До Коперника земля казалась неподвижным основанием, на котором возведено все строение небес. Человек, выгодно расположенный в центре вселенной, мог бы естественно ожидать, что план мироздания развернется перед ним в своем простейшем виде. Но поведение небесных тел было отнюдь не простым, и планеты буквально вили петли фантастических кривых, называемых эпициклами. Космогонист должен был наполнить небеса сферами, катящимися одна по другой, чтобы...

У брошурі автор викладає свій погляд на тогочасні актуальні проблеми українського життя, зокрема на повернення інтелігенції до Радянської України та вбивство Симона Петлюри.

Автор звинувачує Симона Петлюру у єврейських погромах на території України під час Революції 1917-1921 рр. та виправдовує його вбивство Шварцбардом.

Праця професора С.П.Шелухина друкується з єдиного екземпляра машинописом. Цей екземпляр був передрукований з оригіналу, виданого у Празі ще 1926 року видавництвом "Нова Україна".

Командир УНР розповідає про свої політичні ідеї.

Работа посвящена одному из актуальных вопросов судебно-медицинской экспертной практики - переломам подъязычной кости и щитовидного хряща при странгуляциях (повешении, удавлении руками или петлей), некоторых транспортных травмах и действии тупых предметов с ограниченной ударной поверхностью.

Во втором, переработанном издании книги изложены кратко основы электроаппаратостроения. Описаны устройства и принцип работы аппаратов распределительных устройств высокого и низкого напряжений и аппаратов автоматики, а также конструкции узлов аппаратов, режимы их работы и эксплуатационные характеристики. Рассмотрены принципы действия бесконтактных аппаратов, использующих полупроводниковые приборы и сердечники с прямоугольной петлей гистерезиса. Даны рекомендации по выбору электрических аппаратов. Первое издание вышло в 1967 г. Книга предназначена для студентов электротехнических и энергетических вузов и факультетов. Книга может быть полезна инженерно-техническим работникам, проектирующим и эксплуатирующим установки, использующие аппараты высокого и низкого напряжения.

В книге рассказано о жизни и деятельности национального героя Чехословакии, видного писателя и журналиста Юлиуса Фучика. Это научно-художественная биография автора «Репортажа с петлей на шее» - известного во всех уголках планеты.

Много удивительных явлений описывается в книге: почему петляют реки и как они размывают берега, как распространяются звуки в океанах и куда дуют ветры, почему звучит скрипичная струна и гудят провода, как образуется лунная дорожка и снежные заносы.

Олександр Антонович Кошиць (1875-1944) — видатний український хоровий диригент і композитор, один із засновників Української республіканської капели (1919), з якою гастролював по всьому світу, щоб, за словами ініціатора створення цього колективу Симона Петлюри, показати світовій громадськості, що є така держава Україна і є український народ. Свою місію капела виконала з честю, зачарувавши численних слухачів різних країн і народів незрівнянним мистецтвом співу, глибиною і проникливістю створених образів, неперевершеною чарівністю українських народних і авторських пісень.

Практика доказывает, что некомпетентное проведение осмотра места происшествия и трупа на месте его обнаружения, других следственных действий, неправильное процессуальное оформление материалов (документов) этого осмотра могут значительно затруднить дальнейшую работу следователя и явиться причиной серьезных ошибок как в ходе расследования данного происшествия, так и при производстве последующей судебно-медицинской экспертизы трупа. Это, в свою очередь, может привести к серьезным ошибкам в решении суда, когда речь идет о преступлении против здоровья и жизни. Методические рекомендации рассчитаны для работников дознания, следствия, оперативных работников и в какой-то степени могут быть полезны для работников суда.

Термин «постасфиксическое состояние», хотя и укоренился в клинической и судебно-медицинской литературе, представляется нам неудачным по следующим основаниям. К этой группе относят патологические проявления после самых разнообразных состояний: повешения, удавления петлей и руками, утопления, сдавления груди и живота, пребывания в замкнутых пространствах, закрытия дыхательных путей инородным телом и даже осложнений беременности (внутриутробная асфиксия плода).

