Текст у форматі PDF 4.04 Мб

Ця книга - захоплююча розповідь про славетну історію козацької січі від витоків і до зруйнування її російським царатом. У книзі вміщено портрети гетьманів україни. Призначена всім кого цікавить історія україни, та зокрема доба козаччини.

Захоплююча, яскрава розповідь про славетну історіюукраїнського козацтва: од витоків і до знищення російським царатом. Антонович Володимир Боніфатійович (18 (30) січня 1834, Махнівка - 21 березня 1908, Київ) - український історик, археолог, етнограф, археограф, член-кореспондент Російської АН з 1901; професор Київського університету з 1878; належав до хлопоманів; співорганізатор Київської Громади.

Відповідно до програми дисципліни розглядаються проблеми організації та методики обліку основних господарських операцій з виконання кошторису доходів і видатків бюджетних установ, наводиться характеристика нового плану рахунків, форм облікових регістрів і балансу, порядок закриття рахунків і визначення результатів виконання кошторису. Розглядається облік фінансування, грошових коштів, доходів і видатків загального та спеціального фондів, необоротних активів, запасів, розрахунків і зобов'язань. Окремий розділ присвячено характеристиці звітності бюджетних установ та порядку її складання і подання. Враховано всі зміни в обліку станом на 1 січня 2009 р. Розраховано на студентів спеціальності «Облік і аудит», може бути корисним бухгалтерам бюджетних установ і організацій.

Т. 1. - 680 с.

Третя книга трилогії, як і дві перші - «Повернення із забуття» та «Протистояння», на документальній основі відтворює періодучасті кавалерійського полку під командуванням Ф.Гребенкау бойових діях проти армії УНР у складі російсько-більшовицьких війську січні-травні 1919 року. 1 червня 1919 року, самовільно знявшись з більшовицького фронту, кавалерійський полк Ф.Гребенка під приводом переходу на денікінський
 фронт 10 липня 1919 року прибув до міста Тараща, де Ф.Гребенком полк було переформовано на кавалерійську бригаду У зв’язку з більшовицьким заколотом, коли комуністи перехопили ініціативу в свої руки, 16 липня 1919 року бригада вирушила на денікінський фронт і взяла участь у боях проти армії генерала А.Денікіна під Лубнами, де 18 серпня 1919 року Ф.Гребенка було важко поранено. Лікуючись у більшовицькому шпиталі у Клинцях Чернігівської губернії (тепер - Курська область Російської Федерації), Ф.Гребенка було заарештовано й засуджено «трійкою» військового трибуналу та відправлено 26 жовтня 1919 року до в’язниці управління особливого відділу ВЧКу Москві, де його сліди за загальновідомими обставинами «втрачаються», оскільки з ВЧК ніхто не повертався на волю. Видання призначено для масового читача та всіх зацікавлених правдивою історією боротьби українського народу за незалежність України.

Спогади отамана Поліської Січі, засновника і першого провідника Української Повстанської Армії (від липня 1943 р. — Українська Народна Революційна Армія), що постала 22 червня 1941 року, започаткувавши новий етап визвольних змагань під освяченими українською кров'ю прапорами, виповнюють прогалину в наших знаннях про події з часів Другої світової війни. Автентична УПА на чолі з отаманом Тарасом Бульбою-Боровцем вела збройну боротьбу як з гітлерівськими, так і зі сталінськими «визволителями», не підпорядковуючись жодній політичній партії і визнаючи тільки єдино законну владу — Уряд Української Народної Республіки в екзилі

У монографії доктора історичних наук, професора Ужгородського національного університету М. Вегеша «Карпатська Україна. Документи і факти» на основі введених до наукового обігу архівних та опублікованих джерел, мемуарів, матеріалів періодики, величезного масиву монографічної літератури, системно висвітлюються взаємопов'язані проблеми комплексної теми: міжнародне становище Закарпаття наприкінці 30-х років минулого століття та вплив міжнародного фактору на соціально-економічний, суспільно-політичний і національно-культурний розвиток краю, аналізуються головні етапи еволюції державно-правового статусу Підкарпатської Русі — Карпатської України. Читач знайде для себе чимало маловідомих фактів з історії становлення автономних урядів, Карпатської Січі, діяльності ОУН на теренах Карпатської України. Значне місце в монографії відводиться Президенту Карпато-Української держави Августину Волошину.

Це найповніше видання про гетьманів України та Війська Запорозького. На основі маловідомих, раніше недоступних архівних матеріалів автори - сучасні українські історики (В. Сергійчук, В. Смолій, В. Щербак, С. Леп'явко, Ю. Мицик та інші) - створюють багатогранні цікаві портрети (нариси, есе) двадцяти найвідоміших козацьких обранців, висвітлюють їхню роль у державотворенні України.

