Людська душа потребує єднання зі світом, тому міф завжди буде органічною часткою культури. До світогляду нашого народу увійшли вірування та уявлення багатьох поколінь, які жили на території сучасної України й належали до різних племен та археологічних культур. Давні збирачі, мисливці, рибалки, скотарі й землероби залишили відлуння своїх вірувань у тому багатогранному комплексі, який ми звемо українською традиційною культурою. Ця книжка є оригінальною спробою систематизовано представити найхарактерніші й найцікавіші образи, що існували у віруваннях і магічній практиці українського етносу.

ч. 1. - 1-33 pp.

The comparative study of the mythologies of the world compels us to view the cultural history of mankind as a unit; for we find that such themes as the fire-theft, deluge, land of the dead, virgin birth, and resurrected hero have a worldwide distribution—appearing everywhere in new combinations while remaining, like the elements of a kaleidoscope, only a few and always the same. Furthermore, whereas in tales told for entertainment such mythical themes are taken lightly— in a spirit, obviously, of play—they appear also in religious contexts, where they are accepted not only as factually true but even as revelations of the verities to which the whole culture is a living witness and from which it derives both its spiritual authority and its temporal power. No human society has yet been found in which such mythological motifs have not been rehearsed in liturgies; interpreted by seers, poets, theologians, or philosophers; presented in art; magnified in song; and ecstatically experienced in life-empowering visions. Indeed, the chronicle of our species, from its earliest page, has been not simply an account of the progress of man the tool-maker, but—more tragically—a history of the pouring of blazing visions into the minds of seers and the efforts of earthly communities to incarnate unearthly covenants. Every people has received its own seal and sign of supernatural designation, communicated to its heroes and daily proved in the lives and experience of its folk. And though many who bow with closed eyes in the sanctuaries of their own tradition rationally scrutinize and disqualify the sacraments of others, an honest comparison immediately reveals that all have been built from one fund of mythological motifs—variously selected, organized, interpreted, and ritualized, according to local need, but revered by every people on earth.

An anthropologist and leading authority on Santeria, the syncretism of the Yoruba religion and Catholicism, Gonzalez-Wippler has written numerous books on the subject (e.g., Santeria , African Magic in Latin America , LJ 12/1/73; The Santeria Experience , LJ 2/15/82). Notorious for their secrecy, the Santeros initially misled Gonzalez-Wippler to protect their faith, but in time they recognized her genuine respect for the religion and began relaying accurate information. The book focuses on the Yoruba pantheon of orishas (Goddesses and Gods), the ten or more levels of Santeria hierarchy, the priesthood, the concept of Divine power known as ashe , initiations, Spirit possession, spells and herbs, and the controversial practice of animal sacrifice. A well-researched, fascinating look at a growing, dynamic religion with more than five million practitioners in this country alone.

This book examines the doctrine of transgenerational punishment found in the Decalogue-that is, the idea that God punishes sinners vicariously and extends the punishment due them to three or four generations of their progeny. Though it was "God-given" law, the unfairness of punishing innocent people merely for being the children or grandchildren of wrongdoers was clearly recognized in ancient Israel. A series of inner-biblical and post-biblical responses to the rule demonstrates that later writers were able to criticize, reject, and replace this problematic doctrine with the alternative notion of individual retribution. From this perspective, the formative canon is the source of its own renewal: it fosters critical reflection upon the textual tradition and sponsors intellectual freedom. To support further study, this book includes a valuable bibliographical essay on the distinctive approach of inner-biblical exegesis showing the contributions of European, Israeli, and North American scholars. An earlier version of the volume appeared in French as L′Herméneutique de l′innovation: Canon et exégèse dans l′Israël biblique. This new Cambridge release represents a major revision and expansion of the French edition, nearly doubling its length with extensive new content. Legal Revision and Religious Renewal in Ancient Israel opens new perspectives on current debates within the humanities about canonicity, textual authority, and authorship. Bernard M. Levinson holds the Berman Family Chair of Jewish Studies and Hebrew Bible at the University of Minnesota. His research focuses on biblical and cuneiform law, textual reinterpretation in the Second Temple period, and the relation of the Bible to Western intellectual history. His book Deuteronomy and the Hermeneutics of Legal Innovation (1997) won the 1999 Salo W. Baron Award for Best First Book in Literature and Thought from the American Academy for Jewish Research. He is also the author of "The Right Chorale" : Studies in Biblical Law and Interpretation (2008), and editor or coeditor of four volumes, most recently, The Pentateuch as Torah: New Models for Understanding Its Promulgation and Acceptance (2007). The interdisciplinary significance of his work has been recognized with appointments to the Institute for Advanced Study (1997); the Wissenschaftskolleg zu Berlin/Berlin Institute for Advanced Study (2007); and, most recently, the National Humanities Center, where he will serve as the Henry Luce Senior Fellow in Religious Studies for the 2010-2011 academic year.

Країна Ірредента – країна, позбавлена можливості до самовідтворення, до самовизначення, до самоутвердження. Увесь її шлях – мов туго натягнута линва між Сициллою і Харибдою. Усе її існування – історія моторошного балансування. Уже з самої назви – що мов палюче тавро – свого твору Роман Іваничук розпочинає вельми нелегкий шлях до пошуків відповіді на ріторичне питання української історії: чому, як трапилося, що народ, наділений потужною креативністю, природним талантом, позбавлений звичайного талану?.. Політичний роман «Країна Ірредента» за своєю композицією нагадує дивний чорно-білий колаж з різних часових пластів українського буття, пронизаних, мов життєдайним світлом, прагненням – попри весь трагізм долі – будь-що ВІДБУТИСЯ. Повість «Злодії та Апостоли» начебто схожа на пораду – як треба шукати свого родоводу. Та водночас у творі постає панорамна картина історії Гуцульщини на чотирьохсотлітньому відтинку часу із звичаями, віруваннями, мовою та ментальністю горян, духовний світ яких сьогодні зазнав поважних зовнішніх змін, проте у своїй суті залишився предковічним. Фабула повісті ґрунтується на реальному житті гуцулів, однак автор розкошує домислом, що надає творові романтичного шарму.

