Ця книга видана до п’ятдесятиріччя з дня смерті Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненко. Вона написана видатним українським фольклористом, етнографом і літературознавцем Миколою Федоровичем Сумцовим. Метою публікації було показати постать Григорія Федоровича не лише як письменника, а передусім як дослідника-етнографа. Аналізуються його статті, найважливіші думки, висловлені классиком тощо.

М. Драгоманов та І. Франко — у чомусь істотному визначальні історичні особи в українській суспільно-політичній ситуації епохи зламу ХІХ і ХХ століть. Вивченню їх стосунків і діалогу, який вони вели в журналістиці, у тому чи іншому аспектах присвячені праці сучасних дослідників [2; 5; 6]. Тим не менше залишається не до кінця з’ясованим початковий період у їхньої полеміки, коли І. Франко залишив роль слухняного учня і виходив на самостійну світоглядну дорогу. У цій статті ми спробуємо показати народження прихованої полеміки між М. Драгомановим та І. Франком, яка відбувалася на сторінках журналу „Народ” (1890 — 1895).

Видання є збіркою, перша частина якого – історичний нарис. Він присвячений історії фабрики, а також рясніє докладними описами її виробів. Далі наведені клейма фабрики за весь час її існування. Цей матеріал доповнюють статті самого різного змісту: про зв'язок православного іконопису з італійським живописом раннього Відродження, соціологічне дослідження на тему «мистецтво і робітник», а також хроніка подій мистецького життя та реклама. Книга багато ілюстрована.

У виданні зібрані критичні статті, що розглядають творчість Михайла Яцкова, Петра Карманського, Василя Пачовського, Богдана Лепкого, Агатангела Кримського, Ольги Кобилянської, Миколи Чернявського та Василя Стефаника.

Книга містить окремі статті Є. Крижановського з різних проблем українського населення Холмщини і Підляшшя.

Т. 1. - 360 с.

Ініціатором видання двотомної російськомовної енциклопедії (1914–16 рр.) був М. Грушевський, а її авторами – українські та російські вчені. Перша світова війна перешкодила появі двох наступних томів. Головні статті написали: з географії України – С. Рудницький, зі статистики населення – О. Русов, В. Охримович і С. Томашівський, про антропологічні та етнографічні особливості українського народу – Ф. Вовк, з історії української мови – О. Шахматов. Книгу прикрашено численними ілюстраціями.

Олександр Корнійович Мицюк (1883—1943) — український юрист, економіст і соціолог, громадський діяч. У 1906 р. О. Мицюк — один із засновників Української партії соціалістів-революціонерів. Група громадських діячів України — М. Шаповал, П. Христюк, М. Залізняк, О. Мицюк проголосили про її створення, але далі її існування й діяльність до 1917 р. не простежується. У 1915 р. О. Мицюк — один із організаторів Юнацької спілки (ЮС) — безпартійної молодіжної організації у підросійській Україні, яка виступала за автономію України. За Директорії — міністр внутрішніх справ (з 26 грудня 1918 р. по 12 лютого 1919 р.).[1] Після відставки уряду в лютому 1919 р. О. К. Мицюк прибув на Поділля і розпочав плідну організаційну роботу з питань кооперації. Швидко адаптувавшись до місцевих умов, він провів низку організаційних заходів, започаткував Вінницький і Кам'янецький «Господарсоюзи» (головою правління останнього працював до вимушеної еміграції в кінці 1920 р.).[2] В кінці 1920 емігрував до Чехословаччини. Відразу по тому включився в громадську роботу. З 1921 О. Мицюк — дієвий член Українського громадського комітету у Чехословаччині. Згодом займається науковою та просвітницькою роботою. Він — професор Української господарської академії і Українського вільного університету, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Активно співпрацює з українськими виданнями за кордоном. У 1929 р. в місячнику «Розбудова нації» виходить стаття професора Мицюка «Фашизм». В ній він підкреслює невмістність назви «фашизму», якою охрестили український націоналізм його противники. Уже в цій першій статті, присвяченій аналізу фашизму як суспільно-політичної течії, автор доходить висновку про його подібність до більшовизму[

Ч. 1 : Праці Першої конференції наукових бібліотек УСРР. - 1926. - 176 с.

Дана публікація є збіркою статей про фільм видатного українського режисера Олександра Довженка “Звенигора”. Авторами статей у збірці виступили Микола Бажан, Яків Савченко, Фелікс Якубовський, Василь Хмурий, власне сам Олександр Довженко та інші. В якості вступу видання містить лібрето фільму, доповнене кадрами з нього. Кожен з вищезазначених авторів рецензує фільм, аналізує роботу Довженка, використані ним прийоми, гру акторів і загалом фільм як витвір мистецтва.

Т. 1 : присвячений Миколі Лисенкові. - 1930. - 206 с.

Перед нами перший систематичний огляд незавидної долі нашого театру в Галичині. Автор здавна стежив за розвитком театрального мистецтва в нас і дав декілька окремих картин із поодиноких часів театральної праці. Та статті ті, порозкидані по різних журналах та часописах, писаних різними часами – стрінула звичайна доля таких робіт: їх забули, і сучасний читач (не – дослідник), що цікавиться історією нашої культури, стає зовсім безрадний. "Нарис" Чарнецького буде йому в пригоді: перед ним стануть, як на театральній сцені, всі ясні й сумні хвилини в житті нашого багатостраждального театру, воскреснуть його діячі – в їх повній посвяти праці для любого їм діла...

Метою видавництва “Мистецтво”, яке опублікувало цю збірку провідних статей з газет “Правда”, “Комуніст”, “Комсомольская правда”, “Вісті” та “Кіно” було допомогти всім робітникам культурного фронту в їх боротьбі за велике мистецтво соціалістичного реалізму. Статті розсортовані по тематичних розділах, таких як музика, архітектура, кіно, театр, образотворче мистецтво і містять здебільшого критичні відгуки про тогочасні витвори мистецтва, які не відповідають канонам соціалістичного реалізму.

Критичні замітки політичних опонентів Гетьмана Павла Скоропадського.

За словами Українського видавничого інституту, завдання цієї книги – дати зв’язний цілісний погляд на духовне і матеріальне життя Карпатської України. Перша частина публікації містить статті з географії, а саме, з географії фізичної, антропогеографії і господарської географії. Друга культурно-історична частина розглядає загальну історію Карпатської України, історію її письменства, культурно-освітнього життя, народного мистецтва тощо.

За словами Українського видавничого інституту, завдання цієї книги – дати зв’язний цілісний погляд на духовне і матеріальне життя Карпатської України. Перша частина публікації містить статті з географії, а саме, з географії фізичної, антропогеографії і господарської географії. Друга культурно-історична частина розглядає загальну історію Карпатської України, історію її письменства, культурно-освітнього життя, народного мистецтва тощо.