У книжці висвітлюються складні проблеми слов'янського етногенезу і походження українського і інших східнослов'янських народів. Особливу увагу приділено розвитку етнокультурних і соціальних процесів, Великому розселенню слов'ян, що привели до зародження в ранньому середньовіччі всіх слов'янських народів. Важливе місце займають питання утворення Києво-Руської держави і критика концепції "давньоруської народності".

Монография посвящена позднейшему ираноязычному населению степей Евразии - аланам-асам, входившим в XIII-XV вв. в состав Золотой Орды. На основе сопоставительного анализа данных письменных, археологических, этнографических и других источников в работе исследуется не только характер взаимоотношений монголов-завоевателей и попавших под их власть аланов Северного Кавказа, Средней Азии и Восточной Европы, но и предпринимается попытка соотнести события золотоордынского периода с особенностями этнического развития позднейших аланов-асов и их участия в этногенезе современных народов Евразии. На примере аланов-асов автор монографии стремится определить место оседлого населения в социальной структуре золотоордынского государства. Предназначена для историков, этнологов, археологов и всех тех, кто интересуется прошлым народов Евразии.

Дослідження присвячене подоланню стереотипів сприйняття формування кримськотатарського народу як продукту монгольського завоювання, продукту симбіозу біля ЗО племен і народів чи різних етнічних спільнот, які лише тепер формуються в окремий кримськотатарський народ. Проаналізована участь різних етносів, які перебували в Криму (таври, скіфи, сармати, греки, римляни, готи, алани, гуни, авари, хазари, печеніги, половці, монголи, турки, вірмени та ін.), в етногенезі кримськотатарського народу, виділено етапи цього етногенезу, етнографічні групи, які сформувалися в процесі цих етапів. Окрема увага приділена процесам утворення окремого Кримського ханства. Книга розрахована на науковців- етнологів, істориків, археологів, філологів, студентів, освітян та всіх, кого цікавить етнічна історія України і кримськотатарського народу.

Т. 1. - 1984. - 521 с.

Знаменитый тракат «Этногенез и биосфера Земли» – основополагающий труд выдающегося отечественного историка, географа и философа Льва Николаевича Гумилева, посвященный проблеме возникновения и взаимоотношений этносов на Земле. Исследуя динамику движения народов, в поисках своей исторической идентичности вступающих в конфликты с окружающей средой, Гумилев собрал и обработал огромное количество научных и культурологических данных. В этой переведенной на многие языки уникальной книге, которую автор считал своим главным произведением, сформулированы и подробно развиты основные положения разработанной Л.Н.Гумилевым теории этногенеза и учение о пассионарности.

Хто ми — Україна чи Малоросія? Європа чи Росія? Чи українська релігійність — це те саме, що візантійське православ'я? Звідки взялись тамплієри на берегах Дніпра? Яку таємницю берегли «таємні товариства» малоросійських дворян XIX ст.? Звідки в «Лісовій пісні» зашифрована легенда про Грааль? Чи й справді українці — це «селянська нація»? В чому різниця між демократією і хамократією? В чому полягав модерний «український проект» і чи вдалося нам його реалізувати?.. Нова книжка провідної української письменниці, підсумковий плід її багаторічних роздумів — це вражаюча інтелектуальна подорож крізь віки, культури й конфесії в пошуках «України, яку ми втратили». Ключем до неї стає розкритий О. Забужко «код Лесі Українки». Аристократка і єретичка, спадкоємиця древнього лицарського роду і продовжувачка гностичної традиції, ця найвидатніша з українок залишилася незрозумілою в радянській Україні і майже незнаною широкій публіці — в Україні незалежній. Чому? Відповіддю на це питання стає велика історична драма «прихованої війни», яку Оксана Забужко з притаманною їй відвагою виносить із забуття і, на багатющому літературному й історичному матеріалі, відновлює на повен зріст. Це не лише фундаментальна історико-культурна студія чи вишукана філологічна екзегетика. Це ще й книга про наше сьогодення — про те, як жорстоко ми розплачуємося за втрату і забуття багатовікової лицарської культури.

