Мемуари українського політичного діяча Івана Кедрина розповідають про такі важливі події в історії України як Перша світова війна, Українська революція 1917-21 рр., політична діяльність українців у складі Польщі, боротьбу ОУН і УПА, працю національних організацій в еміграції

Володимир Бірчак – помітна постать в історії Закарпаття чехословацького періоду. Письменник, журналіст, літературний критик, він ще й залишив унікальні спогади про Карпатську Україну. Його мемуари вийшли у Празі у 1940 році, і з того часу постійно привертають увагу дослідників. Як письменник, він яскраво описав, те що бачив. Як журналіст, намагався спиратися насамперед на факти. Як критик, давав відверту оцінку тому, що відбувалося. У підсумку маємо, можливо, найцікавіші мемуари про найдраматичніший період в історії Закарпаття ХХ століття, написані по гарячих слідах. Ясна річ, що думки Володимира Бірчака – не істина в останній інстанції. Це всього-на всього погляд однієї людини. До того ж, безпосереднього учасника подій зі своїми амбіціями та складним характером. Але честь і слава йому, що відтворив дух і атмосферу тих незабутніх днів і допоміг випукліше побачити загальну картину. Книжку видало ужгородське видавництво „Гражда” через 67 років після першого видання у Празі. Цікавість до неї буде велика, бо її розхапали на цитати відразу після написання. Причому, як вороги Карпатської України, так і її симпатики.

Спомини одного з "незнаних вояків" двох світових воєн.

Ці спомини я написав кільканадцять років після закінчення війни. Пам'ять моя ще не була замрячена, хоч уже тоді забулися прізвища деяких людей та назви місцевостей, в яких мені доводилося бувати. Прізвища вживаю у виняткових випадках. У споминах я старався описати щоденне вояцьке життя добровольця під час війни в незвичайних і незвичних обставинах. Перечитуючи спомини сьогодні, більш, як через півсотню років після тих подій, дещо мені «вияснилося». Те, що тоді я робив автоматично, ніби без надуми, сьогодні ясне. Наприклад: чому я пішов до Дивізії? Бо такий був час, — я відповідав. Це складніше питання.

Мемуари українського політичного діяча Івана Кедрина розповідають про такі важливі події в історії України як Перша світова війна, Українська революція 1917-21 рр., політична діяльність українців у складі Польщі, боротьбу ОУН і УПА, працю національних організацій в еміграції.

Т. 4. - 2006. - 480 с.

До 1-го тому творів українського письменника В.Леонтовича увійшли його ранні повісті «Пани й люди» (1893), «Per pedes apostolorum» («Стопами апостолів») (1896), «Старе й нове» (1898) та «Абдул-Газіс» (1903).

До 2-го тому творів Володимира Леонтовича увійшли повісті, оповідання, образки, оповіді, написані як в Україні, так і поза нею, в яких змальовується життя
людей різних верств, створені яскраві образи їх представників. Подані й авторські
казки.

До 3-го тому творів Володимира Леонтовича (1866-1933) увійшли автобіографічна повість «Дитячі і юнацькі роки Володі Ганкевича» та «Спогади», що охоплюють великий проміжок часу, багато подій, в тому числі історичних, учасником і не безстороннім свідком яких був В.Леонтович, а також спомини, присвячені видатним
людям України, з якими автора пов’язували родинні зв’язки, життя, приязнь, ідейні
переконання, українська справа.

У 4-му томі «Зібрання творів Володимира Леонтовича» подаються статті (літературна критика та публіцистика) різних років, листи, доповідь В. Леонтовича. Всі матеріали в новітній Україні публікуються вперше.

Т. 1. - 252 с.

Книга спогадів священника Олекси Пристая, що побачила світ ще 1933 року в далекому Нью-Йорку, відкриває перед сучасником завісу історії. Зі сторінок видання постає минуле Трускавця, Дрогобича, Стрия 70-80-х років XIX століття. Минуле не легендарне, а безпретензійне, життєве, зрозуміле.

Ця книга – про Адамівський курінь Українського козацтва, що діяв в Білгород-Дністровському районі на Одещині в останньому десятиріччі ХХ ст. – першому десятиріччі ХХІ ст.; про козаків та козачок, про людей Адамівської громади, що в загальному громадському русі прокладали свої, козацькі, шляхи до незалежної держави Україна. Історія куреня подається через документальні джерела (газетні та журнальні статті, протоколи, спомини самовидців, накази отаманів та рішення Козацьких Рад та ін.), що надає їй ознаки академізму. Але за рядками документів проглядають живі люди з їх пристрастями та інтересами, своєрідним козацьким поглядом на події та на життя взагалі..

Ч. 1. - 2008. - 294 с.

Т. 1. - 448 с.

Основною розповіддю є 9-річне перебування двох вояків УПА в криївці, вже після припинення збройної боротьби в 1947 р. на Перемищині, а також описані події 1945-1946 pp. та життя в Польщі після амнестії 1956 р.

Автор походить із Холмщини, з польсько-українського порубіжжя, що є водночас і порубіжжям внутрішнього християнського розламу на християнство західне (латинське, католицьке, тобто вселенське) і християнство східне (грецьке, православне, і теж вселенське). Цим текстом автор спробував зафіксувати, – через важливі особистісні больові моменти і паралельне осмислення актуальних подій українського сьогодення, – важкий процес самоусвідомлення себе як українця. Тому це не сповідь чи суто хронологічні родинні спогади спомини в узвичаєному значенні слова. Спонука – підтримка Харківської правозахисної групи, зокрема, і в долученні до співучасті Леоніда Плюща. У сподіванні на прочитання не лише внуками та правнуками автора.