В науковому дослідженні на підставі архівних джерел і публікацій російських, українських та іноземних вчених розглядається картина духовно-релігійного життя греків Криму наприкінці ХVIII - на початку XX ст. Розраховано на науковців, краєзнавців, викладачів, студентів, всіх, хто цікавиться історією нашої держави і розвитком інституцій православної церкви в Україні.

Собрание документов по 70 судебным процессам о колдовстве с 1700 по 1768. Нижеследущее исследование профессора В. Б. Антоновича и приложеные к нему акты, извлеченные из книг городских и магистратских судов Юго-Западнаго края (територия современной Украины), дают обильный материал для характеристики поверий и суеверий населения здешнего края. Вообще, упомянутые процесы могут служить богатым материалом для характеристики народных верований, предлагая, в тоже время, материал историко-юридический, так как они выражают отношение суда к процесам о колдовстве, а также характеризируют судопроизводство, в особенности судебные доказательства.

У монографії досліджуються повсякденні прояви та трансформації релігійної свідомості віруючих УРСР впродовж періоду від середини 1940-х до середини 1980-х років, соціокультурні впливи, яких вона зазнавала. Автор аналізує уявлення віруючих про причини їхньої релігійності, релігійні почуття, настрої, переживання. Значна увага приділяється розгляду уявлень віруючих про Бога, віри в нього, уявлень про потойбічне життя, спасіння, пекло, рай тощо, знання віруючими церковного віровчення, їхнього ставлення до церковних обрядів. Висвітлюється існування язичницьких світоглядних елементів у віруваннях і традиціях українського народу, функціонування елементів радянської ідеології як квазірелігійних. Автор також зупиняється на тому, як релігійна віра та світогляд впливали на ставлення віруючих до праці, побутової сфери, культурних цінностей, виконання громадянських обов’язків тощо. Книга розрахована на науковців, викладачів та студентів, усіх, хто цікавиться історією України.

Ця книга є збіркою українських народних пісень, в яких йдеться про жіночу долю. Книга поділена на дві частини. Перша частина присвячена пісням про кохання, друга — пісням про заміжжя. Аналізується поетична складова пісень, використані поетичні засоби, ліричні образи і т. ін. На основі народних творів визначаються моральні норми українців, їх звичаї, традиції, вірування тощо.

Унікальне видання, що вперше з'явилось друком на початку ХХ ст., розповідає про духовні набутки українського народу - космогонію, міфологію, легенди і перекази про світотвір, про рослинний та тваринний світ, народну астрологію - загалом легенди від часів язичництва до початку минулого століття.

Вейдле Владимир Васильевич (1895-1979) - профессор истории христианского искусства, известный писатель, литературный критик, поэт и публицист. Одной из ведущих тем в книгах и "статьях этого автора является тема религиозной сущности искусства и культуры в целом. В работе "Задача России" рассмотрено место христианской России в истории европейской культуры. В книге "Умирание искусства" исследователь делал вывод о том, что причины упадка художественного творчества заключаются в утере художниками мировоззренческого единства и в отсутствии веры в "чудесное". Возрождение "чудесного" в искусстве возможно, по мнению Вейдле, только через возвращение к христианству. Автор доказывал, что религия является не частью культуры, но ее источником. Книга "Рим: Из бесед о городах Италии" содержит размышления о церковной архитектуре и раннехристианской живописи.

Дійсна мета цієї книги полягає в тому, аби показати, що поставлене в ній питання врешті-решт не має сенсу - замість говорити про вірування, треба насправді говорити про істини. автор порівнює істину певного моменту із певною програмою: чи це правдиве? чи це фальшиве? Щодо реципієнта програми, то він сам є фактом творіння. Такою є інтелектуальна лінія цієї книжки, подана методом послідовного зближення під час дослідження найрізноманітніших текстів - від Арістотеля та павсанія до Цицерона й Евсебія.

Данная книга — не фэнтези и не боевик древнеславянской тематики. Она предназначена для вдумчивого читателя, интересующегося историей и философией древних славян и знакомого с «Велесовой книгой». Роман представляет собой многоплановый экскурс в различные временные пласты, где прослеживается история создания, потери и нового обретения древнейших славянских текстов-летописей.

Праця українського етнографа, громадського діяча, єпископа УАПЦ Марка Грушевського (1865 – 1938) є пребагатою збіркою матеріалу про дітей в українському селі (І. Франко). Подано і проілюстровано дослідження про дитячі іграшки й забави. Авторський текст доповнюють коментарі на полях відомих педагогів, психологів, медиків, письменників. Книжка зацікавить не лише фахівців – етнографів, фольклористів, педагогів, медиків, а й батьків, широке коло читачів.

Т. 2

«Енциклопедія Львова» — перше в історії України енциклопедичне видання, головним героєм якого є Місто — його історія, культура, мистецтво, наука, релігійне й соціально-економічне життя. Авторами енциклопедії стали понад 200 фахівців-львово­знавців, серед них — дослідники минулого міста, фахівці політичної, економічної, соціальної історії та історії культури, які працюють у вищих навчальних закладах, бібліотеках, архівах, музеях, театрах. Кожен із авторів ідентифікував статі власним підписом.