У книзі висвітлюєтьса історичне минуле українського народу з найдавніших часів до початку XX ст. Події викладено з огляду на взаємовпливи давньої Всесвітньої історії та історії України. До книги залучено величезний фактичний ілюстративний матеріал. Для широкого кола читачів.

Кн. 2. - 235 с.

Автор розглядає історію України трипільского періоду.

У пропонованому курсі лекцій розглядаються актуальні питання психології культури як науки про поведінку людей, пов’язану з їх належністю до різних культурно історичних епох, етносів і культурних практик, досліджуються основні наукові й прикладні проблеми історичної, етнічної та кроскультурної (порівняльно культурної) психології. У посібнику висвітлюються також по няття історіогенезу, етногенезу та культурогенезу людської психіки. Проаналі зовано особливості взаємодії культури й особистості. Для студентів та викладачів вищих навчальних закладів, фахівців у галузі психології, соціології, культурології, а також для політологів і країнознавців

У посібнику узагальнено відомості з етнографічних, археологічних i різновидових писемних джерел, а також найважливіші історіографічні концепції, що розкривають питання етногенезу и етнокультурної історії українського народу. Розглянуто звичаєво-обрядовий супровід народного побуту, місце християнської віри у житті людей, етнодемографічні процеси від доби Київської Русі до сучасності. Для студентів вищих навчальних закладів, викладачів, широкого кола читачів, які цікавляться історією українського народу.

Книга містить дослідження походження української нації

Середні віки — поняття не скільки хронологічне, стільки змістов- не. Стало звичним і як би самозрозумілим вкладати у цей термін певне ціннісне значення: “відстале”, “реакційне”, “нецивілізова”, “просякнуте духом клерікалізму” Але ще в минулому (тут розуміється ХІХ-те — О. М) столітті було справедливо мовлено:виглядати ліберальним за рахунок Середньовіччя доволі вигідно. При цьому гріхи свого власного часу списуються із рахунку, видаються за пережитки іншої епохи. Ця традиція починається від гуманістів та просвітителів. Середньовіччя давало свого роду моральне алібі сучасності. Правда, цій традиції протистояла інша: романтизувати Середньовіччя, шукати у ньому втрачені потім доблесті або кольористу екзотику. В цьому випадку Середньовіччя використовувалося як докір Новому часові, котрий вже втратив минулу моральну цілісність. Обидва підходи зближує схильність підводити все багатство та різноманітність великої за протяжністю епохи під єдиний знаменник, давати їй однозначне ціннісне визначення. В цьому уніфікованому бажанні — дефект обох підходів»

У монографії на матеріалі лінгвістичних (писемні пам'ятки і сучасні народні говори), історичних, археологічних, антропологічних та ін. джерел висвітлюються питання етно- і глотогенезу слов'ян, досліджуються етапи їх розселення у Східній Європі, формування східнослов'янських мовних особливостей, утворення давньоруської народності та її мови, становлення й первісна локалізація (до XIII ст. включно) давньоруських діалектних фонетичних рис, що згодом стали розрізнювальними особливостями російської, української та білоруської мов. Через типологічне зіставлення цих рис із результатами розвитку відповідних праслов'янських фонетичних явищ в інших слов'янських мовах забезпечується загальнослов'янське тло дослідження. Для мовознавців, істориків, етнографів (дослідників, викладачів вузів, аспірантів, учителів, студентів) і всіх, хто цікавиться історією східнослов'янських мов.

В книге рассматриваются фонетические и лексические особен­ности полесских говоров, роль Полесья в славянском этногенезе, вопросы топономики, украинской географической терминологии и рас- расшифровки древних белорусских текстов, писанных арабским письмом. Большинство статей обобщает материал, собранный во время полесских экспедиций 1962–1965 гг. и изложенный в книге «Лексика Полесья»