковано реагували на прояви українського руху в різних сферах: у початковій освіті, у громадському й літературному житті тощо. Документи висвітлюють передумови, обставини й наслідки появи та функціонування Валуєвського розпорядження 1863 р., Емського указу 1876 р., низки інших нормативних документів, що регулювали мовне питання на теренах українських губерній Російської імперії упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Частина документів пов’язана з виконанням цензурними установами на місцях зазначених “заборонних” актів щодо української літературної мови – одного із ключових чинників формування української ідентичності. Переліки рукописів, заборонених до друку, а також творів, видрукуваних за кордоном і нелегально поширюваних на Наддніпрянщині, окреслюють контури потужного освітньо- літературного масиву Українського Слова, яке упродовж кількох десятиліть у різних формах проривалося до читача крізь цензурні заборони. Більшість документів публікуються вперше.

У збірнику публікуються документи переважно з діловодних архівів державних органів та установ, які безпосередньо чи опосередковано реагували на прояви українського руху в різних сферах: у початковій освіті, у громадському й літературному житті тощо. Документи висвітлюють передумови, обставини й наслідки появи та функціонування Валуєвського розпорядження 1863 р., Емського указу 1876 р., низки інших нормативних документів, що регулювали мовне питання на теренах українських губерній Російської імперії упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Частина документів пов’язана з виконанням цензурними установами на місцях зазначених “заборонних” актів щодо української літературної мови – одного із ключових чинників формування української ідентичності. Переліки рукописів, заборонених до друку, а також творів, видрукуваних за кордоном і нелегально поширюваних на Наддніпрянщині, окреслюють контури потужного освітньо- літературного масиву Українського Слова, яке упродовж кількох десятиліть у різних формах проривалося до читача крізь цензурні заборони. Більшість документів публікуються вперше.