У цьому виданні йде мова про утворення у 1923 році першого театрального музею в Україні, який започаткувало «Мистецьке об’єднання Березіль». 30 січня у приміщенні Леся Курбаса відбулися збори, на яких широко обговорювалась потреба в заснуванні власного видавництва та театрального музею. Були обрані дві комісії, які втілили в життя ці плани. «Звіт» розповідає про діяльність нового закладу культури у період 1926-1929 рр

ГЕРАСИМЧУК (ГАРАСИМЧУК) Василь Іванович (10.01.1880, с. Ільковичі нині Сокальського р-ну Львів. обл. – 01.09.1944, м. Львів) – дослідник історії української козаччини, археограф. Учень М. С. Грушевського. Член НТШ (1903). 1900–04 – вчився на філософічному фак-ті Львів. ун-ту. 1904–05 – служив у австрійському війську. 1905–06 – працював в Археографічній експедиції НТШ у Кракові, Варшаві, Петербурзі над збиранням документів до історії Руїни 1657–1667. 1906–14 викладав в гімназіях Станіслава, Перемишля, львівській жіночій учительській семінарії, працював над підготовкою документів з історії козаччини (видані не були). Докт. дис. «Іван Виговський і Юрій Хмельницький» (1912). Під час Першої світової війни знаходився при війську. З 1919 на педагогічній роботі: спочатку професор Львів. укр. ун-ту, з 1920 – викладав в гімназії м. Стрия. 1925–30 співпрацює з Історичними установами М. С. Грушевського у ВУАН: з 1925 член Комісії для вивчення історії Західної України, з 1927 – дійсний член Археографічної комісії, з 1928 – дійсний член Науково-дослідної кафедри історії України у Києві. З 1929 – дійсний член Історичної секції ВУАН. 1927–29 працював в археографічній експедиції, повторно збирав і копіював загублені акти до 1651–1665 рр., готував їх до друку. Однак 1931 друк був припинений, збірка документів удруге загубилася. Її невелика частина була видрукувана 1994 р. під назвою «Матеріали до історії козаччини ХVII віку». На початку 1930-х переїхав до Львова, де викладав у гімназіях. 1940–1941 – с. н. с. Львів. відділу Ін-ту історії України АН УРСР, досліджував початки державності на західноукраїнських землях до Х ст., боротьбу українського народу проти експансії Польщі, Криму і Туреччини у 1660–1700 рр. й політичне життя в Західній Україні у 1850–1914 рр. Під час німецької окупації 1941–44 – співробітник укр. видавництва. Рукописи зберігаються у ЦДІА України у м. Львові.

Вільна Академія Пролетарської Літератури (ВАПЛІТЕ) — літературне об'єднання в Україні. Виникла у Харкові, існувала з січня 1925 до 28 січня 1928. Організація стояла на засадах творення нової української літератури шляхом засвоєння найкращих здобутків західно-європейської культури. Фактичним лідером ВАПЛІТЕ був Микола Хвильовий. Приймаючи офіційні вимоги комуністичної партії, в питаннях літературної політики ВАПЛІТЕ займало незалежну позицію і стояло на засадах творення нової української літератури кваліфікованими митцями, що ставили перед собою вимогу вдосконалення, засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури. Лідером організації був Микола Хвильовий, який висунув гасло «Геть від Москви!». Президентами — Михайло Яловий (пізніше Микола Куліш), секретарем — Аркадій Любченко. До складу організації входили: Микола Хвильовий, Михайло Яловий, Аркадій Любченко, Олесь Досвітній, Микола Куліш, Майк Йогансен, Григорій Епік, Павло Тичина, Іван Сенченко, Олекса Слісаренко, Петро Панч, Микола Бажан, Юрій Яновський, Юрій Смолич, Іван Дніпровський, Олександр Копиленко, Петро Шатун та інші. В 1927 ВАПЛІТЕ видавала журнал «ВАПЛІТЕ», у якому серед інших друкувались: Никифор Щербина та ін. Погляди М. Хвильового зумовили критику ВАПЛІТЕ з боку партійних і державних діячів УРСР. Особливо гострих нападок зазнав твір М. Хвильового «Вальдшнепи». 28 січня 1928 р. було конфісковано вже надруковане 6-те число літературно-художнього двомісячника «ВАПЛІТЕ» «через уміщення другого уривка з «Вальдшнепів» Хвильового, ВАПЛІТЕ змушена була «самоліквідуватися» [1]. Члени ВАПЛІТЕ продовжували літературну діяльність в альманасі «Літературний ярмарок» (1928-29) і організації «Пролітфронт». Члени ВАПЛІТЕ — одні з перших жертв репресій сталінського режиму.

У книзі вміщено спогади січового стрільця Михайла Горбового про його участь у Першій світовій війні, зокрема у складі Гуцульської сотні УСС, про пекло польських тюрем та діяльність Пласту в Косові. Події відбуваються на території сучасних Закарпатської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Львівської, Одеської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької областей, а також у Молдові, Придністров’ї і Румунії. Рекомендовано Історичним клубом «Холодний Яр» для вивчення у вищих і середніх навчальних закладах України.

Спогади генерал-хорунжого Армії УНР про участь Січових стрільців у визвольній боротьбі українського народу на Наддніпрянщині 1917-1920 рр.

Пpoпoнованy збipкy склали писeмнi тa yснi джеpелa пpo зpyйнyвaння Зaпopoзькoї Ciчі. Пеpшi представляють piзнoмaнiтнi poзпopядження, якi мiстять iнфopмацію, пoв'язaнy з підготовкою тa сaмим знищенням кoзaцьких вoльнoстей. Другі poзкривають нapoдний погляд на цю трагедію. У свoєpiдній хyдожній фopмi вислoвлюється ставлення нapoдy дo тих пoдiй та історичних oсiб. Для фoльклористів, iстopикiв, кpaєзнавцiв, усix шaнyвальникiв укpaїнськoї iстоpiї й кyльтypи.