В цій книжці читачі знайдуть дуже цікавий матеріал про повстанські збройні СИЛИ, який охоплює цілий період Другої світової війни від 1939 до 1945 року, Її автор перейшов всі стадії формування наших повстанських збройних сил і брав участь в їх дії. Починаючи від "Народньої Національної Армії" він був у трьох українських військових формаціях: в УПА, у Волинському Легіоні Самооборони і в „Дивізії Галичина". На дорозі свого довгого з „заячими петлями" бойового маршу з волинських лісів до Баварії багато бачив, пережив та зазнав всіляких дуже цікавих воєнних пригод. Маратонський біг босоніж по снігу під Клеванем і його примусові пригоди як "альпеніста" заслуговують на особливу увагу.

Україна дала світу чимало яскравих і цікавих особистостей. І сто героїв цієї книги – лише дещиця з їх числа. Автори намагалися представити в ній найбільш видатні постаті минулого і сучасності, тих, хто своєю працею і талантами прославив країну, вплинув на хід її історії. «Нація виявляє себе не лише в людях, яким вона дає життя, але й у тім, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам'ятає», – говорив Джон Кеннеді. Якщо звернутися до історичної пам'яті української нації, то протягом тривалого часу головними її символами незмінно залишалися Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський. При цьому варто зазначити: життєписи були настільки ідеалізовані й оповиті всілякими міфологічними нашаруваннями, що скоріше нагадували історичні архетипи, ніж біографії реальних людей. Тому, розповідаючи про цих видатних особистостей, автори прагнули зняти з їхніх портретів хрестоматійний глянець і познайомити читача з маловідомими фактами їхнього життя і діяльності. Іще більш далеким від історичної правди було представлено в біографічній літературі життєвий шлях таких державних і політичних діячів, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Нестор Махно, Степан Бандера. Тривалий час їхня роль в історії України викликала суперечливі оцінки, які робили з цих людей не національних героїв, а ізгоїв суспільства. Суперечки навколо них тривають і сьогодні, але навіть їхні супротивники не можуть не визнати того, що всі вони, безсумнівно, є неабиякими особистостями, які виявили чимало сили волі й мужності в найтрагічніші періоди життя країни. Донедавна українці вкрай мало знали про своїх видатних співвітчизників, які з різних причин були змушені залишити батьківщину. Більшість із них забуто. Така ж доля випала й тим, хто став жертвою сталінських репресій, представникам дисидентського руху, борцям за права людини в Україні. А тим часом саме ці люди сприяли зростанню авторитету української науки і культури далеко за межами країни. От чому в сучасній галереї видатних людей України гідне місце посідають Михайло Драгоманов і Олександр Архипенко, Серж Лифар і Володимир Винниченко, Дмитро Чижевський і Микола Бердяев, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Серед героїв цієї книги – не лише українці, але й представники інших національностей. Їхні імена тут не випадкові, оскільки для одних Україна була малою батьківщиною, інші тривалий час жили і працювали на українській землі вже в зрілі роки. Не можна не погодитися з російським ученим, академіком Д. Лихачовим, який стверджував, що «національні особливості зближують людей… а не вилучають їх із національного оточення інших народів, не замикають народи в собі». Тож не варто дивуватися тому, що в історичній пам'яті українського народу почесне місце завжди посідатимуть імена Шолом-Алейхема, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Миколи Пирогова, Іллі Мечникова, Сергія Прокоф'єва і багатьох інших видатних «неукраїнців». До речі, вони були набагато мудріші за деяких своїх нащадків і ніколи не відокремлювали свою долю від української землі і того народу, серед якого жили і діяли. Варто згадати хоча б рядки з листа М. Гоголя, адресовані А. О. Смирновій-Россет: «Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що ніяк би не віддав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і, як навмисно, кожна з них порізно містить в собі те, чого немає в іншій…» Ці слова, написані в середині XIX століття, залишаються актуальними й сьогодні.